Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016
РОЗДІЛ 7
СВІТНІСТЬ ГАЛАКТИК
7.5.Деякі приклади використання функції світності
Функція світності — фундаментальний інструмент для тестування теорій утворення галактик та інтерпретації результатів спостережень галактик на великих червоних зміщеннях як свідчень еволюції. Результати точного вимірювання ФС галактик у різних оточеннях підтверджують вплив процесів взаємодії на властивості популяцій галактик.
Розглянемо декілька класичних задач зі статистики галактик, у яких використано ФС.
Передбачення поверхневої густини карликових галактик., яскравіших за зоряну величину т. Галактики величини m розкидані у просторі залежно від їхньої абсолютної світності. Якщо ФС — дельта-функція Дірака φ(Μ) = δ(Μ - Μ0), тобто всі галактики мають однакову абсолютну величину M0, то відстань (у мегапарсеках) до галактики видимої величини mвизначають однозначно за співвідношенням
Кількість галактик у просторовому куті ω (стерадіан) в інтервалі зоряних величин (m, m + dm) знаходять так:
де n(r) — просторова густина галактик. Оскільки
то
Якщо ФС не є дельта-функцією, то задану видиму величину m ми отримаємо з імовірністю φ(Μ)dM. Проінтегрувавши за всіма абсолютними величинами, одержимо шукану кількість галактик в інтервалі величин (m, m + dm):
Передбачення кількості галактик до даної видимої величини.
Інтегруючи вираз (7.19), маємо
