Бджільництво - словник-довідник

ОБНІЖЖЯ — бджоли всіх порід (грузинські, країнські, середньоросійські, італійські) за один виліт збирають і приносять у вулик як однотонні (монофлорні) О., так і різнобарвні (змішані). У кожної породи бджіл це співвідношення різне. Найбільшу кількість змішаних О. приносять бджоли грузинської популяції, майже втроє менше — італійські бджоли, потім країнські, у середньоросійських бджіл спостерігається найменша кількість суміші.

Колір О. і свіжої перги залежить від кольору пилку, що є різноманітним на різних рослинах.

Збираючи пилок, бджоли додають до нього невелику кількість нектару або меду, формують його в кошичках задніх ніжок у вигляді невеликих сплюснених кульок. Бджоли скидають О. в чарунки, у яких уже виводилися робочі бджоли. Молоді бджоли добре втрамбовують його, а зверху заливають медом. У результаті молочнокислого шумування, що відбувається під дією бактерій, які знаходяться у пилку, вміст чарунки ніби консервується.

Бджоли сірої гірської кавказької, італійської й країнської порід О. збирають із рослин переважно рожево-фіолетового спектра забарвлення й у меншому процентному співвідношенні з тих, віночок яких блідих тонів. Але й тут помітне істотне розходження щодо забарвлення віночків. Так, середньоросійська порода бджіл приблизно однаково ставиться і до блідозабарвлених (гречка, гірчиця тощо), і до яскравих (волошка, кульбаба, червона конюшина тощо) квіток. Грузинські й італійські бджоли віддають перевагу квіткам з яскравим забарвленням. Якщо бджоли середньоросійської породи за один виліт відвідують квітки, віночки яких світліших тонів, то південні породи бджіл — більш темнозабарвлені. Це пояснюється тим, що грузинські й італійські бджоли формувалися в умовах тривалого, сильного й рівного узятку, який забезпечується різноманітними квітучими рослинами різним, здебільшого яскравим забарвленням. Тому в південних бджіл спостерігається із вгасанням старих рефлексів (відвідати якнайбільше квіток з яскравозабарвленими віночками) вироблення нових (взяти пилок із квіток із блідозабарвленими віночками). Бджоли південних порід воліють збирати пилок із червоної конюшини, середньоросійські — ні.

Консервативність у колірному виборі забарвлення віночка середньоросійської породи пояснюється тим, що порода формувалася в умовах коротшого періоду узятку, звуженої його поліфлорності й менш яскравого забарвлення віночків основних медоносів. Якщо, наприклад, сіра гірська кавказька бджола воліє збирати пилок із червоної конюшини, то середньоросійська — з липи, сильного медоноса її основного місця перебування. Тому стає зрозумілою схильність південних порід бджіл формувати змішані О., а середньоросійських — прості.

За кольором О. можна легко, не покидаючи пасіки, визначити, з якої рослини бджола збирає пилок і куди вона літає за узятком. Нижче наводиться колір О. найпоширеніших рослин: білий — волошка польова (синя), сіро-білий — малина, шипшина, черемшина, ясно-сірий — яблуня, подорожник, огірки, жовтий — верба, соняшник, жимолость, ясно-жовтий — мати-й-мачуха, гірчиця, золотаво-жовтий — буркун білий, брудно-жовтий — гречка, суріпиця, зніт, дягель, яскраво-жовтогарячий — кульбаба, коричневий — конюшина повзуча, конюшина шведська, волошка лугова, темно-коричневий — конюшина лугова, клен звичайний, блідо-зелений — липа, блідо-кремовий, маслиново-зелений — вишня, зеленувато-жовтий — горобина, темно-фіолетовий — синець, фацелія.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити