ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОПИС ГАЛАКТИК

2.3. Витоки класифікації

Морфологічну класифікацію галактик започаткував В. Гершель, телескопи якого вже були достатньо потужними для того, щоб виявити певні особливості галактик, які він назвав «білими» туманностями, на відміну від «зелених» газових туманностей нашої Галактики. Пізніше Гаггінс (1864) підтвердив існування цих двох класів об’єктів спектроскопічно.

Парсонс за допомогою найбільшого в XIX ст. телескопа спостерігав складніші структури туманностей; до деяких «білих» туманностей Гершеля (перш за все М 51) він додав означення «спіральна». Використання фотографії в астрономії наприкінці XIX ст. підтвердило спіральність як морфологічну особливість галактик.

Піонерські роботи з фотографування були зроблені Роберт- сом на 20-дюймовому рефлекторі та Кілером на 36-дюймовому рефлекторі Крослі Лікської обсерваторії. (Е. Крослі — аматор астрономії, політик, подарував свій телескоп першій високогірній Лікській обсерваторії, чим прославив своє ім’я.) На підставі цих фотографій спіралі були поділені на спіралі «конденсованого» типу, що відповідали конденсації або вузлам по всьому зображенню туманності, більшим за границю розділення, та «некон- денсованого» типу, що відповідали розділенню зір тільки у зовнішній частині туманності. Прототипами цих двох типів були відповідно М 33 та М 31.

Результати фотографічної астрономії засвідчили, наскільки різноманітними є форми галактик, як важко вкладати їх у якусь класифікаційну схему. Зростання кількості фотографій гарної якості дало змогу створити класифікаційні схеми. Одну з таких схем запропонував Вольф, однак вона була чисто описовою, не мала логічного зв’язку між типами, та, як і інші ранні схеми, не здобула визнання.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити