Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина ІІ - 2014

РОЗДІЛ 2

Фондові лекції з дисциплін спеціальної підготовки для студентів ОКР «Спеціаліст» з галузі знань 0203 Гуманітарні науки заспеціальностями 702030302 Мова і література (англійська); Мова і література (німецька); Мова і література (російська)

Т.В. Кеба, кандидат філологічних наук, доцент

Формування іншомовної лінгвосоціокультурної компетенції (ЛСК)

Дисципліна: Методика навчання англійської мови в старших класах ЗОШ.

Вид лекції: тематична

Дидактичні цілі:

Навчальні: розкрити специфіку інтегрування ЛСК у процес формування мовних і мовленнєвих компетенцій при викладанні іноземної мови, ознайомити студентів з особливостями ЛСК та етапами її формування.

Розвиваючі: формувати і розвивати навички використання різноманітних технологій у процесі формування ЛСК на уроках англійської мови в старших класах ЗОШ.

Виховні: виховувати інтерес до професії вчителя, риси творчої особистості.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: практика усного та писемного мовлення, соціолінгвістика, країнознавство.

Основні поняття: лінгвосоціокультурна компетенція (ЛСК), іншомовна комунікативна компетенція (ІКК), культурне спілкування, картина світу, комунікативні вправи.

Навчально-методичне забезпечення: мультимедійна презентація.

План

1. Зміст, структура та особливості іншомовного міжкультурного спілкування.

2. Загальна характеристика іншомовної лінгвосоціокультурної компетентності та її компонентів.

3. Мета формування лінгвосоціокультурної компетентності в учнів старшої школи.

4. Етапи формування лінгвосоціокультурної компетентності.

Рекомендована литература

1. Бархударов Л.С. Двенадцать названий и двенадцать вещей / Л.С. Бархударов // Русский язык за рубежом. - 1969. - № 4. - С. 79-80.

2. Горелова Л.М. Особливості навчання іноземної мови за лінгво- соціокультурною методикою / Л.М. Горелова // Педагогічні науки. - 2002. - Випуск 11. - С. 154-157.

3. Грушевицкая Т Г., Попков В.Д., Садохин А.П. Основы межкультурной коммуникации : Учебник для вузов / Т.Г. Грушевицкая, В.Д. Попков, Садохин А.П. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 352 с.

4. Кочетков В.В. Психология межкультурных различий : Учебное пособие для вузов / В. В. Кочетков - М. : ПЕР СЭ, 2002. - 416с.

5. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігіч О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г.Е. та ін. / за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013. - 590 с.

6. Ніколаєва С.Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнішого підходу / С.Ю. Ніколаєва // Іноземні мови. - 2010. - № 2. - С. 11-17.

7. Hymes D. On Communicative Competence / Dell Hymes. - Philadelphia : University of Pennsylvania Press, 1971. - 174 p.

Текст лекції

Формування іншомовної комунікативної компетенції (ІКК) - це результат інтеграції таких її компонентів, як

1. Зміст, структура та особливості іншомовного міжкультурного спілкування.

Практичною метою навчання ІМ і культури є ІКК (іншомовна комунікативна компетентність), яка дозволяє особистості ефективно і адекватно взаємодіяти в ситуаціях іншомовного міжкультурного спілкування.

Міжкультурне спілкування - це спілкування партнерів, що належать до різних культурно-мовних спільнот, що представляють різні концептуальні і мовні картини світу (різні образи життя, національні характери, ціннісні орієнтації, моделі і норми поведінки)

Структура міжкультурного спілкування.

При визначенні структури міжкультурного спілкування вчені виходять з понять категорій «культура» і «спілкування».

1. Культура - це сукупність результатів людської діяльності певної нації, соціальної групи людей у будь-який конкретний період часу в усіх сферах життя. Мова - частина культури, результат культурного розвитку людства, її носій, умова її подальшого розвитку і засіб її пізнання.

Американські лінгвісти Едуард Сепір і Бенджамін Уорф систематизували уявлення про мову як картину світу і довели, що саме мова визначає наше сприйняття дійсності і що носіі різних мов мають різні картини світу.

Спираючись на порівняльне дослідження різних культурних груп, Едвард Холл, американський антрополог, розподілив усі культури на: монохромні та поліхромні (за їх відношенням до часу), високо- і низько контекстні (за їх відношенням до контексту спілкування, залежного від щільності соціальних зв'язків і швидкості обміну інформацією), колективістські та індивідуалістські (за ступенем підтримки культурою соціальних зв'язків у протилежність індивідуальної незалежності), та ін.

Залежність мовних картин світу від концептуальних, які ввібрали в себе культурні розбіжності, можна продемонструвати на безлічі прикладів. Наприклад, мови високо контекстних культур багаті мовними засобами для вираження емоцій: в англомовних культурах емоції асоціюються з нераціональністю, суб'єктивністю і хаотичністю. Емоційна поведінка не схвалюється, тому простежується негативна конотація таких дієслів емоцій як to sulk - ображатися; бути в поганому настрої , to rave - шаленіти. Це дієслова стану, а не дії. Нормою вживання в англійській мові є tobe glad - радіти, а не to rejoice - радіти, to be angry - гніватися, а не to rave - шаленіти. В індивідуалістських англомовних культурах особовий займенник Т пишеться завжди з великої літери. А в нашій колективістської культурі з великої літери пишеться навпаки займенник ‘Ви' у звернені до однієї особи. Граматична категорія означеного і неозначеного артиклів в багатьох європейських мовах свідчить про те, що представники цих індивідуалістських культурно-мовних спільнот класифікують світ насамперед за такими критеріями як «той, кого я знаю» або «один із багатьох», що підкреслює особливе місце окремої особистості у цих культурах.

Мовна картина світу окремого етносу утворюється завдяки кумулятивній функції мови: кожна мова фіксує, віддзеркалює і зберігає інформацію про дійсність, яку людина пізнає протягом тисячоліть. І, таким чином, мова може також використовуватися як засіб пізнання країни і способу життя.

2. Спілкування - в соціальній психології розглядається як один з головних видів діяльності серед інших: гри, праці, пізнання і власне спілкування. Спілкування - це і самостійний вид діяльності і засіб для обслуговування інших видів.

Спілкування характеризується єдністю трьох аспектів:

а) комунікативного (обмін інформацією);

б) інтерактивного (взаємодія);

с) перцептивного (взаємосприйняття).

а) Міжкультурне спілкування як обмін інформацією (комунікація) передбачає знання комунікантами іноземної мови як засобу комунікації і предмета спілкування.

Ефективність міжкультурного спілкування залежить від соціолінгвістичних (ІМ як засіб комунікації) і соціокультурних (теми і проблеми міжкультурного діалогу) знань і вмінь комунікантів.

б) Міжкультурне спілкування як взаємодія. Здійснюється на основі соціокультурних правил, норм, моделей поведінки, що регламентують взаємовідношення представників іншомовних культур у стандартних ситуаціях спілкування (зустріч, прощання, знайомство, вітання, запрошення, і типових соціальних контактах (у телефонній розмові, таксі, ресторані, магазині). Таким чином , щоб навчити учнів іншомовного спілкування, необхідно дати їм знання основних соціальних правил і норм і правил поведінки у типових ситуаціях.

с) Перцептивний аспект міжкультурного спілкування включає:

- ідентифікацію,

- стереотипізацію.

• Ідентифікація - соціокультурні знання про національну культуру партнера по спілкуванню, щоб розуміти і адекватно інтерпретувати ситуацію, поведінку. (Напр. якщо німці запрошують на каву, то на столі буде тільки кава, але це не означає, що вони жадібні (порівняйте з нашими традиціями). Здатність до ідентифікації базується на емпатії, перехід від власного бачення світу до світосприйняття представника іншої культури. Тільки так розвивається толерантність і терпимість.

Стереотипізація - кожна нація має клішований образ в очах іншого народу (гетеростереотипи) і набір автостереотипів - самооцінка і самосприйняття. Перші, як правило - негативні, другі - позитивні (англійці - сухі і манерні; американці - поверхневі; французи - легковажні, а українці - гостинні, добрі, щедрі). Стереотипи існують об'єктивно, їх вплив - не усвідомлюється. З огляду на це процес оволодіння ІМіК необхідно організувати, щоб учні усвідомлювали

характер і природу стереотипів, вчилися аналізувати їх, долати їх негативний вплив на спілкування.

2. Загальна характеристика іншомовної лінгвосоціокультурної компетентності та її компонентів.

Лінгвосоціокультурна компетентность (ЛСК) - це здатність і готовність особистості до іншомовного міжкультурного спілкування. Вона складається з трьох субкомпетентностей:

1) соціолінгвістичної;

2) соціокультурної;

3) соціальної.

Кожна з них характеризується своїми специфічними знаннями, навичками, вміннями і здібностями.

1. Соціолінгвістична компетентність - здатність особистості вибирати, використовувати і розуміти мовні та мовленнєві засоби іншомовного спілкування з національно-культурною семантикою відповідно до контексту, ситуацій і стилю спілкування.

Ця компетентність базується на взаємодії відповідних знань, навичок, умінь і усвідомлень зв'язків між мовою і культурою.

Соціолінгвістичні знання - знання мовних і мовленнєвих засобів з національно-культурною специфікою різних рівнів:

• безеквівалентної лексики (ЛО, що означають поняття, притаманні одній культурі (слова-реалії): англ. Tower, boarding school- школа-интернат, bagpipe - волинка, melting pot- плавильный котёл або американское общество, представляющее собой большой плавильный котёл ..., укр.: борщ, вареники, Майдан... Не перекладемо адекватно англ.. слова privacy, community, бо в нашій культурі відсутні аналогії таких понять. Кільком англомовним словам відповідає одне українське: рука - arm, hand; decisive, determined - рішучий..)

• фонової лексики (слова схожі, але історичний і соціокультурний фон робить їх різними: укр. аптека і англ. drugstore, фр. pharmacie. Фонові значення трохи відрізняються. В США продається крім ліків і промислові товари, во Франції - ще й косметику, у Канаді - газети та каву.)

• сталих виразів, кліше, ідіом;

• лінгвістичних маркерів соціальних стосунків і ситуацій (висловлювання прохань, вибачень, дозволів, заборон. (Напр.: укр. «будь ласка» - англ.: ввічливе прохання - please, відповідь на подяку - You are welcome, відповідь на прохання передати щось - Here you are! )

• фразеологізмів; афоризмів, прислів'їв

• фонетичних і граматичних засобів спілкування моделей дискурсу .

Розуміти і правильно вживати всі мовні і мовленнєві одиниці можна лише за умови, якщо паралельно з мовою вивчати культуру країни не тільки шляхом засвоєння експліцитної країнознавчої інформації, а й шляхом вилучення цієї інформації з одиниць мови і мовлення, розкриваючи культурно зумовлені компоненти їх значення.

2. Соціокультурна компетентність - це здатність особистості набувати різноманітних культурологічних, (лінгво-) країнознавчих, соціокультурних і міжкультурних знань і користуватися ними для досягнення своїх цілей в іншомовному спілкуванні.

Соціокультурні знання - це знання про культуру і країну виучуваної мови:

• історіко-культурного фону;

• соціокультурного фону (про суспільство, права, свободи, обовязки громадян, політичний устрій, економіка, культура, мистецтво...);

• етнокультурного фону (стиль життя, традиції, фольклор, духовні цінності);

• семіотичного фону (про прийняті у країні символи, піктограми, значки...);

• тем «табу» і «безпечних» тем спілкування (у більшості європ. країн не прийнято запитувати про достатки, кар'єру, власний бізнес, відношення у родині. До «безпечних» тем відносяться етикетні діалоги small talk: погода, компліменти, відпустка, хобі, спорт, події культурного життя).

3. Соціальна компетентність - здатність особистості вступати в комунікативні стосунки з представниками інших країн у певних ситуаціях.

Соціальні знання:

• знання культурно-специфічних правил і норм спілкування у різних ситуаціях (привітання, прощання, вибачення, висловлювання прохання ... Напр. в англомовних суспільствах на запитання How are you? можна давати лише позитивну відповідь: Fine/ Very well/ Thank you/. Якщо ви будете говорити про свої проблеми, вас будуть вважати некультурною людиною. Українські традиції багатослівних привітань зі святами та тости будуть сприйняті з подивом у англомовних та німецькомовних культурах );

• знання стандартизованих моделей комунікативної поведінки (розбіжності: напр.: німці (чоловіки й жінки), вітаючись, тиснуть руки, а у нас - тільки чоловіки. Німецька господиня пропонує при

гощатися за столом лише один раз, тому китайський або український гість, не знайомий з цією соціокультурною особливістю, ризикує залишитись голодним);

Паравербальні засоби спілкування: сила голосу, тембр, паузи (напр. пауза в арабської культурі виражає повагу, важливість сказаного, згоди з співрозмовником. У нашій культурі мовчання - це невпевненість в собі, або небажання підтримувати контакт і у повсякденні соціально не схвалюється).

Невербальнізасоби:

• мова тіла (кінесика): жести, міміка, вираз обличчя, посмішка;

• «мова простору» (проксемика): постава, позиція, відстань під час різних видів спілкування: інтимного, офіційного і публічного. (вона дуже різниться у контактних і дискантних культурах);

• дотики, поцілунки, потискання рук, хлопання по плечах (гаплика або такесика), частота і інтенсивність різна у контактних і дискантних культурах.

Ці засоби є дуже небезпечними в іншомовному спілкуванні. Наприклад: японський жест «запрошення» збігається з нашим жестом «прощання». Німецькі студенти в знак схвалення лекції стукають пальцями по столах, що може шокувати іноземного лектора. З точки зору американців і західних європейців росіяни й українці похмурі, рідко посміхаються, тому, що інтерпретують цей факт через призму своєї культури. Наша посмішка - це вияв симпатії до людини. Ми, в свою чергу, вважаємо американську посмішку штучною, не усвідомлюючи, що вона є перш за все сигналом: «Я вас побачив». Український учитель може погладити молодшого учня по головці, схвалюючи його, але це неприпустимо в арабській школі, тому, що голова є зоною «табу» для чужих дотиків.

Отже, у навчанні ІМіК слід ознайомлювати учнів з нормами спілкування і моделями комунікативної поведінки, вербальними і невер- бальними засобами спілкування, та вчити їх правильно поводитися у типових повсякденних ситуаціях.

Склад і структура лінгвосоціокультурної компетенції

Компоненти

ЛСК

Соціолінгвістична компетентність

Соціокультурна

компетентність

Соціальна

компетентність

Знання

Мовних і мовленневих засобів з національно- культурною специфікою різних рівнів:

Про культуру і країну, мови що вивчається, а саме їх:

• культурно- специфічних • правил і норм спілкування;

• безеквівалентної і фонової лексики;

• сталих виразів, кліше, ідіом;

• лінгвістичних маркерів соціальних стосунків і ситуацій;

• фразеологізмів; афоризмів, прислів'їв;

• фонетичних і граматичних засобів спілкування;

• моделей дискурсу

• історико- культурного, соціокультурного, етнокультурного, семіотичного фонів

• тем «табу» і «безпечних» тем спілкування

• стандартизованих моделей комунікативної поведінки;

• паравербальних і невербальних засобів спілкування


Навички та вміння

Використовувати лінгвосоціокультурні знання для:

• розуміння та адекватної інтерпретації автентичних усних і письмових текстів будь-яких жанрів, типів і форм презентацій;

• здійснення успішного усного і писемного спілкування;

• досягнення взаєморозуміння у безпосередньому спілкуванні

Здатність і готовність до

• контактів з носіями мови;

• усвідомлення нерозривних зв'язків між мовою і культурою;

• соціолінгвістичної і соціокультурної спостережливості і чутливості;

• зіставлення феноменів рідної і чужої культур, їх аналізу та рефлексії;

• емпатії, толерантності, неупередженості, доброзичливості

3. Цілі формування лінгвосоціокультурної компетентності в учнів старшої школи.

Формування лінгвосоціокультурної компетенції (ЛСК) не відбувається окремо від вивчення Іншомовної комунікативної компетентності (ІКК), а інтегрується у процес оволодіння учнями всіма мовленнєвими і мовними компетентностями. (Однак дотепер не визначено і не описано рівні розвитку ЛСК і не співвіднесено їх з рівнями сформованості ІКК в учнів взагалі і в тому числі в учнів старшої школи. Програма також не формулює чітких вимог до рівнів володіння ЛСК на різних ступенях навчання).

Однак, базуючись на описаному вище змісту і структурі ЛКС, можна окреслити деякі вимоги.

1. Початкова школа. Формування ЛСК розпочинається у початковій школі шляхом ознайомлення учнів з прізвищами і іменами однолітків, казкових персонажів, тварин, у модулюванні ситуацій

в рольових іграх та ін. Аутентичні візуальні матеріали підручників формують у них підсвідомо адекватний образ країни.

2. Основна школа. В рамках програмних тем ознайомлюються з особливостями культури, звичаїв, традицій, свят. На цьому рівні формування ЛСК передбачає розвиток навичок та вмінь:

• розуміти основний зміст текстів країнознавчого і соціокультурного характеру;

• знаходити у цих текстах культурно- і країнознавчу інформацію і зіставляти її з феноменами рідної культури;

• розпізнавати в текстах ЛО з національно-культурною семантикою, правильно тлумачити їх, розуміти і вживати;

• оволодівати типовими формами мовленнєвого етикету (насамперед рецептивно);

• готувати і презентувати проекти і доповіді про країну;

• розвивати соціолінгвістичну і соціокультурну чутливість і спостережливість, виховуючи собі толерантність і неупередженість.

3. Старша школа. Створюється система світоглядних (країно) - культурознавчих, естетичних, етичних та історичних відомостей про країну і її культуру.

Уміння:

• розуміти і адекватно інтерпретувати культурознавчу і соціокультурну інформацію, отриману із разних джерел;

• виділяти й розуміти соціокультурні факти в автентичних художніх текстах, співвідносити і узагальнювати їх;

• враховувати соціолінгвістичні і соціокультурні особливості мовленнєвої поведінки у процесі спілкування у межах програмних тем;

• знаходити, аналізувати й усвідомлювати відображені у мові деякі особливості культури і менталітету, норм і стандартів поведінки.

4. Етапи формування лінгвосоціокультурної компетентності.

Оскільки ЛСК є складовою ІКК (Іншомовної комунікативної компетентності), а отже і складовою кожної мовленнєвої і мовної компетенції, то її формування відбувається інтегровано і комплексно з формуванням цих компетентностей. Не існує універсальних етапів для формування і вдосконалення ЛСК, але розглянемо на прикладах, як можна формувати ЛСК у процесі роботи над мовними і мовленнєвими компетенціями.

Формування ЛСК у процесі роботи над мовними і мовленнєвими компетенція ми.

1) Робота над лексичною компетентністю. Наприклад:

• ілюстрування іноземною мовою значення ЛО і відповідального поняття у 2х контекстах, які демонструють національно-культурну специфіку.

Якщо розглянути ті мовні ситуації, у яких слова дім і house співпадають по семантиці, а тому мають бути еквівалентами і легко перекладатися, необхідно враховувати різницю культур на рівні якщо не реальних предметів, то уявлень і понять про них. Інакше кажучи, поняття, яке виражається словом, і те, що стоїть за англійським словом house, - це різні речі, зумовлені різними культурами.

Різницю в обсязі семантики цих слів описав російський лінгвіст Л. С. Бархударов: «...слово будинок можна вважати еквівалентом англійського house; однак ці слова збігаються лише в двох значеннях: «будівля» (напр.: кам'яний будинок - про stone house) і «династія» (напр.: дім Романових - the House of Romanovs). У всіх інших значеннях ці слова не збігаються. Слово будинок має також значення «домівка - місце проживання людини», в якому воно відповідає другому англійському слову, а саме «home». «Будинок» в російській мові має також значення «установа», причому в цьому значенні воно щоразу перекладається на англійську мову по-різному, в залежності від того, про який конкретно установі йде мова; порівняйте: дитячий будинок - children's home або orphanage; торговий дім - commercial firm; божевільню (розм.) - lunatic asylum; виправний будинок - reformatory та ін. В свою чергу англійське «house» також має ряд значень, які відсутні у слова «будинок»: «палата парламенту» (напр.: the House of Commons) , «театр» (напр.: opera house), «глядачі, аудиторія» (appreciative house - «чуйна публіка»), «сеанс» (the first house starts at five), «готель» та ін. Ми бачимо, що російське «будинок» і англійське «house» ніяк не можна вважати «двома ярликами для однієї і тієї ж речі»; кожне з цих слів (але ж ми розглянули відносно простий випадок) укладає в собі цілу систему значень, яка лише частково співпадає з системою значень слова в іншій мові».

Лексична сполучуваність в кожній мові різна: Тер-Минасова у своїй книзі «Міжкультурна комунікація» каже: «Чому перемогу можна тільки одержати, а поразку - потерпіти, чому роль по-російськи можна грати, значення - мати, а висновки та компліменти - робити? Чому англійська дієслово to pay, яке означає ‘платити' потрібно поєднувати з такими непоєднуваними, з точки зору російської мови, словами, як attention [увагу], visit [візит], compliments [компліменти]? Чому російські поєднання висока трава, міцний чай, сильний дощ по-англійськи звучать як «довга трава» (long grass), «сильний чай» (strong tea), «важкий дощ» (heavy rain)?;

• країнознавчий коментар з прикладами (спочатку рідною, потім іноземною мовою), для розкриття фонового значення ЛО. (напр.: українець фразу «Я зайнятий роботою» часто помилково перекладає: «I am occupied with my work», але це звучить зухвало, високомірно. Треба сказати: «I am doing my homework»; відповідь of course не перекладається як «звісно, звичайно», а звучить різко, з відтінком «Як ти можеш цього не знати!»;

• визначення соціокультурного компонента ЛО шляхом укладання групових асоціограм до понять в рідній культурі та їх порівняння з асоціограмами в ІМ з наступним обговоренням відмінностей. (Напр., до понять «відпочивати, ходити в гості, святкувати». Так, зокрема, слово і поняття «святкування» асоціюється у нас із щедро накритим столом, у англійців - з можливістю поспілкуватись у дружньому колі);

• робота з соціокультурними конотаціями ЛО шляхом наведення прикладів, з яких учні самостійно виокремлюють ці конотації (напр., в української культурі ніжні зворушливі почуття викликає слово «ластівка», а в англійський - «duck»);

• наведення прикладів «від зворотного». (наприклад, « Що означає не мати телевізора в Україні і в США? - У нас - це бідна родина, а в США від телевізора відмовляються родини середнього класу, які свідомо протистоять маніпулюванню засобами масової інформації) .

2) На етапі автоматизації учитель тренує учнів у вживанні ЛО, сталих виразів, формул етикету в мінідіалогах. Учням СШ можна запропонувати вправи для розвитку вмінь розпізнавати культурно- специфічні засоби спілкування і вживати їх відповідно до ситуації і стилю. Наприклад:

- Прочитайте формули мовленнєвого етикету і підкресліть ті, які характерні для офіційного/неформального стилю мовлення.

- Прослухайте/прочитайте розмову двох англійців і скажіть: Знайомі вони, чи ні? Скільки їм років? Обґрунтуйте відповіді.

- Доповніть міні діалоги сталими виразами, які подано нижче. Інсценуйте їх. (Контроль: Порівняйте й обґрунтуйте свої рішення. Що змінилось в інтонації?).

- Перетворить подані мінідіалоги незнайомих дорослих людей на діалоги знайомих підлітків. (Контроль: Порівняйте отримані тексти, обґрунтуйте свої рішення. Що змінилося в лексичному оформлені та в інтонації?).

3) Робота над граматичною компетентністю передбачає використання контексту і ситуацій для подачі нових ГС та для автоматизації мовленнєвих дій з ними. Вчитель має запропонувати макси

мально можливі автентичні контексти, в яких структура використана з урахуванням національно-культурних особливостей. На цю структуру не тільки звертається увага учнів, також обговорюються в евристичній бесіді причини її вживання. Наприклад:

- Порівняйте структури англійської і рідної мови. Що в них різне?

Мені холодно. I am cold.

Мені подобається I like it.

Мені не спиться I don't feel like sleeping

Як ви думаете, чому в укр. мові ми вживаємо більше безособових структур, а в англійський навпаки? (Відповідь: Це зумовлено культурними відмінностями, адже наша культура відноситься до колективістських, а англомовні - до індивідуалістських. В колективістських культурах не прийнято показувати себе активним діючим індивідом).

Для автентичної англійської мови характерна стриманість у вираженні своєї думки, недоговореність, некатегоричність, ненав'язування своєї волі: Ця розповідь погана. - This is not the best story.

Палити заборонено. - No smoking

Я не буду цього робити. - I'm afraid I couldn't do it.

4) Робота над фонетичною компетентністю.

Використовуються прислів'я, приказки для фонетичної зарядки.

Спочатку - робота по семантизації і розкриттю лінгвосоціокультур- ної специфіки виразу. Наприклад:

• Прослухайте розмову двох англійців і скажіть, до якого типу мовлення її можна віднести: офіційна - формальна - нейтральна - неформальна - фамільярна. Чому?

• Прослухайте репліки і визначте, які з них є проханнями, а які наказами, Обґрунтуйте свої рішення.

- Bring a cup of water t.

5) Формування ЛСК в читанні та аудіюванні.

а) Дотекстовий етап: ознайомлення з предметом і ситуацією спілкування, зняття змістовних і лексичних труднощів, ініціюється прогнозування змісту тексту, порівнюється аналогічні зміст і проблеми з рідною культурою, аналізуються ймовірні шляхи їх розв'язання в обох культурах. Тобто процес набуття лінгвокраїнознавчих знань розпочинається вже на цьому етапі і продовжується під час читання або слухання. А подолання лексичних труднощів стосується часто саме ЛО з національно-культурною семантикою.

6) Текстовий етап: перед учнями ставиться завдання прочитати/ прослухати текст з метою детального/глобального розуміння або вилучення конкретної країнознавчої/соціокультурної інформації. На

приклад, перед читанням тексту про аеропорт Хітроу (тема «Подорож»):

• Що ви знаєте про аеропорт Хітроу? Дайте відповіді на запитання нижче, а потім прочитайте текст і перевірте правильність своїх відповідей:

1. How many take-offs and landings are there at Hethrow every day?

2. What Underground line should one use in order to get to Hethrow?

3. ...

Вилучену інформацію необхідно обговорити і проаналізувати.

6) Формування ЛСК в говорінні.

Діалогічне мовлення:

• Тренуючи діалог-запрошення, необхідно звернути увагу на те, що цей тип діалогу передбачає в американської культурі, як мінімум 2 запитання, чи вільна людина і чи цікавиться вона тим, куди її запрошують. »Are you busy tomorrow night?» «Do you care about jazz music?» Ці питання дозволяють партнеру ввічливо відмовитись. У нашій культурі запрошення починається безпосередньо з пропозицій, що дозволяє запрошуваному спочатку оцінити пропозицію, а потім прийняти рішення. Ці розбіжності зумовлені різними культурними принципами ввічливості, тому потрібно не тільки запропонувати автентичний зразок діалогу, а й проаналізувати його особливості в евристичній бесіді.

• Тренуючи діалог-домовленість в телефонній розмові, учитель звертає увагу учнів на те, що в англомовній культурі прийнята пряма, ділова і раціональна манера ведення розмови по телефону, без ліричних відхилень. Мету дзвінка необхідно повідомляти зразу.

• Для обміну соціокультурною інформацією більш придатними є рольові ігри, які проводять після читання або аудіювання. Тоді текст виступає стимулом і змістовною опорою для говоріння. Доцільно пропонувати і інші опори: логіко-структурні або функціональні схеми діалогів і зображальну наочність.

2. Монологічне мовлення на країнознавчу і соціокультурну тематику (Напр.: Ти відвідав Ірландію під час святкування дня Святого Патріка. Розкажи про традиції та історію свята).

3. У СШ учитель може пропонувати короткі описи іноземною мовою міжкультурних непорозумінь та організувати їх аналіз, зробити механізм виникнення непорозумінь предметом обговорення.

(Напр.: текст подається англійською мовою:

English Student: - «Andrew, Good afternoon! Have you done your home work for tomorrow? »

Ukr. Student: - «Oh, Tom, Good day! I've done it.

English Student: What's happened? Something wrong?»

(Слово день представляє неабиякі труднощі для тих, хто вивчає англійську. Слову день відповідає два англійських слова day і afternoon. «Good day» - це зовсім не «добрий день», як можна було б припустити по аналогії з «good morning» - «доброго ранку» або «good evening» - «добрий вечір». «Добрий день» - це «good afternoon», a «good day» вживається тільки при прощанні, причому звучить різко і роздратовано, навіть грубо і може бути переведено як розмову закінчено, до побачення!)

7). Формування ЛСК в письмі.

Набувається вміння вибору мовних і мовленнєвих засобів для певного писемного жанру, стилю мовлення, знання правильного оформлення і структури тексту (стандартів: листа, електронного листа, резюме, есе).

Наприклад: Напиши електронний лист/резюме. Використай коректні формули ввічливості: привітання, прощання та символи емо- тикону. (це ідеограма, що зображає емоцію. Складається з різних символів, у тому числі і службових. Поширення смайлик отримав в Інтернеті та SMS, проте останнім часом він використовується повсюдно).

Висновки. Методика формування іншомовної лінгвосоціокуль- турної компетенції є необхідною складовою у викладанні іноземної мови, яка інтегрується у процес оволодіння учнями всіма мовленнєвими і мовними компетентностями.

Формування в учнів іншомовної лінгвосоціокультурної компетенції під час вивчення іноземної мови має на меті зняття міжкуль- турних бар'єрів та підсвідомих оцінювальних стандартів, які спричиняють комунікативне непорозуміння. що допоможе учням у майбутньому ефективно й адекватно взаємодіяти в ситуаціях іншомовного міжкультурного спілкування.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.