Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина ІІІ - 2015

РОЗДІЛ 2. Фондові лекції з дисциплін спеціальної підготовки для студентів ОКР «Спеціаліст»

Т.В. Кеба, кандидат філологічних наук, доцент

Особливості навчання іноземної мови у старших класах

Дисципліна: Методика викладання англійської мови в старших класах.

Вид лекції: тематична

Дидактичні цілі: ознайомити студентів з психо-фізіологичними особливостями учнів старшої школи і методами викладання англійської мови.

Навчальні: навчити вживати принципи викладання АМ у старшої школи і вибирати різноманітні технології навчання, відповідно до психо-фізіологичних особливостей учнів старшої школи.

Розвиваючі: розвивати творчу уяву, професійні навички у викладанні англійської мови.

Виховні: виховувати розуміння важливості оволодіння навичками викладання іншомовної комунікативної компетенції і потреби користування нею як засобом спілкування.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: практика усного та писемного мовлення, соціолінгвистика, країноведення, та ін.

Основні поняття: проект, пізнавальне навчання, розвиваюче навчання, комуникативні вправи.

Навчально-методичне забезпечення: мультимедійна презентація.

План

1. Вікові особливості старшокласників.

2. Практична мета навчання в старшій школі.

3. Обсяг нового матеріалу та організація навчання.

4. Принципи і методі та форми роботи.

Рекомендована література

1. Аніскіна Н. О. Організація профільного навчання в сучасній школі. - Х. : Видав. гр. «Основа», 2003. - 176 с.

2. Бутенко Н.Ю. Комунікативна майстерність викладача. - К. : КНЕУ, 2005. - 336 с.

3. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: навчальний посібник. - К. : ВЦ «Академія», 2006. - 256 с.

4. Зеня Л.Я. Навчання іноземних мов у старшій профільній школі : Лекційно-практичний курс: Посібник. - Горлівка : Видавництво ГДПІМ, 2008. - 340 с.

5. Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції: курс лекцій : [навч.-метод. посібник для студ. мовних спец. осв.-кваліф. рівня «магістр»] / Бігич О. Б., Бориско Н.Ф. Борецька Г.Е. / за ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2011. - 344 с.

6. Тарнопольсьський О.Б. Методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності у вищому мовному закладі освіти : [навч. посібник]. - К. : ІНКОС, 2006. - 248 с.

Текст лекції

1. Вікові особливості старшокласників.

Мабуть, ні з якого предмета шкільної освіти не можна легко з'ясувати не володіння їм, як з іноземної мови: зверніться до людини на мові, яка вивчається и одразу побачите, чи володіє людина цією мовою, чи ні. Зразу робиться висновок - не знає, не вміє, школа не змогла навчити іноземної мові. Чи дійсно це так? Чи можливо у школі сформувати практичні вміння, які можуть служити основою для подальшої освіти, якщо чітко уявляти собі кінцеві результати навчання з цього предмету і цілеспрямовано вести до нього учнів? Щоб відповісти на це питання треба відзначити, що мова, чи то рідна, чи іноземна, служить засобом спілкування, тому мова, яка вивчається, постійно має знаходитись у стані «готовності до вживання».

Виходячи з сказаного вище, хотілось би відзначити, що центральною ідеєю набутого педагогічного досвіду є процес комунікації, необхідний на сучасному етапі навчання учнів, і якій відповідає соціальним і психологічним запитам старшокласників.

Учні 15-16 років вступають в пору юності. Існують психологічні особливості засвоєння навчального матеріалу учнями старшої школи, які відрізняють цей процес від попереднього та наступного етапів підготовки. (див. Таблицю 1).

Сучасний старшокласник - це продукт сучасного життя, він складний, цікавий та суперечливий. У цьому віці завершується фізична зрілість людини. По своєму фізичному розвитку сучасні учні у 17 років відповідають молодим людям 22 років у 30 роки.

З точки зору психічного розвитку у цьому віці зміцнюються й удосконалюються процеси розвитку формального інтелекту, який почався в підлітковому віці.

Таблиця 1

Вікові особливості і організація навчання старшокласників

у порівнянні з учнями молодшої і середньої школи

Початкова школа 1-4 кл.

Середній ступень 5-9 кл.

Старша школа 10-11 кл.

1. Психофізіологічні вікові особливості

Високий рівень пам'яті, сприймання, уваги, імітативні здібності, мислення за допомогою конкретно- образних компонентів.

5-6 кл. Зростає здібність до абстрактного мислення, зберігається наочно - образне мислення.

7-9 кл. Розвиваються складніші форми мислення: більш логічна послідовність, критичність, самостійність, зростання самосвідомості, збільшується увага до самостійної роботи

- Поєднуються риси підліткового та юнацького віку

- формується образ власного «я»;

- формуються ціннісні орієнтації;

- ставлення до дисциплін більш вибіркове;

- з'являється прагнення до самоствердження, самовираження.

2. Практична мета

- закладання основи володіння ІМ;

- формування початків фонетичних, лексичних, орфографічних, навичок та вмінь, аудіювання, говоріння, читання, письма.

- створення комунікативних основ володіння ІМ,

- продовження поповнення активного словникового запасу

- продовж. розвитку усіх видів мовної діяльності з домінуванням усного мовлення (складнішим за структурою);

- перехід до навчання непідготовленому мовленню

- підвищення рівня знань, навичок та вмінь усного та писемного мовлення

- оволодіння непідготовленим мовленням

- завершення формування активного словника;

- рецептивне засвоєння певної кількості лексичних одиниць;

- систематизація граматичного матеріалу

3. Обсяг нового матеріалу

Зумовлюється базовим рівнем володіння ІМ (достатнім для

спілкування на елементарному комунікативному рівні)

5-6 кл. - Оволодіння звуковою та графічною системами мови, найбільш поширеними граматичними явищами та розширеним за обсягом словником.

7-9 кл. - Значна увага читанню:

- ознайомлювальне читання,

- ч-ня з метою одерж. інформ.,

- ч-ня науково-популярн. тестів,

- письму:

- вміння скласти план, тези, письмові повідомлення.

- домінує усне мовлення, яке стає більш змістовним, вмотивованим, інформативним

- читання: більш складні тексти (суспільно-політичні, наукові, науково-популярні).

Матеріал має носити проблемний характер, спонукати до роздумів і обміну думками.

4. Організація навчання

1. різноманітність вправ: - вправи на запам'ятовування слів, словосполучень, кліше. 2. Використовуються ігри, пісні, вірші, міміка, жести.

3. Наочність: малюнки, предмети, іграшки.

4. Опора на рідну мову.

Провідні види мовної діяльності:

- усне мовлення, бо зростає спосібність до абстрактного мислення

- зберігається наочно-образне мислення;

- інтенсифікація навчального процесу; пізнавальної мотивації;

- комунікативна складова навчального процесу (робота в парах, мікрогрупах, дискусії)

Має домінувати комунікативна спрямованість.

- домінує усне мовлення, яке є більш змістовним, вмотивованим, інформативним

- читання носить проблемний характер;

- індивідуалізація навчання.

5. Форми заняття

- театралізована гра;

- змагання;

- робота в парах, груп.

- яскрава наочність;

- механічне запам'ятовування.

- звертання до літер. персонаж. (казкових);

- ігрові ситуативні вправи;

- слухова, зорова наочність (табл., мал.);

- хорова, фронтальна,

- парна робота (пісні, вірші, інсценування)

-механічне запам'ятовування;

7-9 кл. мають активізувати розумово-мовленневу діяльність (мовні ситуації)

- поєднання індивідуальної роботи (з довідковою літературою, технічними засобами) з парною та

груповою формами роботи.

Мислення учня старшої школи набуває особистісного, емоційного характеру; інтелектуальна діяльність набуває особливий афективний колір, пов'язаний з самовизначенням старшокласника і його бажанням розвивати свою філософію життя.

У цьому віці спостерігається зростання комунікативності, підвищення самоконтролю й саморегуляції.

Центральним психологічним процесом юнацького віку є розвиток самосвідомості. На підґрунті цього відбувається самовизначення особистості старшокласника, проявом якого є професійне самовизначення.

Психологічні особливості розвитку особистості старшокласника віддзеркалюються у всіх видах його учбової діяльності. На уроці старшокласник відзначається активністю мислення, смаком до логічного впорядкування и систематизації, до самостійного знаходження способів узагальнюючого орієнтування в матеріалі, до теоретичних узагальнень.

У цьому віці для учня важливо не засвоєння окремих фактів, подробиць та деталей, а розуміння сутності його діяльності, конкретних дій и загальної схемі діяльності. Ті форми роботи на уроках, в яких він задовольняє свої прагнення, є для старшокласника не тільки більш цікавими, але і більш продуктивними. Навпаки, ті форми роботи, які обмежують його діяльність механічним повторенням та заучуванням, зустрічають його активну внутрішню протидію і в результаті виявляються малопродуктивними.

Учні старших класів з їх зростаючій розумовою допитливістю відчувають відразу до інформаційно бідних форм роботи (це і багаторазове повторення вже відомого, сугубо формальне перетворення змісту та ін.). Їм імпонує така організація спілкування на уроці, коли відбувається вибір між різними точками зору, зіставлення альтернативних підходів, відстоювання своєї точки зору, спор. Єдиний спосіб викликати глибокий емоційній и моральний відгук підлітка - це поставити його перед близькою йому проблемою, яка змушує його самостійно розмірковувати і формулювати висновки.

У таких умовах самовираження особистості і з'являється мовленнєва задача, а також комунікативна мотивація, яка забезпечує ініціативну участь людини у спілкуванні.

2. Практична мета навчання ІМ в старших класах.

Витяг з «Навчальної програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов, 10-11 класи»:

«У старшій школі (10—11 класи) систематизується та узагальнюється мовний досвід учнів, набутий ними на попередніх ступенях вивчення мови. Методи і види навчальної діяльності все більше набувають форм, наближених до реальних умов спілкування. Широко використовуються творчі, проектні, групові, інтерактивні форми роботи учнів. Зміст освіти диференціюється відповідно до профілю навчання. З'являються професійно спрямовані ЛО відповідно до певної галузі знань. Збільшується робота з формування пасивного лексичного мінімуму у процесі самостійного читання. Зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними та одномов- ними словниками.

У межах тих самих сфер (особистісна, публічна, освітня) поглиблюється тематика ситуативного спілкування: Я, моя сім'я, друзі (особистість, стосунки з товаришами, взаємодопомога, якості особистості, види особистісних стосунків, батьки і діти, толерантне ставлення до оточуючих, емоції, права та обов'язки молоді, толерантність, гуманність, благодійність)...

Цілі навчання ІМ у старшій школі визначаються Державними освітніми стандартами і Програмами з іноземних мов. Вони визначають очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні ІМ.

У сучасній методиці навчання ІМ у старших класах висуваються п'ять основних цілей: практична, виховна, освітня, розвивальна і професійно орієнтована.

Практичною метою навчання ІМ визнано формування іншомовної комунікативної компетентності (ІКК). ІКК - це здатність успішно вирішувати завдання взаєморозуміння і взаємодії з носіями мови, яка вивчається, у відповідності до норм і культурних традицій в умовах прямого й опосередкованого спілкування. Метою формування ІКК є не накопичення певного обсягу знань, навичок і вмінь, а власне здатність використовувати їх в іншомовному спілкуванні.

Основні складові іншомовної комунікативної компетентності (ІКК)

Мовленнєві компетентності - це здатність до реалізації різних видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма, перекладу).

Мовні компетентності - фонетична, лексична, граматична, компетентності у техніці читання і письма.

Лінгвосоціокультурні компетентності - соціолінгвістична компетентність, соціокультурна компетентність, соціальна компетентність.

Навчально-стратегічна компетентність - здатність і готовність особистості користуватися різними навчальними і комунікативними стратегіями у процесі оволодіння ІКК і в ситуаціях реального між- культурного спілкування.

Навчально-стратегічна компетентність складається з:

• навчальної стратегії - це організована послідовність дій, які виконують учні під час навчальної діяльності, для того, щоб навчання стало більш ефективним;

• комунікативної стратегії - це усвідомлена лінія комунікативної поведінки учня у конкретній ситуації спілкування.

Таким чином, практична мета навчання ІМ у старших класах спрямована на вирішення наступних завдань:

• формування в учнів мовленнєвих компетентностей на рівні незалежного користувача; навчання ІМ як засобу спілкування на міжнародному рівні; розвиток комунікативних здібностей;

• формування лінгвосоціокультурної компетентності на рівні незалежного користувача; ознайомлення з національно-культурними особливостями країни, мова якої вивчається, і розвиток умінь моделювати свою мовленнєву і немовленневу поведінку згідно цих особливостей;

• формування мовних компетентностей: фонетичної, лексичної граматичної формування навичок вибирати лінгвістичну форму і спосіб висловлювання, що є адекватним ситуації спіл

кування, цілям і намірам, соціальним і функціональним ролям партнерів по спілкуванню; формування мовної усвідомленості;

• формування в учнів навчально-стратегічної компетентності: навчальних і комунікативних стратегій.

У старшій школі, коли відбувається перехід на оновлений зміст і нову структуру загальної середньої освіти, формується мережа різнопрофільних класів, розробляються навчальні програми з ІМіК для суспільно-гуманітарного, природничо-математичного, технологічного, художньо-естетичного і спортивного профілів, крім практичної мети у методиці навчання ІМ в старшій школі висувається ще й професійно орієнтована мета. Навчання ІМ мають свою специфіку з орієнтацією на ці профілі: упроваджуються спецкурси та факультативи відповідно до профілю з відповідною програмою навчання.

В узагальненому вигляді професійно орієнтована мета передбачає:

• формування в учнів професійно орієнтованих мовленнєвих компетентностей на рівні В1 («рубіжному») у класах нефілологічного профілю і на рівні В2 («просунутому») у класах філологічного профілю;

• формування професійно орієнтованої лінгвосоціокультурної компетентності на вищезазначених рівнях;

• формування професійно орієнтованих мовних компетентностей (передусім лексичної);

• формування професійно орієнтованої навчально-стратегічної компетентності.

Єдність цілей навчання дозволяє уникнути однобічності і мають реалізуватися одночасно, у комплексі.

Таблиця 2

Мовленнєва компетенція (10-11 Кл)

аудіювання

говоріння

монологічне

діалогічне

учні розуміють інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису);

— розуміють основний зміст текстів відповідно до тематики ситуативного спілкування, виділяючи головну думку/ідею, диференціюючи основні факти і другорядну інформацію;

—вибирають необхідну інформацію з прослуханого. Використовують лінгвістичну і контекстуальну здогадку, спираючись на сюжетну лінію чи наочність.

учні висловлюються відповідно до певної ситуації або у зв'язку з прочитаним, почутим, побаченим;

— описують об'єкти повсякденного оточення, події й види діяльності, в яких учень бере участь;

— розповідають про повсякденне життя, про минулу діяльність, про плани на майбутнє, дотримуючись нормативного мовлення;

— передають зміст книжки/фільму/ вистави тощо, висловлюючи своє ставлення/враження.

Обсяг висловлювання — не менше 20 речень (для 10 кл).

22 речення (для 11 кл.)

тематики, визначеної програмою;

учні спілкуються, дотримуючись основних норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається;

— ведуть бесіду з однією чи кількома особами відповідно до комунікативної ситуації в рамках

— розширюють запропоновану співбесідником тему розмови, переходять на іншу тему;

— адекватно поводяться у комунікативних ситуаціях, демонструючи мовленнєву поведінку, характерну для носіїв мови; Спілкування будується на мовному та мовленнєвому матеріалі, набутому в попередні роки вивчення мови, і відповідає цілям, завданням, умовам спілкування в межахпрограмної тематики. Висловлювання кожного

— не менше 11 реплік (для 10 кл)

12 реплік (для 11 кл.), правильно оформлених у мовному відношенні.

читання

письмо

учні читають (з повним розумінням) тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі;

— знаходять необхідну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі);

— переглядають текст чи серію текстів з метою пошуку необхідної інформації для виконання певного завдання.

Обсяг — не менше

900 друк. знаків (для 10 кл).

100 друк. знаків (для 11 кл.)

учні заповнють анкету тощо;

— пишуть поздоровлення, запрошення, оголошення;

— пишуть записку- повідомлення для друга / члена сім'ї;

— пишуть лист-повідомлення у формі

розповіді / опису, висловлюючи свої враження, думки про особи, події, об'єкти, явища, факти.

Обсяг — не менше 18 речень (для 10 кл).

20 речення (для 11 кл.)

3. Обсяг нового матеріалу та організація навчання.

В таблиці 1 ми знайдемо формулювання: «підвищення рівня знань та вмінь усного та писемного мовлення при домінуючий ролі говоріння». Тобто навчання повинно мати комунікативну спрямованість.

Значущість комунікативного методу не підлягає сумніву. По- перше: комунікативність передбачає мовну направленість учбового процесу, яка міститься не стільки у тому, що переслідується мовна практична ціль, скільки у тому, що шлях до тої цілі є саме практичне використання мови. Постійне практичне використання мови допомагає подолати нелюбов більшості учнів до лінгвістичних маніпуляцій, робить навчання цікавим, і забезпечує засвоєння говоріння як засобом спілкування.

По-друге, комунікативність включає у себе індивідуалізацію навчання мовної діяльності. А це гарантує дійсну мотивацію, а також справжню, внутрішню активність учня.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов'язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів і складаються з:

• мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

• соціолінгвістичної компетенції, які забезпечують формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

Практика показує, що з усіх вмінь, які передбачені програмою, гірше всіх учні опановують саме розмовну мову, тобто вміння вести бесіду. А природна бесіда, як правило, включає в себе не тільки питання і відповіді, але і речення, які спонукають до виконання дій, які виражають згоду або незгоду, пояснюють причину відмови и т. д.

Тому в основу УМК (учбово-методичний комплекс) для старших класів покладено комунікативний підхід до опанування усіма аспектами іншомовної культури: пізнавальному, навчальному, розвиваючому и виховному, а усередині навчального аспекту - усіма видами мовленнєвої діяльності - читанням, мовленням, аудіюванням, письмом.

В старших класах ведучими в оволодінні іноземною культурою є пізнавальний та навчальний аспекти, а серед видів мовленнєвої діяльності на перший план висувається процес мовлення.

При плануванні обсягу нового матеріалу учитель повинен враховувати, що у старшій школі при розгляданні нових тем має домінувати усне мовлення, яке стає більш змістовним, вмотивованим, інформативним.

Для продовження формування іншомовної компетентності у техніці читання, яка має проводитись систематично у старшій школі, мають підбиратися більш складні тексти (суспільно-політичні, наукові, науково-популярні). Матеріал має носити проблемний характер, спонукати до роздумів і обміну думками.

При організації навчання вчитель має орієнтується на комунікативну спрямованість усіх видів учбової діяльності при домінуванні усного мовлення, яке є більш змістовним, вмотивованим, інформативним. Більш уваги приділяється індивідуалізації навчання, формуванню мовної особистості.

4. Принципи, методи та форми роботи

«Програма для загальноосвітніх навчальних закладів» передбачає що у старшій школі:

• систематизується та узагальнюється мовний, мовленнєвий та комунікативний досвід учнів, набутий ними на попередніх етапах вивчення мови.

• методи і види навчальної діяльності все більше набувають форм, наближених до реальних умов спілкування.

Широко використовуються творчі, проектні, групові, інтерактивні форми роботи учнів.

Зміст освіти диференціюється відповідно до профілю навчання. Розвиваються уміння професійно спрямованого використання іноземної мови відповідно до певної галузі знань.

Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на такі основні дидактичні та методичні принципи:

принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунікативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред'являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний

підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу створюють умови для адекватного здійснення ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається у межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація.

Принцип урахування особливостей рідної мови, а також досвід, набутий учнями у її вивченні, дозволяють прогнозувати можливі труднощі у навчанні іноземної мови і таким чином раціоналізувати навчальний процес.

Принцип свідомості навчання розглядається як загально методичний принцип, який враховує якісну своєрідність оволодіння іноземною мовою. Він передбачає не тільки усвідомлене використання мовних одиниць відповідно до їх значення, форми і особливостей вживання у мовленні, але й до ситуацій спілкування та сфери мовленнєвих функцій кожної мовної одиниці.

Принцип урахування вікових особливостей учнів зумовлює відбір методичних підходів та змісту для спілкування на кожному етапі навчання іноземної мови.

Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості умінь і навичок.

Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, що сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному і граматичному відношеннях. Відповідно до чинних умов навчання іноземної мови такі вправи використовуються у контексті з комунікативними завданнями і підпорядковані їм.

Вчителі старшої школи можуть добавити з свого досвіду такі принципи:

• принцип мовленнєвої направленості;

• принцип індивідуалізації;

• принцип свідомості;

• принцип функціональності;

• принцип ситуативністі;

• принцип новизни;

• принцип міцності.

Висновки. Усі вище зазначені принципи взаємопов'язані. Реалізація кожного з них окремо приводить до певного підвищення якості навчання, але запровадження усієї методичної системи в цілому є значно ефективнішим. Особливу важливість має те, що реалізація перерахованих принципів орієнтує процес навчання ІМіК на особистість учня в цілому. Це означає, що у сучасній моделі навчання, побудованій на принципах взаємопов'язаного комунікативного, лінгвосоціокультурного і когнітивного розвитку учня, останній виконує роль суб'єкта навчального процесу і суб'єкта міжкультурної взаємодії.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити