Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Бджільництво - словник-довідник

МАЙКИ — жуки, які викликають мелеоз бджіл. Існує 2 види М. — звичайна, або чорна, і строката.

Звичайні М. — чорного кольору із синюватим відливом. Вони мають майже квадратний грудний щит. У самців вусики посередині вигнуті й ледь стовщені. Звичайна М. поширена повсюдно, зустрічається на добре освітлених сонцем місцях (луках, полях), у гаях і рідше — у садах. Харчується трав'янистою й чагарниковою рослинністю. Ця комаха, якщо її потривожать, підбирає під себе ніжки й виділяє із суглобів'їдку маслянисту рідину жовтого кольору, що викликає утворення міхурів на шкірі.

Самка відкладає яйця на місцях, що добре пропікаються сонцем, у сухому й пухкому ґрунті, у якому заздалегідь викопує ямки завглибшки 2-5 см. З яєць виходять невеликі шестиногі личинки, що швидко пересуваються. Личинка має довжину 1,3- 1,8 мм, передня частина голови в неї округла з тупими краями, сама личинка жовтого кольору. Вони селяться на різних квітах (кульбаба, рапс, гірчиця, еспарцет, ромашка, волошка тощо) і чекають яку-небудь комаху, до якої швидко прикріплюються й потім потрапляють у гніздо цієї комахи, де ведуть паразитичний спосіб життя. В основному личинки М. розвиваються на одиночних бджолах, але іноді нападають і на медоносних бджіл, викликаючи в них сильне занепокоєння. У бджолиній сім'ї личинки не знаходять підходящих умов для подальшого свого розвитку.

Строката М. широко розповсюджена в південних районах. Вона виділяється яскраво-строкатим забарвленням зелених, блакитних і пурпурних тонів. Доросла особина строкатої М. завдовжки 19-33 мм. Надкрила темно-зелені з червонуватим відливом. Грудний щиток у неї короткий, а краї підняті. Сегменти черевця в центральній частині пурпурного кольору.

Личинка строкатої М. — чорного кольору, завдовжки 3,0- 3,8 мм. Личинка, потрапивши на бджолу, устромлюється у зчленування між кільцями черевця бджоли, прогризає міжсегментарну перетинку й упивається в тканину бджоли настільки, що майже ховається під її хітином. Харчується гемолімфою бджоли, чим викликає її загибель. Личинки М., не знайшовши в бджолиній сім'ї підходящих умов для свого розвитку, гинуть.

На тілі бджоли можна знайти 1-2, іноді більше личинок М. Справжніми хазяїнами личинок М. є одиночні бджоли, а медоносні бджоли-складальниці найчастіше є випадковими носіями, тому життєвий цикл розвитку паразита не залежить від бджіл. Внутрішньовуликові бджоли також можуть постраждати від личинок М., яких приносять бджоли-складальниці, тому що джерелом зараження бджіл в основному є медоносні угіддя. Личинки не можуть довго жити на бджолах, вони гинуть через 2- 3 дні. Бджола-носій личинки гине від ушкоджень тканин.

Мелеоз бджіл проявляється в другій половині травня й у червні, рідше в липні й серпні. У сильних сім'ях постраждалих бджіл, як правило, більше, ніж у слабких і середніх. За день може інвазуватися від декількох десятків до декількох тисяч робочих бджіл.

Заходи боротьби. Рекомендується вже з весни винищувати комах. їх легко знайти, вони великого розміру. Знайте, що, знищивши одну самку, ви не дозволили з'явитися на світ тисячі личинок паразита.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.