Лісівництво

РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ


Лекція 6. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКУВАННЯ ДЕРЕВНОЇ МАСИ


6.3 Ріст деревних рослин у висоту і товщину, їх продуктивність


Поняття росту та розвитку деревних рослин до кінця ще не вивчено. Цю проблему відносять до основних у лісівництві та фізіології рослин. Пізнання законів росту і розвитку деревних рослин дозволяють у кінцевому результаті цілеспрямовано впливати на продуктивність насаджень. Життєві умови (тепло, світло, мінеральне живлення, вологість і т.п.) обумовлюють оптимальний ріст і розвиток рослин тільки у тому випадку, коли вони узгоджуються з потребами на різних вікових етапах життя деревних рослин.

Що ж собою являє ріст деревних рослин? У науковій літературі можна зустріти цілий ряд визначень росту. Потрібно мати на увазі, що ріст це властивість живого організму. Ріст рослин завжди супроводиться збільшенням їх розмірів і маси. У результаті росту з'являються новоутворенні елементи структури організму. Ріст (збільшення розмірів і маси рослин) може бути виражений математично позитивною величиною.

Поряд з ростом у рослинному організмі відбуваються і певні якісні зміни, тобто рослина розвивається. Якісні зміни у деревних рослин завжди спрямовані на готовність їх до плодоношення, хоча в лісовому насадженні не всі рослини досягають такого розвитку, а деякі, досягнувши, можуть не плодоносити. Під розвитком слід розуміти незворотні якісні зміни в елементах структури, які обумовлені спадковістю живого організму та конкретними умовами існування.

Ріст і розвиток являють собою дві сторони одного і того ж явища, причиною якого є взаємодія організму з зовнішнім середовищем. Ріст і розвиток — це єдність, яка характеризує одну з найважливіших властивостей живого рослинного організму.

Потрібно також уявляти собі, що ріст — це кінцевий результат складних взаємозв'язків численних фізіологічних процесів. Щоб успішно вирощувати дерева в лісі, потрібно знати, як вони реагують на умови середовища, лісогосподарські заходи тощо.

Продукування органічних речовин у деревних рослинах залежить від особливостей породи щодо асиміляції, а також від поверхні листя як асиміляційних органів, тривалості вегетації. Продукція рослинної маси М є функцією асиміляційної поверхні в, здатності одиниці асиміляційної поверхні давати врожай W і тривалості фотосинтезу Т. Таким чином, М = f(S, W, Т).

Продуктивність лісового насадження (щорічна продукція сухої речовини) може бути обчислена на основі:

- величини нетто — асиміляції, як середньої продукції сухої речовини на одиницю листяної поверхні;

- індексу листяної поверхні, як величини загальної поверхні листя на одиницю площі ґрунту;

- терміну життя листя.

Утворені при фотосинтезі асимілянти не повністю використовуються на «врожай» деревини, бо частина їх витрачається на утворення крони та репродуктивних органів, а також на ріст та забезпечення життєдіяльності рослини.

Ріст деревних рослин, як уже відмічалося, ще повністю не вивчений. Найбільше відомо, про ріст у висоту. У наших деревних рослин спостерігається явно виражений ритм росту стовбурів у висоту, який залежить від особливостей породи та зовнішніх умов. Існує закон великого періоду росту, а, крім нього, величина річних приростів може коливатись залежно від погодних умов. За ходом річного приросту деревні породи зводять до двох типів: дубового і тополевого. До першого типу належить дуб, бук, ялина, сосна, ялиця, які рано розпочинають приріст у висоту при добрих лісорослинних умовах. Приріст у висоту може поновитися ще раз у тому ж році. При літньому спокої у поточному прирості стовбура продовжується ріст у товщину та ріст коренів. Тополевий тип притаманний тополям, березі, акації білій, модрині, деяким іншим породам, приріст у висоту яких в основному залежить від світлових і температурних періодів. Приріст цих порід визначається погодними умовами поточного року. Тривалість росту в обох типів значно відрізняється протягом року, особливо це стосується порід тополевого типу, ріст яких більше залежить від температурних умов та опадів. Старі дерева зупиняють ріст раніше, ніж молоді.

У помірних широтах зниження температури повітря викликає послаблення росту деревних рослин. Це викликає гормональну ритміку у камбії, що впливає на формування різних елементів деревини. Так з'являються річні кільця. Ріст у товщину у листяних порід у наших умовах розпочинається, як правило, на початку травня і продовжується до кінця серпня. У хвойних порід він розпочинається з середини травня і припиняється в середині вересня. Погодні умови можуть зміщувати початок і кінець росту у товщину. Ріст коренів розпочинається тижнів на два пізніше від росту стовбура і закінчується у листопаді. Максимальні прирости спостерігаються: у сосни і модрини — у червні, у ялини і бука — на початку липня, у дуба — у кінці липня. Ріст у висоту у всіх порід закінчується раніше, ніж ріст у товщину.

Кількість листя і хвої є фактором, який визначає ріст. Однак ріст не є простою функцією листяної маси. Важливо знати «виробничу» спроможність листяної маси, яка залежить від затінення та інших несприятливих умов. Слід пам'ятати, що молоді листя і хвоя більш активно діють на ріст, ніж старі. Завдяки формуванню тіньового листя і хвої дерева можуть пристосовуватися до меншої освітленості, асимілювати більш економно.

На ріст деревних рослин впливає водний режим ґрунту. Так, сухі, навіть недовготривалі, періоди влітку знижують ріст у висоту і товщину. Особливо відчутно впливають на зниження приросту сухі періоди, що настають із року в рік, один за другим. Нестача води викликає передчасне старіння органів асиміляції і опадання листя. Надлишок води також негативно впливає на ріст, бо нестача кисню і надлишок вуглекислого газу негативно впливать на діяльність кореневої системи.

Крім наведених даних про ріст і розвиток деревних рослин, потрібно мати на увазі і той факт, що між об'ємом підземної і надземної частини дерев існує взаємозв'язок. Об'єм і співвідношення надземної і підземної частини деревних рослин залежать від їх віку, характеру гідрологічних, фунтових умов та ін. З віком величина і надземної, і підземної частин збільшуються, правда, взаємозв'язок тут — кореляційний, а не функціональний. У дерева, яке сформувалося при певному рівні освітленості, установилося певне співвідношення продуктивності і функціонування кореневої системи і асиміляційного апарату. Якщо насадження проріджується рубкою догляду, то для асиміляційного апарату створюються кращі умови, ніж для кореневої системи. Тому з'являється нове співвідношення продуктивності функціонування кореневої системи і асиміляційного апарату, причому активність останнього зростає. Це — адекватно скороченню кореневої системи. Такі зміни в житті насадження підпадають під дію біологічного закону онтогенезу деревних рослин.

Пізнаючи об'єктивно діючі закони життя деревних порід, лісовод отримує можливість визначати причини тих чи інших явищ у лісі, уникати негативних і, навпаки, викликати позитивні шляхом цілеспрямованих заходів. Враховуючи значення показника продуктивності функціонування асиміляційного апарату і кореневої системи, слід вважати, що показник повноти деревостану не може бути критерієм стану деревостану, що потреба у рубках догляду та їх інтенсивність не можуть визначатися за показником повноти. Це — надто грубо.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити