Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина І - 2013

РОЗДІЛ 1. Фондові лекції з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки для студентів ОКР «Бакалавр» з галузі знань 0203 Гуманітарні науки

за напрямами підготовки 6.020303 Філологія*Мова і література (англійська); 6.020303 Філологія* Мова і література (німецька); 6.020303 Філологія* Мова і література (російська)

Т.В. Боднарчук, кандидат педагогічних наук, старший викладач

Організація та забезпечення процесу навчання німецької мови у школі

Дисципліна: Методика навчання першої іноземної мови

Вид лекції: тематична лекція з елементами бесіди.

Дидактичні цілі:

Навчальні: ознайомити студентів із особливостями організації процесу навчання іноземної мови в основній школі, навчити планувати та аналізувати уроки німецької мови, організовувати та проводити різноманітні позакласні заходи з німецької мови в основній школі.

Розвиваючі: навчити студентів складати календарно-тематичні плани, плани-конспекти уроків та різноманітних позакласних заходів.

Виховні: формувати інтерес до професійної діяльності.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: загальна педагогіка, історія педагогіки, загальна та вікова психологія, практичний курс першої іноземної мови.

Основні поняття: прийоми, форми та засоби навчання; ступінь навчання; знання, навички та вміння, організація навчально-виховного процесу.

Навчально-методичне забезпечення лекції: мультимедійна презентація.

План лекції

1. Особливості навчання німецької мови в основній школі.

2. Планування навчального процесу з німецької мови.

3. Вимоги, типи та структура уроку німецької мови.

4. Аналіз уроку німецької мови.

5. Контроль у навчанні німецької мови.

6. Позакласна робота з німецької мови.

Рекомендована література

1. Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. Посібник для учителів. - Київ, Радянська школа, 1989. - С. 40-92.

2. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах у структурно-логічних схемах і таблицях : Навчальний посібник / Укладачі С.Ю. Ніколаєва, С.В. Гапонова та ін. - К.: Лен- віт, 2004. - С.144, 146, 150-158, 175-192.

3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. / Під редакцією С.Ю. Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - С. 233-249, 269-279.

4. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах : Підручник / Л.С. Панова, І.Ф. Андрійко, С.В. Тезікова та ін. - К.: ВЦ «Академія», 2010. - С. 215-227, 232-269.

Текст лекції

1. Особливості навчання іноземної мови в основній школі

У сучасній загальноосвітній школі виділяють основні три ступені: початковий - 1-4 класи, середній - 5-9 класи та старший - 10-11 класи. Згідно сучасних шкільних програм перша іноземна мова вивчається з першого класу, тому ми будемо говорити про ці основні ступені її вивчення. Друга іноземна мова у загальноосвітній школі вивчається з п'ятого класу, тому початковим етапом її вивчення вважають 5-6 класи, середнім - 7-9 класи та старшим - 10-11 класи.

Успішне навчання іноземної мови залежить від урахування психолого-педагогічних характеристик учнів, які зумовлюють використання методично раціональних прийомів, форм та засобів навчання. Розглянемо особливості навчання на кожному ступені, а саме зміст та деякі питання організації процесу навчання.

На початковому ступені закладаються основи володіння іноземною мовою. Від рівня сформованості слухо-вимовних, лексичних, граматичних та орфографічних навичок, а також розвитку вмінь аудіювання, говоріння, читання та письма, які визначені у програмі, залежить подальший успіх в оволодінні учнями іноземною мовою як засобом іншомовного спілкування. Середній ступінь є завершальним етапом щодо створення бази для активного володіння іншомовним матеріалом. На цьому ступені продовжується розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності, проте домінує усне мовлення, яке стає змістовнішим, аргументованішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу.

Навчання іноземної мови обумовлене певними психофізіологічними факторами, до яких відносимо: нейрофізіологічне дозрівання мозку та пов'язані із цим гнучкість і пластичність механізмів говоріння, розвиток пам'яті, уваги, уяви, здатність до імітації, наслідування, рівень мотивації.

В учнів молодшого шкільного віку розвинене переважно конкретне (образне і дійове) мислення, яке стає більш абстрактним у основній школі. Психологи вказують на достатній рівень розвитку в учнів цього віку таких якостей мислення як більша логічна послідовність, критичність, самостійність, цілеспрямованість, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю.

Для навчання іноземної мови важливим фактором є мовленнєва пам'ять. Мовленнєва пам'ять молодшого підлітка пов'язана з процесами осмислення, систематизації, встановлення логічних зв'язків, тому для цілеспрямованої роботи пам'яті важливим фактором є осмисленість, розуміння діяльності, яка виконується. Робота пам'яті базується на процесах запам'ятовування: довільного та мимовільного. Мимовільне запам'ятовування є генетично первинним порівняно з довільним і відіграє зачну роль у вивченні іноземної мови. Як підкреслюють психологи, мимовільне запам'ятовування буде ефективнішим за умови змістовності, осмисленості діяльності, що виконується. У структурі пам'яті підлітка мимовільне запам'ятовування поєднується з довільним. Успішність роботи пам'яті залежить від емоцій, a джерело емоцій - це дійсність, це участь у цікавій та осмисленій діяльності, що пов'язана з потребами особистості. Отже, у навчанні іноземної мови необхідно враховувати потреби учнів, їх інтереси, життєвий досвід, що підвищує їх емоційний тонус, стимулює до активної роботи. Необхідно також відмітити, що позитивний емоційний стан учнів добре впливає на процеси засвоєння навчального матеріалу.

Визначальною особливістю учнів середнього ступеня є прагнення самостійності, самоствердження. У них формується вибірковий пізнавальний інтерес, допитливість. Підлітку нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те, що обмежує його самостійність та ініціативу. В учнів цього віку розвивається критичний підхід до змісту, прийомів, форм навчання, розширюються інтереси, помітно зростає потреба у спілкуванні з однолітками, проявляються нові мотиви учіння, пов'язані з формуванням життєвої перспективи та ідеалів. Проте одночасно у значної частини класу спостерігається відсутність широких пізнавальних інтересів, зацікавленості в розширенні своїх знань, що потребує від учителя особливого педагогічного такту і методичної майстерності. На середньому ступені особливо важливим для учителя є підтримання мотивації та інтересу учнів до предмета і збереження набутих знань, навичок та вмінь.

Середній ступінь навчання характеризується використанням прийомів та способів навчання, які активізують розумово-мовленнєву діяльність учнів, їх ініціативність у виконанні завдань. Середній етап є вирішальним у створенні комунікативної основи володіння іноземною мовою. Велика увага приділяється розвитку непідготовленого мовлення та збільшується питома вага домашньої самостійної роботи.

Щодо формування мовної компетенції, то на середньому ступені учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення та проводиться робота з формування рецептивних граматичних навичок, починається формування потенціального словника учнів, яке продовжується і на старшому ступені, значна увага приділяється вдосконаленню фонетичних навичок.

Щодо формування мовленнєвої компетенції, то в основній школі розпочинається етап систематичної і послідовної роботи з автентичними матеріалами, зростає обсяг навчального матеріалу. Читання як вид мовленнєвої діяльності набуває все більш комунікативного характеру, зростає кількість та обсяг текстів, які учні повинні вміти читати з метою отримання певної інформації, формуються навички і уміння ознайомлювального та вивчаючого читання, в тому числі і науково-популярних та суспільно-політичних текстів. Комунікативний розвиток учнів цього періоду характеризується удосконаленням механізму відбору мовних засобів, способів формування та формулювання думки. Розвивається індивідуальний стиль мовлення. У підлітковому віці відбуваються якісні зміни в комунікативній діяльності учнів, що позитивно впливає на формування іншомовних навичок та вмінь. Навчання письма передбачає вміння складати план, тези до прочитаного або почутого та робити письмові повідомлення в межах програмних вимог.

Знання вікових особливостей учнів середнього ступеня дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення вказаних вище завдань. Серед засобів навчання, які використовуються на цьому ступені, можна назвати слайди, ситуативні і тематичні малюнки та картини, схеми, таблиці, роздавальний матеріал для парної та індивідуальної роботи, фонограми, відеофільми.

2. Планування навчального процесу з іноземної мови

Ефективність уроку залежить переважно від його планування. Головна мета планування - науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою з іноземної мови.

Готуючись до уроку, учитель повинен логічно вписати його у комплекс уроків певного циклу. Для цього на початку навчального року учитель складає календарно-тематичний план уроків на семестр, або на навчальний рік. Цей план затверджує заступник директора школи з навчальної роботи.

Календарно-тематичний план складається згідно з:

• типовим навчальним планом школи, у якому визначено кількість годин німецької мови на тиждень для кожного класу;

• навчальною програмою, де конкретизовано зміст навчання німецької мови у різних класах та визначено вимоги до мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенцій учнів;

• наявними засобами навчання (перелік підручників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України).

Календарно-тематичний план вчителя має відображати номер уроку, дату його проведення, тематику ситуативного спілкування, мовні компетенції (фонетичну, лексичну, граматичну), мовленнєві компетенції (аудіювання, говоріння, читання. письмо), домашнє завдання, обладнання уроку.

Головне завдання календарно-тематичного планування - визначення кінцевих цілей вивчення певної теми. У ньому називається конкретна тема та підтеми, визначається послідовність формування навичок та вмінь, вказуються способи контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання. Тематичному плануванню надається велике значення, оскільки воно дає можливість учителю глибше розглянути у взаємозв'язку цикл уроків в усіх аспектах. Цикл уроків, об'єднаних однією темою, в методиці називають також системою уроків, під якою розуміють сукупність уроків, яка забезпечує формування мовленнєвих навичок та вмінь стосовно певної теми та на основі певного мовного і мовленнєвого матеріалу. Кожна з цих сукупностей уроків є системою взаємопов'язаної роботи з формування лексичних, граматичних, фонетичних навичок та розвитку мовленнєвих умінь аудіювання, говоріння, читання та письма на їх основі.

Оскільки тематичний план є основою для планування окремих уроків у межах теми, він повинен передбачати планування цілей цих уроків, а також загальну структуру та зміст наступної діяльності вчителя на уроці. Вважається за доцільне складати календарно- тематичний план, щоб із самого початку зорієнтуватись у строках вивчення теми. Зразок тематичного плану роботи може мати такий вигляд:

№ уроку

Дата

Тематика ситуативного спілкування

Лінгвістичні компетенції

Мовленнєві компетенції

Домашнє завдання

Обладнання уроку

Примітка

фонетична

лексична

граматична

Аудіювання

Говоріння

Читання

Письмо

Lektion 2. Wir lernen Deutsch

9

Mein Lieblingsfach

Üb. 1.A S. 26

Lass mal sehen, hassen, echt, im Blut liegen, (un)ange- nehm finden, scheuß-lich, gefallen, gern haben

Substantive im Genetiv S. 39, S.196

Üb.

2.B,

2. C,

3. B S. 27

Üb. 1,2,3, S. 2425

Üb.2.A,

3.A,

S.27

Üb.

1.B

S.26

Üb.

1.B

S.26

Схема тематичного плану може мати інші варіанти. Вона може бути відкоректована вчителем в залежності від конкретних умов навчально-виховного процесу. Крім того, вчитель, який працює творчо, не може не вносити змін, підказаних практикою, багаторічним досвідом роботи.

При поурочному плануванні завдання вчителя полягає в тому, як на даному конкретному уроці організувати процес навчання та виховання. Цілі навчання та загальний зміст уроку цього циклу відображені в тематичному плані, отже необхідна подальша конкретизація змісту навчання, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробки вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомити призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і включає: аналіз змісту матеріалу, визначення типу уроку, формулювання цілей уроку, поетапний розподіл навчального матеріалу, визначення часу на його опрацювання, розробку вправ, складання плану- конспекту уроку, підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв'язків з попереднім та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Визначення місця уроку в курсі навчання та аналіз змісту матеріалу дають вчителю можливість сформулювати основні практичні цілі уроку. Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв'язку з практичними.

Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну мету та дві супутні. Головна мета звичайно пов'язана з розвитком умінь, тому на уроці учні повинні не стільки засвоювати матеріал, скільки вправлятися в іншомовній діяльності. Практичні цілі можуть дробитися на окремі завдання в межах певних етапів уроку.

Цілі уроку повинні точно визначати, на що потрібно звернути увагу в ході роботи: на показ та пояснення мовного матеріалу, на формування навичок, на розвиток умінь тощо. Практичною метою уроку може бути ознайомлення з новою ГС, формування артикуляційної навички, навички читання слів певного типу, розуміння на слух нових ЛО, розвиток уміння вести бесіду у зв'язку з ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, повідомлення про поточні події, систематизація вивченого матеріалу, контроль навичок та вмінь і т.п. Формування практичної мети доцільно починати словами «Навчити...», «Формувати...», «Розвивати...», «Удосконалювати...». Такі формулювання визначають спрямованість уроку на розвиток мовлення, формування та удосконалення навичок володіння мовним матеріалом. З формулювання мети повинно бути ясно, що необхідно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння.

Освітня мета передбачає, з одного боку, прилучення учнів до культури країни, мова якої вивчається, шляхом засвоєння нової загальноосвітньої інформації; з іншого - розширення філологічного кругозору учнів, тобто уміння порівнювати мовні системи, аналізувати їх.

Розвиваюча мета реалізується у процесі навчання там, де учень застосовує свій інтелект, волю, почуття, пам'ять, увагу, уяву тощо.

Виховний вплив на уроці іноземної мови забезпечується використанням виховних можливостей навчального матеріалу та спеціальних прийомів роботи з ним, завдяки чому формуються відповідні суспільно-політичні погляди учнів, почуття, ставлення до морально- етичних категорій, до навколишнього світу.

Слід зауважити, що виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять повільніше, ніж навчання.

Враховуючи конкретні завдання і зміст уроку, а також інші психолого-педагогічні фактори, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми та форми роботи. Важливим завданням учителя є створення природних переходів між етапами уроку за допомогою бесіди з учнями, жарту, ілюстрації тощо. Слід відмітити, що кожен етап уроку має свій «організаційний момент», який орієнтує учнів на результат їх діяльності.

Слід також раціонально розподілити час на уроці у хвилинах на кожний етап. Методично обґрунтованим є розподіл часу, при якому більша частина припадає на усне мовлення. Учитель повинен також підготувати наочні посібники, роздавальний матеріал, підібрати технічні засоби навчання.

3. Вимоги, типи та структура уроку німецької мови.

Урок іноземної мови як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. У ньому синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст і методи. Урок реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання, тому проблеми уроку звичайно розглядають разом з питаннями методики та організації циклу уроків.

Розглянемо вимоги до уроку іноземної мови, що випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі:

• Комунікативна спрямованість уроку іноземної мови полягає в тому, що засвоєний мовний матеріал повинен бути реалізований у іншомовному спілкуванні. Це означає, по-перше, переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням, по-друге, мовлення учнів має бути пов'язане із з конкретно природною або штучно створеною комунікативною ситуацією на уроці.

• Комплексність уроку зумовлена природою мовлення, де всі види мовленнєвої діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Кожна частина мовного матеріалу має бути опрацьована в усіх видах мовленнєвої діяльності.

• Іноземна мова - мета і засіб навчання. Мовлення вчителя використовується для організації уроку, а також є прикладом для наслідування, стимулом, що спонукає до мовлення. Воно має бути нормативним, автентичним, тобто що в такій ситуації сказав би носій мови та адаптивним - відповідати можливостям та мовленнєвому досвіду учнів.

• Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів, яку учитель підтримує впродовж уроку за допомогою змістового матеріалу, постановки комунікативних завдань, зміни режимів роботи.

• Різноманітність форм роботи передбачає поєднання фронтальної роботи із груповою, парною тощо.

• Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності, яке досягається в результаті декількох факторів: цікавий матеріал; дидактичні ігри; посильні та доступні завдання; сприятливий психологічний клімат на уроці.

Щодо типів уроків, розрізняють

• Уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом, які включають подачу нового матеріалу, тренування його з метою використання в різних видах мовленнєвої діяльності та практику в мовленнєвій діяльності.

• Уроки, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь, що характеризуються тренуванням з метою підготовки до мовленнєвої діяльності та практикою в мовленнєвій діяльності.

• Уроки змішаного типу включають формування навичок оперування мовним матеріалом та розвиток мовленнєвих умінь.

Структура уроку має бути підпорядкованою основній комунікативній (практичній) меті, мовному та текстовому матеріалу. Композиція уроку іноземної мови передбачає зовнішню структуру (початок, основна і завершальна частини уроку) і внутрішню, зумовлену етапами розв'язання практичних завдань навчання мовленнєвої діяльності.

Завданням учителя на початку уроку є створення організаційних передумов діяльності, забезпечення іншомовної атмосфери, налаштування артикуляційного апарату учнів на іншомовне мовлення. На основному етапі уроку розв'язуються заплановані практичні завдання (ознайомлення із новим мовним матеріалом, відпрацювання алгоритмів дій, здійснення комунікативної діяльності у поєднанні з навчальною, ігровою, трудовою, художньо-естетичною). Під час організації вправляння учнів у іншомовному спілкуванні слід пам'ятати про необхідність зміни режимів роботи, інтеграцію нового матеріалу до наявного досвіду школярів, підтримку емоційно позитивної атмосфери уроку. На завершальному етапі уроку слід передбачити такі види роботи, які б дали змогу продемонструвати результати діяльності та обговорити їх, зняти емоційну напругу учнів після

інтенсивної розумової діяльності на попередньому етапі. Для цього варто запропонувати учням розважальні ігри, драматизації, змагання, конкурси. Вчитель обов'язково повинен провести інструктаж та коментар щодо домашнього завдання, перевірити розуміння учнями алгоритму самостійної роботи вдома, наявність запису завдання у щоденнику чи зошиті.

Частина

уроку

Компоненти уроку

Постійні

Змінні

І

Початок уроку

Організаційний момент

+

Мовленнєва/фонетична зарядка

+

ІІ

Основна частина уроку

Подача нового матеріалу Тренування у мовленні Практика у мовленні

+

Систематизація вивченого

+

Контроль навичок та вмінь •поточний

+

+

•рубіжний, підсумковий

+

Заключна частина уроку

ІІІ

Пояснення домашнього завдання

+

Підсумки уроку. Оцінювання роботи учнів

+

4. Аналіз уроку німецької мови

Високий професіоналізм, педагогічна майстерність учителя досягаються не лише у процесі систематичної, вдумливої, творчої підготовки до своїх уроків але й за рахунок проведення аналізу та узагальнення досвіду колег, збагачення на цій основі своєї практики ефективними прийомами навчання. Уміння спостерігати та аналізувати педагогічний процес є професійно необхідним для кожного вчителя. Воно складає основу успішної реалізації дослідницької функції вчителя, а також є базою для оволодіння самоаналізом, що є запорукою високого професіоналізму.

Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов'язковими для кожного уроку іноземної мови. Це насамперед відповідність конкретного уроку основним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах. Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об'єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків. До таких вимог відносяться: цілеспрямованість уроку, структурна цілісність і змістовність уроку, активність учнів на уроці, відповідність мовленнєвої поведінки вчителя цілям, змісту та умовам навчання, результативність уроку та рекомендації щодо його вдосконалення.

Слід формулювати конкретні поради щодо поліпшення вибору методичних прийомів навчання, забезпечення вмотивованості і мовленнєвої спрямованості вправ, удосконалення організаційних форм уроку, раціональність використання допоміжних засобів навчання, поліпшення мовленнєвої поведінки учителя.

5. Контроль на уроці німецької мови.

Однією із складових системи навчання іноземної мови є контроль, основною метою якого є управління процесом навчання. Як складник системи навчання контроль має свої функції, види, форми, засоби та об'єкти.

Об'єктами контролю виступають є навички та уміння учнів.

Функції контролю:

• Зворотного зв'язку, яка дає змогу учителю проаналізувати свою діяльність на уроці, відкоригувати недоліки.

• Оціночна, яка є важливою для учнів, батьків та дирекції школи.

• Навчальна, оскільки під час виконання контрольної роботи відбувається синтез набутих знань, навичок і умінь оперувати засвоєним мовним та мовленнєвим матеріалом, тому і подальше їх закріплення та удосконалення.

• Розвиваюча, бо контроль передбачає також подальший розвиток індивідуально-психологічних особливостей учнів: оперативної слухової та зорової пам'яті, гнучкості мислення, а також сприяє формуванню таких вольових якостей особистості учня як почуття відповідальності, здатність до самодисципліни, мотивація, тощо.

Існують різноманітні критерії для класифікації видів контролю. Найбільш поширеним у науковій методичній літературі вважається критерії за часом реалізації, за яким розрізняють: поточний контроль (для визначення рівня сформованості окремої навички або уміння); тематичний (по закінченні вивчення певної теми); рубіжний (в кінці семестру), підсумковий (після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови) та заключний.

Кожний із видів контролю виконує усі вище зазначені функції. Проте, залежно від виду контролю, домінуючими будуть різні функції (поточний контролю - функція зворотного зв'язку, рубіжний - оціночна тощо).

Форми контролю:

1. За охопленням кількості учнів: фронтальний; індивідуальний; парний; груповий.

2. За способом реалізації: усний; письмовий.

3. За використанням рідної мови: одномовний; двомовний.

4. За способом організації: контроль з боку учителя; взаємоконтроль; самоконтроль.

Засобами проведення контролю виступають спеціально підготовлені контрольні завдання, які включають інструкцію, що повинна спонукати учнів до реалізації саме тих мовленнєвих навичок і умінь, які підлягають контролю.

Поточні контрольні роботи проводяться в ході навчального процесу для отримання оперативної інформації про рівень засвоєння теоретичних знань та практичних навичок учнів. Вони проводяться в основному за змістом логічно завершеної теми (чи кількох уроків з теми) програмового матеріалу з метою своєчасної корекції навчально-виховного процесу та забезпечення успішного просування учнів до засвоєння наступних розділів чи тем навчального курсу. При цьому слід дотримуватись таких вимог:

• чітке визначення змісту контрольної роботи відповідно до вивченого матеріалу;

• виділення в ньому головного, істотного;

• вибір раціональних форм проведення контрольної роботи (фронтальна, групова, індивідуальна);

• психологічний настрій та формування в учнів позитивної установки на проведення контрольної роботи;

• оптимальність навчально-методичного забезпечення проведення контрольної роботи.

Періодичні контрольні роботи проводяться після вивчення логічно завершеного розділу навчальної програми (у кінці чверті, семестру чи навчального року). Основні вимоги до них такі:

• визначення ключових тем у вивченому розділі програмового матеріалу та виділення в них основних питань, правил, алгоритмів, принципів, закономірностей, законів тощо, які є обов'язковими для засвоєння учнями;

• оптимальність змісту та обсягу контрольної роботи;

• складність та посильність завдань;

• диференційованість завдань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та рівнів їх навчальної підготовленості;

• врахування при розробці змісту контрольних завдань прогалин у засвоєнні програмового матеріалу.

Підсумкові контрольні роботи проводяться в кінці чверті та навчального року. Основні вимоги до такого типу контрольних робіт є:

• зміст перевірочних питань, завдань повинен носити узагальнюючий, синтезований характер, охоплювати вузлові, центральні, провідні ідеї, аспекти, закони, закономірності, які є фундаментом даного навчального предмета чи окремого його курсу, розділу;

• вони повинні бути розраховані переважно на творчий рівень знань учнів;

• містити диференційовані завдання у кількох варіантах, тестах;

• передбачають виконання учнями контрольних завдань за допомогою застосування широкого комплексу способів, методів, засобів;

• мають бути посильними за обсягом, узгодженими за кількістю годин, відведених на її виконання.

Ефективним засобом організації контролю у навчанні іноземних мов є тестовий контроль.

Основні види тестів (за А. Щукіним):

1. На вибір відповіді: перехресного вибору; альтернативного вибору; множинного вибору; на упорядкування.

2. На конструювання відповіді: на завершення; на підстановку; на трансформацію; внутрішньомовне та міжмовне перефразування.

Переваги тестових форм контролю:

• більша надійність завдяки можливості виконання великої кількості завдань;

• більша об'єктивність підрахунку результатів;

• економія аудиторного часу;

• економічність перевірки бланків-відповідей;

• можливість одночасного контролю значної кількості учнів;

• можливість використання комп'ютерних програм.

Недоліки тестових форм контролю:

• методика вибору відповіді з кількох запропонованих не відповідає умовам реальної комунікації;

• складність формулювання неправильних варіантів у відповіді;

• можливість угадування відповіді;

• недостатня активність мислення учнів;

• складність тестування продуктивних видів мовленнєвої діяльності.

6. Позакласна робота з німецької мови.

Позакласна робота - це система неоднорідних за змістом, призначенням та методикою проведення освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов'язкової навчальної програми.

Її основні завдання: удосконалення знань, навичок і умінь, набутих на уроках; розширення світогляду учнів; розвиток творчих здібностей, естетичних смаків, самостійності тощо; міжкультурне виховання.

Важливим фактором успішного виконання цих завдань є врахування психолого-педагогічних особливостей навчання іноземної мови на різних ступенях, а також психологічні особливості колективу: рівень його розвитку, ступінь організаційної, психологічної, інтелектуальної та емоційної єдності, стосунки між його членами тощо.

Принципи позакласної роботи з ІМ - вихідні положення, які визначають вимоги до її змісту, методів та організаційних форм. Тому вважаю за доцільне виділити їх:

• принцип добровільності (включаються учні у роботу за власним бажанням);

• принцип масовості (активна участь у позакласних заходах якнайбільшої кількості учнів);

• принцип урахування розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів (врахування у контексті діяльності учнів їх власного досвіду, інтересів, бажань, нахилів тощо);

• принцип зв'язку позакласної роботи з уроками (забезпечення єдності практичних, розвиваючих та виховних цілей позакласних занять та уроків);

• принцип захопленості (вибір конкретних цікавих прийомів та навчальних матеріалів, які мають бути новими, незвичайними);

• принцип розвитку ініціативи та самодіяльності (стимулювання та розвиток у школярів самодіяльності й ініціативи в роботі).

Форми позакласної роботи з іноземної мови:

• індивідуальні (підготовка повідомлень, доповідей, розучування віршів, пісень, ролей до вистав, оформлення стінгазет, стендів тощо);

• групові (гурткова робота);

• масові (вечори, конкурси, фестивалі, карнавали, прес-конференції, екскурсії тощо);

комплексні (тиждень німецької мови).

За змістом виділяють такі форми позакласної роботи:

• заходи змагального характеру (конкурс, вікторина, гра тощо);

• заходи масової інформації (стінгазета, усний журнал, дайджест, виставка тощо);

• заходи культурно-масового характеру (вечори, присвячені життю і творчості видатних особистостей країни, мова якої вивчається);

• заходи політико-масового характеру (фестиваль, телеміст, прес-конференція).

Як показує практика, види позакласної роботи, що забезпечують високі результати, повинні мати такі характеристики:

• інформативність і змістовність, що сприяють реалізації практичних та загальноосвітніх цілей позакласної роботи;

• комунікативна спрямованість: усі види позакласної роботи повинні забезпечувати користування іноземною мовою як засобом одержання та передачі інформації у типових ситуаціях спілкування;

• ситуативність: переважна більшість позакласних заходів повинна включати «набір» ситуацій, які є предметним фоном і стимулом до цілеспрямованих вербальних вчинків;

• орієнтація завдань на підвищення мовленнєвої активності учнів;

• емоційність форм і способів реалізації, що сприяє підвищенню інтересу учнів до іншомовної діяльності.

Висновки. Ефективність процесу навчання іноземної мови залежить від багатьох факторів і, насамперед, від урахування вікових психологічних особливостей учнів, які слід враховувати учителю при плануванні уроку в основній школі, а саме: широке використання вправ, що стимулюють розвиток логічного мислення, ініціативність учнів, переважання вербальної наочності, зростання ролі самостійної роботи учнів, активніше використання парних та групових форм роботи.

Ефективність уроку залежить значною мірою від його планування, основна мета якого - науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою. При плануванні уроку слід враховувати також загальнодидактичні вимоги до нього та методичні, зумовлені специфікою предмету іноземна мова.

Важливою складовою процесу навчання іноземної мови є поза- класна робота, яка сприяє реалізації загальноосвітньої, розвиваючої та виховної цілей навчального процесу.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити