Лісівництво

РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ


Лекція 5. ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО КРУГООБІГУ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У ЛІСІ


5.2 Методи вивчення кореневих систем деревних рослин


Кореневі системи вивчаються з метою встановлення їх архітектоніки в тому чи іншому генетичному горизонті ґрунту під лісовим насадженням, а також для виявлення коренезаселеності активним корінням відповідного шару ґрунту.

М. І. Калінін (1978) підкреслює, що вивчення кореневих систем має 200-річну історію, що спочатку вивчалися кореневі системи сільськогосподарських рослин. Більш складними та трудомісткими для дослідження виявилися кореневі системи деревних рослин.

Для вивчення кореневих систем деревних рослин застосовують ряд методів. Так, В. О. Колесников (1973) вирізняє — метод скелета, метод моноліта, метод зрізу (профілю), метод відмивання, метод стаціонару або склянок, метод вільного моноліту та метод лабораторний. Автор дає детальний опис вказаних методів та їх оцінку.

В практиці біогеоценологічних досліджень найчастіше застосовують метод зрізу та метод моноліту. Перший метод передбачає влаштування траншей необхідної глибини та ширини.

Траншеї шириною 1м влаштовуються на глибину кількох генетичних горизонтів ґрунту, розміщуються на відстані 20-30 см від основи стовбурів, по дотичній до дерев, корені яких вивчаються. Скелетне коріння препарується на вертикальній стінці траншеї на глибину 10-30 см, як рекомендує П. К. Красильников (1961). Загальна картина розміщення скелетних коренів відображається на рисунках і фотографується. Для виконання рисунків доцільно користуватися рамкою із дерев'яних рейок, яка по горизонталі і вертикалі розбита на квадрати розміром 20x20 см туго натягнутою лескою або шпагатом. На рисунках потрібно зазначити масштаб.

Кількісний облік коренів у ґрунті проводять шляхом закладання монолітів (Качинський, Рахтєєнко та ін.) Моноліти можуть мати горизонтальній переріз 25x20 см, а краще — 50x50 см. Вибирання активних коренів (менше 2 мм у діаметрі) з моноліту повинно проводитись у 10-сантиметрових шарах, з поділом за окремими деревними породами.

Подальший аналіз коренів може бути ваговим (для встановлення їх маси) і ксилометричним (для обчислення поверхні коріння).

Для отримання достовірних даних на кожній пробній площі потрібно закласти певну кількість монолітів. Професором Д. Д. Лавриненком (1952) був поставлений спеціальний дослід, завдяки якому встановлено, що мінімальна кількість монолітів повинна бути не менше 15.

У даній лекції ми торкнулися тільки деяких, найбільш поширених досліджень, які розкривають природу лісу. Окремо досліджується не деревна рослинність лісових насаджень, процеси поновлення лісу, тваринний світ (у тому числі мезофауна лісових підстилок), мікроорганізми ґрунту, водний режим лісових насаджень, процеси фотосинтезу і т.п. Для перелічених питань існують апробовані методики, описані у спеціальних виданнях. Але методологія досліджень завжди залишається такою, щоб у результаті проведених спостережень у натурі, аналізів в умовах лабораторії можна було отримати ясну картину процесів, що відбуваються в умовах лісового насадження.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити