АСТРОНОМІЯ - Навчальний посібник для профільної школи 2017

Частина 3. Космософія

Розділ ІІ. Астрономічні знання, наукова картина світу й світогляд

Тема 2.1. Астрономія і наукова картина світу

§ 11. Астрономія і наукова картина світу

Вступ

Та наукова картина світу, що сформована у людини, значною мірою визначає її ставлення до навколишнього світу. Завдяки їй людина отримує образ довкілля, де всі елементи Всесвіту впорядковані й співвіднесені з нею самою так, що кожна дія людини є компонентом загальної структури.

Цілі вивчення § 11

Вивчивши матеріал цього параграфа, Ви будете:

• знати й розуміти причини особливої ролі астрономічних знань для наукової картини світу;

• уміти будувати усну чи письмову розповідь на тему астрономія і наукова картина світу;

• оцінювати внесок астрономії в наукову картину світу.

Актуалізація раніше набутих знань / компетентностей

Потрібно повторити матеріал § 1 ч. 1, § 1 ч. 2, а також § 1 ч. з цього посібника.

Методичні поради щодо опанування навчального матеріалу

Питання про наукову картину світу важливе з огляду на астрономію в тому сенсі, що якраз астрономічні знання здавна були основою уявлень людини про світ. І саме прогрес астрономії, впливаючи на світогляд людини, тим самим змінює суспільну свідомість. Але й навпаки, світогляд, що панує в суспільстві в кожну конкретну історичну епоху, впливає на суто наукову діяльність. Ба більше, наукова картина світу є своєрідною ланкою-посередником, що поєднує світогляд людини й фундаментальні спеціальні форми теоретичного освоєння дійсності, тобто науку (§ 12 цієї частини посібника).

Пояснювальний текст

На початку XX ст. наш співвітчизник В.І. Вернадський говорив про те, що практична діяльність людини стає основною геологотвірною силою планети. Сьогодні ми знаємо, що людина владна не лише змінити довкілля, але й знищити все живе на Землі. Ця обставина фактично стала одним з наріжних каменів світорозуміння сучасного людства.

п. 1. Наукова картина світу. Філософський словник подає визначення поняття наукової картини світу (НКС) так: «Наукова картина світу — система загальних принципів, понять, законів і наочних уявлень, сформована на основі синтезу наукових знань». Або: “наукова картина світу - це синтетичне, систематизоване та цілісне уявлення про природу на даному етапі розвитку наукового пізнання". Тобто НКС впорядковує, систематизує й узагальнює результати наукових досліджень, але ці узагальнення своїм змістом і суттю є вищими за конкретні проблеми окремих дисциплін. Тобто, НКС — фінальний, узагальнений етап інтеграції наукових досягнень в єдину, чітку й несуперечливу систему.

Уявлення тієї науки, яка є передовою на певному історичному етапі, значною мірою визначають суть НКС, її характер. Але водночас і від наукової картини світу залежить інтерпретація, тлумачення, окремих наукових теорій і концепцій.

Зазвичай виділяють три різнорівневих типи наукової картини світу: 1) загальнонаукова картина (об’єднує уявлення про природу і людину); 2) природничо-наукова і соціально- історична картина (комплекс загальних поглядів на природу і суспільство); 3) частковонаукові картини світу (відображають окремі суттєві фрагменти реальності, які досліджує людина, — астрономічної, біологічної тощо).

Сучасну загальнонаукову картину світу визначає синтез різних галузей знання через формування еволюціоністських концепцій, що об’єднують знання як єдине ціле. Ця тенденція вже привела до формування ідей синергетики і глобального еволюціонізму. Нині НКС набуває ознак, що відображають суттєву нелінійність світу, вказують на взаємозалежність енергетичних та інформаційних взаємодій.

Оскільки НКС відображає діяльність людини, то вона містить досягнення не лише природничих наук, але також суспільних і технічних. У своїй структурі НКС має центральне, відносно стійке, теоретичне ядро, утворене усталеними неспростовними фундаментальними уявленнями даної конкретної епохи, і окремі часткові теоретичні моделі, що повсякчас перебувають у стадії доопрацювання. Коли йдеться про фізичну реальність, то до сучасних надстійких елементів наукової картини світу відносять принцип збереження енергії, принцип безупинного зростання ентропії, фундаментальні фізичні константи, що описують основні властивості Всесвіту, — простір, час, речовину, поле.

Характерною ознакою наукової картини світу є її певна захищеність, спрямована на збереження власної концептуальної основи. Набуваючи рис парадигми (від грец. παράδειγμα — сукупність усіх загальновизнаних наукових досягнень в ту чи іншу епоху, які є основою, взірцем, зразком для нових наукових досліджень), НКС задає систему установок і принципів освоєння довкілля, накладає певні обмеження на характер гіпотез, впливає на формування норм наукового дослідження. Тому, наприклад, І. Ньютон не зміг би висловити ідею квантово- механічного опису об’єкту, бо це було передчасним для його епохи. Але за 300 років потому її вже змогли висловити творці квантової механіки Бор, Гейзенберг та ін.

Парадигмальна функція наукової картини світу впливає на поведінку вчених, постановку й вирішення дослідницьких завдань, вказує на стандарти наукової практики, на ідентичність переконань, цінностей і технічних засобів, етичних правил і норм, прийнятих науковим співтовариством для забезпечення існування наукової традиції. Все це вбудовано в структуру НКС і впродовж тривалого часу визначає стійку систему знань, яку транслюють і розповсюджують через навчання, освіту, виховання й популяризацію наукових ідей та досягнень.

Наукова картина світу — це системне утворення, тому її не може змінити ніяке одиночне, навіть найвидатніше, відкриття, а лише серія взаємопов’язаних відкриттів у головних фундаментальних науках, які супроводжуються радикальною перебудовою методів дослідження, а також значними змінами в самих нормах та ідеалах науковості. Зміна наукової парадигми приводить до повного або часткового заміщення елементів наукової картини світу, її еволюції, зміни її історичних форм.

Наукова картина світу історична. Вона спирається на досягнення науки конкретної епохи і є синтезом наукових звань, що відповідають конкретному історичному періоду розвитку людства. Діяльність кожного ученого, який здобуває нові знання, багато в чому зумовлена пріоритетами й потребами своєї епохи.

Важливим є питання наукової картини світу в структурі власне самої науки. Процес наукового пізнання залежить від засобів та умов його здійснення, до яких (серед іншого) належать матеріально-технічні засоби отримання й обробки інформації. НКС і парадигма — сукупність усіх наукових досягнень як її основа — визначають стратегію і тактику наукового пошуку (добір актуальних проблем, оцінку доступності й доцільності їх дослідження), а також «погляд» на отриману сукупність спостережуваних явищ. Вони задають темп зростання ядра достовірних знань. Водночас екстраполяція нових достовірних знань і деяких найістотніших і обґрунтованих гіпотез на ділянку за межами можливої для даної епохи перевірки їх експериментом і спостереженнями поповнює новими деталями і збагачує наукову картину світу або, навпаки, виявляє її суперечність знову відкритим фактам. У разі виникнення суперечності створюються передумови кризової ситуації, яка рано чи пізно приводить до зміни наукової картини світу.

Отже, НКС є одночасно й умовою, і одним з головних результатів процесу наукового дослідження довкілля. Вона і направляє наукове дослідження, і змінюється сама за принципом зворотного зв’язку.

Хоча наукова картина світу — це лише тимчасова і доволі умовна модель дійсності, проте без її побудови і без сприйняття її як достатньо обґрунтованого відображення дійсності людський розум не міг би просуватися далі в пізнанні світу. Адже побудова картини світу, або моделі світу, по суті постулює (на основі наявного досвіду) універсальність відкритих законів природи і, врешті-решт, загальну впорядкованість, закономірність об’єктивного світу, без допущення чого його пізнання неможливе.

Ба більше, саме завдяки гіпотетичному характеру наукової картини світу, що допускає, не зважаючи на тиск авторитету кожної загальновизнаної системи переконань, вільніший політ думки (зважаючи на неможливість негайного контролю досвідом!), а також завдяки системності картини світу — вона дозволяє інколи побачити, навіть всупереч задумам свого засновника, нові далекі горизонти, куди згодом спрямовується творча думка найбільш гострозорих і сміливих мислителів (частіше вже нового покоління), і де їм вдається іноді уловити риси дійсності, достовірність яких буде встановлена лише через століття...

Людина прагнула осягнути, подумки сконструювати устрій (космогонію) всього видимого і мислимого світу, створити його наукову картину — «космос» замість «хаосу» — ще тоді, коли мала найнижчий рівень інтелектуального розвитку, спираючись на дуже малу кількістю фактів. Першим проявом формування наукової картини світу було усвідомлення закономірностей довкілля. І відбулося це, найперше, як результат знайомства людини з небом.

п. 2. Астрономічна складова сучасної наукової картини світу. Нині вважають, що найдокладнішою є фізична картина світу, яка значною мірою спирається на астрономічні знання. Сучасна астрономія збагатила наукову картину світу такими поняттями як, наприклад, темна матерія і темна енергія, що є основними складовими Всесвіту. Розвиток НКС відбувається також через постійне переосмислення антропоцентризму, яке розпочалося з праць Коперника (подолання геоцентризму) і запровадження вже в сьогодення антропного принципу та ідеї мультиверсуму (§ 19 цієї частини посібника). Астрономія не просто збагачує НКС новими знаннями, але як і раніше посилює її евристичну функцію.

У минулому такими були глибокі висновки Миколи Орема про несумірність небесних рухів і неможливість коловороту (кругообігу) в розвитку Всесвіту (XIII ст.); Миколи Кузанського (а ще раніше Демокріта) — про нескінченний Всесвіт без центру і краю (XV ст.); зроблені в розвиток цих думок ідеї геліоцентризму, висновки Бруно про складний світ взаємодіючих (і навіть придатних для життя) зір і планет; відомі концепції — передбачення про структуру й еволюцію Всесвіту Канта, Ламберта, Гершеля, що спиралися на ньютонівську картину світу.

Водночас прогрес астрономії приводить до того, що її достовірні знання переходять в ядро НКС. Наприклад, геліоцентрична система світу, що була моделлю всього Всесвіту, з часом обґрунтована доказами, перейшла своєю основною частиною в розряд достовірних об’єктивних знань — теорію будови Сонячної системи. Інші ж її складові: абсолютний геліоцентризм, сфера нерухомих зір, що замикає Всесвіт, — все це було відкинуто вже Джордано Бруно.

Наукова картина світу, яка відтворює основні закономірності Всесвіту, спираючись на астрономічні знання, не просто його описує, а задає систему установок і принципів освоєння безмежного світу, впливає на формування соціокультурних і методологічних норм наукового дослідження.

Якщо нова наукова ідея або теорія вступають в суперечність з усталеною картиною світу або з парадигмою науки (що завжди підриває свєю чергою й основи НКС), то в такому разі може відбутися зміна наукової картини світу. Цей процес має не тільки характер якісного стрибка, але яскраво вираженої зміни уявлень як в середовищі фахівців, так і за межами наукового співтовариства, яке в певному значенні звикло сприймати поточну картину світу як об’єкт віри, а наукову парадигму — як непорушною традицією. Так було, коли геліоцентрична система світу прийшла на зміну геоцентричним уявленням про світобудову.

Доцільно пригадати, що тісний зв’язок образу Всесвіту, сформований первісною культурою, з релігією, а потім вельми тісний зв’язок астрономічної картини світу з філософією і через неї зі світоглядом наклали істотний відбиток на роль і розвиток саме астрономічної картини світу, додаючи цьому процесу характер глибоких потрясінь в суспільстві, що зближує їх із соціальними революціями. Тому зміна астрономічної картини світу, а за нею і взагалі зміни НКС отримали кваліфікацію наукової революції. Ці процеси близькі й своїми наслідками: перемога нової революційної ідеї, що закладає фундамент нової наукової картини світу, відкриває нові шляхи і горизонти для творчого розуму й енергії, звільняючи їх від тиску застарілих традицій і переконань. Вже тому поворот до зміни НКС надає сильну прогресивну дію на весь подальший розвиток науки, зокрема її організаційного і прикладного аспектів, що відображається і на розвитку суспільства.

Оскільки НКС має вписатися в культуру відповідної історичної епохи, то вона не відразу виходить з гіпотетичної фази і її не одразу сприймає більшість дослідників. Якийсь час існує конкурентна боротьба між новою картиною і її прихильниками, з одного боку, й адептами старої — з іншого. Нині в багатьох аспектах нове для НКС постачає саме астрономія.

Важко передбачати майбутнє, але інтелект людини такий потужний, що дає впевненість у його спроможності виявити не лише закономірності розвитку Землі та майбутні її етапи, але й охопити в теоретичному синтезі глобальніші, несумірні з земними, еволюційні перетворення, такі як еволюція Всесвіту.

Важливо розуміти, що формування наукової картини світу залежить не лише від того, яким є Всесвіт, але й від передісторії суспільної практики нашої цивілізації. Картина світу відображає не всю сукупність (це просто неможливо) закономірностей нескінченно різмаїтого Всесвіту, а лише його окремі особливості чи сторони, певні властивості. І характер цього «зрізу» визначає не лише внутрішня логіка розвитку самої науки, а найперше ті завдання, які ставить перед дослідниками суспільна практика. Іншими словами, наукова картина світу має соціальний, суспільний характер. Загалом це означає, що наукова картина світу кожного з нас — продукт діяльності й розвитку цивілізації, породженої Всесвітом. Ми єдині з ним і залежні від нього.

Навчальне завдання

• На підставі саморефлексії оцініть місце у вашому світогляді наукової картини світу.

Висновки

Сформована в людини наукова картина світу, тобто система загальних принципів, понять, законів і наочних уявлень, створена на основі синтезу наукових знань, значною мірою визначає її ставлення до дійсності. Завдяки НКС людина отримує образ довкілля, де всі елементи Всесвіту впорядковані й співвіднесені з нею самою так, що кожна її дія є компонентом загальної структури.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття наукова картина світу за філософським словником.

2. Чи досягнення лише природничих наук містить Наукова картина світу?

3. Поясніть твердження про те, що наукова картина світу історична.

4. Назвіть 2—3 поняття якими сучасна астрономія збагатила наукову картину світу.

5. За яких умов відбувається зміна наукової картини світу?

Додаткові та цитовані джерела

• А.И. Еремеева. Астрономическая картина мира и научные революции. Сборник: Вселенная, астрономия, философия.— М.: Изд-во МГУ, 1988. — 192 с., C. 169—180, ISBN 5-211-00107-9.

За результатами вивчення § 11 Ви маєте:

знати й розуміти

причини особливої ролі астрономічних знань для наукової картини світу.

уміти

будувати усну чи письмову розповідь на тему астрономія і наукова картина світу.

оцінювати

внесок астрономії в наукову картину світу.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.