АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

V

ГАЛАКТИКИ — ОСТРОВИ У ВСЕСВІТІ

Чому вони різні?

Окрім видатних результатів у дослідженні еволюції галактик та віку Всесвіту, Едвіну Хабблу належить ще одна піонерська розробка — він створив першу систему класифікації галактик за типами. Як характеристику для класифікації він запропонував узяти зовнішній вигляд. Проте згодом виявилося, що зовнішній вигляд має дещо більший та глибший зміст.

Отже, за своєю класифікацією Хаббл розподілив галактики на еліптичні, спіральні та нерегулярні. Еліптичні галактики він позначив великою літерою Е з відповідною цифрою, що відображає ступінь «плоскості» галактики. Чим більша цифра, тим більш «плоскою» нам здається галактика. Наприклад, галактика типу ЕО має форму окружності, тоді як галактика типу Е7 — досить сильно витягнутий еліпс.

Схема класифікації галактик за Е. Хабблом

Спіральні галактики були позначені великою літерою S. Якщо ж галактика має щось на зразок «перетинки» між рукавами спіралі, то їй присвоюють позначення SB. Далі за великими літерами йде одна маленька — а, b або с. Ця літера відображає розмір ядра та присутність газопилового диска. Від а до с розмір ядра галактики зменшується, а густина газопилового диска та його розміри зростають. Наприклад, галактика типу SBc є спіральною галактикою із «перетинкою», що має маленьке ядро та велику кількість пилу та газу в диску. Нерегулярні галактики в цій класифікації отримали позначення Ігг (від англійського — irregular).

Спіральні галактики мають вигляд звичайних спіралей (якщо вигляд галактики в телескоп або на гарному фотознімку взагалі можна назвати звичайним!). Якщо ж вони повернуті до нас ніби «ребром», то виглядають на зразок «капелюха». Так, один із найвідоміших представників спіральних галактик такого типу — NGC 4594 (що відповідає номеру 4594 за каталогом New General Catalogue) — має назву «Сомбреро». Узагалі типовий вигляд спіральної галактики — це білуватий диск із жовтуватим ядром та темним газопиловим диском, ніби поясом.

Зазвичай спіральні галактики, як і наш Молочний Шлях, — це диски, що ніби виходять з центрального ядра. Саме ядро повільно переходить у галактичне гало, що може простягатися в просторі на відстані більше 100 000 світлових років. Разом ядро та гало утворюють сферичний компонент галактики. Через те, що певну межу між ядром та гало уявити собі дуже важко, астрономи вважають зірки, що знаходяться на відстані 10 000 світлових років, складовими ядра, а всі інші — такими, що входять у гало. Дисковий компонент перетинає ядро в центрі та простягається у Всесвіті на відстані, що можуть перевищувати 50 000 світлових років. Диск містить, окрім зірок, певну кількість міжзоряної речовини — пилу та газу. Серед великих галактик близько 70—80% належать саме до еліптичних.

Спіральні галактики найчастіше за все спостерігаються у складі невеликих груп, що простягаються у просторі на кілька мільйонів світлових років. Лінзоподібні галактики, що є одним із різновидів спіральних (вони не мають спіральних «рукавів»), навпаки, зустрічаються у складі численних галактичних скупчень, що можуть налічувати сотні галактик та простягатися на десятки мільйонів світлових років.

Головною відмінністю еліптичних галактик від сферичних є те, що їм бракує дуже помітного дискового компонента. Таким чином, вони складаються фактично тільки зі сферичної частини. Саме тому еліптичні галактики іноді називають ще сферичними. На відміну від спіральних, еліптичні галактики містять велику кількість розігрітого міжзоряного газу, що робить їх надто схожими на великі газові бульбашки. Пилу та холодного газу в них дуже мало.

Галактика «Сомбреро» (МІ 04) у сузір’ї Діви. Фото: Космічний телескоп імені Хаббла

Еліптичні галактики, здається, більш «гостинні», ніж їхні спіральні «сестри». Так, еліптичні галактики набагато частіше зустрічаються у складі галактичних скупчень. Здебільшого саме великі еліптичні галактики стають центрами галактичних скупчень, хоча насправді їх — помітна меншість: усього біля 15% від загальної кількості великих галактик.

Невелика кількість досить значних за розмірами галактик, що спостерігаються неподалік від нашої, не підпадають під опис жодної з груп за вказаною класифікацією Хаббла. Це група так званих нерегулярних галактик. Вона включає в себе невеликі галактики на зразок Магелланових Хмар та різноманітних специфічних галактик. Нерегулярні галактики мають білуватий колір та схожі на диски спіральних галактик. Спостереження далекого космосу дали нам змогу припустити, що спіральних галактик було значно більше, коли Всесвіт був молодшим. Тобто нерегулярність галактик можна розглядати як один із етапів їхньої еволюції.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити