Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина V - 2017

РОЗДІЛ 1. Лекції з дисциплін мовознавчого циклу і методики їх навчання

Т. П. Білоусова, кандидат філологічних наук, професор кафедри

Основні жанри академічного красномовства

Дисципліна: Основи красномовства.

Вид лекції: тематична.

Дидактичні цілі:

Навчальні: теоретично осмислити оптимальні жанри ефективного, успішного, результативного професійного мовлення, формувати комунікативну компетентність майбутнього вчителя.

Розвиваючі: розвивати вміння самостійно створювати промови різного жанру, виду й спрямування, ґрунтовані на здобутих знаннях.

Виховні: виховувати естетичний смак, риси ефективного мовця, творчої особистості.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: педагогіка, психологія, вступ до спеціальності, основи наукових досліджень, філософія.

Основні поняття: академічне красномовство, доповідь, виступ під час дискусії, повідомлення, лекція, бесіда.

Навчально-методичне забезпечення: текст лекції, мультимедійна презентація.

План лекції

1. Поняття про академічне красномовство. Різновиди промов за метою.

2. Доповідь і виступ під час дискусії.

3. Повідомлення.

4. Лекція.

5. Бесіда.

Рекомендована література

1. Абрамович С.Д. Мовленнєва комунікація : підручник для студ. вищ. навч. закладів / Семен Абрамович, Марія Чікарькова. - К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2013. - 460 с.

2. Білоусова Т.П. Риторика : навч.-метод. посібник : 2-ге вид., переробл. і доп. / Т.П. Білоусова. - Кам'янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2015. - 240 с.

3. Білоусова Т.П. Теорія і практика підготовки наукової роботи : навч. посібник / Т.П. Білоусова. - Кам'янець-Подільський : ПП Буйницький О.А., 2008. - 244 с.

4. Карнеги Д. Как выработать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично / Дейл Карнеги. - М. : ООО «Попурри», 2009. - 129 с.

5. Кони А.Ф. Советы лекторам / А.Ф. Кони // Об ораторском искусстве : сб. ст. - М. : Знание, 1973. - С. 124-136.

6. Сопер П. Основи искусства речи / пер. c англ. - 2-е изд., испр. - М. : Прогресс-Академия, 1992. - 416 с.

7. Стернин И.А. Практическая риторика в обьяснениях и упражнениях для тех, кто хочет научиться говорить / А.А. Стернин. - Воронеж : Истоки, 2011. - 169 с.

8. Томан Іржі. Мистецтво говорити : переклад з чеської В.І. Романця. - К. : Вид-во політичної літератури України, 1989. - 293 с.

Текст лекції

1. Поняття про академічне красномовство. Різновиди промов за метою

Академічне красномовство - це ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки. Академічне красномовство застосовується у шкільній, вузівській та науковій аудиторіях і може набувати різних форм: доповідь, репліка, публічна лекція, бесіда, лекція-бесіда, лекція-діалог, «круглий стіл», інтерв'ю та ін. Яка з них найефективніша? Безперечно, ефективність тієї чи іншої форми (того чи іншого жанру) пов'язана зі змістом виступу, з розміром і характером аудиторії. Однак з'ясувалося, що за інших рівних умов слухачі надають перевагу цілком конкретним різновидам спілкування з оратором. Спеціальне дослідження (його результати опубліковані у журналі «Слово лектора». -1989. - № 6. - С. 40) показало: за низкою критеріїв найефективнішими формами публічного виступу слід вважати бесіду в малій аудиторії та лекцію-діалог. Порівняймо у таблиці:

Ефективність різних жанрів публічного виступу

Форма виступу

Рівень засвоєння матеріалу

Активність,

зацікавленість слухачів

Лекція-діалог

83%

97%

Бесіда у малій аудиторії

89%

95%

Публічна лекція

55%

81%

«Круглий стіл»

67%

89%

Як бачимо, найбільшого ефекту досягають максимально діалогізовані форми. Лекція-діалог передбачає елементи бесіди, дискутування зі слухачами, реакцію на їхні заперечення; бесіда в малій аудиторії (число слухачів не перевищує 20-25) взагалі схожа на звичайну розмову. Отже, саме розмовність манери спілкування суттєво впливає на ефективність виступу.

Промови різняться за метою, яку ставить перед собою оратор. П. Сопер у книзі «Основи культури мовлення» навів типологію промов за метою. На його думку, інформаційна промова повинна не лише розбудити допитливість, але й сформувати нове уявлення про предмет через оповідь, опис, пояснення. Оповідь, за П. Сопером, - це рух; опис розчленовує предмет, показує особливості, унаочнює їх, як на картині; пояснення допомагає зрозуміти, який предмет у дії або який його устрій. Ефективна інформаційна промова а) не містить нічого спірного; б) стимулює допитливість; в) задовольняє потреби слухачів; г) присвячена актуальній темі.

На відміну від інформаційної, розважальна промова має на меті розважити і потішити слухачів, її самоціль - цікавість; надихаюча покликана привнести в аудиторію натхнення, переконати слухачів, викликати активну реакцію (такими є промови в ознаменування важливих подій, про значення моральних і суспільних цінностей); переконуюча змушує слухачів погодитися з оратором у спірному питанні, визначає стиль їхнього мислення і поведінки, але не закликає безпосередньо до дії; агітаційна ж промова, навпаки, спонукає до дії.

Безперечно, в академічній комунікації переважають інформаційні промови, яким можуть включати також елементи інших типів промов.

Типологія промов за метою перетинається з жанровою. У професійній академічній комунікації залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування найбільшого поширення набули такі жанри публічних виступів, як доповідь, виступ під час дискусії, повідомлення, лекція, бесіда. Зупинимось на них докладніше.

2. Доповідь і виступ під час дискусії

Доповідь - це жанр академічної комунікації, якому притаманний значний обсяг об'єктивної, точної інформації, розрахованої на обізнаних слухачів; у доповіді ставляться і розв'язуються назрілі проблеми і часто визначається практична мета. Зміст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями.

Існує декілька видів доповідей, а саме: навчальна, наукова, звітна, інформативна, інструктивна тощо. Розглянемо такий важливий для студента різновид, як доповідь на захисті наукової роботи. Це промова наукового, звітного та інформативного характеру, в якій доповідач інформує членів екзаменаційної комісії про зміст, теоретичне і практичне значення результатів проведеного дослідження. Вона складається з трьох частин.

Перша, вступна, містить звернення до слухачів - так званий «зачин»: Шановні члени екзаменаційної комісії! Шановний головуючий! Шановні колеги (запрошені, керівник)! Дозвольте запропонувати на Ваш розгляд (до вашої уваги)... Доповідач не повторює вже сказаного головою комісії (зокрема, теми дослідження), не зупиняється на тих моментах, які були висвітлені в рецензії та відгуку. Він коротко знайомить слухачів зі вступною частиною своєї роботи, тобто стисло обґрунтовує актуальність теми, називає мету, завдання, джерела і спосіб відбору матеріалу, формулює гіпотезу, визначає теоретичну і практичну цінність роботи.

Друга, найбільша частина доповіді висвітлює зміст розділів роботи. Особлива увага тут приділяється підсумковим результатам, критичним співставленням та оцінкам. Текст має бути логічно побудований, зрозумілий, а теоретичні положення - доречно проілюстровані переконливими прикладами. Акцент робиться на власних здобутках. Доповідач має говорити розбірливо, зрозуміло, переконливо, впевнено. Не варто поспішати (всієї роботи все одно не перекажеш): краще докладно зупинитись на декількох ключових моментах і, посилаючись на брак часу, анонсувати інші. Якщо ж членів комісії зацікавить анонсоване, - вони поставлять додаткові запитання під час дискусії. Корисно посилатися на текст роботи, а також схеми, таблиці, графіки, використовувати комп'ютерну презентацію.

Завершують доповідь загальні висновки, практичні рекомендації, окреслення перспектив подальшого дослідження. Наостанок доповідач дякує всім присутнім за увагу, рецензенту - за критичне вивчення та об'єктивну оцінку роботи, науковому керівникові - за допомогу в написанні та підготовці роботи до захисту. Зрозуміло, що кінцівка має співвідноситись із початком і стилістично гармоніювати з рештою доповіді. Загальний регламент виступу: для бакалаврів - до 8-12 хв., магістрантів - до 20 хв.

Крім тексту промови, до захисту необхідно підготувати письмові відповіді на запитання, зауваження і побажання, висловлені в рецензії та висновку наукового керівника. Відповіді мають бути чіткими, короткими і водночас глибокими, ґрунтовними, добре аргументованими.

Відповідаючи, бажано посилатися на текст роботи: це підкреслить вагомість результатів дослідження, надасть відповідям переконливості.

У публічному обговоренні роботи (дискусії) можуть взяти участь усі присутні на засіданні. Під час обговорення дається оцінка проведеного студентом дослідження, визначаються його слабкі та сильні сторони. Виступ під час дискусії може бути у формі запитання або відгуку.

Виступ-запитання - це розгорнуте міркування полемічного характеру, яке має на меті уточнити певний момент доповіді. Формулюючи запитання, використовують такі шаблони: Як давно ви займаєтесь проблемою...? Що ви маєте на увазі, коли говорите...? Чим ви можете обґрунтувати свою позицію.? Мене цікавить можливість використання. Якими методами ви користуєтесь для... ? і под.

Виступ-відгук - це коротка (тривалістю 3-5 хв.) промова, що торкається одного чи декількох питань, висвітлених у доповіді. Характерні риси такого виступу: тісний зв'язок з обговорюваною доповіддю, лаконізм, полемічність, критичне спрямування, офіційність і особлива відповідальності за сказане. Зокрема, виступ наукового керівника, як правило, знайомить членів комісії зі здобутками молодого дослідника і його перспективами в науці, привертає увагу до позитивних моментів дослідження. Рецензент наукової роботи коротко зупиняється на її позитивних і негативних рисах, ілюструючи висновки прикладами з тексту, ставить запитання, висловлює зауваження і пропозиції щодо змісту і форми, рекомендує екзаменаційній комісії оцінити роботу певною кількістю балів.

Виступи зазвичай плануються так, щоб вони розкривали різні сторони проблеми або різні погляди на неї.

3. Повідомлення

Повідомлення - виступ тривалістю 10-15 хв., у якому розглядається конкретне питання. Іншими словами, це маленька доповідь з вузької конкретної теми. У повідомленні обов'язково має бути присутня фактична інформація, воно вирізняється цільністю та вичерпністю.

На початку повідомлення подають найважливішу інформацію кількома вступними загальними реченнями, а вже потім зупиняються на деталях, наприклад: Надійшов лист від наших вінницьких колег. Вони приїжджають на конференцію 15 жовтня рейсовим автобусом, який прибуває о 8.30. Треба замовити готель, організувати зустріч і реєстрацію учасників у приміщенні головного корпусу, подбати про харчування, екскурсію для гостей.

Лист, який надійшов на кафедру, містить багато інших деталей. Проте мовець, повідомляючи про нього, інформує колег лише про найголовніше (подробиці будуть обговорені згодом).

Давні римляни склали перелік питань, якими треба керуватися, роблячи повідомлення: Хто? Що? Коли? Як саме? Цей влучний перелік можна доповнити загальними правилами, яких має дотримуватись автор повідомлення: 1) не сподіватись на те, що слухачі будь-що знають про повідомлюване; 2) спершу викладати суть справи; 3) вживати зрозумілі всім слова; 4) пояснювати складні моменти за допомогою порівнянь, прикладів.

У повсякденному житті ми часто стикаємося з людьми, які не можуть говорити стисло і зрозуміло, тим самим затримуючи і дратуючи всіх інших. Відомий чеський письменник і соціолог Іржі Томан запропонував простий спосіб навчитися робити гарні повідомлення: Уявіть собі ситуацію, коли ви надсилаєте важливу телеграму, знаючи, що кожне слово коштує дуже дорого. Тож повідомлення має бути якнайкоротшим, але містити в собі всі важливі пункти. В іншому випадку адресат змушений буде просити вас доповнити інформацію.

4. Лекція

Лекція - це жанр академічної комунікації, що несе слухачам певну суму знань, повідомляє загальні суттєві ознаки предмета, пояснює причини тих чи інших явищ. Як академічний жанр лекція реалізує на практиці стрижневу ідею гуманної педагогіки - творчу співпрацю педагога зі слухачами, їхню емоційну взаємодію. Тривалість лекції - від 20-30 хвилин до 1,5-2 годин.

Дослідники називають такі основні типи лекцій: вступна, оглядова, циклова (або курсова), тематична, підсумкова (заключна).

Успішність лекції залежить від точного визначення науково-теоретичної бази, теми, мети і основної проблеми. Гарна якість лекційного мовлення базується на низці показників:

1) текст лекції має бути результатом наполегливої і тривалої роботи зі збору й вивчення інформації, складання плану, конспектування або анотування, написання чорнового варіанту, його редагування тощо;

2) текст логічно побудований, зрозумілий, не перевантажений складними синтаксичними конструкціями;

3) слова використовуються в прямому номінативному значенні; переважає абстрактна лексика, широко представлена спеціальна термінологія;

4) образні засоби мови, емоційність присутні, але не домінують;

5) використовуються різноманітні прийоми посилення розмовності, засоби встановлення і підтримання контакту: риторичні запитання, звертання, метатекстові елементи, ідіоми, приклади тощо.

Як правило, лекція будується за класичною схемою, складається з трьох частин. У вступній частині важливо пояснити, чому тема є актуальною, у зв'язку з чим вона обрана, як співвідноситься з темами інших лекцій. Такий початок активізує слухачів, готує їх до співпраці, формує з них єдину аудиторію.

Головне завдання лектора в основній частині - чіткий виклад стрижневого питання та його послідовне розкриття, що дозволяє слухачам постійно тримати в полі зору причинно-наслідкові зв'язки окремих аспектів теми. Ефект «логічного зчеплення» смислових частин тексту досягається використанням метатекстових засобів: насамперед, перш за все, по-перше, по-друге, нарешті, з цього випливає, цим мотивується, наприкінці, на завершення, так ось, і все ж таки, виходячи з цього; незважаючи на те, що...; судячи з цього; з огляду на те, що...; окрім того; правда; наприклад; зокрема та ін.

Найкращим лекціям притаманна чітка побудова міркувань, пояснень, доказів. Іноді виклад будується як спільний з аудиторією «пошук істини»: це змушує слухачів мислити, розмірковувати, психологічно активізує їх, створює позитивне відчуття спільної інтелектуальної діяльності. Лектор використовує спеціальні засоби встановлення і підтримання контакту: ви знаєте...; вам (всім) відомо...; зверніть увагу на те, що...; подивіться, як...; цікаво, що... та ін.

Концентрувати увагу слухачів допомагають запитання: Чи знаєте ви, що...?Які особливості...? Чому...?Які недоліки притаманні...?Як ви вважаєте...? Ви згодні з цим висновком? та ін.

На думку психологів, основна частина лекції може містити в собі до семи вузлових питань або значних за обсягом смислових частин. Якщо їх більше, увага слухачів розпорошується, вони стомлюються. Утруднює сприйняття і перенасиченість лекції фактами, цифрами, датами.

Заключна частина лекції підбиває підсумки сказаного, узагальнює інформацію, націлює слухачів на подальшу співпрацю.

Визначальну роль у лекційному мовленні відіграє не сам матеріал, а спосіб його подання, обраний лектором. Є багато способів ефективного інформування, серед них - проблемний виклад теми, коли мовець не дає готових оцінок, а розглядає різні точки зору, які співіснують у науці та навіть суперечать одна одній. Це активізує інтерес слухачів до матеріалу, сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Гарна лекція має індивідуально-творчий характер і в мовному сенсі. Один лектор надає перевагу довгим ланцюжкам означень при одному означуваному слові, інший часто використовує оцінні прислівники, третій вводить у текст ряди синонімів, пари антонімів тощо. Слід пам'ятати, що добір і організація мовних засобів, відносна лексична свобода і синтаксична розкутість мовлення не мають заважати точності, правильності, зрозумілості, комунікативній виправданості тексту лекції.

Безсумнівно, в лекції неприпустимі орфоепічні, лексичні та гра- матико-стилістичні порушення.

Дуже важлива і манера говоріння: мовець зобов'язаний дбати про доречне інтонування, оптимальну силу голосу, паузи, чітку артикуляцію тощо, оскільки враження від найкращого тексту може бути зіпсоване його невдалим виголошенням.

Академічний оратор має бути не тільки талановитим оповідачем, популяризатором знань, але й вихователем, освіченою та інтелігентною людиною. Дотримання цих вимог свідчить про належність лектора до носіїв елітарного типу мовленнєвої культури.

5. Бесіда

Бесіда - це розгорнутий, попередньо підготовлений діалог зі слухачами, які зацікавлені в обговоренні обраної проблеми і беруть в ньому активну участь.

Бесіда зазвичай проводиться у невеликій аудиторії (від однієї до 25 осіб), допускає досить довгі монологи викладача, але передбачає обов'язковий інтерактив: запитання до слухачів і від них, відповіді, їхній аналіз та коментування.

Згадаймо, що ефективний виступ будь-якого жанру має за формою наближатись до бесіди. Про це писав Поль Сопер: Публічне мовлення повинне мати риси гарної співбесіди з деякими корективами щодо голосу, манер і теми задля повної відповідності обстановці виступу. Схожу позицію висловив Дейл Карнегі: Гарний виступ - це перш за все розмовний тон і безпосередність, дещо акцентовані... Розмовність ораторського виступу суттєво підвищує довіру до оратора, відповідно - і до змісту його промов. А фахівець з практичної риторики Й.А. Стернін влучно зауважив: Аудиторія чекає від оратора дружньої, інтимної бесіди. Потрібно піти їй назустріч. Розмовляти з аудиторією треба як з однією людиною, в такій же невимушеній манері.

Тим не менш, бесіда існує як особлива форма комунікації, якій притаманні специфічні ознаки. Вона ставить перед мовцем важливі завдання: привернути увагу співрозмовників; мотивувати їх до спіл

кування;підготувати співрозмовників до сприйняття своєї точки зору, а згодом - переконати їх пристати на свою точку зору; звільнити співбесідників від сумнівів, упередженості, показати можливості реалізації висловленої ідеї, позитивні наслідки для всіх сторін; з терпінням вислухати опонентів, виявити повагу до них, бути ввічливим, дружньо налаштованим, дипломатичним, тактовним; уникнути непорозумінь і неправильних тлумачень; підвести підсумки бесіди, що випливають з обговорення і враховують висловлені позиції.

Якщо бесіда має конфліктний характер, досвідчений мовець залишається непохитним і холоднокровним, усіма можливими способами полегшує сприйняття своїх тез і пропозицій співрозмовником, враховуючи внутрішню боротьбу між його бажаннями та реальними можливостями. Дуже важливо залишити за опонентом право «зберегти обличчя».

Успіх бесіди, - вважають фахівці, - залежить від того, наскільки правильно людина зрозуміла особливості характеру свого співрозмовника і яку вибрала тактику в спілкуванні з ним.

Висновки. У сучасному академічному середовищі красномовство передбачає активну взаємодію вчителя і учня, викладача і студента. Слово оратора-педагога має на меті прищепити слухачам любов до навчального предмета, надати певні світоглядні орієнтири. Процес навчання, якщо до нього не підходити формально, в змозі стимулювати справжнє прагнення до творчості, до пізнання себе і світу. Важливо, щоб у ньому належне місце посіли глибокі теоретичні знання, практичні уміння та навички академічного красномовства.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити