Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Хімія - Золота колекція рефератів - 2018

РЕЧОВИНИ ПОДРАЗЛИВОЇ Й ОТРУЙНОЇ ДІЇ

ВСТУП

Сполуки ряду елементів (Хлору, Сульфуру, Нітрогену) широко використовуються в різних галузях промисловості. Часто вони можуть надходити в робочі зони металургійних, фармацевтичних, машинобудівних та інших підприємств у вигляді подразливих газів: хлору, хлороводню, сірководню, оксиду сульфуру (ІV), оксидів нітрогену, аміаку.

Основна небезпека для робітників, які вдихають повітря з цими газами, полягає в тому, що виникає ймовірність подразнень і припікання слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей. У принципі, механізм дії всіх подразливих газів однаковий, деякі розходження можуть бути пов’язані з їхньою розчинністю у воді.

Подразливі гази, які добре розчиняються у воді, легко затримуються на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів. Гази, розчинність яких менша, здатні проникати глибоко в легені й приводити до їх набряку.

ХЛОР

Хлор Сl2 — жовтувато-зелений газ із характерним різким запахом. Важчий за повітря, прекрасно розчиняється у воді з утворенням хлорноватистої (НСLO) і хлорноводневої (НСl) кислот.

Хлор широко використовується в багатьох галузях промисловості: в анілінофарбовому, фармацевтичному й інших хімічних виробництвах, а також у целюлозно-паперовому й текстильному виробництвах, де його використовують для відбілювання. Крім того, хлор застосовують при одержанні хлорного вапна, при хлоруванні води й ін. Очевидно, шоу всіх випадках високою є ймовірність отруєння хлором або його сполуками.

Гостре отруєння (тобто отруєння, викликане однократним вдиханням великої кількості хлору) проявляється миттєво. Його важкість залежить від концентрації хлору.

Отруєння малими й середніми концентраціями хлору характеризуються подразненням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей. В очах з’являється різь, сльозотеча, у носі й глотці відзначаються сухість і печіння. Голос хрипне, можливим є болісний сухий кашель, іноді з блювотою. Потерпілий відчуває головний біль і відчуття стиснення в грудях.

Хронічне отруєння хлором можливе тільки при тривалому вдиханні малих кількостей хлору. Воно дає про себе знати хронічним бронхітом, що часто супроводжується бронхіальною астмою й легенево-серцевою недостатністю.

Лікування гострих і хронічних отруєнь вимагає повної й швидкої ізоляції потерпілого від дії отруйної речовини. Постраждалого слід вивести на свіже повітря або перевести в приміщення, де в повітрі не міститься хлору. Необхідно забезпечити йому повний спокій і звільнити від одягу, який заважає диханню.

Очі, ніс і глотку промивають 2%-ним розчином NaHCO3, таким самим розчином проводять інгаляцію. Якщо є небезпека набряку легенів, призначають кровопускання, кисневу терапію. Вводять внутрівенно хлорид кальцію, засоби для підтримки діяльності серця. Хворого обов'язково госпіталізують.

СПОЛУКИ СУЛЬФУРУ

Оксид сульфуру (ІV), або сірчистий газ, (SО2) — газ без кольору з характерним різким запахом. Добре розчинний у воді й спиртах, в інших розчинниках розчиняється погано.

Отруєння сірчистим газом найчастіше відбуваються на металургійних підприємствах, у цехах з виробництва сульфату натрію й т. д. Вдихання повітря, що містить SО2, призводить до подразнення слизуватих оболонок очей й верхніх дихальних шляхів, а також ураження легенів. Високий вміст SО2 у крові супроводжується порушенням обмінних процесів в організмі.

Гостре отруєння оксидом сульфуру (ІV) може бути легким і важким. Легке отруєння супроводжується подразненням слизових оболонок і верхніх дихальних шляхів. У потерпілого дере в горлі, сухий гавкаючий кашель, хрипне голос, з’являється постійна сльозотеча. Важче отруєння має всі описані симптоми, до яких додаються головні болі, напади ядухи, носові кровотечі.

Хронічні отруєння супроводжуються хронічними бронхітами й різними ендокринними порушеннями.

Головним при лікуванні отруєнь сірчистим газом є вдихання чистого повітря. Постраждалого слід якомога швидше винести на свіже повітря, позбавити тісного одягу, зігріти й забезпечити спокій. Слизові оболонки промивають слабким (2%-ним) розчином NaHCO3 і закапують 30%-ний розчин альбуциду. Проводять промивання шлунка.

Сірководень (H2S) — безбарвний газ, що має характерний запах гнилих яєць. Важчий за повітря, погано розчиняється у воді.

Сірководень надходить до організму переважно через органи дихання. Щодо отруєння цією сполукою становлять небезпеку текстильні підприємства, де застосовуються сірчисті барвники, при виробництві віскозного волокна, при видобутку й переробці багатосірчаних нафт.

Гостре отруєння сірководнем супроводжується печінням і різким болем в очах. З’являються сльозотеча, світлобоязнь, нежить, відчуття дертя в горлі, сухий гавкаючий кашель.

Хронічне отруєння не дає про себе знати протягом тривалого часу. Для нього характерні подразнення слизових оболонок очей й верхніх дихальних шляхів.

Перша допомога при отруєннях H2S: необхідно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, забрудненого H2S, дати молоко з содою. Слід якомога швидше промити очі 2%-ним розчином NaHCO3,. Потерпілому необхідні тепло й спокій.

ОКСИДИ НІТРОГЕНУ

Оксиди нітрогену, або нітрогази, являють собою жовтувато-буру суміш різних оксидів нітрогену. Отруєння ними можливе в процесі виробництва різних кислот (сірчаної, азотної, щавлевої, хромової), анілінових барвників, ароматичних нітросполук.

Гостре отруєння характеризується слабким подразненням слизових оболонок і верхніх дихальних шляхів. Ці симптоми швидко зникають, але згодом стрімко розвивається набряк легенів.

Синдроми хронічних отруєнь оксидами нітрогену численні й різноманітні, тому встановити їх дуже складно.

При отруєнні оксидами нітрогену потерпілим необхідно промити слизові оболонки, забезпечити спокій і тепло. В особливо важких випадках потерпілих госпіталізують.

ОКСИД КАРБОНУ(II)

Оксид карбону(ІІ) (чадний газ) СО — безбарвний газ без запаху, погано розчинний у воді. Реакційна здатність СО надзвичайно низька — він не реагує ні з кислотами, ні з лугами. Є ефективним відновником, бере участь у багатьох реакціях органічного синтезу як вихідний реагент.

Утворення оксиду карбону(ІІ) відбувається в багатьох виробничих процесах: неповне згоряння карбоновмісних речовин призводить до утворення СО, а не СО2. Найнебезпечнішими щодо отруєння чадним газами є доменне, мартенівське й хімічне виробництва. До утворення значної кількості СО призводять підривні роботи в шахтах, його нагромадження можливе в недостатньо провітрюваних гаражах, котельнях, кабінах тепловозів і т. ін.

Чадний газ надходить в організм у процесі дихання, через легеневу мембрану проникає в кров. З’єднуючись із залізом гемоглобіну, чадний газ утворює міцні комплекси — набагато міцніші, ніж комплекси кисню з гемоглобіном. А оскільки реакція взаємодії гемоглобіну з СО протікає легше, ніж з О2, то переважно утворюватимуться саме комплекси з СО. Організм перестає одержувати кисень — гемоглобін його не зв’язує. У результаті спостерігається різке зниження вмісту кисню в артеріальній крові.

Отруєння чадним газом можна розпізнати за характерним рожевим забарвленням шкіри й слизових оболонок. При гострому отруєнні відбуваються зміни в складі крові, розлади нервової системи й дихання, а також серцево-судинної системи.

Легка форма гострого отруєння чадним газом супроводжується загальною слабкістю, запамороченням, шумом у вухах, сонливістю. Потерпілий почуває головний біль в ділянці скронь і чола, важкість в голові, нудоту. Частішає серцебиття.

Середньоважке гостре отруєння викликає сильний головний біль, запаморочення, нудоту й блювоту. Потерпілого непокоять сильна задишка й серцебиття, розлад руху, судороги. Можлива нетривала втрата свідомості. Шкіра й слизові оболонки набувають малинового відтінку.

Гостре отруєння у важкій формі характеризується появою судорог і посмикувань м’язів, тривалою втратою свідомості, різким зниженням артеріального тиску. Сильно прискорюється серцебиття. Можлива поява набряків, розвиток набряку легенів, ураження серцевого м’яза, інфаркт міокарда.

Якщо у випадку легкого й середнього ступенів гострого отруєння можна говорити про повне видужання хворого, то важка форма отруєння завжди має наслідки в майбутньому. Це головним чином психічні розлади, галюцинації, маніакальні стани, втрата пам’яті, безпричинні страхи. Частими є гострі отруєння чадними газами, а також тривалий вплив невеликих кількостей СО призводить до розвитку хронічних отруєнь СО. Основним показником того, що у хворого хронічне отруєння СО, є функціональні розлади центральної нервової системи. Також спостерігаються запаморочення, шум в голові, болі в лобовій і скроневій частинах, ниючі болі в ділянці серця, прискорене серцебиття.

Якщо хронічне отруєння СО має легку форму, то потерпілий може й не надати їй значення. Симптоми отруєння будуть незначними, а після припинення впливу на організм отруйного фактора зникнуть зовсім. Якщо ж отруєння має серйозніші масштаби, то симптоми не зникнуть навіть через тривалий час після припинення дії чадного газу на організм. Як правило, відбуваються серйозні зміни в нервовій системі, для лікування яких необхідне якнайшвидше медичне втручання.

При гострому отруєнні чадними газами потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, забезпечити спокій і тепло. Йому прописують вітаміни С і групи В, киснетерапію або (при зупинці або ослабленні дихання) вентиляцію легенів і штучне дихання.

Якщо хворий марить, галюцинує або надмірно збуджений, йому призначають заспокійливе (дімедрол, аміназин). При серцево-судинних розладах уводять засоби, що стимулюють серцеву діяльність.

Хронічні отруєння лікуються залежно від того, який комплекс захворювань вони викликали. У кожному разі хворому призначають заспокійливі й серцево-судинні засоби, вітаміни (А, В1, В2, В12, С), киснетерапію, лікувальну гімнастику. Високі результати приносить також вживання ферковену — препарату, що зв'язує СО і виводить його з організму потерпілого.

МЕРКУРІЙ І ЙОГО СПОЛУКИ

Меркурій Hg (ртуть) — рідкий метал сріблисто-білого кольору. Характеризується високою густиною, електро- і теплопровідністю. Хімічно стійкий. Ртуть широко використовується в багатьох вимірювальних приладах (термометрах, ареометрах, манометрах), ртутних і кварцових лампах.

Ртуть здатна утворювати сплави (амальгами) з багатьма металами; виробництва, у яких проводиться амальгамування, є одними з перших за числом отруєнь ртуттю. Безсумнівну небезпеку також становлять ртуть-видобувні підприємства. Основним способом одержання ртуті є випал кіноварі, причому ртуть виділяється у вигляді безбарвного газу без характерного запаху. При недостатньо ефективній вентиляції пари ртуті проникають у пористі тіла (папір, тканину, дерево), затримуються там і отруюють приміщення.

В організм людини ртуть потрапляє в основному через органи дихання. Не виключеним є потрапляння ртуті й через шлунково-кишковий тракт (з їжею), однак це практично нешкідливо — ртуть майже повністю виводиться з організму з калом.

За принципом отруйної дії ртуть належить до групи тіолових отрут. Потрапляючи в кров, ртуть з’єднується з білками, блокуючи сульфгідрильні групи білкових сполук. Це призводить до порушення білкового обміну. У результаті відбувається порушення роботи ЦНС, рефлекторні порушення в діяльності деяких відділів головного мозку.

Гострі отруєння ртуттю характеризуються різкою слабкістю, головним болем, «металевим» присмаком у роті. Збільшується слиновиділення, хворий відчуває сильну нудоту. Можливі болі в животі й різкі головні болі. Залежно від кількості ртуті, що потрапила в організм, можливі хронічні ураження печінки, нирок.

Слід зазначити, що гострі отруєння ртуттю — явища досить рідкісні. Вони відбуваються тільки у випадку серйозних аварій або вибухів, що супроводжуються викидом значної кількості ртуті.

Хронічні отруєння ртуттю виникають в основному в працівників, що довгостроково контактують із нею. Найчастіше зустрічаються так звані «стерті» форми отруєння. Для них характерна «ртутна неврастенія»: дратівливість, слабість, сонливість, плаксивість, підвищена стомлюваність, порушення сну. Потерпілого переслідують кошмарні сновидіння, постійні головні болі, зниження пам’яті. Яскравою ознакою хронічного отруєння ртуттю є тремтіння пальців витягнутих рук хворого, а іноді голови й ніг. В особливо важких випадках змінюється хода, почерк стає більш нерозбірливим. Характерно змінюються ясна: стають розпушеними, починають безупинно кровоточити. Різко підсилюється ламкість нігтів, починає випадати волосся.

Із внутрішніх захворювань розвиваються гастрити, коліти, порушення в діяльності печінки, серцево-судинної системи.

Серйозність отруєння залежить від того, яка кількість ртуті потрапила в організм і в складі яких сполук вона перебувала. Чималу роль при цьому відіграють також особливості організму: індивідуальна чутливість до ртуті, захисні системи організму й т. ін. Залежно від того, наскільки глибоке отруєння, розробляється система лікування.

Головним етапом лікування ртутних отруєнь є виведення ртуті з організму. Для цього використовуються препарати — антидоти ртуті: унітіол, сукцимер, тіосульфат натрію. Крім того, треба простимулювати кровопостачання мозку.

З появою емоційної нестійкості використовують транквілізатори: мепротан, тріоксазин. Необхідним є також регулярне обстеження ротової порожнини й своєчасне лікування її захворювань.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.