АСТРОНОМІЯ - Навчальний посібник для профільної школи 2017

Частина 3. Космософія

Розділ І. Коротка історія астрономії

Тема 1.2. Розвиток астрономічної науки в Україні

§ 8. Перші астрономічні обсерваторії в України

Вступ

Поява перших астрономічних обсерваторій в українських землях — це логічне продовження розвитку освіти, а також початок професійної астрономії в Україні.

Цілі вивчення § 8

Вивчивши матеріал цього параграфа, Ви будете:

• знати й розуміти причини застування астрономічних обсерваторій в України;

• уміти будувати усну чи письмову розповідь на тему астрономічних обсерваторій в України;

• оцінювати появу і розвиток астрономічних обсерваторій в України.

Актуалізація раніше набутих знань / компетентностей

Потрібно повторити з курсу історії матеріал про Україну в XVIII — ХХ ст., а також матеріал попереднього параграфа цього посібника.

Методичні поради щодо опанування навчального матеріалу

Перші професійні астрономічні обсерваторії в Україні було засновано в університетах, які нині є провідними закладами вищої освіти — Львівському, Київському, Одеському і Харківському. Окрему історію має обсерваторія в Миколаєві. Матеріал цього параграфа дуже стисло подає про них інформацію. Зверніть увагу на те, що обсерваторії дотепер продовжують свою науково- освітню діяльність. Фактично з ними пов’язана левова частка історії астрономічної науки в Україні, адже тут працювали чи здобували професійну освіту найвідоміші українські астрономи.

Пояснювальний текст

Розвиток вищої освіти в Україні, що почався наприкінці XVI ст., привів до появи університетів, а разом з ними й до заснування університетських астрономічних обсерваторій. Обсерваторії взяли на себе не лише освітню функцію (навчання астрономії), але й наукову. Співробітники університетських астрономічних обсерваторій і дотепер систематично ведуть наукові дослідження.

п. 1. Університетські астрономічні обсерваторії в України. Першу університетську астрономічну обсерваторію в Україні було засновано при Львівському університеті 1771 р. Після приєднання західноукраїнських земель до Австрії науковці обсерваторії виконали геодезичну зйомку Галичини, але вже на початку 80-х років XVIII ст. обсерваторія припинила роботу. В університеті астрономія, як навчальна дисципліна, стала частиною фізики.

Майже за сто років потому (1871) у Львівській Політехніці відкрили кафедру геодезії і сферичної астрономії. Вона мала астрономічну обсерваторію, де виконували прикладні роботи з визначення часу та географічних координат.

Кафедру астрономії та астрономічний інститут у Львівському університеті було засновано в 1900 р. Марцін Ернст (приват-доцент, а згодом професор астрономії) започаткував регулярні спостереження планет, комет, змінних зір та сонячних затемнень. Упродовж 1932—1945 рр. кафедрою та обсерваторією завідував Евгеніуш Рибка.

Після Другої світової війни в обсерваторії започатковано нові напрями досліджень — фізика Сонця, сонячна активність та сонячно-земні зв’язки, небесна механіка, фізика зір і міжзоряного середовища, релятивістська астрофізика. Став виходити Циркуляр Львівської астрономічної обсерваторії.

У 1960 р. Львівська астрономічна обсерваторія отримала в селищі Брюховичі заміську базу спостережень, де було також організовано станцію оптичних спостережень штучних супутників Землі (ШСЗ). Тут виконували візуальні, фотографічні, а згодом і фотометричні спостереження цих об’єктів. Наприкінці ХХ ст. на базі телескопа з поперечником дзеркала в один метр створено комплекс лазерної локації ШСЗ. Це дозволило підняти точність спостережень до світових вимог — з 2002 р. пункт лазерної локації Львівської астрономічної обсерваторії включено до глобальної світової мережі спостережень ШСЗ.

Нині обсерваторія виконує дослідження з фізики Сонця, зір і галактик, релятивістської астрофізики і космології. У її складі — відділ практичної астрономії та фізики ближнього космосу, відділ технічного обслуговування телескопів, а також бібліотека.

В обсерваторії працювали і працюють нині відомі в Україні та за її межами науковці: Богдан Бабій, Богдан Гнатик, Моріс Ейгенсон, Ярослав Капко, Самуїл Каплан, Іван Климишин, Олександр Логвиненко, Богдан Новосядлий, Володимир Степанов, Мирослав Стоділка.

1845 р. засновано Астрономічну обсерваторію Київського університету, яку очолив В.Ф. Федоров (1802—1855) — учень знаменитого В.Я. Струве, професор астрономії і ректор (1843— 1847) університету. Проект обсерваторії розробив відомий архітектор В. Беретті. Її будівництво, обладнання інструментами та інші роботи тривали до 1862 р.

У 70-х роках XIX ст. обсерваторію очолив М.В. Хандриков (1837— 1915), який чітко визначив напрям її наукової роботи, — фундаментальна астрометрія. В обсерваторії було встановлено (1872) меридіанне коло фірми Репсольда, що дозволило виконувати високоточні спостереження зір протягом тривалого часу. В обсерваторії було розгорнуто роботи в галузі позиційної астрономії, а також розвивалися дослідження, позв’язані з методикою визначення орбіт небесних тіл. Згодом було розпочато спостереження комет, покриттів зір Місяцем, регулярні спостереження сонячних плям та факелів.

На межі ХІХ - ХХ ст. в обсерваторії працювали такі висококваліфіковані спеціалісти, як В.І. Фабриціус (1845— 1895), Р.Ф. Фогель (1859—1920), М.П. Диченко (1863—1932), С.Д. Чорний (1874—1956).

Новий етап розвитку Київської астрономічної обсерваторії (як часто називають університетську обсерваторію в Києві, скорочено КАО) почався тоді, коли її наприкінці 30-х років XX ст. очолив С.К. Всехсвятський (1905—1984). Він був астрофізиком за фахом, тому, не минаючи увагою проблеми астрометрії, став розвивати астрофізичний напрям — дослідження активності Сонця, вивчення фізики малих тіл Сонячної системи тощо. Під керівництвом С. К. Всехсвятського в обсерваторії виконали великий обсяг досліджень з кометної астрономії.

А.О. Яковкін (1887—1974) розпочав у КАО дослідження фігури Місяця, О.Ф. Богородський (1907—1984) — вивчення релятивістських ефектів в астрономії. 1957 р. в обсерваторії було організовано станцію спостережень штучних супутників Землі, а також метеорний відділ. З початку 70-х років XX ст. в обсерваторії почали виконувати дослідження з фізики сонячних спалахів, сонячної активності та її довготривалого прогнозування.

У КАО було створено кілька каталогів, зокрема яскравих та слабких зір, а також яскравих метеорів. Її науковці розвинули деякі аспекти космогонічної моделі Метагалактики, досліджували вплив космологічного гравітаційного поля на острівні системи.

Астрономічну обсерваторію у складі Одеського університету засновано 1871 р. Її очолив завідувач кафедри астрономії університету професор Л.Х. Беркевич (1828—1897). Він попросив директора Пулковської обсерваторії Отто Струве висловити міркування щодо можливих астрономічних досліджень в Одеській обсерваторії. Струве вказав на важливість астрофізичних досліджень — їх започаткував професор О.К. Кононович (1850—1910), який очолював обсерваторію в 1881—1912 роках.

Новий директор (1913—1933) Одеської обсерваторії О.Я. Орлов, відомий у світі фахівець з питань астрометрії і гравіметрії, домігся розширення наукової тематики. Протягом 1934— 1944 рр., коли обсерваторію очолював професор К. Д. Покровський (1868—1944), почалися дослідження комет, астероїдів, подвійних зір, фотометричні та спектральні спостереження зір. Також К. Покровський приділяв велику увагу популяризації астрономії.

Суттєвого розвитку зазнала Одеська обсерваторія в 1954—1983 роках, коли її очолював В. П. Цесевич — знаний у світі астроном, талановитий педагог та популяризатор астрономії. Було створено дві спостережні станції за межами Одеси, а також три високогірні станції у Вірменії, на Північному Кавказі (пік Терскол) та в Туркменії. Обсерваторія збагатилася новими телескопами з дзеркалами діаметром 20—80 см та іншими сучасними приладами для спостережень.

З 1993 р. обсерваторія має статус науково-дослідного інституту (НДІ) при Одеському національному університеті зі збереженням назви «Астрономічна обсерваторія». Нині в ній працюють телескоп АЗТ-3 (діаметр дзеркала 48 см) з ПЗЗ-камерою в селі Маяки та 80-см телескоп з двоканальним електрофотометром в Туркменістані, телескопи з діаметром головного дзеркала 80 см на піку Терскол та в Маяках, телескоп з діаметром головного дзеркала 1 м у Словаччині тощо.

Одеська астрономічна обсерваторія щороку організовує і проводить міжнародну наукову конференцію «Літня Гамовська астрономічна школа».

Обсерваторія в Одесі збергіає третю за вмістом у світі колекцію зображень зоряного неба із понад 100 тисяч фотографічних платівок. А її наукова бібліотека має понад 200 тисяч одиниць зберїгання. Серед них є раритетні видання, а також значні колекції позиційних, фотометричних i спектральних спостережень зір, комет, метеорів, планет, штучних супутників Землі, міжзоряної та міжпланетної речовини, тощо.

В Одеській обсерваторії працювали багато відомих у світі астрономів, серед яких Віктор Абалакін, Зінаїда Аксентьєва, Ігор Астапович, Георгій Гамов, Олексій Ганський, Віталій Григоревський, Микола Діварі, Венчеслав Жардецький, Микола Стойко-Раділенко, Валентин Каретников та інші.

1883 р. за ініціативою професора Г.В. Левицького (1852—1917) було засновано Астрономічну обсерваторію Харківського університету. Але ще з 1808 р. в університеті діяв астрономічний кабінет, а пізніше й кілька тимчасових обсерваторій, які використовували з навчальною метою.

Перші дослідження обсерваторії стосувалися до астрометрії. У цій галузі над створенням каталогів працювали відомі астрономи Л.О. Струве (1858—1920) і Микола Євдокимов (1868— 1941). Упродовж 1920—1931 років астрофізичні дослідження розвивав видатний український астроном Б.П. Герасимович (1889—1937). Планетні дослідження в Харківській обсерваторії розпочав В.Г. Фесенков. Натомість М.П. Барабашов (1894—1971), видатний український астроном, директор Харківської обсерваторії протягом 1930—1970 років, заснував у 20—30 роках ХХ ст. харківську школу дослідників планет. Завдяки цьому обсерваторія стала в колишньому Радянському Союзі одним з лідерів у вивченні тіл Сонячної системи. Наприклад, у

співпраці з іншими обсерваторіями тут було виконано обробку фотографій зворотного боку Місяця та створено «Атлас оберненого боку Місяця» (1960—1964).

2002 р. на базі Харківської обсерваторії створено науково-дослідний інститут астрономії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Нині це одна з провідних астрономічних установ України, де виконують фундаментальні і прикладні дослідження з фізики Сонця, Місяця, планет і їхніх супутників, астероїдів і комет, з фундаментальної астрометрії та зоряної астрономії, розробляють і вдосконалюють методи астрономічних спостережень. Її обладнано низкою різних телескопів та іншими інструментами й приладами. Обсерваторія має заміську спостережну станцію та наукову бібліотеку.

Окрім названих вище, в Астрономічній обсерваторії Харківського університету працювали і працюють нині відомі українські астрономи Юрій Александров, Володимир Захожай, Платон Порецький, Юрій Шкуратов та інші.

п. 2. Миколаївська астрономічна обсерваторія (МАО). Цю обсерваторію створили в 1821 р. для потреб Чорноморського флоту — забезпечення його точним часом і морехідними картами, а також для налагодження навігаційних приладів та навчання штурманів астрономічним методам орієнтування. Першим директором обсерваторії був К.Х. Кнорре (1801—1883), який обіймав цю посаду протягом 50 років. Він, окрім визначення координат зір, з допомогою телескопа-рефрактора визначав положення комет, зокрема комети Г аллея під час її повернення до Сонця в 1835 р.

З 1872 р. морським астрономом (так називали очільника Миколаївської обсерваторії) став І.Є. Кортацці (1837—1903). За результатами власних спостережень Кортацці опублікував каталог положень 5976 зір; спостерігав комети і поверхню Юпітера, склав таблиці для визначення координат корабля в морі, а також таблиці для визначення часу. Одним з перших (1885) Кортацці виконав з допомогою горизонтального маятника дослідження припливів у земній корі. Окрім цього, він навчав астрономії морських офіцерів.

З 1881 р. науковою роботою обсерваторії в Миколаєві керувала Пулковська обсерваторія. Тому в 1909 р., коли базу Чорноморського флоту перевели з Миколаєва до Севастополя, Пулковська обсерваторія в 1912 р. перемістила в Миколаїв своє відділення, яке до того часу було в Одесі. Його керівником залишився Б.П. Остащенко-Кудрявцев (1877—1956), який з 1909 р. був морським астрономом.

Микалаївські астрономи, наслідуючи наукові традиції Пулковської астрометричної школи, уклали низку каталогів положення зір високої точності.

1992 р. Миколаївська астрономічна обсерваторія стала самостійною науковою установою, з 2002 р. має статус науково-дослідного інституту. 2007 р. МАО включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Музей обсерваторії зберігає унікальну колекцію астрономічних приладів та інструментів: меридіанне коло й переносне вертикальне коло фірми Репсольда, колекцію

астрономічних годинників XVIII—XIX ст., астрономічні книги XVII—XIX ст., а також десятки інших експонатів.

Навчальне завдання (Практична робота)

• Підготуйте усну доповідь, реферат, есе на тему з історії астрономії в Україні.

Висновки

Заснування університетських астрономічних обсерваторій зумовлене розвитком вищої освіти в Україні, що почався наприкінці XVI ст. і привів до появи університетів. Обсерваторії виконували й виконують нині не лише освітню функцію (навчання астрономії), але й наукову. Співробітники обсерваторій і дотепер ведуть систематичні астрономічні дослідження.

Запитання для самоперевірки

1. Що було стимулом до заснування університетських астрономічних обсерваторій?

2. Назвіть українські університетські астрономічні обсерваторії в хронологічному порядку їх заснування.

3. Назвіть 3—5 прізвищ відомих українських астрономів, а також обсерваторії в яких вони працювали.

4. Назвіть 3—5 напрямків наукових досліджень, які виконували чи виконують університетські астрономічні обсерваторії.

5. Для якої мети створювали Миколаївську астрономічну обсерваторію?

Додаткові та цитовані джерела інформації до § 8

• Пункт «Професійна астрономія в Україні» розділу «Астрономія в Україні» Українського астрономічного порталу. (http://www.astrosvit.in.ua/profesiina-astronomiia-2)

За результатами вивчення § 8 Ви маєте:

знати й розуміти

причини застування астрономічних обсерваторій в України.

уміти

будувати усну чи письмову розповідь на тему астрономічних обсерваторій в України

оцінювати

появу і розвиток астрономічних обсерваторій в України.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.