АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

X

АСТРОНОМІЧНІ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Великі телескопи світу

Наприкінці XX століття, коли фактично нові оптичні системи вже не з’являлися, можна виділити дві тенденції розвитку телескопів: удосконалення устаткування наземних інструментів і, ближче до 90-х років, виведення телескопів на навколоземну орбіту. Паралельно з цим ішов стрімкий розвиток телескопів, які відкрили вченим інші діапазони електромагнітного спектра: найбільш близькі до оптичних — інфрачервоні та ультрафіолетові, а також радіотелескопи та рентгенівські телескопи тощо. Останні через сильне поглинання рентгенівського випромінювання атмосферою Землі, завдяки якому на нашій планеті і змогло зародитися життя, можуть ефективно працювати тільки на орбіті. Далі ми познайомимося із найвидатнішими з сучасних оптичних телескопів.

Отже, у 60—70-х роках XX століття починають працювати найбільші телескопи того часу — «Велике око» обсерваторії Маунт- Паломар у США з діаметром головного дзеркала 5 метрів, за ним ВТА (Великий телескоп азимутальний), виготовлений спеціалістами Ленінградського оптико-механічного об’єднання ЛОМО. Він установлений на станції Спеціальної астрофізичної обсерваторії Академії наук Російської Федерації у горах Кавказу поблизу станиці Зеленчуцька. Свого часу ВТА був найбільшим оптичним телескопом світу. Розміри цього витвору рук людських справді вражають: при діаметрі головного дзеркала у 6 метрів він має довжину 24 метри! Цей інструмент ще тоді дозволяв фотографічно спостерігати об’єкти до 25-ї зоряної величини (для порівняння: неозброєним оком у ясну ніч ми можемо спостерігати зірки приблизно до 6-ї зоряної величини).

Справжнім піком розвитку великих телескопів стали 90-і роки XX століття. І місцем цього параду телескопів-гігантів став згаслий вулкан Мауна-Кеа на Гаваях, США. Ця територія, що має унікальний, найсприятливіший на Землі астроклімат, була оголошена науковим заповідником та дала притулок одразу кільком інструментам з діаметрами дзеркал понад 8 метрів, а також ряду телескопів з діаметрами дзеркал щонайменше понад 2 метри. Вінчають цю компанію два найбільших телескопи світу — близнята-телескопи імені Кека, кожний з яких має діаметр головного дзеркала 9,8 метра!

image164

Панорама комплексу Дуже Великого Телескопа

На особливу увагу заслуговує японський телескоп Субару із дзеркалом діаметром 8,3 метра. Це — один із перших телескопів, на якому з успіхом було застосовано технологію так званої адаптивної оптики. Унікальність цього інструмента в тому, що його дзеркало при колосальному діаметрі є дуже тонким (його товщина трохи більше 20 сантиметрів!). Воно розвантажене на більш ніж 1000 штовхачів, кожний з яких незалежно керується комп’ютером. Таким чином, форма дзеркала «реагує» на коливання атмосфери та «адаптується» до моментальних дефектів зображення. За допомогою цієї технології наземний Субару отримує фотографії, що мало поступаються за якістю зображенням з орбітального телескопа імені Хаббла. На сьогодні адаптивною оптикою устатковані майже всі найбільші телескопи світу.

Серед інших великих телескопів, установлених у світі, згадаємо комплекс «Дуже Великого Телескопа» (VLT, Very Large Telescope), що складається з чотирьох інструментів із діаметром дзеркала 8,4 метра, восьмиметрові близнята-телескопи Джеміні Північний та Південний (Gemini Northen та Gemini Southern) та інші. Слід зазначити, що всі ці телескопи не використовуються як візуальні інструменти. Вони передають зображення безпосередньо на комп’ютер у кімнату керування, де й проводять необхідну обробку даних.

Окремо від цього арсеналу стоїть порівняно невеликий телескоп Англо-Австралійської обсерваторії, встановлений в Австралії. Це — Великий Англо-Австралійський Шмідт із дзеркалом діаметром 2,3 метра. Через причини, про які ми говорили вище, він, як класичний телескоп системи Шмідта, не використовується для візуальних спостережень. Відомий цей телескоп тим, що він має найбільшу у світі ПЗЗ-матрицю (з цим видом приймачів зображення ми познайомимося дещо пізніше). З його допомогою отримано найдетальніші фотоатласи неба серед тих, які були виготовлені наземними телескопами.

Найбільшим у світі оптичним телескопом є комплекс телескопів-близнят імені Кека, що розташований на вулкані Мауна-Кеа на Гаваях, які належать Каліфорнійському технологічному інституту та Каліфорнійському університету. їх створення проходило за фінансової підтримки фонду американського мецената У. Кека. Перший з інструментів побачив «перше світло» у 1992 році, другий став до роботи у 1996 році. Головні дзеркала телескопів, виконані за системою Річі-Кретьєна, складаються з 36 шестикутних елементів кожне. Необхідну конфігурацію дзеркал підтримує статична система підпор та активна система комп’ютерного керування. Цей метод, що носить назву «адаптивної оптики», дозволяє отримувати зображення, яке може з успіхом конкурувати з якістю знімків, отриманих орбітальним телескопом імені Хаббла.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити