АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005
VIII
НЕБО, ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ
Зоряне небо України
У цьому розділі ми з вами познайомимося з нашим рідним зоряним небом. Звичайно, «сезонний» розподіл сузір’їв дещо умовний. Наприклад, довгими зимовими ночами від заходу Сонця до його сходу наступного дня небом проходять не тільки зимові, але й осінні (увечері), весняні (на початку ранкової зорі) та навіть
частково літні сузір’я. Тому спочатку ми просто охопимо загальну картину, яку ви зможете спостерігати кожного місяця протягом року. Наведені нижче невеличкі «екскурсії» зоряним небом розраховані приблизно на середину кожного місяця. Таким, як описано нижче, небо виглядатиме увечері, якщо ви вийдете надвір приблизно о 22 годині за середнім поясним часом. Виняток становитиме лише опис літнього неба, коли спостереженням заважають дуже світлі ночі. Його зроблено о 23-ій годині за середнім поясним часом.
Довгими зимовими ночами (грудень — лютий)
Мабуть, ті з вас, хто вже звертав увагу на зимове небо, повністю зі мною погодяться: важко собі уявити небо, красивіше за те, яким ми маємо змогу милуватися довгими та морозними зимовими ночами! Звичайно ж, краса ця є не тільки результатом дивного сполучення прозорих, але дуже темних зимових ночей та білини довколишнього пейзажу, що контрастує із зоряним небом. Зимове небо дуже багате на яскраві зорі та виразні сузір’я.
На зимовому небі перш за все, мабуть, впадає у вічі велетенська фігура небесного мисливця. Це — сузір’я Оріона. Його характерну фігуру досить легко впізнати — пояс складають три яскраві білі зірки, а на правому плечі сяє червоний гігант Бетельгейзе.
На старовинних зоряних мапах зображено цілу сцену небесного полювання. Оріон знаходиться в оточенні одразу декількох тварин. Зверху справа — Телець, одне з очей якого позначено червоною зіркою Альдебаран. Мисливцю допомагають його вірні собаки — Великий Пес із добре помітним Сіріусом та Малий Пес. Щоправда, Великого Пса дещо ввів в оману Заєць, який втікає з-під ніг Оріона.
Уся ця картина існує на зоряному небі вже кілька століть, і сузір’я, що ми згадували, мають, напевне, такий же солідний вік, як і Велика Ведмедиця. Серед подібних «старих» сузір’їв не можемо не згадати ще два, які теж досить добре виділяються на тлі зимового зоряного неба. Це — Близнята та Візничий. Головні зірки першого з сузір’їв носять назви Кастор та Поллукс за іменами міфічних героїв. Недалеко від зеніту сяє найяскравіша зірка другого сузір’я — Капелла, що перекладається як «кізонька».
Серед зимових сузір’їв тільки два не мають досить яскравих зірок та чітких характерних фігур. Справа від Оріона тече міфічна ріка, в якій ніби потонув Фаетон — сузір’я Ерідана. Зліва — наймолодше сузір’я зимового неба, Єдиноріг. Він з’явився на зоряних мапах уже після винаходу телескопа.
Грудень. Невдовзі вслід за Сонцем у північно-західній частині неба сідає Вега, головна зірка сузір’я Ліри, найяскравіша серед зірок Північної півкулі зоряного неба. Великий Квадрат сузір’я Пегаса займає майже повністю західну ділянку зоряного неба, разом із зірками Андромеди, що відходять від його верхнього кута. Між Пегасом та Полярною зіркою розташовані Кассіопея, що нині має вигляд літери М, та Цефей. Молочний Шлях проходить через сузір’я Лебедя, далі у зеніт і вниз до східної частини неба в зимові сузір’я. Саме там з’являються дві зірки Близнят — Кастор і Поллукс. Велика Ведмедиця стоїть на «ручці» ковша трохи лівіше на північ. На півдні красується сузір’я Оріона з відомим поясом із майже однакових зірок на майже однакових відстанях, що вишикувалися в лінію. Якщо цю лінію продовжити вліво вниз, то ми знайдемо найяскравішу зірку зоряного неба Землі — Сіріус. Продовжена вправо, ця лінія вкаже на Альдебаран. Південно-західна частина неба не має цієї пори яскравих зірок. Там тепер знаходяться сузір’я Кита, Риб та Водолія.
Січень. Уже помітно нижчає над вечірнім горизонтом осіннє сузір’я Лебедя. Майже точно на заході знаходиться Великий Квадрат сузір’я Пегаса. Дещо вище, проте все ще спостерігаються сузір’я Кассіопеї, Цефея, Персея та Андромеди. Зодіакальне сузір’я Лева тільки сходить над північно-східним горизонтом. Саме між Левом та Близнятами розташоване ще одне не дуже яскраве сузір’я Рака, що є цікавим перш за все розсіяним зоряним скупченням «Ясла». Північно-східна частина неба завойована Оріоном, що своїм поясом указує на Сіріус та Альдебаран. Остання належить сузір’ю Тельця, що займає південну частину неба біля меридіана. Там знаходяться добре відомі розсіяні зоряні скупчення Плеяди та Гіади.
Лютий. Цефей, Кассіопея та Андромеда є найпомітнішими сузір’ями північно-західної частини неба. Візничий зі своєю яскравою Капеллою знаходиться дуже високо в тому боці. Телець перемістився на захід та сяє там своїм оком — Альдебараном. Майже на півшляху до зеніту на північному сході — ківш Великої Ведмедиці, дві крайні зірки якого вказують нам на місцезнаходження Полярної (остання, звичайно, майже точно на півночі). Сузір’я Близнят піднялося майже до зеніту в південно-східній частині неба, а Проціон — головна зірка сузір’я Малого Пса — лежить нижче на півшляху до зеніту. Більша частина цієї ділянки неба зайнята порівняно непримітними сузір’ями, найбільшим із яких є Гідра. Сузір’я Лева лежить трохи далі на сході. Оріон тепер перемістився на північний захід, а Сіріус лежить майже на меридіані. Візничий — поряд із Близнятами майже прямо над головою.
Вигляд зоряного неба 1 лютого о 22 годині за місцевим часом
Вигляд зоряного неба 1 лютого о 22 годині за місцевим часом