АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

VII

КОСМІЧНІ КАТАСТРОФИ

Астероїдно-кометна небезпека

Тиха ніч, ви сидите у садку за будинком та спочиваєте, вглядаючись у зоряне небо. Раптом ви помічаєте дивну зірку, блиск якої дуже швидко і невпинно зростає. Ось вона вже проноситься над горизонтом, як величезних розмірів болід (дуже яскравий метеор). Стає світліше — майже як удень. Гул, тріск та грім супроводжують політ яскравого боліда. На якусь мить усе стихає. Це затишшя схоже на те, як стихає вітер у лісі перед першим поривом справжньої бурі. У цей час десь дуже далеко стався вибух. Ціла гора, що прилетіла з космосу, зіткнулася з Землею. На горизонті спалахує дивне дуже яскраве світло, що майже осліплює всіх навколо. Чується гул, що зростає та переходить у суцільний грім та гуркіт. Від нього вилітають шибки у вікнах, виникає неприємне відчуття чогось непоправного. І ось остання мить: з горизонту насувається ударна хвиля. Вона змітає все на своєму шляху, вириваючи з корінням дерева та трощачи будівлі, не лишаючи після себе жодної живої істоти.

Це, напевне, — найпопулярніший із засобів завершення нашого з вами існування, що вже як мінімум десять років не сходить з телеекранів та газетних шпальт. У деякій мірі це має свій сенс, бо з природних катаклізмів зіткнення Землі із стороннім космічним тілом порівняно невеликих розмірів є найбільш вірогідною причиною глобальної катастрофи. Проте давайте розглянемо цю проблему з іншого боку: а наскільки це дійсно реально, чи траплялося це хоч раз і коли може трапитися знову?

Перш за все зазначимо, що малі тіла Сонячної системи, з якими наше зіткнення уявляється найбільш вірогідним, дуже розрізняються за своїми розмірами. Але катастрофічні для Землі в глобальному масштабі наслідки буде мати зіткнення навіть з порівняно невеликим астероїдом (біля 1 км у діаметрі) або з дещо більшою кометою.

Протягом першого мільярда років існування Сонячної системи планети «вичистили» свої шляхи від космічного сміття та спокійно рухаються своїми орбітами. Проте і тепер наша Сонячна система не є абсолютно «чистою». За твердженням голландського астронома Яна Гендріка Оорта, далеко за межею планетарної Сонячної системи існують мільйони протокометних тіл. Ця область, звідки час від часу приходять все нові і нові комети, отримала назву хмари Опіка-Оорта. Щодо астероїдів, то їхні шляхи найбільш сконцентровані у двох так званих поясах: головному поясі астероїдів (між орбітами Марса та Юпітера) та поясі Койпера (в районі орбіт Нептуна та Плутона і далі).

image115

Яскравий болід, зареєстрований метеорним патрулем. Фото: ІМО

image116

Слід боліда, що спостерігався 1 жовтня 2003року над територією штату Юта, США.

Фото: Джон Барнетт

image117

Таким сучасні митці уявляють зіткнення Землі з великим астероїдом.

Фото: Paramount Pictures, Inc.

І комет, і астероїдів так багато, що відкрити їх усі, а тим більше — вивчити та відстежити їх потенційну небезпечність — завдання майже нереальне. Кожного року аматори та професіонали відкривають сотні астероїдів та десятки комет. Кілька років тому до багатьох тисяч спостерігачів приєдналися автоматизовані робо- ти-телескопи, які сканують небо в пошуках невідомих об’єктів, що рухаються.

Реальність небезпеки з боку космічних гостей майже очевидна. Достатньо просто взяти в руки бінокль та направити його на Місяць. Ви одразу побачите численні результати таких зіткнень у минулому, які мали різні масштаби і різні наслідки — кратери. Тільки тих, що розмірами перевищують 1 кілометр у діаметрі (а іноді доходять і до 200 км!), — близько 30 000.

На Землі теж є свідчення про те, що наша планета вже пережила кілька великих зіткнень з кометами або астероїдами. Так, наприклад, 65 мільйонів років тому внаслідок, як вважається, зіткнення з кометою вимерли динозаври. Якщо ж не заглядати далеко в минуле, то достатньо згадати подію, що сталася вранці 30 червня 1908 року з епіцентром у районі ріки Тунгуска. Таємниця цієї катастрофи, внаслідок якої, на щастя, майже ніхто не постраждав, до цього часу повністю не розкрита. Проте вважається, що причиною величезного вибуху стала комета або уламок комети. І землянам дуже пощастило, що вибух стався в Сибіру. Якщо б комета летіла тією ж самою траєкторією, а Земля встигла зробити, наприклад, на чверть оберту більше, то стертим з лиця землі було б місто Санкт-Петербург.

Трапляються моменти, що вчені відкривають астероїд чи комету тоді, коли часу на відповідні заходи безпеки вже не залишається. Або ж відкриття іноді трапляються навіть postfactum, тобто після прольоту поблизу Землі небезпечного тіла. Такі наближення реальні: наприклад, у листопаді 1937 року астероїд Гермес «прокреслив» небо всього у 800 000 кілометрів від Землі, що лише вдвічі більше за відстань від Землі до Місяця.

image118

Потужним вибухом було повалено ліс на величезній площі у районі річки Тунгуска в Сибіру

image119

Іноді метеорити випадають на населені пункти. Цей, наприклад, влучив у автомобіль

Проте постійні пророцтва щодо кінця світу, як і новини в пресі, що сповіщають про зіткнення з величезним астероїдом наступного місяця, найчастіше розраховані на не досить обізнаних представників нашого суспільства і спрямовані на підвищення рейтингів «пророків» та різного роду провокації. За теорією ймовірності, наш шанс загинути від наслідків такого зіткнення набагато менший за ймовірність смерті від нещасного випадку.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити