Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ГЕОГРАФІЯ - Золота колекція рефератів - 2018

ІНДІЯ

План

1. Загальна характеристика.

2. Населення Індії.

3. Економічний розвиток.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Індія (мовою хінді Бхарат), Республіка Індія, держава в Південній Азії. Загальна площа — 3 287 590 км2. Площа суші — 2 973 190 км2, площа рік і озер — 314 400 км2. Населення 1 млрд чол. (2000 р.). Індія — багатонаціональна держава; найбільш численні хіндустанці, телугу (андхра), маратхі, бенгальці, біхарці, таміли, гуджаратці, каннара, малаяли, пенджабці й ін. Міське населення 25,7 % (1993 р.). Офіційні мови — хінді й англійська; у штатах — офіційні національні мови. Віруючі (%): індуїсти — 83, мусульмани — 11, решта — християни, сикхи й ін. Індія — федеративна республіка, складається з 28 штатів і 7 союзних територій центрального підпорядкування. Столиця — Делі. Входить у Співдружність. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент.

Індія омивається Індійським океаном, Аравійським морем і Бенгальською затокою. Більшу частину півострова Індостан займає Деканське плоскогір’я, на півночі — Індо-Гангська рівнина і найвищі гори Землі — Гімалаї (висота в Індії до 8126 м, г. Нангапарбат) і Каракорум. Клімат переважно тропічний, на півночі — тропічний мусонний. На рівнинах середні температури січня від 15 °С — на півночі до 27 °С — на півдні, травня — 28-35 °С. Опадів від 60-100 мм на рік у пустелі Тар на заході країни, 300- 400 мм — у центральних районах Декана, 3000-6000 мм — у Східних Гімалаях і па зовнішніх схилах Гат, до 12 тис. мм — біля Черапунджі на плато Шиллонг (найбільш вологе місце на Землі). Основні ріки — Ганг, Брахмапутра, Інд. Тропічні ліси, савана і чагарникова напівпустеля. У горах — висотна поясність. Національні парки: Казіранга, Гірський, Лєс, Манас та ін.; є численні резервати.

У середині III тис. — першій половині II тис. до н. е. у долині р. Інд існувала Хараппська цивілізація. Великі державні утворення почали виникати з другої половини І тис. до и. е. Найважливіші з них — Магадха, держава Гуптів, Делійський султанат, держава Великих Моголів. З початку XVI ст. відбувалося поступове завоювання Індії європейцями (португальцями, голландцями, французами, англійцями). Англійці в результаті воєн із європейськими суперниками, англо-майсурських воєн, англо-маратхських воєн, англо-сикхських воєн і інших до середини XIX ст. підкорили всю Індію. Вона була перетворена на об’єкт прямого грабежу, жорстокої податкової експлуатації, на джерело сировини й ринок збуту для англійських фабричних товарів. Після придушення антиколоніального Індійського повстання 1857-1859 рр. територія Індії, що керувалася англійською Ост-Індійською компанією, потрапила в пряме підпорядкування британської корони. Специфікою Індії було панування освяченої індуїзмом кастової соціальної структури.

Наприкінці ХІХ-ХХ ст. Індія стала об’єктом вкладення англійського капіталу, підсилився розвиток індійського капіталізму. Наприкінці XIX ст. національно-визвольний рух очолила партія Індійський національний конгрес. Створення масових громадсько-політичних організацій, кампанії цивільної непокори, що проводилися Індійським національним конгресом під керівництвом його лідера М. Ганді, послабили позиції колоніальної влади. Після Другої світової війни англійський уряд змушений був надати Індії права домініону, розділивши країну (1947 р.) на дві частини — Індійський Союз (з переважно індуїстським населенням) і Пакистан (із переважно мусульманським населенням). Уряд Індійського національного конгресу, що прийшов до влади в Індійському Союзі, проголосив 15 серпня 1947 р. незалежність Індії. У 1950 р. Індійський Союз став Республікою Індією. На чолі незалежної індійської держави (до березня 1977 р.) знаходилася партія Індійський національний конгрес (ІНК). Уряд очолював один із лідерів національно-визвольної боротьби Дж. Неру і його дочка І. Ганді. Були проведені аграрні реформи, створений державний сектор у промисловості, узятий курс на індустріалізацію й підйом сільського господарства при деякому обмеженні діяльності приватного капіталу.

НАСЕЛЕННЯ ІНДІЇ

Чисельність і приріст населення в 1996-2004 рр.

Чисельність (чол.)

Приріст

1996

952 107 694

1,64%

1997

966783171

1,72%

1998

984 003 683

1,71 %

1999

1000848 550

1,68%

2000

1014003817

1,58%

2004

1 065 070 607

5%

Етнічний склад: в Індії нараховується кілька сотень націй, народностей і племен; найбільші з них: хіндустанці, телугу, маратхі, бенгальці, таміли, гуджаратці, каннара, пенджабці й ін. Індуїсти складають 80 % населення, мусульмани — 14 %, християни — 2,4 %, сикхи — 2 %, буддисти — 0,7 %. Етнічні й лінгвістичні корені племен, які першими заселили півострів Індостан, невідомі. Точно відомо, що ранньоарійська цивілізація поширилася з північно-західної й північно-центральної частини Індії (2000- 1500 рр. до н. е.) на південний захід і схід. На формування індійського етносу великий вплив мали також перси, араби, монголи, турки, афганці, англійці. Причому останні залишили найнепомітніший слід у культурі Індії. Народи північно-східної Індії мають багато спільного з народами Південної Європи, Кавказу, Південно-Західної і Центральної Азії, частина населення північно-східної Індії, Західної Бенгалії, Західних Гімалаїв і штату Джамму і Кашмір —з тибетцями й бірманцями. У племен північно-східної Індії (частина етнографів зараховує їх до австралоїдної мовної сім’ї) є багато спільних рис із народами Південно-Східної Азії. Невеликі етнічні групи південної Індії ведуть своє походження від східно-африканських племен або від так званих негритос — народу, що розселився невеликими громадами від Андаманських островів до Філіппін і Нової Гвінеї.

В Індії проживають нації, народності й племена, більшість яких належить до індоарійської, або дравідської, мовних сімей. Інші належать до тибетської й австроазійської мовних груп. З 18 мов, визнаних державними, 13 належать до індоарійської, 4 — до дравідської мовних груп і 1 — до тибетської. Індоарійські мови сягають своїми коренями давньоарійської мови — санскриту, яка сьогодні майже не вживається (за винятком релігійних обрядів). Найбільше широко розповсюджена мова хінді: нею розмовляють понад 300 млн чол. Хінді поділяється на безліч діалектів, часто досить віддалених, але зведених у два основні — східний і західний. Хінді визнана офіційною мовою в північних штатах Індії. Інші індоарійські мови; бенталі, гуджараті, асами, кашмірі, конкані, маратхі, неупаліорія, Пенджабі. Мова урду — основна мова індійських мусульман на півночі й півдні Індії. У прикордонних з Пакистаном районах штату Гуджарат розповсюджена мова синдхі (тут проживають емігранти, що втекли з пакистанської провінції Пенджаб після розділу країни 1947 р.).

Четверта частина населення Індії говорить дравідійськими мовами. Мови цієї групи поширені переважно в південній Індії, частково в центральній частині країни, у східному Біхарі. Чотири дравідійські мови визнані офіційними: каннада, малаялам, тамільська і телуджу. Манімурі й інші тибетські мови поширені в північно-східній Індії. Мовами міжнаціонального спілкування (лінгва-франко) є хінді й англійська. При цьому англійська є, скоріше, мовою вищих класів суспільства: рідною її визнають не більше 5 % населення, але вона широко використовується в престижних школах, вузах, ЗМІ, шоу-бізнесі (кіноіндустрія, популярна музика), підприємницьких колах. Індія — батьківщина однієї зі світових релігій — індуїзму. Сьогодні індуїзм представлений безліччю напрямків, сект, релігійно-філософських учень. Точні дані про склад цієї релігійної громади і її чисельність невідомі. Можна стверджувати, що найбільш поширеними є культи поклоніння Вішну або одному з його втілень — Крішні — і Рамі (північна й центральна Індія), шанувальники Шіви становлять більшість у Тамілнаде, Карнатаку, західній Махараштрі, декількох Гімалайських районах, культ Шакті (матері-богині) розповсюджений у західній Бенгалії, Ассаму, Утта-Прадеш. Міжнародне поширення одержало поклоніння лідерам деяких індуїстських сект.

Індійська мусульманська громада — одна з найбільших у світі, за своєю чисельністю вона переважає мусульманське населення країн Близького Сходу, доступаючись тільки громадам Індонезії, Пакистану й Бангладеш. Мусульманське населення сконцентроване в штатах Джамму і Кашмір, західній Бенгалії, західній частині Утта-Прадеш. Інші релігійні іромади: християни (переважно католики) зосереджені на північному сході країни, у Бомбею і на півдні; сикхи — у Пенджабі й суміжних районах, буддисти — у Джамму і Кашмір, районах Гімалаїв; бахай (що недавно різко збільшили свою чисельність за рахунок активної місіонерської діяльності); зараострійці — у Бомбею, прибережних районах Гуждарата; іудеї — на західному узбережжі; анімісти — на північному сході країни.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Економічне становище країни суперечливе. З одного боку, Індія — одна з найбагатших країн світу щодо запасів корисних копалин. Тут є вугілля (четверта частина розвіданих світових запасів), залізо, марганець, боксити, слюда, хроміти, золото, нафта, газ. Сільськогосподарські угіддя складають 55 % території Індії. Індія — одна з найдавніших світових цивілізацій, друга за чисельністю населення країна світу. Індійські вчені — одні з найбільш авторитетних у світі, країна має власну ядерну зброю і є космічною державою. Країна самостійно виробляє ракети і програмне забезпечення (місто Бангалор — один із найбільших у світі центрів з експорту програмного забезпечення). На території країни розташовані дослідницькі центри найбільших світових ТНК (наприклад, центр компанії Daimler-Chrysler). І разом із тим Індія — аграрно-індустріальна країна, 2/3 найбіднішого населення планети проживає в Індії. Величина ВВП надушу населення складає 300 дол.

Регіональний розвиток Індії неоднорідний. Північ країни опинилася поза впливом західної цивілізації, тут діють місцеві звичаї, склалася культура, то гальмує промисловий розвиток. Одночасно на півдні сучасна культура склалася під впливом британців. Існують певні проблеми в розвитку заходу й сходу країни. На заході пріоритет розвитку має легка промисловість, основою якої є приватний бізнес. На заході ще з 1950-х рр. почали розвиватися важка і видобувна промисловість (металургія й видобуток вугілля). Ці галузі, ставши неконкурентоспроможними, занепадають. Такий стан справ у національній економіці склався через проведення з 1950-х рр. політики ізоляціонізму й опори на власні сили. Політика імпортозаміщення, проведена індійським урядом у 1950-1980-х рр., призвела до витоку капіталів за кордон, розквіту корупції й організованої злочинності, зростання тіньового сектору, контрабанди. Результатом такої політики стала загальна й технологічна відсталість Індії. У країні спостерігався вкрай низький життєвий рівень, а передові технології були недоступні напівкустарному виробництву. Програма реформ, розпочата 1991 р., містила в собі такі положення:

— скасування ліцензування в промисловості;

— скасування імпортних обмежень (скасування квот і зниження імпортних тарифів);

— скасування державного контролю за цінами, повернення до ринкового ціноутворення;

— скасування і раціоналізацію митних зборів і правил;

— скасування системи державних субсидій і субвенцій;

— реформу банківської і фінансової систем;

— скорочення державних витрат і бюджетного дефіциту;

— залучення іноземних інвестицій (вільний імпорт сировини й інвестиційних товарів, забезпечення кредитів МВФ);

— уведення конвертованої рупії.

Однак реформи йдуть повільніше, ніж очікувалося. Проблеми сучасної індійської економіки такі:

— низька якість товарів;

— невдача в приватизації громадського сектору;

— низький рівень споживання надушу населення, пов’язаний не тільки з низьким рівнем доходів населення, але і недовиробленням громадських товарів і послуг;

— низька продуктивність праці через низький освітній рівень;

— значна диференційованість населення за рівнем доходів, соціальним і релігійним станом, що призводить до сепаратизму і релігійних зіткнень, зберігається корупція в економіці.

Індія значною мірою забезпечена мінеральними ресурсами, але, що є критичним для настільки густонаселеної країни, відчуває брак родючих земель, водних ресурсів, нафтових родовищ. Серед мінеральних ресурсів найбільш поширені залізна руда, марганець, хром, меншою мірою — мідь, глинозем, цинк, олово, свинець, золото, срібло, алмази, графіт, магнезит, доломіт. У всій країні поширені вугільні родовища (видобуток вугілля ведеться в більш ніж 500 шахтах і вугільних ямах), але головні вугільні басейни розташовані в штатах Західний Бенгал і Біхар. Родовища нафти знайдені в східному Ассамі, Гуджараті, на шельфі Аравійського моря. У штаті Біхар у невеликих обсягах ведеться видобуток урану. Залізну руду добувають переважно в штатах Мадх’я-Прадеш, Біхар, Гоа, Карнатака, Оріса. На другому місці, зі значним відставанням в обсягах видобутку йде мідна руда (штати Раджастан і Біхар).

Структура ВВП країни в 1994/1995-1999/2000 рр. (у млрд рупій)

1994/95

1995/96

1996/97

1997/98

1998/99

1999/2000

Сільське господарство

2 540,9

2 518,9

2 760,9

2 707,9

2 901,8

2 926,4

Видобувна промисловість

219,2

231,5

232,6

253,6

252,3

253,5

Промисловість

1 389,3

1 595,8

1 722,0

1791,6

1 856,9

1 987,6

Енергетика

207,5

221,6

233,7

250,4

270,3

291,9

Будівництво

425,3

457,0

467,9

516,2

545,5

594,6

Торгівля, готелі, ресторани

1 093,1

1 251,5

1 337,7

1 397,6

1514,8

2 442,6

Транспорт і зв'язок

560,2

621,7

679,4

736,1

790,7

Фінансові, страхові послуги

955,4

1 028,0

1 101,4

1231,2

1 306,7

1 443,8

Комунальні, соціальні послуги

967,7

1 044,0

1 108,4

1 243,5

1 379,2

1514,0

ВВП у виробничих цінах

8358,6

8969,9

9 643,9

10128,2

10818,3

11454,4

Більшість підприємств важкої промисловості Індії після здобуття незалежності були націоналізовані або створювалися вже самою державою. Підприємства важкої індустрії сконцентровані в основному на Кота-Нагпурському плато, де родовита коксівного вугілля межують із родовищами залізної руди. Доступ до ринку Калькутти сприятливо позначився на розвитку в цій області підприємств металургії і супутніх хімічної промисловості й машинобудування. Одночасно з державними діють і тисячі приватних підприємств. Характерний у цьому випадку приклад компанії «Тасіа Iron and Steel Company», заснованої 1911 p., яка досі є найбільшим і найуспішнішим виробником. Разом із тим іноземні інвестори не поспішають вкладати гроші в індійську індустрію, причина цього — надмірна зарегульованість механізму інвестування й обмеження на право володіння власністю іноземцями.

Легка промисловість Індії представлена кустарним виробництвом посуду, одягу, малими підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції. Текстиль

на промисловість була широко розвинута в Індії ще в колоніальний період. Немає міста в країні, де зараз не працює хоча б одна фабрика з виробництва бавовняних, вовняних, шовкових, джутових або синтетичних тканин. Більшість підприємств із переробки джуту знаходиться в районі «Хуглісайд» — низки міст на ріці Хуглі на північ від Калькутти. Цим пояснюється той факт, що більшість працездатного населення зайнята в текстильній промисловості.

Ще більш розповсюдженими є підприємства з переробки сільгосппродукції і мінеральних копалин.

Зазвичай вони розташовуються поблизу від місць видобутку сировини. Це заводи з очищення бавовни, переробки арахісу, цукрової тростини, заморозки й в’ялення продуктів, первинної обробки металів.

Виробництво споживчих товарів зосереджено у великих містах. Уряди штатів усіляко вітають розвиток галузей промисловості: для цього створюються промислові парки — невеликі вільні зони, що вирізняються зниженими податками і низькими цінами на землю.

Динаміка промислового виробництва Індії в 1995/1996-1999/2000 рр.

(у відсотках до минулого року)

1995/96

1996/97

1997/98

1998/99

1999/00

Частка галузі

Уся промисловість

12,7

5,6

6,6

3,9

8,3

100,0

Харчова галузь

9,1

6,8

3,5

-0,4

0,7

9,1

Напої, тютюнові вироби

13,3

13,5

19,3

12,9

4,1

2,4

Виробництво одягу

35,7

9,5

8,5

-3,5

2,0

2,5

Деревообробна галузь

24,0

7,0

-2,6

-5,8

-16,2

2,7

Целюлозно-паперова галузь

15,6

9,1

6,9

16,0

7,1

2,7

Шкіряна й взуттєва галузь

14,2

9,4

2,2

8,1

12,2

1,1

Виробництво гуми

7,8

2,0

5,2

11,3

-1,2

5,7

Хімічна галузь

11,3

4,7

14,5

6,6

22,4

14,0

Переробка

21,9

7,7

13,8

8,2

23,2

4,4

Металургія

15,8

6,7

2,6

-2,5

4,9

7,5

Обробка металів

-3,8

10,2

8,4

17,8

-2,5

2,8

Машинобудування

19,5

5,2

5,5

1,2

17,4

9,6

Транспортне

машинобудування

17,4

12,9

2,6

15,6

1,6

4,0

Інші галузі

13,2

5,2

-2,7

5,8

-14,1

2,6

Гірничодобувна галузь

9,5

-1,9

5,9

-1,7

0,7

10,5

Енергетика

8,1

4,0

6,6

6,5

6,6

10,2

Виробництво електроенергії в 1996 і 1997 рр.

1996

1997

Усього (млрд кВт)

404,475

448,6

На ТЕС (у % від загальної кількості)

80,35

80,34

На ГЕС (у % від загальної кількості)

17,8

17,08

На АЕС (у % від загальної кількості)

1,83

2,38

На інших типах ЕС

% від загальної кількості)

0,02

0,2

Географія експорту

1995

1997

1998

США - 15 %

Японія - 5 %

Німеччина - 4 % Великобританія - 6 % Гонконг - 8 %

США - 19 %

Гонконг - 6 %

Німеччина - 5 % Великобританія - 6 %

США - 21 %

Німеччина - 6 %

Гонконг - 5 % Великобританія - 6 % Японія - 5 %

ОАЕ - 4%

Географія імпорту

1995

1997

1998

США - 10%

Бельгія - 7 %

Німеччина - 8 % Великобританія - 8 % Саудівська Аравія - 6 % Японія - 5 %

США - 10%

Бельгія - 7 %

Німеччина - 7 % Великобританія - 7 % Саудівська Аравія - 6 % Японія - 6 %

США - 10%

Бельгія - 7 %

Німеччина - 6 % Великобританія - 6 % Саудівська Аравія - 6 % Японія - 6 %

Склад експорту: текстиль, коштовне каміння й ювелірні вироби, промислові товари й товари широкого вжитку.

Склад імпорту: нафта й нафтопродукти, устаткування, ліс і продукція хімічної промисловості.

Зовнішня заборгованість країни (млрд дол.)

1997

1998

1999

2005

90,7

93

98

124,3

Усі залізниці Індії знаходяться у власності уряду. За таким показником, як пасажиро-кілометри, Індія поступається лише Росії, Японії й Китаю. Управління залізницями розділено між дев’ятьма регіональними представництвами. Поступово йде заміна вузькоколійних доріг на ширококолійні, перехід із паровозної тяги на дизельну, прокладка другої колії на особливо завантажених напрямках. У 1989 р. уперше в Південній Азії була відкрита лінія метро (місто Калькутта). Хоча з моменту здобуття незалежності нових залізничних магістралей було побудовано зовсім небагато, автодорожнє будівництво пережило справжній бум. Довжина автодоріг із твердим покриттям виросла з 105,6 тис. км у 1947 р. до 883 тис. км. у 1988 р. Невелика кількість сіл (переважно в районах проживання племен) усе ще залишається неохопленою мережею шосейних доріг. Міжміське сполучення підтримується автобусними перевезеннями. Цивільна авіація була повністю націоналізована 1953 р. Були створені дві державні авіакомпанії: «Air India», що спеціалізується на внутрішніх і міжнародних перевезеннях із Делі, Бомбея, Калькутти, Мадраса, і «Indian Airlines», що працює в основному на внутрішніх авіалініях і частково на авіалініях, що з’єднують сусідні країни. Обсяг авіаперевезень зростає, і чимраз більша кількість міст мають власні невеликі аеродроми. Так звані «головні» морські порти: Бомбей, Мадрас, Калькутта належать безпосередньо центральному урядові, а близько 20 «другорядних» портів — урядам штатів. Раніше близько 90 % усіх морських перевезень здійснювалося державною компанією. У наші дні діє близько 50 приватних компаній, найбільша з яких «Shipping Corporation of India». Тільки третина річок Індії судноплавна і використовується для комерційного судноплавства.

Грошова одиниця країни — індійська рупія (100 пайсів).









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.