Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ХУДОЖНЯ КАРТИНА СВІТУ - Золота колекція рефератів - 2018

МІФОЛОГІЯ МАЙЯ

План

1. Цивілізація майя.

2. Релігійні вірування ольмеків.

3. Космогонія майя.

4. Пантеон майя.

5. Ритуальне життя.

6. Релігійні центри.

Щорічно мільйони туристів відвідують величні руїни загадкових давньоіндіанських культур Мексики й Перу. З подивом вони відкривають для себе їх чудову архітектуру й скульптуру, витончені, виразні статуетки із золота й нефриту, писану й фігурну кераміку.

Люди, які колись створили все це, були вправними хліборобами й ремісниками, вони користувалися складним ієрогліфічним письмом, мали дуже точний календар, домоглися видатних успіхів у астрономії, математиці, філософії.

Найбільший інтерес викликає найзагадковіша сфера життя давніх індіанців — релігійні уявлення й обряди. Деякі з відомих тепер: людські жертвопринесення, ритуальний канібалізм, убивство порушників ритуальних законів, суворі посвяти в чоловіки, — дотепер породжують чимало сенсаційних здогадів.

Історія цивілізації майя охоплює кілька тисячоріч (3-тє тис. до н. е. — X ст. н. е.). Вона поширювала свій вплив на півострів Юкатан, території таких сучасних держав, як Гватемала, Беліз, частина Гондурасу, Сальвадору й деякі штати Мексики. На великих кордонах цієї цивілізації (325 тис. км2) жили кілька десятків, а може, і сотень племен. Найчисленніші з них: майя, кіче, какуїкело, тсентало, дакандоне, іца. Іноді цивілізацію майя називали майя-кіче, підкреслюючи значення племені кіче, що жило на території сучасної Гватемали й розмовляло одним із діалектів майя. На думку деяких із мексиканських дослідників, слово «майя» походить від імені одного з божеств, інші вчені вважають, що «mа-ау-hа» означає «земля без води». Справді, основна частина майя жила на півострові Юкатан, найпосушливішому районі Центральної Америки.

Цивілізація майя зазнала сильного виливу високорозвиненої цивілізації ольмеків, що жили на узбережжі Мексиканської затоки в 2-1-му тис. до н. е.

Про релігійні вірування ольмеків відомо мало. Широкого розповсюдження в них набув культ тварин, у всякому разі, зображення тигра і ягуара зустрічаються на різних ритуальних предметах з каменю й глини, на церемоніальних вазах. Численні божества ольмеків мали ягуароподібний вигляд.

Саме в епоху ольмеків у пантеоні мезоамериканських богів з’являється Вотан (Кеналькоатль), нащадок Пернатого змія. Міфи називають Вотана то першою людиною на землі, що одержала від богів веління заселити її людьми, то богом — творцем світу, творцем людини, заступником ремесел і культури, владикою стихій.

Цивілізація ольмеків упала в результаті навали племен з півночі Американського континенту. Деякі дослідники припускають, що ольмеки й майя — той самий народ, однак достовірних відомостей щодо цього поки не знайдено.

Протягом тривалого часу предметами обожнювання майя були Сонце, Місяць, дощ, блискавка, вітер, гори, ліси, ріки, водоспади тощо. Поступово склався пантеон богів, що відповідає космологічним уявленням майя.

Відповідно до міфів майя, всесвіт складався з 13 небесних і 9 підземних світів. Імена божеств, що жили в них, точно невідомі. Боги — володарі небесного світу (Ошла- хун-Ті-Ку) постійно ворогували з владиками підземного світу ( Болон-Ті-Ку).

Між небом і підземним світом розташовувалася пласка поверхня прямокутної землі. Душі померлих людей ішли в один із вищих або нижчих світів. Душі воїнів, що загинули в боях або від жертовного ножа, і душі жінок, які

вмерли при пологах, направлялися прямо на небо, у рай бога Сонця. Душі потопельників, померлих від хвороб, пов’язаних із водою й блискавкою, ішли в рай бога дощу. Однак для більшості померлих людей останнім пристановищем слугував підземний світ — холодне й темне царство, де бродили до моменту своєї остаточної загибелі їхні душі.

Майя з рівнинних районів країни вважали, що вхід у пекло — це особливий отвір у землі в горах Гватемали. Звідти б’є жахливий фонтан крові й згнилих тіл. За уявленнями майя, під час свого просування нижчими світами душу людини піддавали звичайним випробуванням. Вона повинна була перетнути ріку — свого роду Стікс (у грецькій міфології ріка, що оточувала підземне царство). Тому на похоронах у жертву приносився собака-поводир. який допомагає перебороти цю перешкоду. Потім були також інші випробування: п’ять Будинків пекла, що загрожували смертельною небезпекою. У Будинку Мороку стояла вічна темрява, у Будинку Холоду було нестерпно холодно, у Будинку Ягуара грізні хижаки прагнули розтерзати прибульця й т. ін. Найбільш докладно й захоплююче світ пекла описаний в «Поноль-Вух» («Книзі Народу»), священній книзі гватемальських майя-кіче.

За уявленнями майя, у центрі всесвіту стояло Світове Дерево, що пронизує всі шари небес, а поруч із боків світу перебували ще чотири дерева: чорне (на заході), біле (на півночі), червоне (па сході) і жовте (на півдні). На цих деревах розташовувалися боги дощу, боги вітру й ті, хто тримали небо. Ці боги також співвідносилися зі сторонами світу й відрізнялися за кольором. Три божества одного кольору правили роком; відповідно сторони світу року вважалися щасливими й нещасливими.

Творцем світу майя вважали бога Унаба. У священній книзі «Пополь-Вух» розповідається, що Унаба створив людство з кукурудзи. Згідно з «Пополь-Вух», у процесі перетворення кукурудзи на людину велику роль зіграв не тільки Унаба — Великий Батько (Кукумай), але й Велика Мати (Тепеу).

З кукурудзяного тіла були створені чотири перші чоловіки — «перші праотці» Балам-Кіне, Балам-Акаб, Махукутах та Ікі-Балам. Для них були створені й перші прекрасні жінки, які зачали людей усіх племен.

Відповідно до більш пізніх вірувань майя з Юкатана. що сягають глибокої давнини, світ створювався чотири рази й тричі руйнувався всесвітнім потопом.

Спочатку був світ карликів, що побудували великі міста. Вони робили це в темряві, оскільки Сонце ще не було створене. Коли воно вперше зійшло, карлики перетворилися на камені, а міста були зруйновані першим потопом.

Створений потім світ був населений злочинцями, однак також був змитий потопом.

Третій світ виявився заселеним самими майя, але й він був змитий потопом.

Четвертий, сучасний світ заселяють люди, що з’явилися в результаті змішання всіх раніше існуючих племен. Однак і їх теж чекає черговий потоп.

Богів давні майя ділили на доброзичливих й зловмисних. Перші дарують дощ, забезпечують урожай кукурудзи й взагалі сприяють усілякому достатку. Діяльність других в основному зводиться до руйнування. Від них виходять посухи, урагани, війни. Очевидно, до числа й тих, й інших можна віднести чотирьох богатирів, братів-бакабів, яким Творець після створення світу доручив стати в чотирьох кутах всесвіту й підтримувати небо. Однак цю свою благу діяльність брати покинули налякані потопом, що саме почався.

Серед небесних божеств головним у пантеоні майя був володар світу Ічмана — старий з беззубим ротом, орлиним носом і зморшкуватим обличчям. Він уважався творцем світу, богом дня й ночі, засновником жрецтва, винахідником писемності. Велику роль серед божеств майя відігравав бог вогню. Найчастіше він зображувався старим з величезним розгалуженим носом у вигляді стилізованого знака вогню. Особливо шанувався бог кукурудзи, що мав вигляд юнака в головному уборі, який нагадує кукурудзяний качан. Майя також поклонялися богові дощу Чаку, богові Сонця Киніч-Лхау, а ще богові долин, богові оленів, богові мисливців, богам-ягуарам і багатьом іншим.

Серед численних жіночих божеств особливо шанувалася «червона богиня» Іш-Чебель-Йаш. Її часто зображували з лапами хижого звіра й змією замість головного убору. Інша досить шанована богиня — Іш-Чель (Веселка) — богиня Місяця, покровителька медицини, дітородіння й ткацтва, — вважалася дружиною верховного бога Ічмани.

Особливий інтерес викликає поклоніння богам-ягуарам, яке, можливо, сягає глибокої ольмекської давнини. Ці боги мали відношення до підземного світу, смерті, полювання, військових культів. Чорний і червоний ягуари були пов’язані з богами дощу й сторін світу.

Один із найшанованіших богів майя — Кецалькоатль (Кукулькан), бог вітру, бог планети Венера. Крім головних божеств, велику роль у релігійному житті майя відігравали місцеві боги й віра в обожнених предків і героїв.

Американський учений С. Морлі склав ієрархію богів, з огляду на частоту їхнього згадування в мексиканських мальованих книгах-кодексах. Учений пише, що хоча майя вважали творцем бога Хунаба, проте зверталися до нього рідко, уважаючи його зовсім недоступним. Загальновизнаним верховним богом був син Хунаба, владика небес Ічмана. Але найчастіше у кодексах згадується бог дощу Чак, що має чотири іпостасі (прояви): Червоний Чак опікував схід, Чорний — захід, Білий — північ, Жовтий — південь. Крім того, часто він виконував ще й функції бога вітру. Тільки від Чака залежав урожай кукурудзи, і це визначило його величезну популярність.

Третім за популярністю був бог кукурудзи (маїсу), ім’я якого точно невідоме.

Усі вищезгадані боги були пов'язані тільки з творчою роботою, але не меншою популярністю користувався

й бог смерті Ах Пуч. У кодексах він зображувався з черепом замість голови, з оголеними ребрами й хребтом.

У майя існували також незвичайні для інших народів боги, наприклад Шигтаб, богиня-покровителька самогубців.

Щоб домогтися уваги богів, майя подовгу постилися: не їли м’яса, перцю, солі; заохочувалася також статева помірність. Щоправда, більшість цих обмежень стосувалася лише жерців, але інші люди, перебуваючи під величезним виливом жрецтва, прагнули дотримуватися тих самих методів умилостивлення богів. Молячись, майя просили богів полегшити тяготи життя, позбавити від хвороб, забезпечити врожай, успіх на полюванні, рибальстві, сприяти успіху на війні.

Жерці зв’язувалися з богами під час молитов і медитацій, а також шляхом «відправлення посланників до богів», тобто жертвопринесень, у тому числі людських.

У ритуальному житті майя відігравали величезну роль ворожіння й пророцтва. До релігійних обрядів майя належать й різного ролу церемонії.

Підготовка й проведення будь-якої релігійної церемонії включали принаймні шість елементів: попередній піст і помірність; вибір жерцем, що перебуває в стані божественного осяяння, найкращого дня для проведення свята; вигнання з місця проведення свята злих духів; окурювання ідолів; молитви. Кульмінацією свят було жертвопринесення.

Зазвичай майя не вдавалися до людських жертвоприношень, обмежуючись фруктами, звірами, птицею, рибою, різними прикрасами. Однак у дні важких поразок або гучних перемогу війнах із сусідами, у період посухи й голоду, тобто тоді, коли боги могли виправити положення, — у жертву приносили або військовополонених, або одноплемінників.

Існувало кілька видів жертвоприношень. Найпопулярнішим і найурочистішим був той, при якому в жертви виривали серце. Зазвичай жертву, покриту лазур’ю, чотири вимазані чорною фарбою жерці-чааки (зазвичай ними були поважні старці) у чорних шатах клали горілиць на вівтар з яшми. Він мав округлу форму, так що коли на ньому розташовували людину, груди видавалася вперед, і розсікти їх най гострішим обсидіановим ножем і вирвати ще живе серце жерцеві-накому було дуже зручно.

Майя вважали, що живе серце й незсіла кров — носії душі, яка відправлялася до богів, передаючи найважливіші послання. Тому серце виривалося дуже швидко й ще тріпотливим підносилося до статуї бога. Кров’ю пульсуючого серця жрець-віщун (чилан) у плащі з червоного пір’я зрошував зображення або статую бога.

Саме провісники-чилани користувалися в майя особливою пошаною. Жерці-чааки скидали тіло жертви зі східців піраміди. Унизу інші жерці здирали з ще теплого трупа шкіру, яку чилан відразу натягав на себе й на очах у тисяч глядачів виконував шалений ритуальний танець. Потім тіло жертви ховали; рідше, якщо за життя людина була мужнім воїном, його останки з’їдали жерці й знать, імовірно, вважаючи, що від нього вони отримують найкращі якості покійного.

За іншим ритуалом жертву — безневинного юнака (важливою була чистота «душі—крові» і відсутність стороннього впливу) — прив’язували до стовпа на площі й неквапливо розстрілювали списами або стрілами. Таке бузувірство пояснювалося тим, що на початку ритуалу не можна було завдавати жертві смертельного поранення — смерть повинна була бути повільною й болісною, від загальної втрати крові, з якою душа відлітала до бога.

Поряд із грандіозними врочистими всенародними святами-жертвопринесеннями існував також ритуал жертвування крові, що не потребував загибелі жертви: їй надрізали чоло, вуха, лікті; протикали щоки, ніс і навіть статевий орган.

Дуже важливим був обрядовий танець вогненного очищення, що обов’язково відбувався в роки, які за календарем майя вважалися найнебезпечнішими й найнещасливішими. Церемонія відбувалася глибоко вночі, що надавало їй урочистості й створювало неповторний ефект. Палаюче вугілля, що залишилося після великого багаття, вирівнювали й розкидали навколо. Головний жрець очолював процесію босих індіанців, що йдуть по вугіллю: одні обпікалися, інші сильно обгоряли, а деякі залишалися непошкодженими! Багато ритуалів жертвопринесення супроводжувалися музикою й танцями.

Значну роль у житті майя відігравали міські центри, найдавніші з яких (Тікаль, Вашактун, Копан, Волактун, Балакбаль та ін.) склалися на рубежі нової ери. У Копані, наприклад, проживало близько 200 тис. людей. Між 756 і 771 рр. у цьому місті були споруджені три храми заввишки до 30 м кожний. Крім того, центр його прикрашали тераси, стели й статуї богів.

Подібного роду релігійно-світські центри були також в інших містах. Багато пам’ятників архітектури (піраміди-усипальниці, Піраміда Написів і Храм Сонця в Паленке, Храм Воїнів, Храм Ягуарів і Піраміда Кукулькана в Чичен-Іче, Піраміди Сонця й Місяця в «місті богів» Тео-тіуакане) збереглися до наших днів.

Великої уваги заслуговує календарна система давніх майя. У повсякденному житті вони користувалися двома календарями: сонячним, що включав 365 днів, і ритуальним, що мав 260 днів. У першому рік ділився на 18 місяців по 20 днів і включав додатковий, п’ятиденний місяць. І дні й місяці мали свої назви, які застосовувалися також у другому (ритуальному) календарі, де рахунок вівся не на місяці, а на проміжки часу по 13 днів.

Релігійна символіка широко використовувалася в обох календарях. Кожен місяць першого календаря мав свого бога-заступника. Ними були небесні тіла (Сонце, Місяць або Венера), або тварини (ягуар, кажан, жаба), або ж Вогонь, що також шанувався за божество й представлявся в образі старого з великим носом. Боги-заступники були в кожного з 20 днів і навіть у чисел — від 1 до 13, а також у нуля.

Англійське повір’я говорить: «Якщо дзеркало перестає відображати людину, це означає, вона близька до смерті». Наприкінці X ст. Дзеркало часу майже перестало відображати цивілізацію майя. Вона підійшла до завершення. Багато міст були залишені жителями або виявилися зруйнованими. Існує кілька наукових гіпотез, що намагаються пояснити занепад і загибель міст землетрусами, епідеміями, раптовою зміною клімату, війнами, зниженням родючості грунтів та ін. Але істинної причини поки не знає ніхто. Цивілізація майя згасла.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.