Лісівництво

РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН

 

Лекція 3. ЛІСОВІ ТА ЛІСОПАРКОВІ ЛАНДШАФТИ ЗЕЛЕНИХ ЗОН

 

3.4 Класифікація лісопаркових ландшафтів

 

У лісах рекреаційного призначення одне з суттєвих місць займає ландшафтний фактор завдяки позитивному впливу на стан здоров'я, самопочуття людей.

При веденні господарства в лісопаркових госпчастинах зелених зон доводиться окремі їх площі перетворювати в лісопарки, тобто більш пристосовані об'єкти для масового відпочинку людей. При цьому за основу композицій беруться існуючі, як правило, природного походження лісостани. Саме на їх основі і створюються необхідні пейзажі, близькі за своїм виглядом до природних ландшафтів даного фізико-географічного району. У лісопаркових ландшафтах розрізняють пейзажі далеких, середніх та коротких перспектив.

Потрібно уяснити собі, що поняття "ландшафт" — узагальнююче. Його утворює комплекс різноманітних пейзажів, тобто спеціально сформо­ваних і розкритих з певних точок перспектив, які в найбільшій мірі найбільш повно характеризують властивий для даної території лісопарковий ландшафт. Іноді вживають вираз "аспект" стосовно лісопаркових, та й лісових об'єктів. Цей вираз означає точку зору, з якої розглядається предмет, явище тощо. У біології, в тому числі і в лісівництві, аспект — це зовнішній вигляд рослинного угруповання, наприклад, зовнішній вид трав'яного покриву в лісі (про що уже йшла мова).

На основі багатьох досліджень, проведених у лісопарках, І.Д. Родічкін рекомендує для лісопарків України три основні категорії ланд­шафтів:

I             — ландшафт закритих просторів (закритий);

II            — ландшафт напіввідкритих просторів (напіввідкритий);

III            — ландшафт відкритих просторів (відкритий).

Існують більш детальні класифікації, наприклад, з поділом ландшафтів на більш дрібні елементи. Так, ландшафти закритого простору поділяють на Іа — деревостани горизонтальної, а Іб — вертикальної зімкнутості.

Іа — одноярусні деревостани з горизонтальною зімкнутістю пологу 0,6 і вище, чисті та мішані, переважно одновікові з рівномірним розміщенням дерев на площі. Проглядуваність (прозірність) у закритих ландшафтах не перевищує 20 м. Проглядуваність — це відстань, з якої фахівець може по окоренковій частині стовбура дерева визначити деревну породу. Ефект пейзажу в таких насадженнях починає сприйматися тільки з IV — V класів віку, а в більш молодому віці вони одноманітні і невиразні.

Іб — різновікові 2-х і більше ярусні деревостани з врахуванням ярусу підросту та підліску висотою понад 1,5 м, переважно мішані, іноді — чисті з кількох поколінь, з груповим розміщенням дерев. Зімкнутість пологу по горизонталі — 0,6 і вище.

Найбільш декоративні мішані високопродуктивні лісостани з куртинним розміщенням дерев. Саме групове розміщення дерев у поєднанні з окремими "вікнами" сприяє розчленованості лісового пологу та підвищеному освітленню периферійних дерев у групах, що забезпечує краще охвоєння або покриття листям їх крон, більшу протяжність крон по стовбуру до зрілого віку. Привабливість такого ландшафту підсилюється різним забарвленням листя, хвої різних порід та контрастом між темними групами дерев і світлими "вікнами", дрібними галявинами.

1 в — загущені молодняки до 20-річного віку.

Ландшафти напіввідкритого простору поділяють на 2а, 26 та 2в.

2а — одновікові деревостани з рівномірним розміщенням дерев при зімкнутості пологу 0,3 - 0,5 з рідким підростом та підліском висотою до 1,5 м або без підліску та підросту.

2б — насадження з груповим або куртинним розміщенням дерев, як чисті, так і мішані, з повнотою 0,3-0,5, а в групах 0,6-0,7. Групи мають вільну конфігурацію крайок, розділені галявинами, які сполучуються між собою і розмір яких в середньому дорівнює одній — двом висотам деревостану. Розмір груп (куртин) становить 30-100 м2. Периферійні дерева в групах, як правило, мають низько опущені крони, а біля них розміщується узлісся з кущів. На полянах, галявинах добре розвинений надфунтовий покрив.

2в — молодняки висотою понад 1,5 м з зімкнутістю пологу 0,5-0,4, а в куртинах і групах — 0,7-1,0. Пейзаж відрізняється великою контраст­ністю темних груп і світлих галявин, барвистістю листя та хвої крон, надфунтового покриву та також непоганою перспективою. Декоративні властивості проявляються з молодого віку дерев, утворюючи високий естетичний ефект.

Відкритого типу ландшафти поділяють на 3а; 3б і 3в.

За — рідини та ділянки з одиничними деревами, наявністю рідкого поновлення дерев та кущів різної висоти. Рівномірно розміщені по площі дерева мають добре розвинені широкі крони. Найбільш декоративні старі дерева на фоні трав'яного покриву. Можлива наявність куртин молодого підросту дерев та кущів. Декоративні якості проявляються приблизно з III класу віку.

3б — ділянки з поновленням лісу висотою до 1,5 м, незалежно від густоти. Декоративність лугу, полян, галявин і інших відкритих просторів з одиничними деревами та дрібними групами кущів визначається рельєфом, конфігурацією та живописністю узлісь і трав'яного покриву. Якщо деревна рослинність представлена цінними декоративними породами, ландшафт може перейти до 2в, а його декоративність може проявлятися з II класу віку.

Зв — ділянки без деревної рослинності.

Декоративність полян, сіножатей, лугів та інших відкритих просторів без дерев та кущів визначається аналогічно ландшафту 36.

Відкритого простору ландшафти часто представлені водоймами - озерами, ставками, які часто використовують як центри лісопаркових композицій, формування пейзажів різних перспектив. Наявність водойм обумовлює і специфічний мікроклімат окремих частин лісопарку.

Взагалі у відкритого простору ландшафтах, які утворилися типами лугів, галявин або полян, водних просторів, долин річок чи струмків можна вичленити пейзажі коротких перспектив, коли глибина простору становить до 150 м, середніх перспектив з глибиною простору від 150 до 400 м та далеких перспектив з глибиною простору понад 400 м.

Існують і інші класифікації лісопаркових і паркових ландшафтів, наприклад, класифікація Л. І. Рубцова, яка поділяє ландшафти на лісові, паркові, лугові та альпійські (високогірні).

Класифікація лісопаркових ландшафтів має велике значення, оскільки всі заходи щодо формування та реконструкції лісопарків на основі лісів зелених зон (лісопаркових госпчастин) проводяться у повній відповідності з цільовим призначенням формування типу лісопаркового ландшафту в будь-якій частині лісопарку. Тип ландшафту визначає характер рубок та посадок, ступінь заповнення площі деревами та кущами, їх просторове розміщення, будову деревостанів, їх породний склад тощо.

Напіввідкриті простори у вигляді галявин, що сполучуються з сосново-листяними деревостанами із зімкнутістю крон 0,3, характери­зується значною швидкістю вітру, відносно високою температурою ґрунту та досить високою іонізацією повітря з перевагою негативних легких іонів та незначною бактеріальною зараженістю повітря.

Ландшафти закритих просторів широколистяних лісів не відпо­відають вимогам масового відпочинку і не тільки через декоративні якості (відсутність прозору, мала прохідність і т. п.), але і внаслідок недостатньої циркуляції повітря, незначної інсоляції тощо. В санітарно — гігієнічному відношенні більш сприятливі ландшафти закритих просторів дрібнолистяних, соснових та сосново-листяних насаджень.

Окрім сказаного, розмежування лісопаркового ландшафту на окремі категорії враховує не тільки лісогосподарські заходи, але й індивідуальні запити відвідувачів. Останні повинні мати можливість у спекотні дні знайти затінені, але добре провітрювані місяця, а в прохолодну погоду — захищені від вітру галявини. При однаковій погоді частина відвідувачів для відпочинку вибирають залиті сонцем відкриті елементи ландшафту, а інші — тінисті і т.п.

Співвідношення окремих категорій ландшафтів у лісопарку залежить не тільки від естетичних якостей, але і від мікрокліматичних та санітарно-гігієнічних особливостей. Так, для відкритих просторів з середньою глибиною прозору (150-400 м) властиві невелика швидкість вітру та інтенсивна інсоляція, що в цілому призводить до підвищеного нагріву поверхні. Тому такі ландшафти використовують для відпочинку навесні, восени та в пасмурну погоду влітку.

Невеликі відкриті простори з глибиною прозору до 150 м також мають невелику швидкість вітру і високу інсоляцію, а звідси — високу

температуру ґрунту. Галявини малих розмірів з підліском у деревостані добре захищені від вітру, достатньо прогріті, а тому є улюбленим місцем





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити