Статті за 2019 рік

Моя тема: Династичні шлюби Ярославичів: спроба Ярослава Мудрого наблизити Україну-Русь до європейського цивілізаційного простору чи прагнення втамувати особистісні великодержавні амбіції?

     Хотілося б зазначити, що дане питання є актуальним, оскільки сьогодні як і тоді, Україна рухається в Європу. В 21 столітті це прийнятті кроки до вступу до Європейського Союзу та НАТО, певні затвердження у Конституції України. І наша команда вважає, що династичні шлюби Ярославичів також були спробами наблизити Україну до європейського цивілізаційного простору.  

  Терміни: Династичний шлюб - шлюб між членами правлячих династій. У деяких державах монархам прямо не допускалося вступати в шлюб з представниками нижчого походження, але в більшості випадків подібні союзи укладалися виходячи з політичних інтересів або сформованих традицій; Дипломатичні відносини — основна форма підтримки офіційних відносин між державами відповідно до норм міжнародного права і практики міжнародного спілкування. Дипломатичні відносини покликані сприяти розвитку дружніх відносин між державами, підтримці міжнародного миру і безпеки.

    Міждинастичні шлюби руських князів беруть початок від Володимира Великого і фіксуються протягом 11 поколінь руських князів, тобто від 981 року до 20-х років 14 століття, що складає період майже чотири з половиною століття. Загальний список династичних шлюбів трохи перевищує число 100. В середньовіччі виробилися певні правила і традиції укладання династичних шлюбів, хоча швидше можна говорити про ряд загальновизнаних обмежень, що унеможливлювали шлюби між кровними та духовноспорідненими особами.

Певною особливістю було те, що за окремими винятками династичні шлюби були наслідком політичних комбінацій і розрахунків, у більшості випадків майбутнє подружжя не бачило одне одного до початку процесу укладення шлюбу.

Очевидно, що з династами сильніших держав правителі менших, слабших чи залежних намагалися поріднитися, щоб піднести себе на їхній рівень, ствердити себе та мати підтримку у конфліктах яких ніколи не бракувало. А сильніші держави через шлюби намагалися убезпечити себе від агресивності сусідів та певною мірою контролювати події, а також це було необхідно не тільки для  налагодження стосунків з країнами-сусідами, а й впливу на їх політику. Київська Русь була могутньою державою, але всі люди були язичниками, що робило неможливим подальший розвиток зовнішньої політики, оскільки  європейський світ, а саме Візантійська імперія були християнами. Костянтин VII Багрянородний у своїй праці "Про управління імперією", окремо наголошував на трьох неприпустимих домаганнях провідників північних та скіфських народів (куди зараховувалися зокрема руси, хозари, печеніги, угорці, болгари та інші) - це поріднення через шлюб з імператорською родиною, передача "грецького вогню" та надання королівських інсигній(Інси́гнії — в Україні клейноди — найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціальної відзнаки) для правителів варварських держав.

Як говорилося вище, першим руським князем, який поріднився з правителями інших держав - великий київський князь Володимир Святославич. Однак за твердженням деяких дослідників, дружина київського князя Ігоря княгиня Ольга була болгарською царівною з ім'ям Єлена, якщо це так, то першим був Володимирів дід - князь Ігор.

Князь Київської Русі - Володимир Святославович, вів активну зовнішню політику. Він відмовився від одновекторної, спрямованої на Візантію дипломатії й вступив у зносини з кількома європ. країнами ("Священною Римською імперією германської нації", Польщею). Він одружився з сестрою візант. імп. Василія II Болгаробійці Анною(989). Багатовекторну зовн. політику Володимира продовжив і розвинув його син Ярослав Мудрий. Не відмовляючись від традиційних для Русі стосунків із Візантією, Ярослав зав'язував нові з Францією, Германією, Англією, пожвавив стосунки з традиційними партнерами Польщею, Угорщиною, Чехією. Програвши 1043 війну з Візантією (що спалахнула з ініціативи імп. Константина IX Мономаха), Ярослав не став домагатися реваншу, а почав збивати антивізант. коаліцію з кількох європ. країн. Імператорові довелось укласти мир 1046 і згодом (перед 1052) скріпити його шлюбом сина Ярослава Всеволода Ярославича і своєї доньки Марії. Важливим інструментом дипломатії Ярослава стали династичні шлюби. Сам він був одружений з донькою швед. короля Олафа Ейріксона Інгігердою (1019).

Таким чином, ми плавно дішли безпосередньо до династичних шлюбів Ярославичів.

* * *

Ярослав Мудрий (977-1054), син великого князя київського Володимира Великого, ще за життя батька отримав в управління Новгород, де мав постійні контакти з сусідніми скандинавськими державами. Його укняженню у Києві передувала довголітня боротьба з братами.

1019 року дружиною Ярослава, тоді ще новгородського князя, стала,як було вже зазначено вище, королівна Інґіґерда (?-1050) (в православ'ї Ірина) дочка шведського короля Олафа ІІІ Скотконунга, яка до того була заручена з королем Норвегії Олафом Святим.

Перейдемо тепер до дітей Ярослава Мудрого.

Володимир (1020-1052) 6 князь новгородський, 1043 року батько взяв йому в дружини Оду (?-?) дочку маркграфа Леопольда фон Штаде володаря нордмарки, одного з найвпливовіших діячів тогочасної німецької імперії. Цією династичною комбінацією, задуманою Ярославом Мудрим, робилася спроба дещо нейтралізувати потугу німецьких імператорів, одночасно напрям агресії німців спрямовувався на захід і південь, що фактично рятувало польські князівства від поглинення їх німецькою імперією та залишало їх буферною зоною між Руссю та імперією.

Ізяслав (1024-1078). Дружиною його була Гертруда (1025-1107 або 1108) дочка польського короля Мешка ІІ Ламберта сина Болеслава Хороброго, мати Гертруди - Матільда сестра німецького імператора Отона ІІ. Анастасія, ймовірно найстарша дочка великого князя київського Ярослава, її 1046 року віддано за угорського королевича Андрія І (1046-1061), мати його батька Єфросинія Мстиславівна.З іменем Анастасії пов'язується заснування двох православних монастирів в Угорщині. 1061 року рятуючись від небезпеки з боку нового короля Гези І, Анастасія з сином Шоломоном (мала ще сина Давида) та його дружиною, що була сестрою німецького імператора Генріха IV перебралися на якийсь час в Німеччину. Пізніше Шаломон був угорським королем.

Святослав (1027-1076), син великого князя київського Ярослава Мудрого князював на Волині, в Чернігові, 1073-1076 роках сидів у Києві. На його замовлення були переписані відомі "Ізборники" 1073 та 1076 років. 1050 року одружився з Кілікією, дочкою німецького графа Етелера Дітмахерського, сестрою архиєпископа трірського Бурхарда, який приїздив до Святослава як посол імператора Священної римської імперії Генріха ІV.

Всеволод (1030-1093),син Ярослава Володимировича, був людиною освіченою, знав п'ять чи шість мов. Дружина Всеволода Марія (?-1067) походила з імператорської візантійської Македонської династії. Шлюб Всеволода і Марії також належав до політичних комбінацій. Руський похід у Візантію 1043 року закінчився поразкою (як про те відомо з літописних та інших джерел), але Константинополь, відновлюючи стосунки з Києвом, йде на певні поступки і закріплює досягнуте шлюбом Марії з сином Ярослава Мудрого Всеволодом.

Треба додати що саме у правління Всеволодового зятя Костянтина ІХ Мономаха у 1054 році сталося остаточне розділення християнської церкви на православну та католицьку, з центрами в Константинополі та Римі. А нагадаю, тогочасний світ був християнським і це був дуже важливий крок у політиці держави.

По смерті Марії у 1067 року князь одружився вдруге з Анною, походження якої не вияснено, дехто припускає, що вона була половчанкою, але це дуже непевне твердження. Від цього шлюбу народилася майбутня дружина німецького імператора Генріха IV, Євпраксія.

Єлизавета, дочка великого князя київського Ярослава і Ірини 1044 року одружилася з норвезьким королем Гаральдом ІІІ Суворим Сігурдсоном (1015-1066).

Анна (? - після 1075), дочка великого князя київського Ярослава Мудрого одружилася 1049 (за іншими даними 1045 або 1051) року з французьким королем Генріхом І Капетом (1005-106), син Роберта ІІ Побожного, який правив Францією 1031-1061 роках. Після смерті першої бездітної дружини Матильди (дочка німецького імператора Генріха ІІ) Генріх не маючи сина мав одружитися ще раз, однак не міг знайти собі пари в родинах європейських правителів.І тому французький  король був змушений шукати дружину якомога далі від Франції. Сватали Анну у Києві група вельмож на чолі з трьома французькими єпископами. Вінчання відбулося в Реймському соборі де коронувалися королі Франції. У подружжя було троє синів, старший семилітній Філіп після смерті батька 1960 року, став королем Франції Філіпом І Капетингом.

 

Із-за шлюбної дипломатії Ярослав Мудрий,  увійшов в історію як «тесть Європи». Отже династична дипломатія була найкращим способом мирного вирішення конфліктів, закріплення укладених угод, як на міжнародному рівні, так і всередині держави. До взаємовигідних шлюбів київські князі запобігали доволі часто, навіть частіше від силових, військових засобів. Своєю величчю та гарною репутацією на міжнародній арені Київська Русь значною мірою завдячувала вигідним династичним союзам. Таким чином, ми робимо висновок, що династичні шлюби Ярославичів - це був дійсно спосіб налагодження стосунків з європейським світом, що було дуже важливим для Київської Русі.

 

 

 

При підготовці цієї розвідки основні відомості почерпнуто з праць сучасних дослідників Л.Войтовича, М.Грушевського, Л.Махновця, Н.Полонської-Василенко, А.Головка, І.Шекери, М.Левченко, В.Пашуто, Свердлова. Одночасно треба наголосити на тому, більшість цих авторів використовували капітальну працю М.Баумгартена з давньоруської генеалогії, що побачила світ ще 1932 року, і яка до сьогодні є кращою в своїй ділянці.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити