Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина V - 2017

РОЗДІЛ 2. Лекції з дисциплін літературознавчого циклу і методики їх навчання

В. Г. Притуляк, кандидат філологічних наук, старший викладач

Творчість Оноре Бальзака

Дисципліна: Зарубіжна література (Зарубіжна література першої половини ХІХ ст.).

Вид лекції: тематична.

Дидактичні цілі:

Навчальна: ознайомити студентів з особливостями творчого методу Бальзака, розкрити своєрідність його «Людської комедії», сформувати у студентів розуміння цілісної картини розвитку літератури першої половини ХІХ сторіччя.

Розвиваюча: розвивати вміння порівнювати естетичні явища, аналізувати прозові твори.

Виховна:виховувати естетичний смак, усвідомлення значення літератури для формування особистості.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: історія літератури, теорія літератури, всесвітня історія.

Основні поняття: реалізм, романтичний метод, соціальний характер, художні засоби.

План

Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака.

Задум і структура «Людської комедії» Бальзака.

Картини французького суспільства в «Людській комедії». Образи нових володарів життя.

Образи переможців і невдах буржуазного суспільства у творах «Комедії».

Рекомендована література

Бахмутский В. «Отец Горио» Бальзака / В. Бахмутский. - М., 1970. -111 с.

Гербстман А. И. Оноре Бальзак / А. И. Гербстман. - Л., 1972. -119 с.

Елизарова М. Бальзак / М. Елизарова. - М., 1951. - 94 с.

Елизарова М. Е. История зарубежной литературыХІХ века / М. Е. Елизарова и др. - М., 1972.

Історія зарубіжної літератури ХІХ - поч. ХХ століття / за ред. Г. Й. Давиденко, О. М. Чайки. - К., 2007. - 400 с.

Кучборская Е. П. Творчество Бальзака / Е. П. Кучборская. - М., 1970. - 255 с.

Муравьева Н. И. Оноре Бальзак / Н. И. Муравьева. - М., 1958. - 201c.

Наливайко Д. С. Оноре Бальзак / Д. С. Наливайко. - К., 1985. - 198 с.

Обломиевский Д. Д. Бальзак.Этапы творческого пути / Д. Д. Обломиевский. - М., 1961. - 590 с.

Пронкевич О. В. Таємниці пансіону пані Воке / О. В. Пронкевич // Зарубіжна літ-ра в навч. закладах. - 1997. - № 8. - С. 29-33.

Пузиков А. Оноре Бальзак / А. Пузиков. - М., 1950. - 64 с.

Реизов Б. Г. Французский роман ХІХ века / Б. Г. Реизов. - М., 1977. - 308 с.

Черневич М. Н. История французской литературьі / М. Н. Чер- невич и др. - М., 1965. - 639 с.

Щуренок Т. Життя і творчість О. де Бальзака. Бальзак і Україна / Т. Щуренок // Зарубіжна літ-ра. - 2003. - № 34, вересень. -С.8-11.

Текст лекції

1. Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака

Творчість Оноре де Бальзака є вершиною європейського реалізму ХІХ сторіччя. Ніхто з європейських реалістів не зумів зробити такого глибокого і всебічного викриття буржуазного суспільства, як це зробив Бальзак у своїй «Людській комедії».

Оноре Бальзак народився в місті Турі 20 травня 1799 р. Батько Оноре, Франсуа Бальзак, колишній селянин, розбагатів під час першої французької революції внаслідок спекуляцій та афер.

1806 року Оноре віддали до Вандомського колежу. Вчився він погано. Таємно почитував Руссо і Дідро. Його вважали ледащим, нездібним учнем, часто саджали в карцер за читання заборонених книжок.

Хоча Оноре вабила до себе література, батьки хотіли бачити його юристом. Бальзак просить у свого батька два роки, щоб довести йому, що він має літературний хист. До кінця дворічного строку Бальзак створює віршовану трагедію «Кромвель», яка зазнала провалу на сімейній раді.

Однак Бальзака не покидає думка стати письменником. Боротьба Бальзака зі своєю родиною і всім буржуазним суспільством, яке вперто не хотіло визнавати його, триває до кінця його днів.

Життя Бальзака є яскравим свідченням того, як буржуазне суспільство перетворює митця на свого найманого працівника. Письменник вважав, що література принесе йому багатство, славу і незалежність. Справді, популярність романів Бальзака була величезною, в останні роки його життя його романи охоче друкували. Видавці його творів наживались на ньому, а він майже до кінця життя не вилазив з боргів.

Особисте життя Бальзака було невдалим. Його одруження з польською графинею Евеліною Ганською було нещасливим. Він узяв з нею шлюб на останньому році життя. У березні 1850 р. вони обвінчались у Бердичеві, після чого переїхали до Парижа. Здоров'я письменника погіршилось, і в серпні 1850 р. його не стало.

Останні роки Бальзака цікаві для нас тим, що він провів їх в Україні. В цілому він прожив у нас більше двох років. Уперше він приїхав до Верхівні під Бердичевом 13 вересня 1847 р. і пробув там до 1 лютого 1848 р., відвідавши в листопаді 1847 р. Київ, який справив на нього незабутнє враження. В кінці вересня 1848 р. Бальзак вдруге прибуває до Верхівні і залишається там до 23 квітня 1850 р.

Стосунки Бальзака з Ганською становлять романтичний аспект біографії письменника. 28 лютого 1832 р. Бальзак отримав листа з Одеси з підписом «Іноземка». Потім ще були листи. Своє ім'я таємнича чужоземка відкрила письменникові лише згодом. Так у життя Бальзака увійшла графиня Евеліна Ганська, уроджена Ржевуська, тридцятирічна дружина багатого поміщика Ганського, який був старший від неї на двадцять два роки. Ганські мали численні маєтності в Україні, а мешкали вони постійно в помісті Верхівня неподалік від Бердичева.

Між Бальзаком і Ганською встановлюється жваве листування, а в кінці серпня 1833 р. відбулася їхня перша зустріч у Невшателі, а потім у Женеві (грудень 1833 р.) і в Парижі (травень-червень 1835 р.).

19 грудня 1843 р. Бальзак випадково дізнається про смерть Ганського. Давня мрія про одруження з «північною зіркою» стає реальністю і Бальзак розгортає активну діяльність у цьому напрямі, переборюючи не тільки зовнішні перешкоди, а й опір самої Ганської. Він домагається від Ганської згоди на одруження, але та й далі вагається. Врешті-решт, як пише Андре Моруа, «жалість, кохання і слава взяли гору, і вона дала згоду на шлюб».

14 березня 1850 р. Бальзак і Ганська обвінчалися у Бердичівському костелі св. Варвари. Наприкінці квітня того ж року вони виїхали до Парижа, куди Бальзак прибув у такому тяжкому стані, що довелося незабаром скликати консиліум лікарів. Однак медицина вже не могла допомогти, здоров'я письменника весь час погіршувалося, і в неділю 18 серпня 1850 р. він спочив вічним сном.

2. Задум і структура «Людської комедії» Бальзака

Справжня історія творчості Бальзака починається з 1829 року, коли побачив світ його роман «Шуани». Це був перший успіх. Роман розповідає про боротьбу вандейської контрреволюції з республіканцями в кінці 90-х рр. Бальзак намагається довести в романі, що шляхетність і моральна чистота людини не залежить від її політичних поглядів і тому шляхетні люди можуть бути як на стороні вандейців, так і на стороні республіканців. Однак насправді роман показує інше: неминучість перемоги республіканців над вандейцями, історичну закономірність перемоги революції над контрреволюцією.

1834 р. Бальзак задумав об'єднати все написане ним в один великий твір. Так виникла ідея створення «Людської комедії». Задум свій він втілював упродовж 30-40-х рр. Задум був грандіозним. Він прагнув написати «історію звичаїв» сучасної йому Франції, заявляючи при цьому, що «французьке суспільство має стати істориком, а він - тільки його секретарем».

Бальзак поділяє свою «Людську комедію» на три частини:

1) «Етюди звичаїв»;

2) «Філософські етюди»;

3) «Аналітичні етюди».

Перша частина складається з шести розділів:

1) «Сцени приватного життя» («Гобсек», «Батько Горіо», «Жінка тридцяти років», «Шлюбний контракт», «Полковник Шабер» та багато інших);

2) «Сцени провінційного життя» («Ежені Гранде», «Музей ста- рожитностей», перша і третя частини роману «Втрачені ілюзії» та інші);

3) «Сцени паризького життя» («Цезар Бірото», «Торговий дім Нусінген», «Блиск і злигодні куртизанок» та інші);

4) «Сцени політичного життя» («Темна справа»);

5) «Сцени воєнного життя» («Шуани»);

6) «Сцени сільського життя» («Селяни», «Сільський лікар», «Сільський священик»).

Всього в першій частині було задумано 111 творів, написано 72.

Друга частина - «Філософські етюди» - не має підрозділів. Тут Бальзак задумав 27 романів і новел, написав 22: «Шагренева шкіра», «У пошуках абсолюту», «Невідомий шедевр», «Еліксир довголіття» та інші.

Третя частина - «Аналітичні етюди». Тут задумано п'ять творів, написано два - «Фізіологія шлюбу» і «Незлагоди подружнього життя».

Всього Бальзак мав намір написати 143 твори, виконав 95.

3. Картини французького суспільства в «Людській комедії».

Образи нових володарів життя «Людська комедія» Бальзака є чудовою історією соціальних характерів буржуазного суспільства. На передній план «Людської комедії» виведено нового «героя» епохи - банкіра, чудове втілення якого подається в образі Нусінгена. В образі Нусінгена ми зустрічаємось з типом хижака періоду Липневої монархії. Історія його така: спочатку він був маловідомим у Парижі власником торгової контори. Раптом він оголошує себе удаваним банкротом, припинив платежі і на цьому розбагатів, став відомим в усій Франції. Чому такий успіх гарантовано Нусінгену? Тому що він вважає, що десять мільйонів краще ніж п'ять, тому що з них можна зробити тридцять, а з п'яти - тільки п'ятнадцять.

Нусінген - не єдиний образ буржуазного нагромаджувача капіталу. У «Людській комедії» ми зустрінемось з іншими образами - лихварем Гобсеком з однойменної повісті і батечком Гранде з роману «Ежені Гранде».

Гобсек - лихвар. Люди, подібні до нього, тримають у своїх руках комерсантів і ділків, аристократів і буржуа, письменників та акторів. У Гобсека паморочиться голова від того, що він може розпоряджатися долею цих людей, диктувати їм свої умови, бути свідком їхнього падіння і приниження.

У змалюванні образу Гобсека Бальзак надає перевагу романтичному методу. А ось образ батечка Гранде, створений автором через кілька років, подається зовсім інакше. Бальзак навіть не робить спроби романтизувати цю особистість.

Гранде - це великий земельний спекулянт, який нажився на розпродажу конфіскованих дворянських земель. Гранде придбав у маленькому провінційному Сомюрі виноградники. Мешканці містечка з повагою дивляться на Гранде. Вони вважають його республіканцем, патріотом, носієм нових ідей у той час, коли його найбільше цікавлять виноградники. Історія збагачення Гранде - це історія перетворення золота в головний важіль суспільного життя при капіталізмі.

Разом з багатством у Гранде зростали і його авторитет і популярність серед сомюрських буржуа. Хоч він і висмоктує з них всі соки, все ж він викликає у них щось на зразок патріотичної гордості. Єдина пристрасть Гранде - жадоба до наживи - вбила в ньому всі людські почуття. Доля його ближніх цікавить його тільки з точки зору їхнього ставлення до його багатства.

Головний герой роману - батько Ежені. Жадоба грошей заполонила душу Фелікса Гранде, знищила в ньому всі людські почут

тя. Звістка про самогубство брата анітрохи не зворушує його, йому байдужа доля осиротілого небожа, якого він поспішає відправити до Індії. Дружину і доньку скупердяга Гранде залишає без найнеобхідні- шого, заощаджує навіть на візитах лікаря. Своїй звичайній байдужості до помираючої дружини він зраджує лише тоді, коли дізнається, що її смерть загрожує можливістю розподілу майна, бо саме Ежені є законною спадкоємицею матері. Єдина людина, до якої він не байдужий - це його дочка Ежені. І то лише через те, що в її особі він вбачає спадкоємицю нагромадженого багатства.

Пристрасть до накопичення Фелікса Гранде стає причиною передчасної смерті дружини і втраченого життя Ежені, якій батько відмовив у природному праві кохати і бути коханою. Тією самою пристрастю пояснюється і сумна еволюція Шарля Гранде, який прибув до свого дядька незіпсованим юнаком, а повернувся з Індії жорстоким і зажерливим ділком.

Сомюрському мільйонеру протиставляється його дочка Ежені. Вона байдужа до золота, наділена високою духовністю, прагне бути щасливою. Саме це штовхає її на конфлікт з батьком. Джерелом драматичної колізії є її кохання до кузена Шарля. У боротьбі за Шарля вона проявляє рідкісну наполегливість. Але старий Гранде перехитрив молодих людей, відправивши небожа за золотом до далекої Індії. Якщо щастя й не завітало до Ежені, то тільки тому, що Шарль зрадив щире кохання заради грошей і соціального становища. Втративши разом з коханням і сенс життя, душевно спустошена Ежені продовжує існувати, слідуючи заповітові свого батька: «Незважаючи на 800 тис. ліврів доходу, вона живе так само, як жила раніше бідна Ежені Гранде, топить піч у своїй кімнаті тільки в ті дні, коли дозволяв їй батько... Завжди одягнена, як одягалась її мати. Сомюрський будинок, без сонця, без тепла, постійно наповнений меланхолії - відображення її життя».

Ось такою сумною є історія Ежені Гранде, історія жінки, яку природа створила, щоб вона зазнала сімейного й материнського щастя, але через деспота-батька вона «.не отримала ні чоловіка, ні дітей, ні родини».

Особливе місце в галереї образів Бальзака займає каторжанин Вотрен. Він з'являється в романах під різними іменами. Вотрен - це злочинець, що втік з каторги і якого розшукує поліція. Однак його образ соціально узагальнений. Вотрена введено в «Людську комедію» для того, щоб викрити ті хижацькі принципи, за якими живе все суспільство, адже більшість лицемірно приховує їх під маскою фальши

вої доброчесності або релігії. А Вотрен і не думає прикриватись лицемірством або якоюсь там міщанською мораллю. Він відверто і грубо проповідує свої життєві «принципи», торгує людською совістю, йде на злочин, пускає в хід усі засоби. Буржуазне супільство переслідує Вотрена за те, що той дуже добре пізнав його закони. Цікаво закінчується історія Вотрена в романі «Блиск і злиденність куртизанок». Пройшовши шлях злочинів і каторги, Вотрен іде на службу до поліції. Бальзак тим самим підкреслює, що між буржуазним законом і беззаконням немає жодної різниці.

4.Образи переможців і невдах буржуазного суспільства у творах «Комедії»

У своїй серії романів Бальзак показує, як з наївного юнака з соціальними ілюзіями і хорошими здібностями буржуазним суспільством формується або спритний, безжалісний ділок (Ежен де Расті- ньяк, Шарль Гранде) або ж такі юнаки зазнають ганебної поразки й гинуть (Люсьєн Шардон, Рафаель).

В образі Ежена де Растіньяка ми простежуємо його шлях до кар'єри. У нього дуже скоро відбувся процес «втрати ілюзій», що благополуччя немовби можна здобути чесним шляхом. У романі «Батько Горіо» Растіньяк все ще вірить у добро, пишається своєю чесністю. Растіньяк приїждає до Парижа, щоб зробити кар'єру, вступає на юридичний факультет. За походженням він аристократ, а за соціальним становищем - він бідняк, мешканець пансіонату матінки Воке. На Растіньяка впливають одночасно і віконтеса де Босеан, і каторжник Вотрен. У висловлюваннях його «вчителів» багато спільного. Це лицемірство і цинізм. Таку «школу» проходить Ежен де Растіньяк.

Спочатку його мучить совість, коли він виманює у своїх сестер жалюгідні гроші або змушений брати гроші у своєї коханки Дельфіни Нусінген. З часом Растіньяк стає все менш розбірливим у засобах.

В інших творах: «Торговий дім Нусінген», «Втрачені ілюзії», «Шагренева шкіра» Растіньяк зображений зовсім іншою людиною. У «Торговому домі Нусінген» ми бачимо перші успіхи Растіньяка; скориставшись допомогою чоловіка своєї коханки, барона Нусінгена, він збиває собі капітал шляхом спритної гри на акціях. У «Шагреневій шкірі» він вже досвідчений ділок, який розстався з усіма ілюзіями. Він відвертий цинік, який бреше і лицемірить.

Вотрен штовхає Растіньяка на шлях злочину, бо інакше той не зробить собі кар'єри. Він каже йому, що у пані Воке мешкає бідна дівчина, яку багатий батько позбавив спадщини. Вона має брата, якого потрібно вбити на дуелі, а потім одружитись з дівчиною, бо гроші залишаться їй. Однак Растіньяк ще не настільки зіпсований, щоб прийняти цей шлях.

Близьким до Растіньяка є образ іншого юнака, Шарля Гранде з роману «Ежені Гранде». Приїхавши з Парижа в провінцію до свого дядька, Шарль закохується у свою кузину Ежені, але скоро її забуває, потрапивши до Ост-Індії, де він робить все, щоб розбагатіти: він торгує неграми, лихварює, здійснює підробки. Про Ежені він згадує один тільки раз, коли дізнається, що вона успадкувала сімнадцять мільйонів. А сам він купив собі за здобуте в Індії золото бідну, але зате знатну дружину.

І Растіньяку, і Шарлю вдається досягти мети, здобути висоти буржуазного суспільства, отримати свою частку благ, але все це дістається за рахунок їхнього морального розтління.

Героям, яким пощастило вибратись на вершину соціальної піраміди, протиставляються в «Людській комедії» невдахи, які зазнають нищівної поразки у боротьбі з буржуазним суспільством. Яскравою є історія Люсьєна де Рюбампре, героя двох романів - «Втрачені ілюзії» та «Блиск і злиденність куртизанок».

Люсьєн - талановитий поет, який живе в провінції. Він щиро вірить, що досить йому з'явитись в Парижі, як його талант відчинить перед ним усі двері. Потрапивши до Парижа, він переконується, яким важким є шлях поета, якщо він хоче чесно працювати над розвитком свого таланту. Спочатку він не відмовляється від боротьби. В Парижі він потрапляє в гурток д'Артеза. Члени гуртка, серед них республіканець Мішель Кретьєн, переконують Люсьєна написати великий твір, видати його і здобути літературну славу. Люсьєн сповнений ентузіазму, він готовий працювати, зазнавати нестатків, голодувати. Але скоро на його шляху з'являються спокуси, яким він не може протистояти. Він бачить, що чесний шлях до слави надто довгий, а навколо нього люди роблять карколомну кар'єру упродовж кількох днів або тижнів. Для чого працювати так довго, коли за кілька днів можна покорити Париж і стати знаменитим? Вплив друзів із гуртка д'Артеза все слабшає, але зате перемагає інший світ, світ торгівців і спекулянтів, де панує жорстокий закон конкуренції. Цей літературний ринок представлено типовою фігурою журналіста Етьєна Лусто. Він теж колись був поетом, його спіткала невдача і він кинувся у вир літературної спекуляції.

Прилучившись до світу Лусто, Люсьєн на власному досвіді переконується, що в літературі діє той самий закон, що й на біржі й на ринку. Тут така сама спекуляція, розпуста, тільки об'єктом торгів стали не акції, а талант, совість, переконання журналіста. За допомогою цинічного Лусто Люсьєн перетворює свій талант у предмет торгу.

Люсьєну пощастило на деякий час стати популярним, коли він видав збірку своїх віршів. Його вважають найкращою і наймодні- шою людиною в Парижі. Але фурор тривав недовго. Трясовина затягує його все глибше і глибше. Його фальшиві друзі готують йому духовну загибель. Він знову бідний і покинутий усіма. Йому нічого не залишається як повернутись на батьківщину. Історія Люсьєна на цьому не закінчується. Приїхавши додому і дізнавшись, що він став причиною арешту свого друга і швагра Давида Сешара, Люсьєн робить спробу накласти на себе руки. Від цього вчинку його рятує іспанський абат Карлос Еррера, він же Вотрен.

Поразки в цьому суспільстві зазнає вже зріла людина батько Го- ріо, герой однойменного роману. У батька Горіо немає таких великих претензій до суспільства, які були в Ежена де Растіньяка, Шарля Гранде або Люсьєна де Рюбампре. На відміну від них старий Горіо хоче відстояти свої найпростіші людські права: право любити своїх дітей і щоб вони любили його. Але це неможливо в умовах буржуазного суспільства. Про це свідчить яскрава історія батька Горіо.

У минулому це типовий буржуазний ділок, який вийшов з низів, зумів нажити багатство на торгівлі хлібом у роки французької революції.

Колишній вермішельщик, який не славився особливим розумом, все своє життя мав одне всепоглинаюче почуття - любов до своїх дочок - Анастазі та Дельфіни. Всі свої статки він тратить на них, через що потрапляє в пансіон пані Воке - притулок для бідних.

Старий Горіо підтримує прагнення своїх дочок до світських насолод, він не шкодує для них нічого, віддає їм останні гроші, як мала дитина радіє кожному успіху своїх дочок. Натомість він хоче зовсім небагато: щоб і вони любили його. Але виявляється, що любити розореного батька, який мешкає в жалюгідному пансіоні пані Воке, для його дочок ганебно, - адже вони можуть заплямувати свою репутацію, а успіх у вищому світі для них понад усе.

Дочки хочуть жити так, як живуть усі навколо них, а батько вимагає, щоб вони поставили любов до нього вище за світське товариство, багатство та життєвий успіх. У передсмертному маренні старий коротко формулює суть своєї драми: «Гроші дають усе, навіть дочок».

Похорон старого Горіо - це моторошна картина. Два бідних студенти, Растіньяк і Б'яншон, на останні копійки купують домовину, наймають прості дроги і відвозять старого на цвинтар Пер ла Шез. За дрогами їдуть дві карети з фамільними гербами. Це карети його дочок, однак вони порожні, тому що дочки не змогли приїхати на похорон батька, щоб не зіпсувати слізьми колір обличчя.

Роман «Батько Горіо» є одним з найкращих романів Бальзака - і за майстерністю композиції, і за крайньою концентрованістю дії, і за незвичайною економією художніх засобів.

До того ж у романі від початку й до кінця витримано протиставлення двох соціальних світів: зверху буржуазне й аристократичне світське товариство, знизу - пансіон Воке - світ злиднів, паризьке дно. Світське великопанське товариство очолює представниця Сен- Жерменського передмістя віконтеса де Босеан, а знедолених парижан - власниця пансіону пані Воке. Ці два світи тісно переплетені між собою. Це добре видно на долі Растіньяка, який одночасно належить і до першого, і до другого світу.

Висновки. Головна тема, яка об'єднала всі твори Оноре Бальзака в «Людську комедію» - прагнення автора пояснити закономірності буття. Це значить, що письменника цікавили не лише окремі теми і проблеми, але й взаємозв'язок цих проблем, а також формування особистості під впливом соціального середовища. Такий підхід дозволив Бальзакові зробити певні висновки про деградацію людини в буржуазному суспільстві. Зрештою, автор «Людської комедії» не абсолютизує вплив середовища, і герой самостійно обирає свій шлях. Внутрішнім рушієм подій і вчинків героїв є людське прагнення до збагачення.

«Людську комедію» побудовано за принципом циклічності - більшість дійових осіб переходять із твору в твір, виступаючи головними персонажами в одних і епізодичними - в інших. Бальзак охоче відмовляється від сюжету, де біографія того чи іншого героя дається повністю. «Людську комедію» можна вважати циклом творів, а не епопеєю, для якої характерна наявність стрижневих героїв та спільного сюжету, чого немає у Бальзака. Найскладнішим варіантом циклічної єдності є об'єднання в єдине ціле творів різних жанрів (романів, повістей, новел, нарисів). У цьому разі велика кількість персонажів, масштабність узагальнень письменника дають підстави вважати «Людську комедію» Оноре Бальзака епопеєю.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.