РОЗДІЛ 3. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РУБОК ДОГЛЯДУ

Лекція 4. КОРЕНЕВЕ ЖИВЛЕННЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН ТА ВПЛИВ РУБОК ДОГЛЯДУ НА НЬОГО

4.2 Потреба окремих видів дерев в елементах живлення

Дослідженнями встановлено, що найбільша кількість азоту і зольних елементів щорічно відкладається у деревних рослин у листі (хвої) та гілочках поточного року. Тому метод оцінки потреби окремих порід у елементах живлення розроблено на основі аналізу їх вмісту у листі або хвої. Такі дослідження виконав Н. П. Ремезов із співробітниками, а ще раніше, у 1882 р., німецький ґрунтознавець Ебермайер. Г. Ф. Морозов також відмічав (1911 р.), що існує закономірність між кількістю золи у рослинах та їх відношенням до родючості ґрунту.

Однак у запропонованих шкалах Ремезова (1959 р.) та ін. виявилися протиріччя. Наприклад, дуб зростає в природі у більш багатих умовах, ніж осика, ялина — в більш багатих, ніж береза, а згідно з шкалою — все навпаки. Але ще Г.Ф.Морозов підкреслював, що високозольна акація біла, яка в шкалі займає перше місце, не є мегатрофом, бо добре росте на відносно бідних ґрунтах. А сосна веймутова, що має найменше золи у хвої, не є оліготрофом, бо не може зростати на бідних ґрунтах. Во­на — мезотроф.

Г. Ф. Морозов дав пояснення таким розбіжностям, ввівши два поняття:

— потреба рослин в азоті та зольних елементах;

— вибагливість їх до наявності елементів живлення в ґрунті.

Потреба — це та кількість азоту і зольних елементів, яка необхідна

для нормального існування насадження з тієї чи іншої деревної породи. Якщо елементів живлення в ґрунті менше норми, то понижується продуктивність деревостану.

Вибагливість — це властивість дерева та насадження, яка прямо залежить від розвиненості кореневих систем. Чим краще розвинена коренева система, тим менш вимогливе дерево до живлення і навпаки. Дерево з добре розвиненою кореневою системою завжди може забезпечити собі необхідне живлення з більших обсягів ґрунту, тому може успішно зростати на менш багатих ґрунтах. Дерево зі слаборозвиненою кореневою системою буде вимогливішим до кількості елементів живлення в ґрунті.

У науковій літературі наводяться дані Реньє (1955 р.), які в серед­ньому ілюструють винесення поживних речовин за межі ділянки лісом та сільськогосподарськими культурами.

Потреба лісу і сільськогосподарських культур (західна Європа) у елементах живлення (за С. Спурром та Б. Барнессом, 1984)

Ліси, на відміну від сільськогосподарських культур, ростуть дуже добре при відносно незначних кількостях елементів живлення в ґрунті.

Був запропонований показник — коефіцієнт біологічного поглинання елементів живлення - К_б. Його обчислюють діленням вмісту елемента в рослині на вміст його в однометровому шарі ґрунту або коренезаселеному шарі ґрунту. У табл.2 наведені значення К_б, для сосни і дуба.

Коефіцієнт поглинання елементів живлення для сосни і дуба в різних едатопах

Різка зміна величини К_б у сосни означає, що зі зростанням трофності ґрунту сосна знижує свою вибагливість, наприклад до азоту, більше, ніж удвічі. Стосовно К₆ для дуба — тут чіткої закономірності не просліджується.

Природа лісу надто складна, тому потрібно враховувати вік насадження, сезон вегетаційного періоду (весна-літо-осінь), комбінації поживних елементів, які потрібно мати для успішного росту. Найвища потреба лісу в елементах живлення проявляється ранньої весни. Максимальна потреба сосни звичайної (за Г. Ф. Морозовим) припадає на вік 20-25 років в добрих умовах та на 30-35 років — у гірших. У ялини максимальна потреба проявляється значно пізніше. Це пов'язано з максимальним розвитком крон у дерев, яке відбувається у сосни в 20, ялини - в ЗО та бука - в 40 років.

Всі ці дані мають практичне значення при веденні господарства у лісі. Слід також відмітити, що на думку багатьох вчених, дані, отримані шляхом встановлення кількості мінеральних елементів у ценозі, не характеризують повністю процеси живлення: достатнє воно чи ні.