АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

III

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Планети земної групи

Марс

Пройшовши цього разу повз Землю — нашу рідну планету, яку ми знаємо нібито набагато краще, ніж усі інші, — прямуємо в нашій уявній екскурсії до наступної «зупинки» — Червоної планети Марс.

Композиція приблизно зі 100зображень, отриманих космічним апаратом «Вікінг Орбітер» на відстані 2500км від поверхні Марса. Фото: USGS

Марс і долина Маринерів. Фото: Космічний телескоп імені Хаббла

Марс — справжній світ чудес та несподіванок. Величезні вулкани важко порівняти з будь-якою з великих земних гір, а колосальний каньйон, що простягається планетою майже на одну п’яту всього шляху — так звана долина Маринерів, залишить далеко позаду Каньйон смерті у Сполучених Штатах Америки. Зміна пір року, як і присутність полярних шапок, що складаються переважно зі стверділого діоксиду Карбону («сухого льоду») та водяного льоду, роблять Марс теж трішки схожим на Землю.

Узагалі, попри те, що тепер Марс більше нагадує холодний та безжиттєвий світ, наявність висохлих річкових берегів та долин, що, можливо, були дном моря або океану, вказують на часи, коли Марс був теплим та вологим. У тому вигляді, можливо, Марс міг бути гостинним для життя, доки ера вологої планети не скінчилася щонайменше три мільярди років тому.

На знімках, отриманих за допомогою космічних апаратів, Марс виглядає майже так само, як і деякі регіони нашої рідної планети. Але ж ви навряд чи забажаєте відвідати Червону планету без спеціального спорядження. Атмосферний тиск на марсіанській поверхні менший навіть за тиск на вершині Евересту, а температура здебільшого знаходиться нижче нульової позначки за шкалою Цельсія. До того ж кисню в марсіанській атмосфері, напевне, не вистачило б для підтримання дихання, а майже відсутній озоновий шар піддав би вас досить жорсткій атаці сонячного ультрафіолету.

Панорама поверхні Марса, передана космічним апаратом «Вікінг-2»

Дуже цікавою є поверхня Марса. Кратери розподілені не так рівномірно, як на Венері, — в екваторіальних районах їх значно більше, тоді як у районах полярних шапок вони майже відсутні. Червоного забарвлення марсіанському ґрунту надають гідрати оксидів Феруму, що формують «пудру» на силікатному піску. Пил, утворений гідратами оксидів Феруму, є дуже динамічним. Саме завдяки цьому на Марсі і мають місце відомі земним спостерігачам колосальні пилові бурі, що досить часто заважають спостереженням, особливо в періоди протистояння Марса (із цією конфігурацією ми познайомимося трохи нижче).

Активна вулканічна діяльність зумовила наявність на марсіанській поверхні численних розламів, тріщин та подібних деталей. Проте походження одного з них — уже знайомої нам долини Маринерів — залишається таємницею за сімома печатками. Розміри цього створіння природи вражають: його довжина близько 4 500 кілометрів, а при глибині у 5—7 кілометрів атмосферний тиск на дні майже вдвічі більший, ніж на поверхні! Ще одним відомим рекордсменом є найбільший вулкан у Сонячній системі — гора Олімп, що має за різними оцінками висоту в 25— 27 кілометрів.

Марс має досить оригінальне положення в просторі: його орбіта витягнутіша, ніж у більшості інших планет, тому тривалість сезонів у північній та південній півкулях різна.

Взаємне положення Марса та Землі, як і у випадку з усіма іншими планетами, знаходиться в постійній динамічній зміні. Кожні 780 діб Марс вступає в протистояння із Землею. Протистояння — це така конфігурація планети відносно Землі та Сонця, коли всі три тіла утворюють уявну пряму «Сонце — Земля — планета». Назва цієї конфігурації, як і багатьох інших, з’явилася ще за часів астрологів, які були прихильниками геоцентричної системи світу. Тобто Земля знаходилася в центрі системи, а Сонце в такій конфігурації ніби протистоїть певній планеті крізь центр Землі. Через витягнуту орбіту відстань від Землі до Марса в протистоянні (коли вони максимально зближені) змінюється від 55 до 102 мільйонів кілометрів. Коли ця відстань не перевищує 60 мільйонів кілометрів, астрономи кажуть про Велике протистояння Марса. Останнє Велике протистояння, до речі, найщільніше за останні 60 000 років, сталося о 9 годині 51 хвилині за Всесвітнім часом 27 серпня 2003 року, коли Землю і Марс розділяло всього 55 758 006 кілометрів! Востаннє таке щільне зближення було у 57 617 році до н. е., а наступне «рекордне» Велике протистояння відбудеться 28 серпня 2287 року.

Неможливо стисло дати повне уявлення про всі ті цікаві факти, деталі та загадки, що являє собою ця дивовижна планета. Проте короткий штрих може зацікавити вас та надихнути на вивчення більшого обсягу матеріалів, присвячених таємницям Червоної планети!

Марс є планетою, що сьогодні вивчається найбільш активно (звичайно, після нашої рідної Землі!). Близько двох десятків різноманітних автоматичних міжпланетних станцій пролітали, виходили на орбіту або робили посадку на поверхню Червоної планети, і на цьому плани вчених аж ніяк не закінчуються. Протягом найближчих десяти-п’ятнадцяти років цілком вірогідний пілотований політ на Марс із можливою висадкою першої людини на марсіанську поверхню. Шляхом буріння прадавніх річкових берегів або вивчення льодовиків полярних шапок Марсу дослідники будуть завзято шукати елементи присутності життя на Червоній планеті в минулому, а також, можливо, знайдуть певні докази її наявності тепер. Хто знає, можливо, якимсь мікроорганізмам стало сил вижити і дочекатися?

Порівняйте видимі розміри Марса в протистоянні (зліва) та кілька місяців потому (справа). Фото: Космічний телескоп імені Хаббла



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити