Хімія - Золота колекція рефератів - 2018
ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОТОГРАФІЧНОГО ПРОЦЕСУ
Фотографічний процес складається з трьох стадій:
1) експозиція:
2) проявлення:
3) фіксування.
Розглянемо кожний з них докладно.
ЕКСПОЗИЦІЯ
Експозиція — це доза випромінювання, що впливає на світлочутливий шар фотоматеріалу. Розраховується експозиція як добуток освітленості на час освітлення (витримку). Серед факторів, що впливають на експозицію, головне місце займають яскравість об’єкта зйомки, світлосила об’єктива, світло-і кольорочутливість фотоматеріалів. Експозиція фотоплівки або фотопаперу відбувається у фотоапараті або фотозбільшувачі; визначається спеціальними пристроями — експозиметрами.
З погляду хімії експозиція — процес поглинання зернами AgHal фотонів, у результаті чого на їх поверхні утворюються дрібні крупинки срібла (т. зв. центри прояву).
Сукупність експонованих зерен є прихованим зображенням, оскільки мікроскопічно мала величина центрів прояву робить їх недоступними для неозброєного погляду.
ПРОЯВЛЕННЯ
Проявлення — це процес, що дозволяє зробити видимим приховане фотозображення, отримане у світлочутливому шарі фотоплівки або фотопаперу під дією світла.
З позиції хімії проявлення є процесом відновлення експонованих галогенідів срібла до металевого срібла:
Оскільки відновленню піддаються тільки експоновані зерна AgHal, то його називають виборчим. Центри проявлення, що виникли при експонуванні стають каталізаторами при проявленні. Відновниками, тобто донорами електронів при проявленні слугують проявні речовини (метол, гідрохінон). У фотографії використовують водні або водно-спиртові розчини проявних речовин-проявників.
Сьогодні налагоджений промисловий випуск проявників, але в період зародження фотографії вибір підходящого проявника був завданням не з легких. Так, проявник повинен відновити експоновані зерна AgHal і не вступати у взаємодію з неекспонованими зернами. Велике значення має також час контакту плівки й проявника: недостатній час прояву може спричинити те, що відновляться не всі експоновані зерна AgHal, занадто тривалий прояв призведе до того, що відновляться також неекспоновані зерна галогеніду срібла.
Усі необхідні параметри прояву копітко встановлювалися експериментальним шляхом. Також експериментально був виявлений проявник, який широко застосовується сьогодні, — бензол, а також його похідні.
Як правило, разом з проявною речовиною до складу проявника входять сполуки, що нейтралізують можливі побічні реакції.
Прискорювачі - сполуки, дія яких спрямована на нейтралізацію надлишку іонів Н+, що утворюються при дисоціації проявних речовин у воді. За хімічною природою прискорювачі являють собою луги або сполуки, що гідролізуються за аніоном (тобто створюють лужну реакцію середовища): карбонати натрію й калію, складні сполуки бору й натрію.
Використаний проявник зв’язується за допомогою сульфітних сполук (наприклад, Na2SO3j). Також до складу більшості проявників входить противуалізувальна речовина. Найчастіше це KВг.
ФІКСУВАННЯ
Фіксування — етап, спрямований на видалення з фотоемульсії невідновлених іонів аргентуму. У протилежному випадку подальша тривала експозиція на світлі призведе до їхнього відновлення, і знімок буде зіпсований.
У процесі фіксування відбувається видалення з фотографічної емульсії AgHal, то залишилася після проявлення. Після цього зображення набуває світлостійкості й не змінюється при тривалому зберіганні. Це відбувається в результаті перетворення AgHal, нерозчинних у воді, на водорозчинні комплексні сполуки, які потім легко вимиваються водою.
Прояв припиняється, після того як знімок поміщають у фіксаж. Фіксаж — це водяний розчин або паста, до складу якої входять дубильні речовини (хромові або алюмокалієві галуни), прискорювач фіксування (хлорид амонію), речовини, що нейтралізують продукти окиснювання проявника (бісульфітні сполуки).
Часто як фіксаж використовують стоп-ванну — водяний розчин слабкокислої реакції (наприклад, 2%-ний розчин оцтової кислоти), що містить бісульфіти.
Після фіксування плівку промивають у проточній воді й сушать. Недостатньо ретельно промиті плівка або папір зіпсуються: використаний проявник дасть плями па відбитку, а гіпосульфіт призведе до знебарвлення відбитка.
Завдяки фотографії люди отримали можливість фіксувати зображення нескінченно великих і нескінченно малих об’єктів, вивчати їх і аналізувати протягом тривалого часом. Не можна применшити також естетичну роль фотографії — зараз її вже можна назвати видом мистецтва.