Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ХУДОЖНЯ КАРТИНА СВІТУ - Золота колекція рефератів - 2018

МІТРАЇЗМ

План

1. Зороастризм — джерело мітраїзму.

2. Мітраїзм в еллінському світі.

3. Мітра — бог згоди, дружби.

4. Етика мітраїзму.

5. Мітраїчний культ.

6. Мітраїзм і християнство.

Про мітраїзм — релігію, що колись мала величезний вплив, сьогодні відомо небагато. Священні тексти й письмові свідчення самих мітраїстів відсутні. Згадування християнських авторів, що дійшли до нас, критичні й упереджені. Основне джерело інформації — мовчазні камені й запустілі залишки давніх храмів.

Дослідники вбачають джерела мітраїзму в давньоіранській релігії — зороастризмі. Головною рисою зороастризму є протиставлення доброго начала, носієм якого був Ахура-Мазда (по-грецькому Ормузд), і злого, втіленого в образі Анхра-Майнью (по-грецькому Аріман). Ахура-мазда (Господь Мудрий) — верховний бог зороастрійського пантеону. Він є абсолютним утіленням добра, величі, перемоги. Анхра-Майнью, супротивник Ахура-Мазди — голова сил зла, пітьми, смерті. Навколо них сформувався пантеон злих і добрих богів.

На рубежі І ст. н. е. на перший план серед богів добра й світла виходить Мітра, найближчий помічник Ахура-Мазди.

Ім’я Мітра означає «згоду», «договір». Його культ досить швидко поширився на території Азії. У Середній Азії й Північній Індії Мітра входить до числа найбільш шанованих божеств могутньої Кушанської держави. Він шанується в Персії під час правління царів династії Ахеменідів. Великі царі Кир Молодший і Дарій І поклонялися йому як богові Сонця й вічного вогню. В Ірані епохи династії Сасанідів він посідав важливе місце в системі офіційного зороастризму.

Мітраїзм поширюється також в еллінському світі з І ст. н. е. у Римі, а з II ст. н. е. на території всієї Римської імперії. Особливо популярним він був у прикордонних провінціях, де стояли римські легіони. Багато воїнів були прихильниками Мітри через те, що він уважався богом, який приносив перемогу. Дотепер збереглися залишки численних римських табірних стоянок. На них ще можна розібрати напис: «Непереможному богові Сонця Мітрі». У Дура-Європос — невеликому місті на березі ріки Євфрат (у сучасній Сирії) — Мітру шанували одночасно з римським богом Юпітером, в інших місцях ототожнювали з грецьким богом Зевсом.

Незважаючи на те що офіційне формування культу Мітри відносять до І ст. н. е., його сліди сягають глибокої давнини (4-те тис. до н. е.). У той час арії, що пізніше заселили Індію, і племена Ірану були одним народом. Тому образ Мітри зустрічається в індійській міфології у Ведах і в іранській міфології — в Авесті, священній книзі зороастризму. У зв’язку з цим одні вчені вважають, що індійський і авестійський Мітра — те саме божество. Інші припускають, що, маючи однакові риси, вони є різними божествами.

Особливо багато відомостей про Мітру міститься в одному з найдавніших гімнів Авести — Міхр-Яшті. Найдавніші частини цього гімну сягають середини 1-го тис. до н. е. Окремі описи Мітри даються також в інших частинах Авести.

У давньоіранській міфології Мітра пов’язаний з ідеєю договору, посередництва, згоди, клятви, дружби. Клятвопорушника «уразить він, що має тисячу вух і тисячу очей», «борець, коней якого ніхто не може наздогнати». Мітра здатен зруйнувати житла й спустошити країну, де живуть люди, що виступають проти нього й не приносять йому клятви.

Мітра впорядковує земне життя, установлює згоду між людьми, охороняє країну від розбратів, воєн, карає ворогів. Тут він виступає як бог війни, що бореться на боці праведного, вірного договору й безжалісний до порушників закону й згоди. У цьому розумінні він бог, що визначає морально-правову межу, стежить за всім, що створив Ахура-Мазда. До його завдань належить охорона державного кордону.

Одночасно Мітра постає як бог Сонця, світла, пов’язаний з водами.

Давні люди сприймали Сонце як головне джерело й причину розвитку всього життя: природного й суспільного. У цьому плані культ Мітри співзвучний багато в чому з давньосхідними культами й насамперед із сонячною релігією Месопотамії. Так, бог Мітра багато в чому подібний до месопотамськогоу бога Сонця Шамаша. Вважалося, що Мітра починає свій небесний шлях як бог Сонця з міфічної гори Хаари, де немає ні мороку, ні ночі, ні вітру. З неї він дивиться на ввесь світ.

Відповідно до Авести, батьками Мітри є Ахура-Мазда і його дружина богиня землі Армайті. За іншим переказом, він народився в порожньому й темному гроті від діви на ім’я Мир, що означає любов, жар. Маги піднесли йому дарунки, які зазвичай підносять сонцю, — золото й пахощі.

Разом зі своїми братами — Рашну й Сраоша — Мітра виступав як суддя над душами померлих на суддівському мосту Чинвад. Рашну зважував на вагах всі помисли й учинки людини. На одну чашу поміщалися благі думки, слова й справи, а на іншу — погані. Якщо переважували перші, то душа спрямовувалася наверх, у рай, у світлу обитель Ахура-Мазди, а в протилежному випадку — падала вниз, у пекло, де зазнавала мук. Уважається, що такий суд відбувався в перші три дні після смерті людини. Тому значення молитов, проголошених у ці дні над тілом, було дуже великим.

На Мітру дивилися як на посередника між Ахура-Маздою і Анхра-Майнью, як на вічно юного, такого, що охороняє людство від зла й робить таємні жертвопринесення, завдяки яким переможе добро. Він має благу думку, благе слово, благий дух.

Найчастіше Мітру зображували у вигляді парубка, що приносить у жертву бика; іноді — людиною з левиною головою або дитиною. На одному наскальному рельєфі в Ірані Мітра зображений, як він стоїть на квітці лотоса з сонячним ореолом навколо голови. В інших місцях Мітра представлений воїном у колісниці, запряженій чотирма білими кіньми. Колісницею править Аїш — уособлення удачі, достатку, щастя й блага. Прокладає колісниці шлях Вера (Даена) — уособлення вченості, благочестивої прихильності мітраїзму. У вигляді прекрасної діви Даена супроводжує душі померлих праведників до Будинку Хвали — раю Ахура-Мазди, царства нескінченного світла, місця перебування праведних душ. Перш ніж досягти Будинку Хвали, така душа проходить сфери зірок, місяці й сонця. А грішників Даена зустрічає у вигляді огидної баби й скидає в пекло Душахве — царство нескінченного мороку, помешкання Анхра-Майнью.

В іранських громадах Мітра виступав хоронителем загального порядку й вимагав відповідного поводження людини: дотримання встановлених моральних норм, законів шанування богів. Тут мітраїзм багато в чому повторює зороастрійську етику. Головна мета людського життя — допомога Ахура-Мазді й Митрі в боротьбі із силами зла. Як і зороастризм, мітраїзм залишає за людиною право вільного вибору між добром і злом і покладає на неї всю відповідальність за цей вибір. Основа етики праведника: добрі думки, добрі слова, добрі вчинки; до числа чеснот входять також чесність, правдивість, щедрість, мудрість та iн.

Мітраїзм пропонує різні ступені моральної досконалості, що мають символічні назви. Перший ступінь — воїни, ті, хто тільки вступає в боротьбу зі злим началом. Потім леви й дружини — ті, хто вже веде боротьбу з підступним духом зла. Ворони — ті, хто жадає й передчуває смерть злого начала. Золоті або залізні — ті, хто загартувався в боротьбі зі злом і несе в собі незламну надію на перемогу. І нарешті. Переможний Мітра — той, хто переміг зло.

Властивості, приписувані Мітрі, мають і космічний, і моральний характер. У космічному плані він — святоносець і життєдайна сила природи. Він проганяє морок і завдає нищівних ударів ворогам. Як світлодайна сила, він проникає всюди, даруючи життя. В Авесті містяться також моральні характеристики Мітри. Його тисяча очей і вух символізують усевідання й правосуддя. Він виступає як носій праведності, персоніфікує порядок і охороняє його.

У зв’язку з цим Мітру призивають під час жертвопринесення. Йому приносять у жертву білих тварин, дикий рис, що виріс на необробленому полі, кип'ячене молоко, м’ясо, зварене на парі.

До нього звертаються з проханням про багатство, силу, перемогу, мудрість, про можливість пізнання того, що приносить щастя.

Молитви на честь Мітри відбувалися від зорі до полудня; йому був присвячений шістнадцятий день кожного місяця. Зазвичай у цей день читали гімни на честь Мітри й на честь сонця.

Свята на честь Мітри були дуже врочистими й пишними. За стародавніми звичаями, у свято Мітри сам цар па відкритті загальних веселощів усенародно виконував священний танець.

На честь Мітри здійснювалися різні культові дії, здебільшого в печерах і підземеллях. Дотепер археологи знаходять залишки мітраїчних вівтарів, що влаштовувалися в скелях і називалися «скелястими Мітрами». Стіни печер зберігають символічні зображення сонячного диска й палиці — символи вищої творчої діяльності й життєвої сили. У мітраїчні святилища зазвичай вели сходи в сім східців. Вони приводили в обитель блаженства, де проходили різні релігійні церемонії. Число «сім» було не випадковим, тому що було священним у мітраїзмі, як, втім, майже і у всіх релігіях Давнього Сходу.

Мітраїчні культи значною мірою запозичені із зороастризму. Під час весняного рівнодення Мітру оплакували як небіжчика. Уночі його статую клали в кам’яну трупу. Уранці виймали й співали хвалебні гімни. Тут простежується давнє уявлення про смерть і відродження богів, що символізує вмирання й воскресіння природи.

На честь Мітри їли хліб, пили вино й солодке питво, смакуючи у такий спосіб блаженство в майбутньому житті. Цей обряд подібний дохристиянського обряду причащання.

Існувало в мітраїзмі також хрещення, що знімало з людини її гріхи й давало можливість містичним чином з’єднатися з Мітрою. Під час цієї церемонії в жертву приносили хліб, тон, хто здійснював обряд, намазував медом руки її язик для того, щоб гріхи не могли проникнути у свідомість і тіло.

Для тих, хто посвячується в жерці, існували спеціальні ритуали й церемонії. Перед посвятою слід було витримати безліч випробувань, яких налічувалося близько 80. Ось деякі з них: переплисти глибоку крижану ріку, пройти крізь вогонь, піднятися абсолютно стрімкою скелею, провести якийсь час у повній самоті, не носити теплого одягу її взуття, харчуватися тільки сирими плодами...

По суті, всі мітраїчні обряди й містерії зображували перехід від мороку до світла, символічно виражати ідею порятунку від зла, нещасть і лиха у житті.

Таємничі мітраїчні містерії були поширені у всіх римських провінціях Малої Азії, Вірменії, Каппадокії й трималися аж до IV ст. н. е. Багато християнських учителів, зокрема Тертулліан, знаходили в мітраїчних обрядах подібність до християнських таїнств. Подібність була також і в самому віровченні. Очевидно, саме через цю подібність мітраїзм був одним із найдужчих і найгрізніших суперників християнства.

З жодною релігією давнини християнство не вело такої завзятої й важкої боротьби, як із мітраїзмом. Будучи супротивником християнства, мітраїзм одночасно більше, ніж інші східні релігії, був близький до християнства.

Мітра, як і Христос, — посередник між богом і людьми. Христос, Син Божий, творить волю Бога, Отця Свого, що послав Його на Землю. Так само й Мітра, син верховного бога Ахура-Мазди, творить його волю. І Мітра й Христос ведуть боротьбу зі злом, обидва вони супротивники будь-якої несправедливості на Землі. Як Мітра бореться з Анхра-Майнью і його демонами, так і Христос бореться з сатаною і його слугами, які будуть переможені остаточно лише в останній день існування світу.

Здійснивши свої подвиги на Землі, Мітра підноситься на небо до свого батька Ахура-Мазди. Так і Христос, виконавши на Землі волю Отця Свого й постраждавши, підноситься до Бога Отця, щоб прийти на Землю в останній день світу.

Багато спільного в ритуалах мітраїзму її християнства. У культі Мітри існував особливий обряд обмивання, що сприяв очищенню щойно посвяченого під гріхів. Цей обряд сильно нагадує таїнство хрещення в християнстві, що також очищає від гріхів.

Священна трапеза мітраїстів ніби повторює бенкет Мітри і його помічників. У християнстві таїнство причащання здійснюється як спогад про Таємну вечерю Христа і його близьких учнів.

Так само можна відзначити ще цілий ряд подібних рис.

Учення про жрецтво як про посередників між віруючими й Мітрою багато в чому подібне до вчення про священнослужителів у християнстві. У мітраїзмі жерці були хоронителями мудрості, вивчали медицину, астрологію, історію, зціляли душі; вони сповідали й відпускали гріхи. Якщо віруючий заплямував себе гріхом, він ішов у храм до жерця, що накладав на нього те або інше покарання. Ллє подібне було властиве й християнству.

Важливу роль у мітраїзмі відіграє прагнення до духовної чистоти. Це прагнення часто приводило мітраїстів до аскетизму, пов’язаного з дотриманням найсуворіших заборон, постів, цілого ряду стримувань. І це цілком виправдано, тому що сам Мітра — бог духовно-моральної чистоти, праведності й справедливості. Те ж саме простежується й у християнстві.

Як і християнство, культ Мітри жадає від посвячених праведного життя. Усе це, звичайно, зближало кульг Мітри з християнством. Мітраїсти вважали себе братами, і між ними навіть використовувалося звертання: «любий брате». Так само один до одного зверталися й християни — брати в Христі. Нарешті, і мітраїсти, і християни вважали святковим днем неділю. А 25 грудня святкували одне з найважливіших своїх свят: шанувальники мітраїзму — народження свого непереможного бога, а християни — Різдво Христове.

Очевидно, завзята й пристрасна боротьба між християнством і мітраїзмом пояснюється саме подібністю цих двох релігій, які рівною мірою приваблювали до себе віруючих. На це протистояння вказує, наприклад, той факт, що навіть після того як християнство стало державною релігією Римської імперії, воно не перестало ревно, а часто й жорстоко переслідувати культ Мітри. Так, для того щоб назавжди опоганити мітраїзм, застосовувався такий захід: жерця Мітри страчували, а його труп закопували у святилищі Мітри.

Мітраїзм вплинув також на становлення ряду інших релігійних систем, зокрема на маніхейство. Там Мітрі приділялася роль Живого Духа. Він повинен був завершити порятунок утраченого Світла. Для парфянських і согдійських маніхеїв Мітра був одночасно богом Сонця.

Таке широке розповсюдження культу бога Мітри робить його одним із найунікальніших богів в історії релігій. Адже він зустрічається одночасно в чотирьох релігійних системах: зороастризмі, ведантизмі, мітраїзмі й маніхействі.

Але найдивовижнішим є те, що Мітру таємно шанують і сьогодні. У сирих підвалах злидарських будинків, що простояли не одну тисячу років у давніх містах Італії, яка давно стала центром католицького світу, і насамперед — у «вічному місті» Римі, дотепер зберігаються й підтримуються вівтарі сонячного бога.









загрузка...