Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ГЕОГРАФІЯ - Золота колекція рефератів - 2018

АРГЕНТИНА

ПЛАН

  1. Загальна характеристика.
  2. Населення.
  3. Економічний розвиток.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Аргентина, Аргентинська Республіка (Republica Argentina) — держава на південному сході Південної Америки. Загальна плота — 2 778 417 км2. Площа суші — 2 736 690 км2, площа рік і озер — 30 200 км2. Населення 36,8 мли чоловік (2000 р.), понад 90 % — аргентинці. Міське населення понад 86 % (1990 р.). Офіційна мова — іспанська. Більшість віруючих — католики. Аргентина — федерація з 22 провінцій, Федерального столичного округу і національної території Вогненна Земля. Глава держави — президент (обирається на 4-річний термін). Законодавчий орган — двопалатний Національний конгрес. Складається із Сенату (72 місця — раніше кожен законодавчий орган провінції делегував трьох членів у Сенат, сьогодні триває реформа верхньої палати — третина її членів переобиратиметься кожні 2 роки на 6-річний термін) і палати депутатів (257 місць — половина депутатів переобирається кожні два роки на 4-річний термін). Законодавча система грунтується на американській і західноєвропейській законодавчих системах. Верховний суд складається з 9 суддів, що призначаються президентом зі схваленням Сенату. Конституція Аргентини прийнята 1.05.1853 р., переглянута в серпні 1994 р. Східна частина Аргентини рівнинна, на заході — Анди, на південному заході — Патагонське плоскогір’я. Клімат на півночі тропічний, південніше — субтропічний, на півдні помірний. Середні температури січня на півночі плюс 28 °С, на півдні плюс 10 °С, липня відповідно 18 і 1 °С. Опадів від 100-300 мм на заході до 1400-1600 мм на рік на сході. Головні ріки — Парана, Парагвай, Уругвай, Чубут, Ріо-Негро, Ріо-Колорадо. Вологі лугові степи, савани, субтропічні ліси (переважно в горах). Національні парки: Науель-Уапі, Лос-Гласьярес, Лос-Алерсес, Ланін та ін.

У давнину територію Аргентини населяли індіанці. У першій половині XVI ст. її завоювали іспанські конкістадори; у країні утвердилося велике феодальне землеволодіння з використанням рабської праці. У 1816 р. у ході Війни за незалежність іспанських колоній в Америці 1810-1826 рр. була створена незалежна держава Об’єднані провінції Ла-Плати (у 1826 р. перетворені на Федеративну Республіку Аргентину). У XX ст. в Аргентині зміцнилися позиції іноземного капіталу (із середини XIX ст. — головним чином, англійського, потім США). З 1930 р. країною керували переважно військові, які проводили політику в інтересах латифундистів, великої буржуазії й іноземних монополій. Після Другої світової війни великим впливом в Аргентині користувався X. Д. Перон (обраний президентом Аргентини в 1946 р.), що поєднав популізм із заходами, спрямованими на зміцнення позицій національного капіталу. У 1955 р. Перон був скинутий військовими, однак вилив перонізму в широких масах зберігався (1974 р. Перон був знову обраний президентом). З 1976 р. встановилося правління військових. У цей період (1982 р.) Аргентина, що не визнає британського суверенітету над Фолклендськими (Мальвінськими) островами, здійснила невдалу спробу захопити їх.

НАСЕЛЕННЯ

Чисельність і зростання населення країни в 1996-2004 рр.

Чисельність (чол.)

Приріст

1996

34 672 997

1,1 %

1997

35 797985

1,3%

1998

36 265463

1,3%

1999

36737664

1,29%

2000

36955 182

1,16%

2001

37 384 816

1,15%

2004

39 144 753

4,7%

Етнічний склад: білі — 85 %, метиси й індіанці — 15 %. Католики складають 90 % віруючих (реально відвідують церкву не більше 20 %), протестанти — 2 %, іудаїсти — 2 %, інші релігійні громади — 6 %. Майже все населення Аргентини — нащадки іммігрантів, переважно іспанців і італійців, що освоювали нові землі, як у колоніальний період, так і після здобуття країною незалежності. У часи правління іспанської корони колонізатори зіткнулися з безліччю індіанських племен. Серед них були андські північно-західні племена діагуіта, племена гуарані. Усіх їх із наступом іспанців чекало поневолення і жорстока експлуатація. Крім вищезазначених племен, що вели осілий сільськогосподарський спосіб життя, землі Аргентини населяли мисливці й кочівники. Саме вони чинили іспанцям збройний опір, який був, урешті-решт, придушений. У Гран-Чако це були племена, що розмовляли гуайкуруан, у південній Пампі до 1870-х рр. переважали араукани, що прийшли з гірських районів Чилі, область Буенос-Айреса населяло плем’я куєранді, а Патагонію — індіанці тегуельче. Оцінні дані свідчать, що в 1810 р. населення Аргентини складало понад 400 тис. чол. З них близько 30 % складали індіанці, чия чисельність сильно скоротилася з доколумбівської епохи, коли аборигенів нараховувалося до 300 тис. чол. До 10 % аргентинців на початку XIX ст. складали негри й мулати, нащадки рабів, незаконно завезені в країну через Буенос-Айрес. Європейці й метиси (нащадки змішаних шлюбів європейців з індіанцями й неграми) були тоді в меншості. Після середини XIX ст. у країну ринула хвиля нових іммігрантів, здебільшого з Іспанії й Італії. Корінне населення й метиси відтіснялися в андські провінції або зникали серед нових поселенців. Починаючи з цього моменту, у прикордонних областях Аргентини почали переважати метиси — вихідці з Парагваю, Чилі й Болівії. Майже половину мігрантів наприкінці XIX ст. і початку XX ст. складали італійці й близько третини — іспанці. Досить багато переселенців прибуло із Франції, Німеччини, Росії, Польщі, Великобританії. Якщо 1869 р. аргентинці іноземного походження складали 12% усього населення, то до 1914 р. — близько однієї третини, а у великих містах ця пропорція складала 2 до 1. До кінця XX ст. із загальним зниженням темпів імміграції знизилася і частка іноземців серед громадян республіки. Величезний внесок у формування національної культури Аргентини зробили італійські іммігранти, їхній вплив у країні був настільки великий, що й у наші дні в Буенос-Айресі широко розповсюджена італійська мова. Друге місце за значущістю в житті Аргентини посіли поляки й іспанці. Британські переселенці принесли із собою великий капітал, почали розвивати м’ясо-переробну промисловість і будувати залізниці. Французи сприяли становленню виноградарства й виноробства, німці зводили ферми і створювали кооперативи. Сфера послуг почала розвиватися завдяки зусиллям японців, сирійців і ліванців. Діти іммігрантів швидко освоювалися в новому середовищі, в Аргентині не існує гострих міжобщинних протиріч. Разом із тим для країни характерним є розшарування суспільства за територіально-соціальною ознакою.

Найбільший вплив у національній економіці й політиці мають вихідці з портових міст країни. У їхніх руках зосереджені зовнішня торгівля, банки, великі об'єкти індустрії. їх називають — портові люди. Самі вони дивляться на інших аргентинців, як на малоосвічених грубих селян. Подібні взаємини глибоко вкоренилися в суспільстві й знайшли своє відображення у політиці держави. Національна мова Аргентини — іспанська. У ній багато іноземних запозичених слів, особливо італійського походження. Можна почути баскський, сицилійський, уельський, гельський діалекти. До кінця XIX ст. у Буенос-Айресі склався жаргон злочинного світу, що увібрав у себе слова з італійської, португальської, іспанської, французької, німецької, африканських мов. «Lunfardo» у наші дні часто можна почути в ліричних піснях у стилі танго. Переважна більшість аргентинців — католики. У країні є невеликі протестантська й іудейська громади. Усепроникний вплив католицизму особливо сильно помітний в державному апараті, а в конституції католицтво закріплене як державна релігія, хоча тут також гарантована свобода віросповідання.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Економіка Аргентини — одна з найпотужніших у регіоні Латинської Америки. Починаючи з XIX ст. країна активно висувалася на перше місце за тваринництвом, але з недавнього часу ключову роль почала відігравати сфера послуг. За виробництвом зерна й м’яса Аргентина посідає друге місце в регіоні, поступаючись тільки Бразилії, а за рівнем доходів від туризму поступається тільки Мексиці.

Валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт і ВНП на душу населення в 1999-2002 рр.

1999

2000

2002

ВНП (у млн дол. США)

ВВП (у млн дол. США)

ВНП на душу населення (у дол. США)

277882

281942

11357,8

275547

275473

11468,3

-

-

11956,6

Структура ВВП Аргентини в 1991-1996 рр.

(у відсотках ВВП)

1991

1992

1993

1994

1995

1996

ВВП

Сільське господарство, тваринництво,

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

рибальство

Гірничодобувна

8,3

7,5

7,3

6,9

7,4

7,2

галузь

2,4

2,4

2,5

2,5

2,8

2,9

Промисловість

25,7

25,7

25,4

24,9

24,3

24,5

Будівництво

5,2

5,5

5,7

6,1

5,7

5,5

Енергетика

2,0

2,0

2,0

2,0

2,3

2,3

Комерційні послуги

16,4

17,0

16,6

16,6

16,0

16,1

Транспорт і зв’язок

Фінансові

4,9

5,1

5,0

5,1

5,3

5,4

і бізнес-послуги

Інші сектори сфери

14,9

14,8

15,2

15,8

16,6

16,8

послуг

Плюс:

19,1

18,4

18,4

18,2

18,7

18,5

податки на імпорт

1,1

1,8

1,8

1,8

1,0

0,9

Аргентина має багаті природні ресурси, населення з високим рівнем освіти, орієнтований на експорт сільськогосподарський сектор і розвинутий індустріальний сектор. Однак, коли президент Карлос Менем зайняв свою посаду 1989 р„ країна мала величезні зовнішні борги, а інфляція сягала 200 % на місяць. Новий уряд заявив, що для стійкого зміцнення макроекономічних показників, пожвавлення структурних перетворень необхідна довіра на внутрішньому й зовнішньому фінансовому ринках і полегшення відновлення економіки зі стабільними цінами. Програма перетворень, яку підтримує Міжнародний валютний фонд, грунтується на досягненні 3 % росту ВВП у 2000 р. і прискоренні його до 4 % у наступних роках. Мексиканська криза викликала серйозний, але недовгий відплив капіталовкладень і втрату банківських депозитів 1995 р. Було здійснено ряд перетворень для підтримки внутрішньої банківської системи. Реальний ріст ВВП склав майже 9 % 1997 р. Рівень інфляції склав 1 % 1998 р. Через недосконалість трудових законів Аргентини, незважаючи на зростання ВВП, рівень безробіття вимірюється двозначним числом. Розвинуто видобуток вугілля й нафти, природного газу, цинку, уранових руд. Розвинуті харчова (переважно м’ясохолодобійна), текстильна, шкіряно-взуттєва промисловість, машинобудування, чорна і кольорова металургія, нафтопереробка і нафтохімія.

Виробництво електроенергії в 1996-1999 рр.

1996

1998

1999

Усього (млрд кВт) На ТЕС

64,669

75,237

77,087

(у % від загальної к-сті) На ГЕС

45

42,71

60,3

(у % від загальної к-сті) На АЕС

44,3

47,55

30,7

(у % від загальної к-сті)

На інших типах ЕС

10,7

9,74

8,75

(у % від загальної к-сті)

0

0,27

0,25

З 60-х років XIX ст. спеціалізація сільського господарства Аргентини почала зміщатися від тваринництва до рослинництва. Активізується культивування пшениці, кукурудзи, льону в такий непристосованій для землеробства області, як Пампаси. Експеримент виявився вдалим — родючі грунти дозволили розгорнути інтенсивне рослинництво. З початком експорту харчової продукції, головним чином іноземними корпораціями, зародилася й почала розвиватися аргентинська промисловість. Протягом усього XX ст. тривало зростання експорту продовольства до європейських країн — Аргентина висувалася в лідери Латинської Америки. На початку XX ст. країна стала провідним у світі виробником і постачальником на світовий ринок льону, м’яса, зерна. Перша світова війна і Велика депресія підірвали національну економіку. Скоротився обсяг зовнішньої торгівлі — Аргентина стрімко втратила свої провідні позиції у світі й зайняла місце серед країн третього світу. Протягом 1970-х років уряд намагався розвивати переважно промислову сферу виробництва, захищаючи внутрішній ринок від імпорту продукції легких галузей. Але ставка на розвиток промисловості призвела до занепаду в сільському господарстві. Скоротилося виробництво зернових культур, зате зросла частка технічних (соняшника, сої). Ера захисту внутрішнього ринку закінчилася в 1976 р. з ліквідацією високих митних зборів на імпорт. Зроблено це було для того, щоб підвищити конкурентоспроможність національних виробників. Наслідки цього кроку виявилися сумними: економіка Аргентини, не витримавши змагання зі світовими компаніями, буквально впала. ВНП із 1975 по 1981 рр. знизився натри чверті, і наслідки цієї кризи відчувалися ще протягом близько 10 років. Одночасно зі скороченням виробництва почалося зростання інфляції — у 1980-х рр. її рівень сягав 1000 відсотків на рік. У 1983 р. відбулася грошова реформа (старе песо обмінювалося на нове в співвідношенні 10 000 до 1), 1985 р. відбулася ще одна грошова реформа, і ще одна 1993 р.

Індекс виробництва с/г продукції (рівень 1986 р. = 100)

1991

1992

1993

1994

1995

1996

Усього

109,1

109,6

112,8

117,1

122,3

126,0

Рослинництво

120,4

114,3

115,3

123,8

131,4

138,0

Зернові

Олійні куль

94,2

90,3

108,9

108,1

101,4

124,2

тури

Технічні куль-

155,4

146,1

141,4

158,2

175,8

178,3

тури

125,8

111,7

95,1

108,9

131,7

130,1

Фрукти

121,5

133,7

128,6

137,4

147,6

149,0

Овочі

102,4

100,4

103,5

110,4

112,1

113,1

Тваринництво

Велика рогата

99,6

901,1

105,0

103,7

104,1

103,7

худоба

Інші галузі

101,0

102,0

105,8

104,8

105,3

105,4

тваринництва

Виробництво

89,1

94,6

99,0

95,8

95,1

91,0

вовни

Виробництво

77,7

78,9

76,2

69,3

66,3

64,4

молока

104,2

113,6

120,3

134,2

147,4

150,7

Лісівництво

122,0

122,8

107,0

114,6

124,6

124,6

Рибальство

150,9

229,4

306,9

297,6

311,5

390,7

Зовнішня торгівля країни в 1994-2000 рр. (млрд дол. США)

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Експорт

15,7

20,7

23,8

25,4

26

23

26,5

Імпорт

21,4

19,5

23,7

30,3

32

25

25,2

Склад експорту: зернові, фураж, машини, нафтопродукти, металопрокат.

Географія експорту: Бразилія — 31 %, США — 8%, Чилі — 7 %, Китай — 3 %, Уругвай — 3 %.

Склад імпорту: машини і комплектуючі до них, телекомунікаційне устаткування, пластмаси, органічні хімікати.

Географія імпорту: Бразилія — 23 %, США — 20 %, Італія — 6 %, Німеччина — 5 %, Франція — 5%. Зовнішня заборгованість у 1998 р. склала 133 млрд дол., у 1999 р. — 149 млрд дол.

Головні порти Аргентини: Буенос-Айрес, Баїя-Бланка, Коммодоро-Ріадавія, Уругвай, Ла-Плата, Мар-дель-Плата, Некочеа, Ріо-Гальєгос, Росаріо, Санта-Фе.

Грошова одиниця — песо. Курс песо жорстко прив'язаний до долара: один песо дорівнює одному долару США.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.