Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016
РОЗДІЛ 2
КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОПИС ГАЛАКТИК
2.10. Еволюційний та антиеволюційний погляди на габблівську послідовність
Коли йдеться про еволюцію, то найчастіше мають на увазі можливість еволюції вздовж габблівської камертонної послідовності з перетворенням еліптичних галактик на спіральні або навпаки. Згідно з космогонічною гіпотезою Джинса (1932), галактика — газова туманність, яка у своєму розвитку подолала шлях еволюційної послідовності Габбла від еліптичної галактики до іррегулярної, поступово перетворюючись на систему зір. За такої гіпотези поділ галактик на ранні — еліптичні, та пізні — спіральні, є природним. Здавалося б, що основним параметром у послідовності від ранніх до пізніх галактик є швидкість обертання; в еліптичних вона мала, у спіральних набагато більша (у середньому). Однак уздовж послідовності спіральних типів це правило порушується, а саме: у ранніх спіралей типів Sa і Sb швидкість обертання більша, ніж у пізніх Sc і Sd (у середньому).
Габбл зазначав, що часова семантика поділу галактик на ранні — еліптичні, та пізні — спіральні типи, є умовною і лише відображає положення на «камертонній» послідовності (1926). Питання про те, чи дійсно габблівська послідовність відображає реальну еволюцію, завжди було нагальним і нині його повністю не вирішено. Остаточної думки щодо еволюційного взаємозв’язку типів Габбл а немає. Крім того, у ході досліджень можливості перетворення форм у багатьох дослідників виникає здавалося б парадоксальна думка. Виявилося, що середні характеристики (маси, питомі кутові моменти тощо) галактик різних типів, спіральних та еліптичних, є перш за все такими, що перетворення одних на інші неперервною зміною характеристик неможливе.
Сучасні спроби зрозуміти роль габблівської послідовності ґрунтуються на ідеї, підтверджуваній багатьма спостережними фактами, що головним у загальну масу речовини у Всесвіті є внесок не зір, не газу і пилу, а темної матерії, більша частина якої має небаріонну природу, тобто до її складу не входять звичайні частинки (протони, нейтрони, електрони). Фрагментація первинної однорідної матерії у ранньому Всесвіті внаслідок гравітаційної нестабільності на шматки (клампи) — гало призводить до падіння в центр такого клампа звичайної матерії, яка еволюціонує у світні галактики. Ієрархічний сценарій (buttom-up) утворення структур передбачає поступове зростання гало за рахунок злипання. Результати моделювання свідчать про наступне: якщо злипаються два гало, у яких вже сформувалися спіральні галактики, то з великою ймовірністю утворюється більше гало з еліптичною галактикою в центрі, тоді як захоплення гало з великою спіраллю малого гало-супутника спричинює певні структурні перебудови, але спіраль лишається спіраллю.
Отже, у рамках ієрархічної моделі еліптичні галактики перебувають на більш пізніх етапах еволюції, а спіральні — на більш ранніх. При цьому ієрархічна модель не передбачає секулярної еволюції, тобто «неперервного перетворення» одного морфологічного типу на наступний в габблівській послідовності.