Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

БІОЛОГІЯ - Золота колекція рефератів - 2018

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

КРОВОНОСНІ СУДИНИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Головний мозок потребує винятково високого забезпечення киснем. При масі близько 1400 г, що складає 2 % маси тіла, він поглинає 20 % усього кисню й 17 % всієї глюкози, що надходять в організм людини. Ця висока потреба в кисні пояснюється високою активністю мозку, що функціонує не тільки вдень, але й уночі, під час сну. У цей період рівень обміну в багатьох мозкових структурах може бути навіть більшим, ніж у стані неспання (момент сновидінь у фазі швидкого сну). Не маючи резервного запасу кисню, головний мозок досить чутливий до гіпоксії (кисневого голодування тканин), обумовленої недостатнім припливом крові. У людини втрата свідомості настає вже через 5-7 с після вимикання кровообігу в мозку.

Головний мозок забезпечується кров’ю гілками внутрішніх сонних і хребетних артерій. Кожна внутрішня сонна артерія розгалужується на передню й середню (A. cerebri media) мозкові артерії, передню ворсинчасту артерію (A. chorodea) і задню сполучну артерію (A. communicans posterior). A. cerebri anterior розташовується на поверхні кожної півкулі великого мозку, у борозні мозолистого тіла, обгинаючи його спереду й зверху. Гілки цієї артерії постачають кров’ю поверхню півкулі великого мозку до тім’яно-потиличної борозни. У початковому своєму відділі ця артерія з’єднується з поруч розташованою аналогічною за допомогою передньої сполучної артерії.

A. cerebri media лягає в латеральну борозну й своїми гілками постачає кров’ю нижню й середню лобові звивини, перед- і постцентральні звивини, більшу частину тім’яної частки, верхню й середню вискові звивини, острівкову частку.

A. chorodea anterior проникає в нижній ріг бокового шлуночка, де утворює судинне сплетіння бічного й третього шлуночків. A. communicansposterior наявний праворуч і ліворуч і утворює анастомоз (сполуку) між задньою мозковою артерією й внутрішньою сонною артерією. Цей анастомоз іноді з’єднує задню мозкову артерію не із внутрішньою сонною, а із середньомозковою артерією.

Праві й ліва хребетні артерії біля нижнього краю моста з’єднуються, утворюючи непарну базилярну (основну) артерію. До мозочка направляються гілки хребетної артерії — задні нижні мозочкові артерії. A. cerebri posterior обгинає з кожного боку ніжку мозку й розгалужується в потиличній і висковій частках півкуль великого мозку.

В основі головного мозку знаходяться артеріальне коло великого мозку, в утворенні якого беруть участь передні, середні й задні мозкові артерії, передня й задні сполучні артерії. Гілки мозкових артерій постачають кров’ю кору головного мозку й глибокі відділи мозку. Усередині мозку між артеріальними гілками є численні анастомози.

Вени головного мозку впадають у синуси твердої мозкової оболонки. Розрізняють поверхневі й глибокі мозкові вени. До поверхневих належать: верхні, поверхнева середня й нижні мозкові вени. Вони збирають кров від більшої частини кори півкуль великого мозку. До групи поверхневих верхніх мозкових (висхідних) вен відносять вени, розташовані в передцентральній і постцентральній звивинах, а також передлобові вени, лобові вени, тім'яні й потиличні вени. Піднімаючись угору по верхньолатеральній поверхні півкулі великого мозку до його верхнього краю, ці вени впадають у верхній синус твердої оболонки головного мозку. Притоками поверхневої середньої мозкової вени є вени прилеглих ділянок лобової, тім’яної, вискової й острівкової частки півкулі великого мозку. Поверхнева середня мозкова вена впадає у верхній кам’янистий синус твердої оболонки головного мозку. Група поверхневих нижніх мозкових вен об'єднує передню й задню скроневі й нижню потиличну вени. Усі вони впадають у верхній або поперечний кам’янистий синус. Вени медіальної поверхні півкуль великого мозку впадають у верхній синус і в базальну вену, що належить до системи глибоких мозкових вен. Характерною рисою поверхневих мозкових вен є наявність великої кількості анастомозів.

Глибокими венами кров із судинних сплетінь бічних і третіх шлуночків мозку й від більшої частини підкіркових утворень (ядер і білої речовини), а також гіпокампа й прозорої перегородки відтікає у внутрішні вени мозку. Права й ліва внутрішня мозкової вени за шишкоподібним тілом зливаються, утворюючи велику мозкову вену. У велику мозкову вену впадають також вени мозолистого тіла, базальні вени, внутрішні потиличні вени й верхня середня вена мозочка. Вени верхньої й нижньої поверхонь мозочка, бічних поверхонь ніжок мозку, дахи середнього мозку й моста об’єднуються у вени, які впадають у верхній каменистий синус.

До спинного мозку підходять гілки від хребетної артерії (з підключичної артерії, глибокої шийної артерії з реберно-шийного стовбура), а також під задніх міжреберних, поперекових і крижових артерій.

До спинного мозку прилягають три довгі подовжні артеріальні судини: передня й дві задні спинномозкові артерії. A. spinalis posterior примикає до передньої поздовжньої щілини спинного мозку, утворюється з двох аналогічних за назвою артерій (гілок правої й лівої хребетних артерій) у верхніх відділах спинного мозку. A. spinalis posterior парна. Кожна артерія прилягає до задньої поверхні спинного мозку біля входження в нього задніх корінців. Ці три артерії тривають до нижнього кінця спинного мозку, одержуючи анастомози від спинальних гілок (гілки задніх міжреберних, поперекових і крижових артерій), що проникають у хребетний канал через міжхребцеві отвори. Передня й дві задні спинномозкові артерії з’єднуються між собою на поверхні спинного мозку численними анастомозами й посилають у речовину мозку тонкі гілочки.

Вени спинного мозку впадають у внутрішнє хребетне венозне сплетіння.

Внутрішня сонна артерія постачає кров’ю мозок і органи зору. Між глоткою й внутрішньою яремною веною артерія піднімається вертикально вгору (не віддаючи відгалужень) до зовнішнього отвору сонного каналу. Позаду від неї лежить симпатичний стовбур і блукаючий нерв, спереду — під’язичний нерв, вище — язикоглотковий нерв. У сонному каналі знаходиться кам’яниста частина внутрішньої сонної артерії, що утворює вигин і віддає в барабанну порожнину тонкі сонно-барабанні артерії. Після виходу з каналу внутрішня сонна артерія робить вигин угору й лягає в коротку однойменну борозну клиноподібної кістки, а потім її печериста частина проходить через печеристу пазуху твердої мозкової оболонки. На рівні зорового каналу мозкова частина артерії робить ще один вигин, обернений опуклістю вперед, віддає очну артерію й біля внутрішнього краю переднього нахиленого відростка ділиться на свої кінцеві галузі — передню й середню мозкові артерії.

Передня мозкова артерія (A. cerebri anterior) відходить від внутрішньої сонної артерії трохи вище очної артерії, зближається з однойменною артерією протилежного боку, з якою з’єднується короткою, непарною передньою сполучною артерією. Потім передня мозкова артерія лягає в борозну мозолистого тіла півкулі великого мозку, обгинає мозолисте тіло й направляється у бік потиличної частки півкулі великого мозку, постачаючи кров’ю поверхню лобової, тім’яної й почасти потиличної частки, а також нюхові луковиці, тракти й смугасте тіло. Передня мозкова артерія віддає до речовини мозку дві групи гілок: коркові й центральні.

Середня мозкова артерія є найбільшою гілкою внутрішньої сонної артерії. У середній мозковій артерії розрізняють клиноподібну, прилеглу до великого крила клиноподібної кістки; і острівкову частини. Остання піднімається догори, вступає в латеральну борозну великого мозку, прилягаючи до острівця. Далі вона продовжується у свою третю, кінцеву, котра розгалужується на верхній бічній поверхні півкулі великого мозку.

Задня сполучна артерія відходить від кінця внутрішньої сонної артерії до поділу останньої на передню й середню мозкову артерії. Направляється задня сполучна артерія у бік моста й біля його переднього краю впадає в задню мозкову артерію.

Передня ворсинчаста артерія — тонка судина, що відходить від внутрішньої сонної артерії за задньою сполучною артерією. Вона проникає в нижній ріг бічного шлуночка, а потім у третій шлуночок. Своїми ворсинчастими гілками бере участь у формуванні їхніх судинних сплетінь. Віддає також численні тонкі гілки до сірої й білої речовини головного мозку (до зорового тракту, латерального колінчатого тіла, внутрішньої капсули, базальних ядер, ядер гіпоталамуса й до червоного ядра).

Задня нижня мозочкова артерія — це найбільша з гілок a. vertebralis, що починається біля моста. Вона направляється назад і, обходячи довгастий мозок, розгалужується на нижній поверхні мозочка.

Вазшіярна артерія (a. basilaris) утворюється від злиття обох хребетних, є непарною, лягає в серединну борозну моста. Біля переднього його краю ділиться на дві задні мозкові артерії (по одній з кожного боку), які направляються назад і вгору. Bonn обгинають бічну поверхню ніжок мозку й розгалужуються на нижній, внутрішній і зовнішній поверхнях потиличної частки. Від стовбура базилярної артерії відходять невеликі гілочки до моста, у внутрішнє вухо, і дві гілки до мозочка: передня нижня мозочкова артерія й верхня мозочкова артерія.

Внутрішня яремна вена (v.jugularis interna) — велика судина, яка разом із зовнішньою яремною веною збирає кров від голови й шиї, від ділянок, що відповідають розгалуженню зовнішньої й внутрішньої сонної й хребетної артерій. Внутрішня яремна вена є безпосереднім продовженням сигмоподібного синуса твердої мозкової оболонки. Вона починається на рівні яремного отвору, нижче якого є невелике розширення — верхня луковиця внутрішньої яремної вени. Перед злиттям з підключичною веною знаходиться друге розширення — нижня луковиця внутрішньої яремної вени, над і під якою у вені є по одному парному клапану. Через сигмоподібний синус, від якого бере початок внутрішня яремна вена, венозна кров відтікає з системи синусів твердої оболонки головного мозку. У синуси впадають поверхневі й глибокі мозкові вени, що збирають кров від головного мозку, — диплоїчні, а також очні вени й вени лабіринту, які можна розглядати як внутрішньочерепні притоки внутрішньої яремної вени.

Диплоїчні вени — безклапанні, ними кров відтікає від кісток черепа. Це тонкостінні, порівняно широкі вени. Беруть початок у губчатій речовині костей склепіння черепа. У порожнині черепа вони сполучаються з менінгеальними венами й синусами твердої оболонки головного мозку, а зовні (за посередництвом емісарних вен) — з венами зовнішніх покривів голови. Найбільші з цих вен такі: лобова диплоїчна вена; передня вискова диплоїчна вена; задня вискова диплоїчна вена й потилична диплоїчна вена.

Вени лабіринту виходять із нього через внутрішній слуховий прохід і впадають у нижній кам’янистий синус.

Синуси твердої мозкової оболонки за допомогою емісарних вен з’єднуються з венами, розташованими в зовнішніх покривах голови. Емісарні вени розташовуються в невеликих кісткових каналах. Ними кров відтікає від синусів назовні, тобто до вен, які збирають кров від зовнішніх покривів голови. Виділяються: тім’яна, сисцеподібна, мітелкова емісарні вени. Тім’яна й соскоподібні емісарні вени з’єднують сигмоподібний синус із притоками потиличної вени, а виросткова — також із венами зовнішнього хребетного сплетіння.

У судинній системі, що живить мозок, наявне поступове зменшення тиску від максимального в аорті до нуля в ділянці яремного отвору. Таким чином, найбільш віддалені від аорти ділянки мозку одержують меншу кількість крові під меншим тиском. Тому при тромбозі виникає клінічний синдром інфаркту в басейні коркових гілок середньої мозкової артерії.

З артерії головного мозку кров через капіляри надходить у венозну сітку. Венозна кров уливається в синуси — судини з неспадними стінками. Вони закладені в товщі твердої мозкової оболонки.

Між судинною системою головного мозку й системою шлуночків мозку існує тісна залежність.

Підтримка сталості кровопостачання мозку забезпечується нейрогуморальними, міогенними й неврогенними механізмами. Підвищення рівня СО2 супроводжується розширенням судин, що забезпечує приплив великої кількості крові, багатої киснем, і подальшим звуженням кровоносних судин.

Роль міогенного фактора полягає в тому, що підвищення артеріального тиску всередині судин викликає скорочення їхнього м’язового шару. Зниження тиску крові викликає розслаблення м’язових волокон і розширення просвіту судин.

Припускають, що нервові механізми ще до кінця не вивчені, однак уважають, що вони беруть активну участь у регуляції мозкового кровообігу.

Можливості компенсаторно-пристосувальних реакцій судинної системи мозку, яка здійснює сталість мозкового кровообігу, надзвичайно великі, але не безмежні. При їхньому порушенні виникають певні клінічні симптоми, які розцінюються як початкові прояви судинних захворювань.

Найчастіше порушення кровообігу обумовлене зменшенням прохідності артерій, що постачають головний мозок кров’ю. Звуження внутрішнього діаметра судин може мати органічний або функціональний характер. Органічні зміни судин найчастіше обумовлені такими захворюваннями, як атеросклероз із його ускладненнями — тромбозом, емболією (закупорювання повітрям), а також специфічними й неспецифічними артериїтами, які призводять до звуження або повного закупорювання судин. Рідше зустрічаються патологічні процеси, що призводять до здавлювання судин ззовні або їхньої деформації (звивистість, перегини).









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.