Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина ІV - 2016

РОЗДІЛ 1. Лекції з дисциплін мовознавчого циклу і методики їх навчання

Т.В. Сторчова, кандидат педагогічних наук, доцент

Методика формування іншомовної компетентності в говорінні: діалогічне мовлення

Дисципліна: Методика викладання іноземних мов

Вид лекції: лекція-візуалізація

Дидактичні цілі:

Навчальні: формування декларативних знань про загальну характеристику говоріння, його психофізіологічні механізми, мовні і психологічні характеристики діалогічного мовлення, про зміст та етапи формування компетентності у діалогічному мовленні й підсистему вправ та завдань; формування методичної компетентності студентів- філологів.

Розвиваючі: набуття здатності і готовності до застосування на практиці сучасних методів та технологій навчання діалогічного мовлення; розвиток емоційно-вольової сфери.

Виховні: формування розуміння важливості оволодіння учнівством іншомовною компетентністю в говорінні; формування доброзичливості, толерантності, активності, працьовитості тощо.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: психологія, психолінгвістика, лексикологія, педагогіка, основи педагогічної майстерності.

Основні поняття: говоріння, іншомовна компетентність в говорінні, діалогічна єдність, функціональні типи діалогів, зразок мовлення, етапи навчання діалогічного мовлення, підсистема вправ і завдань для формування іншомовної компетентності у діалогічному мовленні.

Глосарій професійної термінології

interactional skills interactional/dialogical speech

dialogue, conversation dialogical unit

collaborative learning/work increasing student speaking time

communicative language teaching real-life situation

small talk social and cultural rules

speaking ability/activity spoken communication

talk as interaction target language

Навчально-методичне забезпечення: мультимедійна презентація.

План

1. Говоріння як продуктивний вид мовленнєвої діяльності.

2. Особливості діалогічного мовлення. Комунікативні, психологічні і мовні особливості.

3. Складники компетентності у діалогічному мовленні.

4. Структура діалогу. Одиниця навчання діалогічного мовлення. Основні види діалогічних єдностей. Функціональні типи діалогів.

5. Труднощі оволодіння діалогічним мовленням.

6. Етапи навчання діалогічного мовлення. Типи та види вправ для навчання діалогічного мовлення. Сучасні інтерактивні форми роботи.

Рекомендована література

1. Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи : навчальний посібник / О.Б. Бігич. - К. : Ленвіт, 2006. - С. 153-157.

2. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін. / за заг. ред. С. Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013. - С. 298-340.

3. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах : підручник / Л.С. Панова, І.Ф. Андрійко, С.В. Тезікова та ін. - К. : ВЦ «Академія», 2010. - С. 140-161.

4. Методика преподавания иностранных языков: общий курс : [учебное пособие] / отв. ред. А.Н. Шамов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : АСТ : АСТ МОСКВА : Восток - Запад, 2008. - С. 112-116.

5. Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції : курс лекцій : [навч.-метод. посібник для студ. мовн. спец.] / О.Б. Бігич, Н.Ф. Бориско, Г.Е. Борецька та ін. / за ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2011. - С. 189-211.

6. Teaching speaking [Електронний ресурс] / - Режим доступу : http:// www.cambridge.org/elt/blog/2016/02/teaching-speaking-2- styles-functions-speaking-talk-interaction/. - Назва з екрану.

Текст лекції

Many language learners regard speaking ability as the measure of knowing a language. They define fluency as the ability to converse with others, much more than the ability to read, write, or comprehend oral language. They regard speaking as the most important skill they can acquire, and they assess their progress in terms of their accomplishments in spoken communication

1. Говоріння як продуктивний вид мовленнєвої діяльності

Говоріння - це усний продуктивний вид мовленнєвої діяльності, за допомогою якого відбувається усне спілкування іноземною мовою в діалогічній та монологічній формі. Говоріння спрямоване як до однієї особи так і до необмеженої кількості осіб, а також ґрунтується на механізмах формування та формулювання думки.

У процесі спілкування реалізуються такі функції: пізнавально-комунікативна, регулятивна, ціннісно-орієнтована, етикетна (І. Бім).

Useful tips

Speaking involves three areas of knowledge:

- Mechanics (pronunciation, grammar, and vocabulary): using the right words in the right order with the correct pronunciation.

- Functions (transaction and interaction): knowing when clarity of message is essential (transaction/information exchange) and when precise understanding is not required (interaction/relationship building).

- Social and cultural rules and norms (turn-taking, rate of speech, length of pauses between speakers, relative roles of participants): understanding how to take into account who is speaking to whom, in what circumstances, about what, and for what reason.

Процеси породження і сприймання мовлення вивчалися такими вченими-психолінгвістами, психофізіологами, психологами як Л. Виготський, А. Лурія, М. Жинкін, О. Леонтьєв, І. Зимня.

Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі яких лежить потреба; предмет - думки того, хто говорить, продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат.

ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ уміння забезпечує функціонування сфери мислення: постійне співвіднесення мотиву й цілі, сигналів зворотного зв'язку - вербальної і невербальної реакції співрозмовника, знань про нього, ситуації та контексту всієї діяльності.

ПРОДУКТИВНІСТЬ - стосується як змісту так і форми висловлювання. Змісту - це факти, відомості, думки, потрібні для досягнення поставленої мети. Продуктивність форми визначається кількістю нових комбінацій засвоєного матеріалу: чим менше у висловлюванні заученого, тим вища його продуктивність.

САМОСТІЙНІСТЬ уміння говорити ІМ передбачає незалежність від РМ (безперекладний характер говоріння), а також від опор- підказок, що свідчить про самостійне планування свого висловлювання і підбір відповідних мовленнєвих засобів.

ДИНАМІЧНІСТЬ уміння - це його здатність до переносу. Вона співвідноситься з такою ознакою навички як гнучкість, проте забезпечує перенос навички в аналогічні ситуації спілкування, а динамічність уміння - у нові.

ІНТЕГРОВАНІСТЬ як якість уміння, що виникає на основі активного синтезу різних навичок, на яких воно базується, а також інтеграції автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння - мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знань, усіх сфер особистості мовця.

МЕТОДИЧНИЙ ВИСНОВОК: навчання мовленнєвого вміння неможливе без підключення усіх сфер особистості учнівства.

Найбільш загальними механізмами двостороннього процесу мовленнєвого спілкування є механізми прийому і видачі повідомлення, усередині яких знаходяться механізми осмислення (аналіз та синтез на рівнях смислової обробки мовного матеріалу); пам'яті (в єдності довготривалої/постійної пам'яті та короткочасної/оперативної пам'яті); випереджуючого синтезу, без якого неможливе жодне висловлювання.

Репродукція - один із найпростіших механізмів мовлення. Незважаючи на продуктивний характер говоріння, в ньому є елементи репродукції (за Е. Шубіним, репродукція готових блоків в англійському побутовому діалозі становить близько 25%). Репродукція може бути повною або частковою.

Вибір як механізм розглядається як вибір слів і вибір граматичної структури. На вибір слів впливає комунікативна мета повідомлення, стосунки між комунікантами, їх спільний життєвий досвід, особливості реципієнта. Автоматизувати процес вибору слів навряд чи можливо. В той же час мовлення комуніканта, який «підбирає слова», уповільнюється, створюється розрив у часі між формуванням змістової сторони висловлювання і його мовним наповненням.

Конструювання. У процесі говоріння деякі мовленнєві одиниці конструюються, але на думку Ю. Пассова, здійснюється це не на основі актуального усвідомлення мовних правил, а на основі з певною абстрактною моделлю, що зберігається в мозку людини. Випадки, коли ми свідомо застосовуємо мовні правила, конструюємо за ними фразу, свідчать про не досягнутий рівень володіння іншомовним мовленням.

Дискурсивність як механізм керує процесом функціонування мовленнєвого висловлювання і працює на рівні актуального усвідомлення. Завдяки йому мовець оцінює ситуацію, сприймає сигнали зворотного зв'язку (вербальну чи невербальну реакцію співрозмовника), залучає необхідні знання щодо предмета висловлювання.

Мовленнєвий механізм, сформований у РМ, не функціонує на тому ж рівні в умовах оволодіння іншомовним мовленнєвим спіл

куванням. Так, на початку вивчення ІМ людина утримує у пам'яті меншу кількість іншомовних слів, ніж слів РМ, повільніше осмислює іншомовне повідомлення, гірше виявляє механізми прогнозування тощо, тобто мовець пристосовує, а іноді й знову формує певні ланки і рівні складного багатостороннього мовленнєвого механізму.

2. Особливості діалогічного мовлення.

Комунікативні, психологічні і мовні особливості Діалогічне мовлення - це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен із учасників по черзі виступає як мовець (ініціатор спілкування - адресант) і як слухач (партнер по спілкуванню - адресат). Діалог характеризується двосторонністю, взаємозв'язком комунікантів, взаємною стимуляцією, ситуативністю, лаконічністю форми та змісту, спонтанністю, незапланованістю, емоційністю та наявністю розмовних фраз та кліше.

Таблиця 1. Особливості діалогічного мовлення

Комунікативні особливості (функції)

Психологічні

особливості

Мовні особливості

Запит -

повідомлення

інформації

Вмотивованість

Еліптичність (неповні репліки)

Would you like a meat sandwich or a cheese sandwich? A cheese sandwich, please.

Пропозиція - (не) прийняття

Зверненість

Наявність готових мовленнєвих кліше: Excuse me! Thanks a lot.

Обмін

судженнями/

думками/

враженнями

Ситуативність

(Іде!)

Наявність слів - «заповнювачів пауз» - well, well now, you know, let me see, look here, I say

Взаємопереконання/

обґрунтування точки зору

Емоційна

забарвленість

Наявність стягнених форм - I've; They're; You're; Where's; It's.

Спонтанність

Комунікативні

функції

Двосторонній

характер

3. Складники компетентності у діалогічному мовленні

Компетентність у ДМ - це здатність реалізовувати усномовленнєву комунікацію у діалогічній формі в життєво важливих для певного віку сферах і ситуаціях спілкування відповідно до комунікативних завдань.

Компетентність у ДМ передбачає, що мовець уміє планувати, здійснювати й коригувати власну комунікативну поведінку під час породження та варіювання іншомовного мовлення у різних типах діалогічних висловлювань відповідно до певної ситуації спілкування у конкретній національно-культурній спільноті. Складниками КДМ є вміння (див. Табл. 2), навички (див. Табл. 3), знання (див. Табл. 4), а також комунікативні здібності (див. Табл. 5).

Схема 1

Таблиця 2.

мовленнєві

вміння

ініціювати/закінчувати діалог; підтримувати спілкування; використовувати мовленнєві кліше; використовувати стягненні форми; запитувати інформацію; емоційно забарвлювати діалог; адекватно поводитися у комунікативних ситуаціях

навчальні

вміння

використовувати електронні засоби навчання; використовувати опори тощо

інтелектуальні

вміння

вміння передбачати можливу фразу співрозмовника; вміння класифікувати, систематизувати і критично оцінювати отриману у процесі спілкування інформацію; вміння використовувати інформацію з теми спілкування тощо

організаційні

вміння

самостійне учіння, вміння передбачити і правильно спланувати свою мовленнєву діяльність; вміння спонтанно реагувати на репліки співрозмовника тощо

компенсаційні

вміння

вміння виходити зі складного положення в умовах дефіциту мовних засобів під час спілкування ІМ (використання мовної і контекстуальної здогадок та паралінгвістичних засобів для розуміння свого співрозмовника) тощо

Таблиця 3

Фонетичні навички

забезпечують сприймання й розпізнавання окремих звуків та їх сполучень Whachadoin?/ What are you doing? (phonological)

Лексичні навички

забезпечують розпізнавання звукових образів ЛО та їх розуміння Have you seen the boss? / Have you seen the manager? (lexical)

Граматичні навички

забезпечують розпізнавання на слух граматичних форм і прогнозування синтаксичних структур, уможливлюють правильне оформлення висловлювання згідно з граматичною нормою мови Seen Joe lately? /Have you seen Joe lately?

Таблиця 4

декларативні

знання

мовні та мовленнєві знання: фонеми, інтонеми, ЛО, мовленнєві кліше, граматичні структури, функціональні типи діалогів та їх лінгвістичні особливості; країнознавчі знання: культура країни виучуваної ІМ, значення пара лінгвістичних явищ, омпенсаторні стратегії в усному ДМ тощо

процедурні

знання

соціокультурні знання: знання як планувати, організовувати, здійснювати і коригувати мовлення у процесі усної взаємодії із співрозмовником у певних ситуаціях діалогічного спілкування

Таблиця 5

комунікативні

здібності

внутрішня мотивація і.е. бажання до взаємодії з іноземцем, здібність комуні канта до організації свого мовлення, орієнтації у ситуації спілкування, здібність пам'ятати що було сказано співрозмовником тощо

4. Структура діалогу. Одиниця навчання діалогічного мовлення.

Основні види діалогічних єдностей.

Функціональні типи діалогів

Важливою характеристикою діалогу є реплікування як засіб комбінування реплік у діалогічну єдність. Репліка - це висловлювання, межею якого є зміна співрозмовника. Одиницею навчання ДМ є діалогічна єдність, яка характеризується структурною, інтонаційною і семантичною завершеністю.

1-ша репліка ДЄ - ініціативна (репліка-спонукання):

Peter: What would you like to eat, Edith?

Edith: A meat sandwich.

2-га репліка ДЄ - реактивна або реактивно-ініціативна:

Ben: Is lunch ready?

Anne: Yes, Let's have lunch in the garden.

Таблиця 6

Групи ДЄ

Види діалогічних єдностей

I

1. Повідомлення - повідомлення

Pretty girl: I want to buy a hat.

Assistant: Hats are upstairs on the next floor.

2. Повідомлення - запитання

Hostess Bradley: Alice! Perhaps that passenger is a hijacker! Hostess Allen: Which passenger, Anne?

3. Повідомлення - спонукання A: My computer's stopped working.

B: I think we'll have to shut down and start again.

4. Повідомлення - вигук

A: Sandi's on holiday at the moment. She's gone to Thailand. B: Oh, lovely!

II

5. Спонукання - спонукання

A: Can you buy some bread when you go shopping?

B: Yes, I can. But you choose a present for our mum's birthday.

6. Спонукання - повідомлення

A: Go there immediately.

B: I'm going right away.

7. Спонукання - згода

A: Would you like to drink a glass of water?

B: Yes, please.

8. Спонукання - відмова

A: Are you fond of arts? Let's go and see the new exhibition at the National Gallery?

B: No, thanks. I don't like arts exhibition.

9. Спонукання - запитання

Anne: Let's eat lunch in the garden.

Ben: Shall we sit on the seat?

10. Спонукання - вигук

A: Practise the dialogue by copying the voices.

B: Oh, no!

III

11. Запитання - відповідь на запитання

A: Do you play a sport?

B: Yes, I do.

12. Запитання - контрзапитання

Voice A: What's wrong with you, Mrs. Bloggs? Mrs. Bloggs: What's wrong with me?

IV

13. Привітання - привітання

A: Hello!

B: Hi! You look brilliant!

14. Прощання - прощання

A: See you tomorrow.

B: Bye.

15. Висловлювання вдячності - реакція на вдячність

A: Here, let me take those bags.

B: Thanks, but it's OK. I'll take them.

Useful tips

Talk as interaction refers to what we normally mean by “conversation” and describes interaction that serves a primarily social function. When people meet, they exchange greetings, engage in small talk, recount recent experiences, and so, on because they wish to be friendly and to establish a comfortable zone of interaction with others. The focus is more on the speakers and how they wish to present themselves to each other than on the message. Such exchanges may be either casual or more formal, depending on the circumstances, and their nature has been well described by Brown and Yule (1983).

The main features of talk as interaction can be summarized as follows:

Has a primarily social function, reflects role relationships, reflects speaker's identity, may be formal or casual, uses conversational conventions, reflects degrees of politeness, employs many generic words, uses conversational register, is jointly constructed

Функціональні типи діалогів:

- діалог-розпитування;

- діалог-домовленність;

- діалог-обмін враженнями/думками;

- діалог-обговорення/дискусія;

- діалог етикетного характеру.

5. Труднощі оволодіння діалогічним мовленням

Труднощі оволодіння ДМ зумовлюються, з одного боку, специфічними рисами цієї форми говоріння, з іншого - змістом і темою висловлювання, його мовним оформленням та умовами спілкування.

1-ша трудність - ДМ об'єднує два види мовленнєвої діяльності - аудіювання і говоріння. Через це другий партнер має зрозуміти репліку першого і швидко та адекватно відреагувати на неї. Необхідність сприйняття і правильного розуміння першого партнера та реактивне реплікування спричиняє стан роздвоєння уваги, а отже неможливість вести діалог у нормальному темпі за умови недостатнього володіння мовними засобами. Нерідко трапляється ще й так, що розпочатий учнями діалог «завмирає» після обміну однією-дома репліками. Причина - труднощі продукування ініціативних реплік.

2-га трудність - непередбачуваність. Діалог неможливо спланувати заздалегідь. Кожному партнеру необхідно стежити за перебігом думки співрозмовника, часом несподіваним, що призводить до зміни предмета спілкування.

6. Етапи навчання діалогічного мовлення.

Типи та види вправ для навчання діалогічного мовлення.

Сучасні інтерактивні форми роботи

Раціональним підходом у навчанні ДМ учені-методисти вважають підхід «знизу вверх», який передбачає спочатку засвоєння елементів діалогу (реплік ДЄ) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, яка В. Скалкіним розглядається як динамічна система взаємодіючих конкретних факторів об'єктивного і суб'єктивного плану із залученням людини до мовної комунікації та визначенням її поведінки в межах одного акту спілкування.

Етапи навчання діалогічного мовлення

Useful tips

How To Teach Speaking. Now many linguistics and teachers agree on that students learn to speak in the second language by “interacting”. Communicative language teaching and collaborative learning serve best for this aim. Communicative language teaching is based on real-life situations that require communication. By using this method in classes, students will have the opportunity of communicating with each other in the target language.

Activities To Promote Speaking. Discussions, Role Play, Simulations, Information Gap, Brainstorming, Storytelling, Interviews,

Story Completion, Reporting, Playing Cards, Picture Narrating, Picture Describing, Find the Difference.

Suggestions For Teachers in Teaching Speaking. Here are some suggestions for English language teachers while teaching oral language:

- Provide maximum opportunity to students to speak the target language by providing a rich environment that contains collaborative work, authentic materials and tasks, and shared knowledge.

- Try to involve each student in every speaking activity; for this aim, practice different ways of student participation.

- Reduce teacher speaking time in class while increasing student speaking time. Step back and observe students.

- Indicate positive signs when commenting on a student's response.

- Ask eliciting questions such as “What do you mean? How did you reach that conclusion?” in order to prompt students to speak more.

- Provide written feedback like “Your presentation was really great. It was a good job. I really appreciated your efforts in preparing the materials and efficient use of your voice...”

- Do not correct students' pronunciation mistakes very often while they are speaking. Correction should not distract student from his or her speech.

- Involve speaking activities not only in class but also out of class; contact parents and other people who can help.

- Circulate around classroom to ensure that students are on the right track and see whether they need your help while they work in groups or pairs.

- Provide the vocabulary beforehand that students need in speaking activities.

- Diagnose problems faced by students who have difficulty in expressing themselves in the target language and provide more opportunities to practice the spoken language.

Висновки. Таким чином, програмні вимоги передбачають, що закінчуючи ЗНЗ, учні та учениці повинні вміти:

- спілкуватися, дотримуючись основних норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається;

- вести бесіду з однією чи кількома особами відповідно до комунікативної ситуації в рамках тематики, визначеної програмою;

- розширювати запропоновану співрозмовником тему розмови, переходити на іншу тему;

- адекватно поводитися у комунікативних ситуаціях, демонструючи мовленнєву поведінку, характерну для носіїв мови; використовуючи міміку, жести. Висловлювання кожного учасника ДМ має становити 13 реплік.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити