АСТРОНОМІЯ - Навчальний посібник для профільної школи 2017

Частина 3. Космософія

Розділ І. Коротка історія астрономії

Тема 1.2. Розвиток астрономічної науки в Україні

§ 6. Уявлення про Всесвіт у Київській Русі

Вступ

Упродовж X—XI ст. Київська Русь була найбільшою країною Європи і мала культуру вищу, ніж культура багатьох країн Західної Європи.

Цілі вивчення § 6

Вивчивши матеріал цього параграфа, Ви будете:

• знати й розуміти уявлення про Всесвіт у Київській Русі; окремі елементи народної астрономії (народні назви сузір’їв та небесних світил);

• уміти будувати усну чи письмову розповідь на тему уявлень про Всесвіт у Київській Русі;

• оцінювати уявлення про Всесвіт у Київській Русі.

Актуалізація раніше набутих знань / компетентностей

Потрібно повторити матеріал з курсу історії України про добу Київської Русі, а також п. 3. «Астрономічні знання в середньовічній Європі» § 3 цієї частини посібника.

Методичні поради щодо опанування навчального матеріалу

Явних відомостей про давні астрономічні знання наших пращурів збереглося мало. Водночас непрямі свідчення, як от: усна народна творчість чи археологічні пам’ятки, вивчені вкрай мало. Практично відсутні популярно написані твори на цю тему. Тому для поглиблення матеріалу цього параграфа радимо звернути увагу на додаткові джерела інформації. Вони, принаймні,

вказують на те, що астрономічні знання та уявлення про Всесвіт не були байдужими для наших далеких предків.

Пояснювальний текст

Землі сучасної України здавна заселяли народи, які, безумовно, мали певні астрономічні знання. Свідчення цьому — зображення астрономічного змісту на каменях і скелях, вік яких встановити важко, але які, ймовірно, були створені ще в дослов’янську епоху. Дещиця цих знань збереглася до наших днів у народній астрономії.

Нового розвитку й поширення зазнали астрономічні знання після створення Київської Русі, а надто після прийняття християнства.

п. 1. Уявлення та знання про Всесвіт у Київській Русі. Племена східних слов’ян, які жили на території нинішньої України з VI ст., обожнювали природні тіла і явища, зокрема й небесні світила — Сонце і Місяць. Водночас Місяць, завдяки зміні його фаз, здавна використовували як календар. Цей досвід знайшов утілення в народному слов’янському календарі, який ще довго використовували прості люди навіть після введення на Русі юліанського календаря.

Інтерес до зоряного неба посилився, коли виникла держава Київська Русь. Цьому сприяли практичні потреби орієнтування з допомогою небесних світил під час сухопутних і морських походів. На жаль свідчень про астрономічні знання та їх практичне застосування під час плавань наших предків у X—XI ст. Чорним морем до, наприклад, Царгорода (нинішній Стамбул), не збереглося. Але без зоряних дороговказів вони навряд чи могли обійтися.

З X ст. Київська Русь мала тісні зв’язки з Болгарською державою, що межувала з Візантією. Тому твори візантійських авторів природничої тематики через Болгарію проникали на Русь. Щоправда після запровадження наприкінці Х ст. християнства, така література здебільшого відображала релігійний погляд на світобудову. Окрім цього, як і в Західній Європі в середні віки, центрами книжкової вченості надовго стали монастирі.

У монастирях, окрім переписування книг про житія святих, стали укладати літописи, заносячи до них і відомості про спостереження небесних явищ. Перша згадка про астрономічне явище — сонячне затемнення — позначена 1064 роком. Літописець указав на вигляд Сонця під час затемнення та відкинув поширене в народі повір’я про якусь потвору, що нібито з’їдає Сонце під час затемнення. Людей, які вірять у це, літописець назвав «невегласями», тобто невігласами.

Для чернігівського князя Святослава в 1073 р. був переписаний болгарський збірник, відомий під назвою «Ізборник Святослава». Він містить зображення знаків Зодіаку.

Рис. 6.1. Зображення знаків Зодіаку у книзі «Ізборник Святослава».

Кирик Новгородець у ХІІ ст. підготував твір «Вчення про числа», де виклав основи теорії укладання календаря та обчислення пасхалій — дат Великодня. Інша відома книжка — збірник «Толковая Палея», був укладений не пізніше XIII ст. (з тих, які збереглися, найдавніший відносять до 1350 р.). Він уміщує опис світобудови, заснований на уявленнях Аристотеля в інтерпретації діячів Церкви V—X ст.

Загалом розвиток астрономічного знання в Київській Русі відбувався в руслі європейської традиції, хоча й мав свою особливість — майже повне несприйняття астрології. Найпершою перешкодою для неї було духовенство, яке водночас противилося також поширенню античних уявлень і знань про Всесвіт.

п. 2. Народна астрономія українців. Людина сивої давнини відчувала єдність світу й намагалася облаштовувати своє особисте життя, життя своєї родини, свого народу, зважаючи на це відчуття. Небесні світила — далекі й недосяжні — були для неї такими ж близькими, як і все те, що оточувало її на Землі. Очевидно, що до наших днів дійшли лише уламки колись єдиної картини небесного світу наших пращурів. Проте навіть ці, збережені народною пам’яттю, фрагменти свідчать про допитливість і високий духовний рівень давніх людей.

У далекі часи увагу привертали небесні світила, які людина бачила щодня — Сонце, Місяць і яскраві зорі. Саме вони й отримували власні назви. Сонце — сила (божество) над природою, що оживляє її навесні і припиняє її розвиток узимку. З огляду на це Сонце наші предки уявляли вродливим юнаком (парубком), статним воїном чи мудрим сивим дідом (Ярило, Купало, Дажбог) залежно від пір року. Часто Сонце уявляли у вигляді колеса: «Колесом, колесом в гору Сонце йде...» (з української народної пісні).

Окрім Сонця, головним астрономічним символом наших пращурів був Місяць. В Україні про нього народ казав: «Це — предок Дідух, а зорі — то його рідня».

Виокремили на зоряному небі праукраїнці й окремі сузір’я. До наших днів дійшли лише деякі з цих назв. Найвідоміша з них — Великий Віз — четверо коліс та троє коней (семизір’я Великої Ведмедиці). Поява небесного Воза не випадкова, адже віз — неодмінний елемент побуту кочівників, а для хлібороба — неодмінне знаряддя праці. Небесний Віз допомагав нашим предкам визначати час уночі (за положенням Ковша відносно горизонту). Не зрозуміло з яких підстав, але побутувала також думка: «Між крайнім переднім конем (зоря η) і другим конем (зоря ζ) є маленька зірочка — вудила: коли вони переїдаються, тоді й кінець світу».

Сузір’я Малої Ведмедиці здавна в Україні має назву Пасіки. Інколи його називають Малим Возом — дається взнаки схожість цього семизір’я з ковшем Великої Ведмедиці. Сузір’я Оріона у праукраїнців мало кілька назв — Плуг, Граблі, Полиця, Чепіги, а три зорі поясу Оріона — Косарі. Походження такої назви пояснюють тим, що ці зорі сходять уранці в пору сінокосу.

Через зовнішню схожість (рис. 6.2) сучасне сузір’я Орла в Україні мало назву — Дівка з відрами. А не дуже виразне сузір’я Дельфіна, що міститься поруч з небесною Дівкою, слугувало праукраїнцям небесною Криницею.

Рис. 6.2. Дівка з відрами (сузір’я Орла) — одна із збережених донині українських назв сузір’їв.

На зоряному небі наших пращурів було місце для Пастуха (Волопас), що мав слідкувати за небесним Биком (сузір’я Тельця). Яскраву групу зір, яку видно в наших краях у будь-яку пору року, назвали Бороною (Кассіопея). У цій назві увіковічнено ще одне знаряддя праці хлібороба — п’ять яскравих зір справді нагадують примітивну борону.

З доби Київської Русі до нас дійшла українська назва сузір’я Лебедя — Хрест, бо найяскравіші його зорі утворюють саме цю фігуру. На зоряному небі сузір’я Хреста міститься посеред Шляху в Київ. Цей шлях — примітна деталь зоряного неба Землі. Ще одна його українська назва — Чумацький Шлях (рис. 6.3.). Вона виникла в період чумакування (XV—XVI ст.), яке залишило помітний слід в історії України. Яким важливим був цей промисел для життя людини, якраз і свідчить поява небесного Чумацького Шляху, або Чумацької Дороги. Її поява зумовлена тим, що сріблясто-біла смуга на зоряному небі слугувала чумакам дороговказом: коли вони їздили у Крим (це було влітку і взимку) з материкової України, то прямували на південний схід. Якраз улітку та взимку Молочний Шлях пролягає на вечірньому небі з північного заходу на південний схід.

Рис. 6.3. Чумацький Шлях — українська народна назва Молочного Шляху, що виникла в період чумакування.

Українці вважали зорі дітьми Сонця і Місяця. Дотепер збереглася українська назва лише однієї зорі. Міститься ця зоря у сузір’ї Візничого і від стародавніх греків отримала назву — Капелла. Наші пращури називали її Козою. Дивно, але в перекладі з грецької Капелла — це коза. Хто у кого запозичив назву, та й чи було це запозиченням — залишається загадкою.

Наші пращури були уважними спостерігачами зоряного неба. Підтвердженням цьому є й те, що вони виділили в сузір’ї Бика-Тельця окрему яскраву групу зір, назвавши її Квочкою (розсіяне скупчення зір Плеяди). Про ці зорі говорили: «Квочка — одна велика, а коло неї штук сім-вісім меншеньких. Вона йде вперед, а за нею ті зорі купкою». Плеяди ще називали: Волосини, Волосожар, Курка, Баби. «Коли Плеяди з’являються на небі, то відмикають небо

весняним дощам». У давнину Плеяди сприймали як позначку, від якої ділили рік на дві частини: коли Плеяди вперше сходять уранці — початок теплого періоду (літа), а коли вранці заходять — початок холодного періоду року — зими. Походження назви «Бабине літо» можливо пов’язано саме з цим зоряним скупченням. Найвідоміша українська назва скупчення Плеяди — Стожари — збереглася досі. Її часто використовують у поетичних творах, піснях тощо.

Свідчень щодо давніх назв планет Сонячної системи практично не лишилось. Єдина серед них (найяскравіша на зоряному небі) — планета Венера — мала назву Зорі, або ж Вістунки. У народній уяві Зоря на світанку ключем відмикає небесні ворота й випускає Сонце на небо.

Навчальне завдання

• Підготуйте усну доповідь на тему «Народна астрономія українців» та з’ясуйте народні назви небесних світил, притаманні для місця вашого проживання (район, область, край).

Висновки

Землі сучасної України здавна заселяли народи, що мали астрономічні знання. Про це свідчать зображення астрономічного змісту на каменях і скелях, створених ще в дослов’янську епоху. Дещиця цих знань збереглася до наших днів у народній астрономії. Астрономічні знання отримали дальший розвиток після утворення Київської Русі.

Запитання для самоперевірки

1. Які практичні потреби сприяли посиленню інтересу до зоряного неба в добу Київської Русі?

2. Наведіть 2—3 приклади письмових джерел доби Київської Русі, де є астрономічна інформація.

3. Назвіть 2—3 українські народні назви сузір’їв.

4. Поясніть походження української народної назви Чумацький Шлях.

5. Поясніть, яким чином Плеяди використовували для поділу календарного року на дві частини.

Додаткові та цитовані джерела інформації до § 6

• Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць / за заг. ред. О. Петрука. — Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С.

Підстригача НАН України, 2014. — 767 с.

(http://www.iapmm.lviv.ua/12/ukr_sky/ukr_sky-1/index.html).

• Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць / за заг.

ред. О. Петрука. — Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, 2016. — 669 с.

(http://www.iapmm.lviv.ua/12/ukr_sky/ukr_sky-2/index.html)

• Брайчевський М. Ю. Астрономія в Київській Русі ХІ—ХІІІ ст.

(http://www.astrosvit.in.ua/statti/z-istorii-astronomii/astronomiia-v-kyivskii-rusi-khikhiii-st)

• Крячко І.П. Українська народна астрономія. (http://www.astroosvita.kiev.ua/infoteka/articles/una.pdf)

За результатами вивчення § 6 Ви маєте:

знати й розуміти

уявлення про Всесвіт у Київській Русі; окремі елементи народної астрономії (народні назви сузір’їв та небесних світил).

уміти

будувати усну чи письмову розповідь на тему уявлень про Всесвіт у Київській Русі.

оцінювати

уявлення про Всесвіт у Київській Русі.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.