АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

X

АСТРОНОМІЧНІ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Приймачі астрономічних зображень

Астрофотографія

Напевне, вам відомо, що фотографія з’явилася в першій половині XIX століття. І вже через декілька років, у 1839 році було зроблено перші спроби застосувати можливості нової техніки для отримання зображень астрономічних об’єктів. У Російській імперії першу астрономічну фотографію було отримано у 1844 році в Казані Е. Кнорром під час спостережень місячного затемнення.

До того часу для того, щоб залишити якесь документальне свідчення про певну подію, спостерігач, дивлячись в окуляр телескопа, повинен був замалювати відповідне зображення. Певна річ, ні про яку об’єктивність такого малюнка здебільшого не могло бути й мови. Тобто цей матеріал був придатний для якісного аналізу, але не давав абсолютно ніяких можливостей для кількісного вивчення.

Уведення фотографії в практику астрономічних спостережень відкривало нові горизонти у таких областях, як вивчення змінних зірок, Місяця, Сонця тощо. Але це був тільки перший крок!

Усе почалося з миттєвих експозицій, що давали змогу зареєструвати тільки найяскравіші об’єкти. Навіть неозброєним оком спостерігач міг побачити значно більше. Проте скоро стало зрозуміло, що, окрім об’єктивності отримуваних даних, астрофотографія може відкрити нову досить цінну можливість: ми можемо фотографувати об’єкти, надто слабкі для того, щоб їх спостерігати оком навіть за допомогою того ж самого телескопа. Так почалася ера приймачів зображення, що «вміють» накопичувати світло від далеких об’єктів Всесвіту.

І тут ми стикаємося з новою проблемою: обертання нашої планети навколо власної осі! Через це небо, яке ми спостерігаємо, теж обертається (тільки в протилежному напрямку) з тією ж швидкістю, і це заважає робити тривалі експозиції. Це тільки так здається, що за досить короткі проміжки часу осьове обертання Землі непомітне. Спробуйте навести телескоп зі збільшенням у 100— 120 разів на зірку, і ви побачите, як швидко (буквально на очах!) вона «випливе» з поля зору. Також рух Сонця не дуже помітний за короткі проміжки часу. Але поспостерігайте за денним світилом протягом його заходу за чистий горизонт. Ви теж побачите, як воно на очах ховається за небосхилом.

image169

Складний електронний годинниковий механізм — атрибут і сучасних аматорських телескопів

Проте і цю проблему можна вирішити, створивши відповідні механізми, що будуть компенсувати таке обертання. Спочатку це були просто мікрометричні ключі на монтуваннях телескопів. Потім їх було удосконалено із застосуванням механіки та електроніки. Нині цими пристроями обладнано майже всі сучасні середні та великі телескопи, а також ними комплектується багато середніх аматорських інструментів. Це невеликі механічні або електронні двигуни, що рухають трубу телескопа за добовим рухом неба. Завдяки їм ми можемо майже без втручання з боку спостерігача використовувати експозиції тривалістю більше години!

Наступним кроком було створення чутливих фотоемульсій, що при певній експозиції дозволили б отримувати зображення все більш слабких об’єктів. За часів становлення астрофотографії для того, щоб отримати зображення слабкого об’єкта, використовували багатогодинні експозиції, що тривали іноді кілька ночей! Тепер для отримання навіть якісніших фотографій на менших телескопах астрономи використовують значно менші часові інтервали.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити