АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005
VII
КОСМІЧНІ КАТАСТРОФИ
Загибель Сонця
Якщо продовжувати тему катаклізмів, пов’язаних із життям та смертю зірок, то давайте придивимося трохи ближче: а чи не може наша власна зірка піднести нам не надто приємний сюрприз?
Припустімо, що це все ж таки станеться. Що буде вказувати на наближення кінця нашої цивілізації? Перш за все дедалі зростаюча нестабільність Сонця. Сонячна активність перестане піддаватися періодичним змінам, розпочнуться пульсації, активізуються процеси в конвективній зоні Сонця. Спостережені факти будуть указувати на те, що Сонце от-от розпочне свій останній шлях. Ним воно зійде з головної послідовності та повільно перетвориться на червоного гіганта. Треба, однак, зазначити, що навіть цей процес тривав би близько мільярда років, так що навряд чи нам є про що хвилюватися саме тепер.
Коли Сонце стане червоним гігантом, його діаметр перевищить діаметр орбіти Юпітера. Тобто повільно, крок за кроком, зірка поглине всі планети, включаючи Юпітер. Що ж до Сатурна (а мабуть, і Урана), то вони випаруються від випромінювання величезного світила.
Проте, знову ж таки, нам нема про що хвилюватися: ми до цього все одно не доживемо. В процесі зростання Сонце розпочне віддавати своє останнє тепло такими порціями, що спопелить усе живе на Землі задовго до того, як поглине нашу планету. Вона стане просто непридатною для життя.
Здавалося б, факти, на яких дуже полюбляють грати сучасні журналісти, говорять самі за себе. Потепління клімату, підвищена активність Сонця, кінця якої, здавалося б, узагалі не буде. На додачу до всього було відкрито пульсації нашого денного світила. Що робити: готуватися до чергового «кінця світу»?
Ні в якому разі! Неважко розсудити, що всі ці факти не є достатніми для того, щоби стверджувати, що Сонце готується зійти з головної послідовності. Сонце — це зірка посередньої маси, що знаходиться на головній послідовності діаграми Герцшпрунга-Ра- ссела вже понад 5 мільярдів років. І, судячи з сучасних уявлень про період життя зірок на головній послідовності, тобто у стані гравітаційної рівноваги, пробуде там щонайменш ще 5 мільярдів років. Аж потім розпочнуться процеси, що становитимуть певну загрозу для нашої цивілізації.