АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

III

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Малі тіла Сонячної системи

Ось ми з вами і познайомилися з планетами — великими тілами Сонячної системи, основною відмінністю яких від усіх інших є геологічна і тектонічна активність у минулому або на сучасному

етапі. Усі планети можна охарактеризувати як об’єкти диференційовані. Тобто важчі їх складові знаходяться глибше за легші.

Виходячи зі знань про формування планетної системи навколо нашої денної зірки, ми можемо виділити ще один тип об’єктів. Це будуть малі тіла Сонячної системи. їх називають ще залишками — дійсно, за сучасними уявленнями вони просто не змогли або не встигли сформуватись у дещо інше, більше та величніше.

Космічні скелі — астероїди

Протягом нашої подорожі ми кілька разів вживали терміни «внутрішня» та «зовнішня» Сонячна система. Так от, коли ми подорожували між планетами земної групи, нам доводилося перетинати порівняно невеликі відстані, щоб перейти від однієї планети до іншої. Це так звана внутрішня Сонячна система. Від зовнішньої Сонячної системи, де панують значно більші планети, розділені величезними відстанями, и відокремлює область, що розташована між орбітами Марса та Юпітера, — головний пояс астероїдів. Завширшки він сягає понад 150 мільйонів кілометрів.

Астероїди майже недосяжні для спостережень неозброєним оком. Саме завдяки цьому вони залишилися непоміченими навіть у перші два століття після винаходу телескопа. Перші астероїди були відкриті трохи більше ніж 200 років тому, коли астрономи почали вивчати надто великий простір між Марсом та Юпітером з надією знайти там досі невідому планету. На відкриття перших десяти астероїдів, усі з яких були досить великими та яскравими, астрономам знадобилося майже 50 років! Тепер із застосуванням сучасних приймачів астрономічних зображень і за допомогою великих телескопів учені щодоби відкривають щонайменше один новий астероїд.

Астероїди дуже різні за формою та розмірами

Більшість астероїдів розташована між орбітами Марса та Юпітера в так званому головному поясі астероїдів

Коли спостерігач відкриває новий астероїд, він сповіщає про це Центральне бюро астрономічних телеграм Міжнародного астрономічного союзу, що базується у Гарвард-Смітсонівському астрофізичному центрі в Кембриджі, США. Терміново ця інформація розсилається у провідні обсерваторії, що займаються спостереженням астероїдів. Після одержання повідомлення про відкриття астероїд отримує тимчасове умовне позначення, наприклад, 2004 DW. Цифрами позначають рік, а букви відповідають декаді місяця відкриття. Коли для нового об’єкта вже прораховані та перевірені елементи орбіти, йому присвоюють порядковий номер (за порядком перевірки), наприклад, 6465. Після цього, коли відкриття вважається офіційно зареєстрованим, особа, що відкрила астероїд, має право його назвати. Ця назва, однак, повинна бути затверджена Міжнародним астрономічним союзом. Так сталося і з астероїдом 6465, що був відкритий московським аматором астрономії Тимуром Крячком наприкінці 1990-х років. Він назвав його «Звездочет» на честь усіх колишніх, теперішніх та майбутніх аматорів астрономії, і цей астероїд тепер має офіційне позначення (6465) Zvezdochet. Найперші відкриті астероїди мали імена міфічних героїв. Тепер астероїди називають на честь видатних учених, героїв фільмів та мультфільмів, улюблених дружин або собак тощо.

Радіус найбільшого астероїда головного поясу — Церери — сягає 500 кілометрів, що становить майже половину розміру Плутона. Близько двох десятків інших астероїдів достатньо великі, щоб назвати їх середніми супутниками, якщо б вони оберталися навколо планет. Переважна більшість — значно менша за розмірами. Сучасні вчені вважають, що існує близько 100 000 астероїдів більше одного кілометра в поперечнику. Попри їхню велику кількість, астероїди не становлять значної маси в нашій Сонячній системі: якщо ми зберемо їх усіх разом, то вони утворять тіло діаметром близько 2 000 кілометрів — значно менше за будь-яку з планет земної групи.

Положення астероїда та його орбіта можуть надати нам досить багато важливої інформації про його походження тощо. Проте сучасні вчені прагнуть знати про астероїди більше: розміри, маси, склад, форми й т. ін.

Перш за все, однак, треба детально визначити орбіту астероїда. Космічні скелі, як їх часто називають, досить легко піддаються розпізнанню телескопічними методами. Зовні в телескоп їх не відрізнити від зірки. Але вони знаходяться до нас значно ближче та рухаються зоряним небом значно швидше. Отже, якщо ми будемо порівняно довго спостерігати в телескоп один і той самий астероїд, ми помітимо його пересування на тлі «нерухомих» зірок.

Більшість астероїдів навіть для найбільших телескопів сучасності виглядають невеличкими крапками світла на фоні чорної глибини нічного неба. Тож найкращий спосіб детально вивчити певний астероїд — це направити до нього автоматичну станцію.

Астероїд (243) їда. Знімок космічного апарата «Галілео»

Тільки невелика частина астероїдів була досліджена таким способом. І мова тут іде не тільки про астероїди головного поясу, але й про астероїди, що тепер є супутниками планет. Так, під час місій до Марса було детально сфотографовано Фобос і Деймос, юпітеріанські експедиції мали основним завданням дослідження найменших супутників планети-гіганта, що теж колись були самостійними астероїдами. На шляху до Юпітера автоматичний міжпланетний апарат «Галілео» отримав детальні зображення астероїдів Гаспра та їда (остання була знята разом зі своїм супутником Дактилем).

Найбільшим у Сонячній системі астероїдом є (1) Церера. Її розміри — 970 на 930 кілометрів. Окрім цього, цей астероїд був відкритий першим італійським астрономом Джузеппе Піацці 1 січня 1801 року. Свою назву астероїд отримав на честь римської богині, що пов’язана з Сицилією, де мешкав Піацці. Церера обертається навколо Сонця в головному поясі астероїдів на відстані в 2,7 а. о. від денного світила. Цей астероїд становить майже третину від ваги всіх відомих астероїдів головного поясу. Попри свій найбільший розмір, Церера не є найяскравішим астероїдом —її темна поверхня відбиває лише 9% сонячного проміння. Наступним за розміром після Церери є астероїд (2) Паллада, відкритий у 1802 році. Його діаметр становить 523 кілометри.

На День всіх закоханих 14 лютого 2000 року сталася визначна подія в історії сучасної астрофізики та космонавтики. Запущений 17 лютого 1996 року апарат NEAR (Near- EarthAsteroid Rendez-vous, зустріч з астероїдом, що зближується з Землею), названий пізніше на честь видатного астронома Юджина Шумейкера (офіційно ця місія називається Shoemaker-NEAR), вийшов на орбіту астероїда (433) Ерос. Протягом своєї подорожі до Ероса апарат отримав досить детальні знімки ще одного астероїда — (253) Матильда. Майже протягом року апарат знаходився на орбіті навколо астероїда Ерос, передавав на Землю детальні зображення його поверхні та проводив дослідження більш складними приладами.

Та найдивовижнішим було, напевне, завершення цієї визначної місії. Апарат, що відпрацював свій ресурс та виконав усі поставлені перед ним завдання, не був пристосований для здійснення посадки. Проте науковці Національної аерокосмічної адміністрації США (NASA) прийняли рішення здійснити спробу посадки апарата Shoemaker-NEAR на поверхню Ероса. Звичайно, апарат був приречений. Але в процесі підльоту до астероїда вченим удалося отримати знімки його поверхні з небаченою до того точністю. Останні знімки, на яких можна розібрати зображення, були зроблені з висоти менше 120 метрів над поверхнею! І вже після посадки апарат ще кілька днів продовжував подавати сигнали земним керівникам.

Останнє зображення поверхні астероїда (433), передане космічним

апаратом Shoemaker-NEAR з висоти близько 120метрів

Отже, всебічні дослідження астероїдів тривають, і це — одна з тих областей астрономічної науки, де аматори відіграють дуже важливу роль. Бо вивчення космічних скель, цих уламків від утворення нашої планетної системи, становить не тільки теоретичний інтерес, але й несе суто практичну користь з точки зору міжпланетної навігації, проблеми астероїдно-кометної небезпеки тощо.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити