АСТРОНОМІЯ - Навчальний посібник для профільної школи 2017

Частина 3. Космософія

Розділ ІІІ. Астрономія як складова культури

Тема 3.1. Космос в культурі

§ 15. Астрономічна картина Середньовіччя

Вступ

Епоху Середньовіччя інколи сприймають, як час занепаду науки (якщо порівнювати її розвиток у Стародавній Греції) та примітивних світоглядних поглядів. Але за цей період людство змогло не лише відновити раніше здобуті знання, але й підготувати корінну зміну космологічних уявлень.

Цілі вивчення § 15

Вивчивши матеріал цього параграфа, Ви будете:

• знати й розуміти середньовічні уявлення людей про будову Всесвіту;

• уміти будувати усну чи письмову розповідь на тему середньовічних уявлень людей про будову Всесвіту;

• оцінювати середньовічні уявлення людей про будову Всесвіту.

Актуалізація раніше набутих знань / компетентностей

Треба повтори матеріал § 3 цієї частини посібника, а також матеріал з історії світу про Римську імперію, Візантію та Середньовіччя.

Методичні поради щодо опанування навчального матеріалу

Зверніть увагу на те, що епоха Середньовіччя тривала 1000 років. За такий тривалий час відбулося дуже багато різних подій у житті багатьох народів світу. Багато з них заявили про себе саме в цей період. Головні особливості Середньовіччя — спершу майже тотальна втрата наукових і культурних надбань Стародавньої Греції, становлення світових релігій (християнство, мусульманство), небувалий розквіт арабського світу та Відродження в Європі. Вашу увагу має привернути те, що араби стали вправними спостерігачами зоряного неба, але в питанні космологічних уявлень не просунулися далі геоцентричної системи світу Птолемея. Натомість в Індії і Китаї було висловлено кілька цікавих ідей щодо будови Всесвіту. Звертаючи погляд на Європу, зауважте, що тривалий час тут, головно, коментували наукові праці давньогрецьких філософів, намагаючись допасувати їхні думки до християнського вчення. Але наприкінці Середньовіччя окремі освічені люди в Європі вже дуже скептично ставилися до вчення Аристотеля-Птолемея.

Наприкінці IV ст. християнство стало домінуючою релігією там, де раніше квітувала культура Стародавньої Греції. Окрім цього, відбувся розпад священної Римської імперії. Усе це привело до того, що змінилося не лише буденне життя людей, але і їхні погляди на світобудову. Але, незважаючи на вкорінену думку про цілковиту залежність людини від волі Бога, ідея про те, що творення світу відбулося заради людини, не зникла. Отже, людина не була позбавлена морального права не лише думати про світобудову, але й намагання її пізнати.

п. 1. Астрономічні уявлення народів сходу та арабського світу. Епоха Середньовіччя (V— ХV ст.) вивела на арену історії багато нових народів, особливо на європейскому континенті. У цей період небувалого розквіту зазнав арабський світ. Окрему й особливу культуру Сходу зберігали Індія і Китай. На тлі активного розвитку спостережної астрономії в арабів, окремих успіхів у цій справі в Китаї та майже повної відсутності її в Європі й Індії, космологічні уявлення привертали увагу повсюду.

В Індії астрономічні уявлення про світобудову спиралися на залишки давньої, доарійської, культури, давньогрецькі джерела, але головно на математичні та філософські роботи місцевих видатних вчених. На особливу увагу заслуговує діяльність математика і астронома Аріабхати (476—550), який вважав, що Земля має форму кулі й обертається навколо вісі. Він уклав коментарі до трактату «Сурья-сиддханта» (§ 3, р. І, ч. 3) та написав твір, який називають «Аріабхати». У коментарях до цього твору, які в Індії складали аж до до XVI ст., автора піддавали критиці за його припущення про обертання Землі, а також пояснення причин затемнення Місяця. Серед критиків Аріабхати був і відомий індійський науковець Брамагупта (598—660), який одним з перших висловив ідею всесвітнього тяжіння.

Для китайської цивілізації з давніх-давен були притаманні регламентація і централізація. Це суттєво вплинуло на організацію астрономічної діяльності — її виконували як державну службу. Вона зводилася головно до реєстрації астрономічних явищ з метою їх прогнозування і передбачення таким чином «щасливих» або «нещасливих» днів для державних справ. На тлі такої спостережної астрономії формувалися в Китаї світоглядні уявлення та космологічні системи (моделі) світу.

Про космологічні уявлення в Китаї на початку Середньовіччя розповідає літопис династії Цзінь (265—420), а також інші китайські писемні пам’ятки. Хоча ідея астронома Чжана Хена (78—139) про кулястість Землі ще не була загальновизнаною, але її вже не вважали плоскою (опукла форма — в середині Земля вище, по краях нижче) й такою, що тримається на чомусь. Очевидно, астрономічні спостереженння, які тоді активно виконували в Китаї, сприяли поширенню реалістичних уявлень про будову Землі. Водночас небо в моделі світу під назвою «гайтянь» уявляли то у вигляді капелюха, що покриває Землю, то схожого на жорна. Сонце,

Місяць і планети китайці вважали схожими на мурахам, що повільно повзуть в напрямку, протилежному обертанню неба.

Інша модель світу («сюань»), яка виникла в Китаї раніше, в III ст., й ґрунтувалась на ідеї «нескінченної поржнечі», подавала уявлення про небо, як порожнечу без меж в якій незалежно рухаються кулясті Сонце, Місяць і п’ять планет. Рух світил відбувається під дією особливого вітру й цей рух можна вивчати з допомогою нерухомих зір, тобто на їхньому тлі, або відносно них. Рух Землі її мешканці не помічають, бо рухаються разом з нею.

Починаючи з XI ст. в Китаї виникають ідеї щодо природніх причин виникнення і розвитку Всесвіту. Такі думки висловлював філософ Чжоу-цзи (1007—1073), а також Чжан Цзай (1020— 1077), який розвинув ідеї свого попередника. Він вважав існування природи незалежним від свідомості людини. В основі всього, що існує у світі, лежить невидима матеріальна субстанція «ци», розпорошена в нескінченному просторі. Вона проявляє себе в різних формах природи та природних тіл.

Перші астрономічні знання араби отримали з Індії, коли в останній чверті VIII ст. за наказом багдадського халіфа аль-Мансура було зроблено переклади на арабську мову сиддхант Брахмагупти і Аріабхати. З цих перекладів араби вперше познайомилися з теорією Птолемея (знаменитий «Мегале синтаксис» переклали з грецької на арабську лише в IX ст.).

В епоху існування Халіфату (VII—IX) в арабському світі домінували, спираючись на ідеї Птолемея, геоцентричні уявлення про світобудову. Пізніше арабські вчені висловили низку якісно нових припущень. Серед таких накуковців був Абу Рейхана Біруні (973—1048). Він дійшов думки, що теорія Птолемея не відповідає справжній будові Всесвіту. Біруні вважав, можливо наслідуючи думки Брамагупти, що Земля обертається навколо осі й рухається у просторі, обертаючись навколо Сонця — центрального тіла у Всесвіті.

Під впливом ідей Біруні, а також з власних занять астрономією, ідеї про рух Землі та нескінченність Всесвіту висловлював знаменитий таджицький поет і вчений-енциклопедист Омар Хайям (1040—1123).

п. 2. Уявлення про Всесвіт в культурі європейських народів. Близько 547 р. у Візантії побачила світ книга «Християнська топографія Всесвіту, заснована на свідченнях Святого Письма, в якому християнам не можна сумніватися» колишнього купця і мандрівника, а потім ченця, Козьми Індикоплова. Автор виклав уявлення про світобудову де тверде склепінчате небо тримається над плоскою чотирикутною Землею на чотирьох стінах. Зміну дня і ночі було пояснено тим, що Сонце на півночі ховається за високу гору. Ця надзвичайно примітивна «система світу» набула широкого поширення.

Але у Візантії збереглися елементи грецької науки і культури. Тому поряд з примітивними космологічними уявленнями, що спиралися на тлумачення біблійного тексту, тут існували вчення, які бодай частково відображали давньогрецькі погляди на природу. Їх висловлював, наприклад, в першій половині VTTT ст. богослов Іоанн Дамаскін. Він не сприймав ідеї про розвиток природи (після божественного творіння світ незмінний), вважав, що земне і небесне є абсолютниими протилежностями, а небо в його уявленні було п’ятим, після вогню, повітря, води й землі, первинним елементом Всесвіту. Але Дамаскін сприймав ідею Аристотеля про кулястість Землі.

У Візантії давньогрецькі наукові праці часто були єдиним джерелом знань, але з огляду на релігійні погляди, їх доводилося пояснювати і тлумачити. Це породило схоластику (від гр. слова школа — навчання за готовими зразками), яка на кілька століть стала основною темою для освічених діячів Церкви.

Протягом V—XT ст. (раннє європейське середньовіччя) в країнах Західної Європи панували примітивні космологічні уявлення. Єдиним достовірним джерелом відомостей про світобудову в християнському світі була Біблія, а також твори діячів церкви, присвячені тлумаченню християнського віровчення. З одного боку натуральне господарство і просте ремісниче виробництво не вимагали наукових знань, що не спонукало до їх розвитку. З іншого — християнство переконувало людей в тому, що дізнатися про світ більше, ніж сказано про нього в Бібліі, неможливо й непотрібно.

Але з часом наукова і культурна спадщина Стародавньої Греції проникла, головно через арабів, в Західну Європу. Вчення Аристотеля і система світу Птолемея були сприйняті й допасовані до християнських поглядів на світ. Однак деякі світочі думки стали сумніватися в тому, що Земля нерухома і що міститься в центрі Всесвіту. До таких належали франзузькі богослови і природознавці Жан Буридан (1295—1363) та Микола Орезмський (1320—1382), відомий також як Микола Орем.

Орем, зважаючи на свої погляди і міркування про світобудову, критикував астрологію. Він не заперечував можливості фізичного впливу небесних тіл як на земні процеси, так і на організм людини. Але твердження про зв’язок між розташуванням світил і долями окремих людей і навіть держав, а також поради брати це до уваги у повсякденних справах, вважав небезпечним шарлатанством. Зважаючи на власну ідею про неспівмірності рухів небесних тіл, Орем вперше висунув проти астрології наукові аргументи. Однакове розташування небесних світил одне відносно одного ніколи не повторюється, тому не існує, як вважали ще піфагорійці, якогось «великого року» («круговороту подій»).

Теолог і філософ Микола Кузанський (1401—1464) у виданому посмертно творі «Про вчене незнання» поряд з богословськими ідеями, виклав власні космологічні уявлення, які суперечили традиційним. Всесвіт він уявляв необмеженим, бо інакше треба говорити про щось, що існує за його межами. Таке припущення суперечило б розумінню Всесвіту як такого, що містить все суще. Зважаючи на такі уявлення, Кузанський зробив висновок, що не тільки Земля, але і Сонце, і взагалі будь-яке тіло не може бути центром Всесвіту, бо, за його висловом, центр Всесвіту — скрізь, а межа — ніде. Кузанський, всупереч вченню Аристотеля, вважав, що між земними і небесними тілами немає принципової різниці. Всі тіла у Всесвіті перебувають в русі й в цьому сенсі вони рівноправні. Фактично Микола Кузанський за 100 років до Коперника проголосив принцип однорідності Всесвіту.

Цікаві космологічні ідеї мав Леонардо да Вінчі (1452—1519), що були оприлюднені тільки в XIX ст. Він був упевнений в матеріальній єдності Землі і Космосу, вважав зорі іншими світами, схожими на Землю. Натомість, Сонце, на думку Леонардо да Вінчі, єдине небесне тіло, що світить власним світлом. Воно відіграє головну роль у Всесвіті, бо є джерелом як будь-якої сили, так і самого життя. Великий італієць в переддень появи геліоцентричної системи світу М. Коперника (§ 10, п. 2, ч. 3) обстоював ідею найтіснішої гармонії життя і Всесвіту.

Навчальне завдання

• Чому на ваш погляд араби, які були вправними спостерігачами зоряного неба, в питанні космологічних уявлень не просунулися далі геоцентричної системи світу Птолемея.

Висновки

Для Середньовіччя є характерим занепад науки (якщо порівнювати її розвиток в Стародавній Греції) та примітивні світоглядні погляди. Але за цей період людство змогло не лише відновити раніше здобуті знання, але й підготувати корінну зміну космологічних уявлень. Астрономічна картина еволюціонувала від визнання Землі плоскою і нерухомою до сумнівів щодо відповідності геоцентричної системи свіду реальній будові Всесвіту.

Запитання для самоперевірки

1. На чому ґрунтувалися астрономічні уявлення про світобудову в Індії?

2. Поясніть суть ідеї «нескінченної поржнечі» на які була заснована одна з китайських моделей світу.

3. Які уявлення про світобудову домінували в арабському світі в епоху Середньовіччя?

4. Поясніть суть схоластики.

5. Назвіть 2—3 космологічні ідеї Миколи Кузанського, що суперечили поглядам Аристотеля.

Додаткові та цитовані джерела інформації до § 15

• Климишин І.А. Історія астрономії. 2-ге, виправлене видання. — Івано-Франківськ : «Гостинець», 2006. — 652 с.

знати й розуміти

середньовічні уявлення людей про будову Всесвіту.

уміти

будувати усну чи письмову розповідь на тему середньовічні уявлення людей про будову Всесвіту.

оцінювати

середньовічні уявлення людей про будову Всесвіту.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.