АСТРОНОМІЯ - Навчальний посібник для профільної школи 2017

Частина 3. Космософія

Розділ ІІІ. Астрономія як складова культури

Тема 3.1. Космос в культурі

§ 16. Астрономія в культурі XVII — ХХ століть

Вступ

Для європейської культури наука — це не просто одна із форм суспільної свідомості, як міф, релігія, мистецтво чи філософія, але й ядро культури. Наука в європейському світі, на відміну від східної культури, — це серцевина, «центр тяжіння», навколо якого групується все інше.

Цілі вивчення § 16

Вивчивши матеріал цього параграфа, Ви будете:

• знати й розуміти внесок астрономічної науки в культуру XVII — ХХ століть;

• уміти будувати усну чи письмову розповідь на тему астрономія в культурі XVII — ХХ століть;

• оцінювати внесок астрономічної науки в культуру XVII — ХХ століть.

Актуалізація раніше набутих знань / компетентностей

Треба повторити матеріал § 1, § 4, § 14 і § 15 цього розділу посібника.

Методичні поради щодо опанування навчального матеріалу

Зверніть увагу на те, що під астрономічними символами культури маємо на увазі не просто астрономічні знаки (наприклад, позначення небесних світил чи сузір’їв), а все те, пов’язане з астрономією, що ввійшло в загальнокультурну скарбницю людської цивілізації, і що є значимим і ціннісним для всього людства. Буде ще точніше назвати це астрономічними артефактами культури — те, що створено людьми у процесі становлення й розвитку астрономії і що стало видатними пам’ятками культури цивілізації землян. І тут не лише матеріальні цінності, створені заради астрономії, — астрономічні інструменти, обладнання чи споруди, а й феномени духовного життя суспільства — твори мистецтва і фольклор, наповнені астрономічним змістом; світоглядні наукові теорії, де астрономічні знання посідають найчільніше місце й які змінювали суспільну думку, а разом з тим і суспільну свідомість цілих епох в людській історії; і навіть забобони астрономічного змісту (наприклад, астрологія).

Пояснювальний текст

Астрономія належить до фундаментальних фізико-математичних наук. Водночас вона, як і наука в цілому, є складовою культури. Під культурою ми розуміємо сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Оскільки астрономія виникла однією з перших серед інших наук, її внесок у культуру маємо оцінювати на рівні астрономічних символів (артефактів), що пронизують культуру від часу зародження людства до тепер. Ці символи (артефакти) тягнучись з далеких епох, перетікають з епоху в епоху, набираючи в кожній із них, залежно від етапу розвитку людства, нової суті. І отак несуть в собі послання від культури наших пращурів до культури майбутніх епох.

п. 1. Астрономічні символи (артефакти) в європейській культурі. Таких (артефактів) символів багато, але серед них є головні, що визначають усі інші і впливають на них. До головних астрономічних (артефактів) символів культури відносимо астрономічні знання і наукові картини світу. А те, що ми маємо можливість бачити зоряне небо, стало визначальним чинником для для того, щоб наша цивілізація склалася такою, якою вона є.

І справді. Уявімо фантастичну ситуацію: Земля від початку своєї історії оповита товстим шаром хмар (наприклад, як на Венері, або на Титані, супутнику Сатурна.), крізь які на її поверхню не проникає світло зір та інших небесних світил. Якою була б у такому разі наша цивілізація? Важко сказати, але напевне ми бачили б в іншому діапазоні електромагнітних хвиль — радіо, наприклад, чи тепловому. Чи змогло би тоді людство дізнатися про існування інших планет, інших зір, інших галактик, про безмежний Всесвіт? А якщо змогло б, то якими темпами розвивалася б така цивілізація? Тож погодьтеся, ми були б іншими, ми сприймали б інакше світ, інакше облаштовували своє матеріальне й духовне життя. На планеті Земля була б інша цивілізація з іншою культурою.

Отже, можливість бачити на власні очі (спостерігати) зоряне небо, небесні світила (Сонце, Місяць, планети, комети) і небесні явища є одним з головних чинників, що спрямував розвиток людства у певному напрямі. Ця можливість стоїть і біля витоків найперших астрономічних знань. Археологія зустрічає свідоцтва не лише осмисленого, але й повною мірою впорядкованого погляду на Всесвіт навіть у пам’ятках 30-тисячолітньої давності.

Сучасна людина мало замислюється над тим, чим для неї є зоряне небо. Величезна кількість людей сьогодні майже втратила можливість його бачити, не те, що думати про нього.

Та коли така людина потрапляє під чарівну чашу зоряного неба, її подиву й захопленню немає меж. У зв’язку з цим як не згадати вислів давньоримського філософа Сенеки: «Якби зоряне небо можна було спостерігати лише з якогось одного місця на Землі, то в це місце сходились би й сходилися люди, щоб побачити це неймовірне диво». І саме тому нині в різних куточках світу створюють парки темного неба, де люди можуть побачити справжнє зоряне небо, не спотворене штучними вогнями міст і селищ. Такі парки стали справжніми (артефактами) символами культури на сучасному етапі розвитку людства.

Астрономічні мотиви впевнено увійшли в мистецтво, музику, поезію. Зображення окремих небесних світил, як і зоряного неба, знаходимо на полотнах багатьох художників від початку XVII ст. (після телескопічних спостережень Ґ. Ґалілея) до наших днів. Наприклад, італійський художник Донато Креті в 1711 р. створив серію картин на тему «Астрономічні спостереження». На полотнах зображено сцени спостережень усіх відомих тоді планет Сонячної системи, а також Місяця і Сонця. Картини замовив один заможний астроном-аматор в подарунок Папі Клименту XI, щоб спонукати його до сприяння будівництву обсерваторії в м. Болонья.

Рис. 16.1. Донато Креті. Сонце (1711, полотно, олія, 51 х 35 см.)

Під враженням від спостережень зоряного неба були написані музичні твори. Наприклад, в кінці XVII ст. Йозеф Гайдн після візиту на обсерваторію Гершеля, де він подивився на зорі в телескоп, створений Гершелем власноруч, загорівся ідеєю написати ораторію “Створення Світу”. Ораторія мала величезний успіх у сучасників і стала перлиною світового мистецтва не лише XVII ст., а й сучасності.

До астрономічних знань, що вийшли за рамки суто наукових і стали загальнокультурними символами від XVII ст., відносимо ідею населеності всіх без винятку планет Сонячної системи і життя у Всесвіті. Про це писали відомий фізик-оптик Християн Гюйгенс, великий сатирик Вольтер та ін. Найкращим притулком для позаземного життя вважали Марс. Наприкінці XIX ст. кілька європейських астрономів, серед них італієць Дж. Скіапареллі, відкрили ледь помітні прямі лінії на поверхні Марса — уславлені марсіанські «канали» (італійське слово canali означає як «канали», так і «проливи»).

«Канали» викликали гарячу полеміку, в якій брали участь не лише астрономи, але й інші європейські та американські інтелектуали, представники засобів масової інформації (газет і журналів) та й просто пересічні громадяни. На хвилі зацікавленості марсіанським життям Г. Уеллс створив відомий роман «Війна світів». Найбільше з усіх у реальність марсіанських каналів вірив американець Персиваль Ловелл, який побудував власну обсерваторію з метою ретельних спостережень Марса. Зрештою він склав карту мережі каналів, що покривають усю поверхню планети, за винятком крижаних полярних шапок. Здавалося, що ця мережа зазнає сезонних змін одночасно зі змінами на великих темних ділянках Марса.

Однак вже на початку ХХ ст., переважна більшість астрономів переконалась, що марсіанські канали — це ілюзія. Але ідея існування розвиненої цивілізації на Червоній планеті так захопила громадську думку, що 31 жовтня 1938 р. в США виникла справжня паніка під час трансляції радіоспектакля за мотивами роману Г. Уеллса. Сотні тисяч радіослухачів покинули свої будинки і вийшли на вулиці, одні — щоб зустріти марсіан, інші, — щоб рятуватись від орди марсіанських завойовників.

Нині тема існування позаземного життя залишається відкритою в науці. Але це ніяк не стримує письменників-фантастів чи кінематограф розвивати її в культурному (часто навіть маскультурному) аспектах.

Важливим символом (артефактом) європейської культури стали державні астрономічні обсерваторії, а також телескопи та інше наукове обладнання, яким їх оснащують. Будівлі багатьох давніх обсерваторій стали пам’ятками культури, що перебувають під охороною ЮНЕСКО, а вежі сучасних телескопів — неповторними архітектурними витворами.

Сьогодні астрономічні знання, нехай і шляхом їх суттєвої трансформації, надмірного спрощення і навіть спотворення, дуже швидко проникають у масову свідомість. Це зумовлено процесом глобалізації — зближенням не лише культур різних країн, а й взаємопроникненням ідей в усіх сферах людського суспільства в планетарному масштабі. А також пов’язано з наявністю відповідних каналів поширення інформації (зокрема, мережею Інтернет) та очевидним існуванням суспільного запиту на «видовища». Фотографії космічних об’єктів, отримані, наприклад, з допомогою Космічного телескопа імені Габбла, можна зустріти не лише на сторінках науково-популярних видань, але і як тло для різного виду реклами. Очевидно, що такі зображення мають позитивну естетику.

Значний внесок у відчуття єдності нашої планети зі Всесвітом отримано завдяки космонавтиці. Пілотовані польоти на орбіту Землі, політ людини на Місяць, дослідження тіл Сонячної системи автоматичними космічними апаратами — все це суттєво змінило не лише астрономічну науку, але назавжди увійшло в загальнолюдську культуру. Згадаймо, космічні апарати «Вояджер» несуть на своїх облавках послання землян позаземним цивілізаціям. Це послання, що має цінність не так науковим змістом, як радше культурологічним, є ще одним свідченням проникнення наукових (зокрема, й астрономічних) знань у культуру.

А згадаймо геоцентричну та геліоцентричну системи світу, що були основою світогляду цілих епох. Адже вони створювались на підставі астрономічних знань, здобутих в тому чи іншому періоді західно-європейської історії.. Це теж астрономічні (артефакти) символи, без яких немислима наша цивілізація.

Теорія Коперника відіграла суттєву роль у відродженні науки в Європі, яка зрештою посіла центральне місце в західно-європейській культурі. Образ Всесвіту, сформований на підставі законів механіки (Ґ. Ґалілей, І. Ньютон), як подоба механізму годинника, проникає в культуру. Прикладом цьому є відома гравюра «Скептик, або Пілігрім на краю Землі». Здивований мандрівник, діставшись до середньовічного «краю світу», бачить за його межею не темряву, а безліч променистих сяйв, пронизаних мереживом зубчатих коліс. Гравюра виражає суть уявлень людини Нового часу. За її видимим світом існує світ невидимий, світ механічний.

Рис. 16.2. Гравюра «Скептик, або Пілігрім на краю Землі».

З 50-х років минулого століття, коли фізика й астрономія накопичили досить знань про облаштування нашого світу, астрономи стали замислюватись над тим, чому Всесвіт наче спеціально має такі властивості, щоб у ньому могла жити людина. Ідеться про антропний принцип (§ 18, ч. 3), який було чітко сформульовано в середині 70-х р. минулого століття. Суть його зводиться до того, що наше існування у Всесвіті — не випадкове, тобто наш Всесвіт саме такий тому, що в ньому є ми. Отже, геліоцентричну систему світу з її ідеєю про безмежний Всесвіт, у якому людина є малесеньким «нікчемним» створінням, яка через науку й інші форми суспільної свідомості намагається його зрозуміти, змінила антропна картина світу. Її суть — єдність Людини і Всесвіту.

У науковому середовищі ставлення до антропного принципу не однозначне. Дехто вважає його свідченням розумного (тобто божественного) творення Всесвіту, хтось розмірковує про існування безмежної кількості всесвітів (Мультиверсум) і про те, що в одному з таких всесвітів склались умови для виникнення нашого життя. Але попри все це є факт: ми — частина Всесвіту і підкоряємося фізичним та іншим закономірностям, що в ньому існують.

Одним з важливих досягнень природознавства є висновок про те, що можливість нашого існування забезпечена всією сукупністю фундаментальних властивостей нашого Всесвіту. Найчільніше значення для життя має і вся послідовність етапів розвитку матерії в нашій частині матеріального світу: початкове розширення надщільної плазми; утворення легких хімічних елементів — водню та гелію; виникнення зір, у надрах яких відбувався синтез важких хімічних елементів аж до заліза; вибухи масивних зір, наслідком чого став синтез ще важчих елементів; нарешті утворення планет... І лише після цього — формування живих структур. Отже, життя людини — це закономірний результат усіх попередніх етапів розвитку Всесвіту. Якби навіть один із них не відбувся, скажімо, не виникло розмаїття хімічних елементів або не утворилися планети, — нас не було б. Можна сказати, що людина фактом свого існування і хімією свого організму відображає всю передісторію Всесвіту.

Відкриття єдності людини і Всесвіту і створення антропної картини світу — це ще один феномен духовного життя суспільства, нова світоглядна теорія, яку можемо розглядати як астрономічний артефакт (символ), що нині невідворотно входить в загальнолюдську культуру.

п. 2. Популяризація астрономічних знань. Нині уявити будь-яку науку без її популяризації важко. А надто це стосується до природничих наук, що здобувають нове знання про довкілля. Сьогодні життя більшості людей мало залежить від їх уміння використовувати на практиці свої знання про довкілля, але люди зберігають природну допитливість, намагаючись дізнатися про нове у тій чи іншій галузі природознавства.

Один із найкращих способів задовольнити потреби широкого загалу в новій науковій інформації полягає в популяризації науки, її методів і результатів досліджень. Під популяризацією мають на увазі не спрощений, а радше доступний для розуміння людиною, що не є фахівцем, виклад, пояснення того, що зроблено наукою. Такий підхід є універсальним, але звісно різні галузі науки не схожі між собою, тому для забезпечення рівня доступності потрібно докласти різні зусилля.

Астрономія в цьому аспекті дуже виграє, адже краса зоряного неба не перестає вражати землян, а зацікавленість таємницями Космосу сягає глибин початку людства. Окрім цих фундаментальних факторів, що впливають на інтерес людей до астрономії, важливим є її повсякчасний розвиток, її нові відкриття. Вони прямо впливають на світогляд і картину світу багатьох людей і, зрештою, людства в цілому.

Тих, хто нині популяризує астрономію, поділяють на кілька груп, які хоча і працюють зазвичай окремо, але всі разом створюють «кумулятивний» ефект. До першої групи належать науковці (професійні астрономи), які є авторами науково-популярних книжок, журнальних статей, виступають на радіо й телебаченні, читають публічні лекції, створюють і підтримують сайти чи сторінки в соціальних медіа (Твіттер, Фейсбук тощо). Майже всі, хто цікавиться астрономією, знають, як популяризаторів астрономічних знань, Стівена Гокінга, Мартіна Ріса, Карла Саґана. Цей, зовсім не повний, перелік доповнюють автори, які працювали в епоху, коли не було ні телебачення, ні Інтернету, і коли книжка була майже єдиним джерелом поширення й популяризації астрономічних знань. До таких авторів належать Франсуа Араґо, Джон Гершель і Камілл Фламмаріон, які є авторами книжок — справжніх «перлин» науково-популярного жанру.

До другої групи популяризаторів астрономії належать ті науковці, що нині працюють в різних астрономічних обсерваторіях. Майже всі вони відкриті для екскурсій. Наприклад, можна безкоштовно відвідати обсерваторію Роке де лос Мучачос на Канарських островах — одну з найбільших у світі (тут встановлено Великий канарський телескоп з поперечником головного дзеркала в 10,4 м). На Канарських островах практикують навіть астрономічні тури — туристів селять у зручних для астрономічних спостережень місцях й організовують для них групові екскурсії в обсерваторії, що є на островах.

До окремої (третьої) групи відносять планетарії та народні обсерваторії (часто ці об’єкти утворюють єдиний просвітницький комплекс), що відіграють дуже важливу роль в популяризації астрономії. Першу будівлю-планетарій, обладнану спеціальним проектором (його називають апаратом Планетарій) для демонстрації зоряного неба на сферичному екрані, було відкрито 1925 р. в Мюнхені на території Німецького музею. Нині Мюнхенський планетарій — один з найкраще обладнаних у світі. При ньому також є астрономічна обсерваторія.

Нині в місті Ґархінґ (поблизу Мюнхена, Німеччина), де міститься штаб-квартира Європейської південної обсерваторії, збудовано Центр для відвідувачів (ESO SupernovaPlanetarium & Visitor Centre), складовою частиною якого є планетарій. Цей комплекс став до ладу 2017 році.

1930 р. збудовано планетарій Адлера в Чикаго — перший планетарій за межами Європи й перший у західній півкулі Землі. В Азії перший планетарій з’явився в японському місті Осака 1937 р., а перший африканський планетарій — 1960 р. в Йоганнесбурзі на півдні Африки. Нині планетарії діють на всіх континентах (окрім Антарктиди) нашої планети і майже всі об’єднані в Міжнародне товариство планетаріїв (International Planetarium Society, IPS).

Планетарії, маючи можливість демонструвати зоряне небо «за будь-якої погоди», цікаві, головно, як місце де можна здійснювати різні заходи з популяризації астрономії. Зазвичай вони оснащені технічними засобами, що допомагають візуалізувати живу розповідь лектора (хоча багато планетаріїв нині використовують так звані аудіо-візуальні програми, де голос лектора звучить у запису, або взагалі вдаються до показу науково-популярних фільмів).

Класичним прикладом народної обсерваторії (як місця для популяризації астрономічної науки) є обсерваторія Архенхольд, яку відкрили 1896 р. в Берліні на території Трептов-парка. Обсерваторія виникла з ідеї Фридріха Архенхольда збудувати великий телескоп-рефрактор (ця ідея була ним реалізована) і відома не лише телескопом з найдовшою трубою (за це його називають «Небесною пушкою»), але й як місце, де 1915 р. Альберт Айнштайн зробив свою першу публічну доповідь про загальну теорію відносності.

До особливої групи популяризаторів досягнень астрономічної науки належать клуби й товариства аматорів астрономії. Ця особливість полягає в тому, що для багатьох звичайних людей аматори на власному прикладі демонструють захоплення зоряним небом, астрономічними явищами, астрономією як наукою. Це багатьом імпонує, і для декого є першим поштовхом до власного зацікавлення астрономією.

Аматори астрономії започаткували нові форми популяризації астрономії. Наприклад, 1968 р. Джон Добсон (відомий аматор телескопобудування) в США заснував товариство TheSidewalk Astronomers і почав проводити незвичні досі заходи — «ночі тротуарної астрономії». Суть ідеї зводиться до того, що телескопи виставляють в людних місцях (на центральних майданах, перехрестях вулиць, біля входів у торгові центри тощо) і всім перехожим пропонують подивитися на зоряне небо.

Завдяки аматорам астрономії виникло свято — Міжнародний день астрономії, яке вперше відзначили 1973 р. в США. Нині проведення цього заходу підтримують астрономічні обсерваторії, планетарії, природничі музеї, окремі навчальні заклади тощо в багатьох країнах світу. Головна ідея Дня астрономії — привернути увагу якомога більшої кількості людей до астрономії як науки, а також як до цікавого й корисного заняття у вільний час. Докладніше про Міжнародний день астрономії — на сайті Астрономічної ліги.

Міжнародна спільнота «Астрономи без кордонів» (Astronomers Without Borders) започаткувала ще одну цікаву з огляду на популяризацію астрономії акцію — Глобальний місяць астрономії (Global Astronomy Month, GAM). Його відзначають під гаслом «Один народ, одне небо» («One People, One Sky»), що втілює дуже важливу ідею про астрономію без меж. Тобто не лише як фундаментальну науку, але й як явище культури. Саме тому в рамках GAM відбуваються найнесподіваніші заходи в багатьох місцях світу: День Сонця, поетичні астровечори, вечори спостережень Юпітера й Сатурна, конкурси астрофотографії тощо.

Окреме місце в сенсі популяризації астрономії посідають науково-популярні астрономічні журнали та радіо- й телевізійні програми (вони найперше розраховані на аматорів-астрономії), а також засоби масової інформації (періодичні видання) — головна мета яких полягає в інформуванні про події в астрономії й астрономічні явища.

Підготуйте доповідь чи презентацію на тему «Космічна поезія» (про поетичні твори в яких ідеться про космос, всесвіт, зоряне небо і його світила, а також про авторів цих творів).

Навчальне завдання

• Опишіть, спираючись на сюжет гравюри «Скептик, або Пілігрім на краю Землі» уявлення про світобудову в Європі на початок ХУІІ ст.

Висновки

Оскільки астрономія виникла однією з перших серед інших наук, то її внесок у культуру оцінюють на рівні астрономічних артефактів (символів), що пронизують культуру від часу зародження людства до тепер.

Запитання для самоперевірки

1. Що розуміють під астрономічними (артефактами) символами культури?

2. Назвіть 2—3 приклади основних астрономічних символів європейської культури періоду ХУП—ХХ століть.

3. Чим пояснюють швидке проникнення в сьогодення елементів астрономічного знання в масову свідомість.

4. Поясніть, що мають на увазі, коли говорять про популяризацію науки?

5. Назвіть 2—3 групи популяризаторів астрономії.

Додаткові та цитовані джерела інформації до § 16

• Іван Крячко. Астрономія культури.

(http://www.astroosvita.kiev.ua/infoteka/articles/astro_kultura.pdf)

• The International Association of Astronomical Artists (IAAA). (https://iaaa.org)

• Популяризація астрономії у світі. (http://www.astrosvit.in.ua/populiaryzatsiia-astronomii)

• Популяризація астрономічних знань в Україні. (http://www.astrosvit.in.ua/populiaryzatsiia- astronomii-2)

знати й розуміти

внесок астрономічної науки в культуру XVII — ХХ століть.

уміти

будувати усну чи письмову розповідь на тему астрономія в культурі XVII — ХХ століть.

оцінювати

внесок астрономічної науки в культуру XVII — ХХ століть.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.