АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

VI

ЖИТТЯ У ВСЕСВІТІ

Пошук слідів на Місяці

Початок місячної геології було покладено ще доктором Юджином Шумейкером у середині 60-х років XX століття — на зорі програми дослідження нашого природного супутника, що розроблялася NASA.

Коли розпочалися польоти з висадкою на Місяць за американською програмою «Аполлон», у пресі з’являлося декілька свідоцтв про нібито зустріч земних космічних кораблів із позапланетними формами життя. Проте все це перевірити неможливо, тому немає сенсу приймати це за факти, що дійсно мали місце.

Треба відзначити, що Місяць і в давні часи привертав увагу спостерігачів дивними подіями. Аматори та професіонали відзначали потемніння або прояснювання ділянок місячної поверхні, зміну їхнього кольору, були також свідчення про зореподібні спалахи (причому досить яскраві!) на поверхні нашого супутника. Усі ці події загалом потім отримали назву «короткотривалі місячні явища» — скорочено КМЯ. Одним із найвідоміших КМЯ було,мабуть, свідчення про виверження в кратері Аристарх за даними фотознімків однієї з експедицій серії «Аполлон».

На сьогодні принаймні зореподібні спалахи на місяці й поверхні вже, здається, вдалося пояснити. Найбільш вірогідно, що вони мають метеоритну природу. Неважко зрозуміти, що не тільки на Землі можливе випадіння метеорита. Через те, що Місяць не має атмосфери, навіть маленькі частинки метеорної речовини можуть досягти його поверхні та спровокувати вибухи різної сили. Від розмірів частинки й залежатиме, наскільки яскравим буде вибуховий спалах. Можливо, що «виверження» — кольорові зміни — теж спричинені метеоритними процесами на поверхні Місяця.

Що ж до місячної археології, то, здавалося б, питання в буквальному смислі лежало на поверхні досить тривалий час. Адже якщо і збирався хтось колись спостерігати за розвитком життя та цивілізації на Землі, то зручніше за все це було б зробити саме з поверхні Місяця! До того ж, якщо на Землі майже всі можливі сліди такого спостереження (або навіть можливого втручання), напевно, були б знищені природними катаклізмами та діяльністю самих людей, то Місяць довгі століття залишався недоторканим. Там немає активних тектонічних процесів, немає води та атмосфери, немає там і людей. Отже, все, що там знаходиться, може зберігатися протягом досить тривалого часу в первинному вигляді!

Саме цю ідею було покладено в основу формування місячної археології як самостійної окремої науки. Проте ми поки що неспроможні забезпечити відправку археологічних партій на місячну поверхню. Таким чином, учені змушені зосередити свою увагу на детальному вивченні зображень Місяця, що можуть приховувати сліди присутності там позаземних цивілізацій.

На сьогоднішній день найдетальніший фотоатлас Місяця створений за даними камер автоматичних станцій «Клементина» та «Клементина-2», які працювали на місячній орбіті наприкінці 90-х років XX століття. Якщо автомобіль на знімках у цьому фотоатласі розрізнити навряд чи вдасться, то певні будівельні споруди можна було б виявити досить упевнено, адже масштаб атласу сягає 9 метрів в одному пікселі зображення! Повна версія атласу займає більше 60 компакт-дисків.

Звичайно, це — дуже великий обсяг інформації, і ніякої мови про об’єктивну обробку такої кількості зображень вручну не може й бути. Проте «штучний інтелект» напевне ще не досяг таких можливостей, щоб зуміти впевнено відрізняти природні формування складної форми від утворень, що мають штучне походження та пов’язані з існуванням позапланетних цивілізацій.

Дуже цікавий у цьому плані експеримент було проведено в Харкові. Спеціалістами Радіоастрономічного інституту НАН України було створено програму, яку навчили відрізняти штучні об’єкти від природних за комплексом геометричних та інших параметрів. Для того, щоб протестувати цю програму, було відібрано кілька характерних рукотворних об’єктів земної поверхні (Панамський канал, піраміди плато Гіза тощо). Далі зображення цих об’єктів було приведено до рівня якості, що відповідав би якості зображення отриманого за допомогою камер апарата «Кле- ментина-2», та до відповідного масштабу. Після цих операцій зображення було вмонтоване на знімки місячного ландшафту з фотоатласу, який планувалося піддати обробці, та «розбавлено» кількома сотнями оригінальних зображень, що не зазнали жодних змін. Програма «впізнала» всі штучні об’єкти, а також змогла виділити кілька «підозрілих» об’єктів на оригінальних знімках.

Отже, ми бачимо, що археологічні пошуки на Місяці мають глибокий логічний сенс та ведуться нині за допомогою дистанційних засобів. Проте коли буде прийняте рішення повернутися на Місяць та продовжити дослідження на місці, можливо, людство отримає нові цікаві результати. Поки що увага світової наукової спільноти прикута до іншої планети Сонячної системи, котру ретельно досліджують одразу декілька автоматичних станцій.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити