ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 7

СВІТНІСТЬ ГАЛАКТИК

7.2.Класи світності галактик

У 1960 році ван ден Берг, аналізуючи блакитні зображення Паломарського огляду неба, звернув увагу на деякі морфологічні особливості спіральних галактик, які дають змогу оцінити їхню світність. Класифікація Габбла (див. розд. 2) лаштує галактики в ряд за ступенем розвиненості та контрасту спіральної структури. У межах одного габблівського типу галактики можуть істотно розрізнятися за світністю. Ван ден Берг ввів класи світності для кожного габблівського типу, які ніби розшаровують тип у перпендикулярному напрямку. Так, галактики Sc та SBc він розбив на п’ять класів — I, II, III, IV, V, у порядку зменшення світності. Для «неправильних» галактик ван ден Берг визначив класи IrII, IrIII, MV, для галактик Sb та SBb ввів три класи світності — I, II, III. Для всіх типів приймалися також проміжні класи, наприклад ScI-II. За аналогією із зорями галактики класу I він назвав надгігантами, класу II — яскравими гігантами, класу III — нормальними гігантами, класу IV — субгігантами, класу V — карликами. У послідовності класів світності разом з проміжними класами від класу ScI до класу ScIV різниці між середніми абсолютними зоряними величинами сусідніх класів змінюються від 0,3 до 0m,7, для менш світних класів — до 1m,2. Вважається, що в середньому різниця між класами становить 0m,5. Точність визначення класу світності ван ден Берг оцінив від 0m,3 до 0m,8 у різних випадках.

Хоча поділ на класи світності має здебільшого якісний характер, їх часто використовують як доповнення до габблівської класифікації, яке дає приблизне уявлення про світність галактики. Іноді клас світності присвоюють і еліптичним та лінзоподібним галактикам.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити