Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ХУДОЖНЯ КАРТИНА СВІТУ - Золота колекція рефератів - 2018

ВОСЬМЕ ЧУДО СВІТУ

План

1. Сім чудес світу.

2. Мистецтво будівництва.

3. Рукотворні чудеса світу.

4. Архітектура — велике мистецтво.

Давній світ знав сім класичних чудес. Майже п’ять тисячоріч тому створене перше з них — піраміди єгипетських фараонів, потім, двадцять століть по тому, друге — висячі сади у Вавилоні (VII ст. до н. е.), за ним по одному в сторіччя — храм Артеміди в Бфесі (VI ст. до н. е.), статуя Зевса в Олімпії (V ст. до н. е.), мавзолей у Гелікарнасі (IV ст. до н. е.) і, нарешті, майже одночасно відразу два чуда — Колос Родосський і маяк на острові Форосі (III ст. до н. е.).

Це воістину великі творіння давніх майстрів, вони вражали уяву сучасників своєю монументальністю й красою. У них втілився зліт думки, одкровення творчої фантазії, майстерність давніх будівельників. Здивовані сучасники гідно оцінили ці витвори рук людських, залишивши про них захоплені спогади в прозі й віршах. Перелік семи чудес був складений Антипатром в 1 ст. до н. е. Уже в ті далекі часи непросто було віддати перевагу одному з семи чудес перед іншими, визнати, яке з чудес найчудесніше. Античний поет Антипатр Сидонський, побачивши храм Артеміди, вигукнув: «Усе інше померкло перед ним». Але промайнули сторіччя, й історик, порівнюючи собор Паризької Богоматері в Парижі з храмом Артеміди в Ефесі, оспіваним античним поетом, знаходив галльський собор «найпрекраснішим за довжиною, шириною, висотою й улаштуванням». У пам’яті століть назавжди збереглися висячі сади Вавилона. Але Вольтер стверджував, що ці сади, які дивували Азію, були лише слабким наслідуванням давніх чудес.

Тільки найдавніше з чудес — єгипетські піраміди — дожили до епохи телебачення; про інші ми знаємо з численних описів очевидці в та з археологічних розкопок. Вдячна пам’ять людства назавжди зберегла образи дивних створінь геніальних майстрів.

У XVII ст. молдавський вчений Микола Спафарій записав у своєму трактаті: «Сім чудес всесвіту: піраміди, або найвищий стовп у Єгипті; стовп у Фарі, в Олександрії; церква Артеміди в Ефесі; трупа Маусола; колосос, або кумир родійський; кумир Зевсів Олімбіа; лавіринф у Криті, або стіна вавилонська». У тому ж XVII ст. Симеон Полоцький назвав сім чудес Давнього світу, і замість «висячих садів» у Вавилоні згадав стіну, яка обгороджує Вавилон. Так, часом деякі з чудес замінялися іншими, теж чудовими спорудами. Але ніколи сім чудес не доповнювалися восьмим.

Багато архітектурних споруджень різних часів і народів вражали уяву не тільки сучасників, але й нащадків. І тоді говорили: «Це одне із семи чудес світу», віддаючи данину поваги прославленим чудесам давнини, визнаючи за ними першість і досконалість. Говорили також: «Це восьме чудо світу», ніби натякаючи на можливість примкнути до чудової сімки.

Історія будівництва й архітектури знає чимало справжніх шедеврів, їх неважко виявити в будь-якій епосі в будь-якого народу. Ці спорудження можна вважати віхами в історії розвитку будівельної й архітектурної думки. Вони надихали поетів і романістів, живописців і композиторів. Навіть зруйновані й зниклі з обличчя Землі, вони продовжували вчити зодчих прекрасному, надихаючи на сміливі творчі пошуки й інженерні рішення.

У незвичайних спорудженнях завжди проявлялося новаторство будівельників. Ціною величезних творчих і будівничих зусиль створювалися зразки, які слугували предметом наслідування, стимулом для творчості. Будівельна культура створювалася на цих зразках. Те, що виникало як незвичайне, унікальне, згодом знаходило застосування в масовому будівництві. Новаторство й традиції тут ідуть пліч-о-пліч. І не дивно, що джерела сучасних будівельних традицій сягають глибокої данини.

Будівництво — одне з найдавніших мистецтв на Землі. Людина спорудила своє перше житло на початку палеоліту — прадавнього кам’яного віку. Цей «вік» тривав тисячі століть, і на нього припадає 98 % часу існування людини. Первісні люди жили, точніше сказати, спали в неглибоких ямах у землі. Іноді під відкритим небом, іноді вкриваючись гілками й хмизом. Про це писав в І ст. до н. е. Лукрецій Кар: «У гаях, у лісах або в горах вони жили в печерах і вкривали в кущах свої зашкарублі члени, коли їх застигали дощі або вітру пориви...»

Улаштовувалися на ночівлю у густих чагарниках або лісових завалах, потім почали споруджувати курені, хатини. Ці легкі, неміцні спорудження — дунь і розваляться — мають тривалу історію — вони є найдавнішими видами споруджень, які існують подекуди й понині.

У таких будівлях люди жили тисячоріччями, до виникнення перших цивілізацій, але й пізніше, після утворення міст курені й хатини продовжували служити людині. У хатинах з очерету й осоки жили будівельники єгипетських пірамід. На Землі вже були створені сім чудес світу, а давньогрецький історик Діодор Сицилійський описав сучасних йому ефіопів, які нашвидкуруч споруджують курені там, де вбивають слона, і залишаються біля них, поки вистачає їжі. Потім люди покидають тимчасові житла, щоб в іншому місці побудувати нові курені.

Давні історики, середньовічні мандрівники, мореплавці епохи Великих географічних відкриттів відправлялися в далекі мандрівки з міст, прикрашених чудовими архітектурними спорудами. Відкриваючи нові землі, вони вважали своїм обов’язком розповісти про житла невідомих народів. Арабський письменник Ал-Якубі в IX ст. писав про очеретяні хатини африканських народів. У XVI ст. уродженець Гранади Лев Африканський писав про такі ж хатини на ріці Бані, притоці Нігеру. Хатини, вкриті пальмовими листами, бачив на островах Тихого океану в XVIII ст. капітан Кук.

Рано-вранці 20 вересня 1871 р. на 317-й день після відплиття із Кронштадта М. М. Міклухо-Маклай зійшов на берег Нової Гвінеї й потрапив... у кам’яний вік. Між деревами він помітив кілька дахів, стежина привела його до хатин, вкритих, пальмовими листами, які спускалися майже до землі.

Дотепер збереглися куточки, яких не торкнувся швидко-плинний час. На південно-західному узбережжі Мадагаскару живе невелика етнічна група — міке. Вогонь вони добувають первісним способом. Живуть міке в хатинах, сплетених з гілок колючого чагарнику, що вдосталь росте в цих районах.

Наш сучасник, дослідник Блакитного континенту Фолько Куїлічі, пише: «Ми сидимо в хатині селища Арус на Таїті; воно нічим не відрізняється від селищ, побачених мандрівниками наприкінці XVIII ст. Власник хатини вмикає телевізор...».

Така хитка споруда — курінь — виявилася дивним довгожителем. Ще на зорі свого існування люди створили просте житло з дахом, стінами й входом, передбачивши у такий спосіб основні елементи будівель майбутнього. Хіба це не чудо? «Конічні дерев’яні хатини стоять біля джерел сучасних форм будівництва», — зауважив англійський економіст Пітер А. Стоун. Первісна людина, яка побудувала свій курінь, зробила велике відкриття. «Це хатина, і вона нею пишається!» — справедливо відзначив письменник Саймак. Справді, первісному будівельникові є чим пишатися.

Є чим пишатися будівельникам різних епох. До наших днів збереглися зразки перших жител людини, але будівництво ніколи не стояло на місці. Одна за одною розкривалися таємниці будівельної майстерності, долався страх перед будівельним матеріалом, вироблялися критерії прекрасного. Століття за століттям залишали на Землі рукотворні чудеса світу.

Майже в один час із єгипетськими пірамідами на південному заході Англії було споруджено незвичайну кам’яну будівлю — Стоунхендж.

Російський історик архітектури А. В. Бунін пише: «Великий храм Аполлона у Фівах... заслужено вважався одним з «чудес світу», тому що за монументальністю архітектурних форм і гігантськими розмірами він не мав собі рівних у Єгипті».

До чудес Давнього світу зараховували храм Дейр-Ель-Бахрі, який існує понині, і храм Соломона в Єрусалимі, зруйнований, відповідно до переказу, Навуходоносором в VI ст. до н. е.

Чудом називали «Троянову дорогу», яка проходила берегом Дунаю через глибоку ущелину, частково вирубану в скелях і частково навислу над бурхливим потоком на кіпцях колод, закріплених у кам’яній стіні. Уважали чудом Версальський палац, якому, за словами М. М. Карамзіна, немає подібного за пишнотою. А королівський Ескоріал святого Лаврентія іспанський поет Луїс де Гонгора назвав восьмим чудом світу. Сент-Луїсська арка на березі Міссісіпі, за словами Нодара Думбадзе, — чудо сучасної архітектури.

Скільки їх таких, які не потрапили в чудову сімку!

Геродот стверджував, що бачив у Саісі дивний портик, який вражає красою й площею, небаченим розміром каменів. Плутарх уважав афінський Акрополь неперевершеним за своєю чарівною архітектурою. ГІліній Старший писав, що нічого дивовижнішого, ніж римський акведук Клавдія, не існує на всій землі. За словами римського поета Марка Валерія Марціала, усі чудеса Давнього світу «поступаються... перед творінням цезарів римських, Колізей славить людська поголоска».

Часто до чудес світу зараховують Велику китайську стіну — найграндіознішу споруду на Землі; собор святої Софії, побудований в VI ст. у Константинополі, — чудовий «храм світла»; індійський храм Кайласанатха, або Кайласа, в Еллорі. Споруджений в VIII ст. прямо в скелі та прикрашений художнім різьбленням на камені, він спочиває на кам’яних слонах. Марк Твен писав: «Якщо восьме чудо світу існує, то це — житлові будинки в Неаполі».

Дотепер у вважається чудом зодчества собор святої Софії в Новгороді, споруджений в XII ст. У тому ж столітті споруджена поблизу давньоруського міста Володимира дивної краси церква на Мерлі. «Це справжнє чудо російського мистецтва», — писав про неї академік І. Е. Грабар.

Про надзвичайну Преображенську двадцятидвоглаву церкву в Кіжах існує переказ, начебто майстер, який закінчив роботу, закинув свою сокиру далеко в Онезьке озеро й сказав: «Поставив цю церкву майстер Нестор, не було, немає й не буде такої».

Восьмим чудом світу називали грандіозні дерев’яні хороми, побудовані в XVII ст. у Коломенському під Москвою для царя Олексія Михайловича.

Деякі давні чудеса вдається відкрити лише в наш час. Кожного, хто бачив дивний храм Гегард у Вірменії, захоплює його рідкісна краса. «Якби людство вчасно довідалося про Гегард, — говорив Е. Межелайтіс, — я впевнений, його вважали б восьмим чудом світу». Справді, це не просто чудова споруда, це сама досконалість.

У 1937 р. перуанський учений Хуліо Тельйо вперше узявся до дослідження археологічного комплексу в містечку Куїбе-Майо, розташованого на висоті 3500 м над рівнем моря й побудованого в 3-2-му тис. до н. е. Цю унікальну будівлю в Латинській Америці недарма називають чудом американського зодчества. Майстерність Давніх будівельників вражає уяву. Храм знаходиться у великому підземному гроті, до якого ведуть шість ходів з вирубаними в скелі сходами.

Не лише красою, але й технічним виконанням дотепер вражають давні споруди. І сьогодні вважається одним із чудес світу загадковий храм у Баальбеку. Споруджений за наказом імператора Августа, цей храм із самого початку був задуманий як чудо світу. Його загадковість полягає в складності технічного вирішення. Важко уявити, як давні будівельники змогли доставити й установити колони такого діаметра. Навіть за допомогою сучасної техніки це є нелегкою справою, яка вимагає винахідливості й кмітливості.

Науково-технічні досягнення сучасності відкривають перед будівельниками найширші перспективи. Отже, спорудження восьмого чуда світу — ще попереду. Тому мав рацію С. Я. Маршак, який зауважив:

И, верно, єсть восьмое чудо,

Нам неизвестное покуда.









загрузка...