Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

ВСТУП

З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ПОЗАГАЛАКТИЧНОЇ АСТРОНОМІЇ

0.9. З історії становлення позагалактичної астрономії в СРСР та Україні

У Радянському Союзі, як і в більшості європейських країн, за відсутності необхідних атмосферних умов застосовували здебільшого фотометричний та колориметричний методи спостережень і то лише до найяскравіших галактик. До 1950-х років дослідження з позагалактичної астрономії в СРСР проводили епізодично — за винятком робіт М.С. Ейгенсона в Пулковській обсерваторії та М.А. Вашакідзе в Абастуманській обсерваторії, де використовували 32-сантиметровий рефлектор. Саме Вашакідзе виявив показники кольору декількох сотень галактик і поляризацію світла близьких галактик. У 1943 році Ф.Й. Лукацька (випускниця Київського державного університету; потім працювала в ГАО АН УРСР) виконала подібні дослідження з розподілу кольору в спіральній галактиці М 51.

Ейгенсон у 1932—1943 роках виконав цикл робіт із застосуванням статистичних методів, які оприлюднив у працях «Большая Вселенная» (1935) та «Позагалактическая астрономия» (1960). Нагадаємо, що перша подібна монографія за кордоном, підготовлена Габблом, вийшла 1936 року. Ейгенсон досліджував поглинання світла всередині галактик та у міжгалактичному середовищі і підтвердив випадковість розподілу у просторі напрямків осей обертання спіральних галактик, через видиму упорядкованість яких відносно Галактики деякі астрономи, зокрема Рейнольдс, заперечували теорію «острівних» всесвітів.

Із вагомих результатів відмітимо працю Б.А. Воронцова-Вельямінова і О.П. Крамера (1938) з визначення руху Сонячної системи відносно галактик з відомими на той час променевими

швидкостями. Особливої уваги заслуговують дослідження К.Ф. Огородникова, які у 1952 році зумовили розробку теорії кінематики Галактики. А саме, застосовуючи метод кінематики центроїдів, він показав, що найближча частина Молочного Шляху обертається в напрямку на сузір’я Діва, чим підтвердив висновок В. Купер- Рубін про диференціальне обертання нашої галактики. Свої дослідження Огородников узагальнив у монографії «Динаміка зоряних систем» (1958), де запропонував динамічну класифікацію зоряних систем. Зокрема для Д-систем, час релаксації яких малий порівняно з періодом обертання, обертання буде твердо- тільним. Густина в кожній із таких систем пропорційна кутовій швидкості, і до них можна застосовувати теорію рівноваги обертальної однорідної рідини (еліпсоїди Маклорена першого роду відповідають еліптичним галактикам і ядрам спіральних, еліпсоїди Маклорена другого роду — спіральним галактикам, а еліпсоїди Якобі — галактикам, видимим із ребра).

На початку 1950-х років розпочалось масштабне дослідження морфології галактик у працях В.А. Амбарцумяна в Бюраканській обсерваторії (Вірменія) і Б.А. Воронцова-Вельямінова в Москві, а також фотометрії галактик у працях Д.Є. Щеголєва в Алма-Аті (Казахстан). Зокрема, останній показав, що частка світла від гарячих молодих зір зростає з віддаленням від центру у спіральних гілках галактик, а також, що випромінювання спіральних гілок значно менше порівняно з випромінюванням ядра і диска галактики. Ці дослідження продовжили Б.Є. Маркарян і А.Т. Каллоглян у Бюраканській обсерваторії. Було відкрито специфічний клас галактик з надлишком нетеплового випромінювання у фіолетовій області спектра.

У 1952—1954 роках у Кримській астрофізичній АН СРСР (КрАО) обсерваторії Г.А. Шайну і В.Ф. Газе за дослідженнями водневих туманностей у галактиках на маломасштабних знімках вдалося вперше показати, що маси газових туманностей у близьких галактиках сягають десятків тисяч мас Сонця.

Визначальним у розвитку позагалактичній астрономії в СРСР і в світі був внесок Амбарцумяна. На початку 1950-х років він висунув ідею про походження зір і галактик як результат послідовного розпаду дозоряних надгустих тіл (асоціації), яку він поширив також на подвійні та кратні галактики та їхні скупчення.

Висновок про нестійкість окремих груп у вигляді ланцюгів і скупчень галактик підтвердили Б. Є. Маркарян, І.Д. Караченцев та інші, і ці новаторські космогонічні ідеї були обґрунтовані в працях В.А. Амбарцумяна (1958, 1961).

Результат багаторічної роботи Б. А. Воронцова-Вельямінова, А.А. Красногорської і В.П. Архіпової — перша частина праці «Атлас і каталог взаємодіючих галактик» (1959) і чотири томи «Морфологічного каталогу галактик» (1962—1967), складені на базі Паломарського атласу неба. Праця «Атлас і каталог взаємодіючих галактик» започаткувала новий напрямок досліджень з позагалактичної астрономії. У 1958 році Б.А. Воронцов-Вельямінов вперше визначив масу газу в галактиках з широкими емісійними лініями в спектрах (галактики Сейферта), а у 1964 році Е.А. Ді- бай і В.І. Пронік розпочали детальні спектральні спостереження сейфертовських галактик за допомогою 125-сантиметрового рефлектора на Кримській станції ДАІШ. Вони запропонували термін «область широких емісійних ліній» для галактик із активними ядрами, який широко застосовується і сьогодні.

Отже, із середини 1950-х років дослідження з позагалактичної астрономії набули широкого розвитку в СРСР, дали науковій спільноті багато принципово нових ідей та стимулювали побудову потужних телескопів у південних республіках. Зокрема, в 1961 році в Україні (тоді УРСР) у КрАО ввели в дію 2,6-м телескоп; у РРСФР приступили до виготовлення Великого азимутального 6-м телескопа Спеціальної астрофізичної обсерваторії АН СРСР, спостереження на якому розпочали в 1974 році (г. Семиродники поблизу с. Нижній Архиз (Карачаєво-Черкесія)); Головна астрономічна обсерваторія АН УРСР започаткувала будівництво найвищої в Європі обсерваторії на піку Терскол (Кабардино-Балкарія), 2-м телескоп якої було введено в експлуатацію в 1995 році. Також у 1950-ті роки стрімко розвивалася радіоастрономія. Розпочалося будівництво РАТАН-600 поблизу с. Зеленчузька (Карачаєво-Черкесія). В Україні було побудовано радіотелескопи декаметрових хвиль під керівництвом С.Я. Брауде (с. Граково поблизу Харкова), найкращою модифікацією яких є найбільший у світі радіотелескоп УТР-2, введений у дію 1970 році (належить Радіоастрономічному інституту НАН України).









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.