Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОПИС ГАЛАКТИК

2.13. Розмаїття галактик

Результати досліджень свідчили, що галактики є набагато різноманітнішими, ніж здавалося у часи укладання основних класифікаційних схем. Розмаїття стосується форм, структур, світності, складу, щільності, маси, спектра й особливостей випромінювання. Крім того, для деяких систем (наприклад, квазарів) існування галактики (хазяйської галактики) потрібно ще довести.

Якщо виходити з критеріїв аморфність—структурність, то галактики можна поділити на такі типи.

Аморфні, безструктурні системи включають галактики Е і більшість лінзоподібних галактик S0. У них майже немає дифузної матерії (газ, пил) і гарячих зір-гігантів.

Структуровані галактики — спіральні S і SB та частина неправильних із достатньою кількістю дифузійної матерії і гарячих зір-гігантів.

Різноманітні аморфні системи з нечіткими структурами і з дифузною матерією, але без гарячих гігантів. Сюди належать, наприклад, NGC 4753, NGC 3077 та багато інших галактик.

Дископодібні і кільцеві — це галактики без спіральної структури.

Дво- та триярусні спіральні галактики. Зовні від внутрішніх гілок видно незалежні від них зовнішні гілки, що не є їхнім продовженням, а ще далі до периферії простежується третя система гілок або кільце. При цьому ступені структурованості гілок різних ярусів різняться.

Взаємодіючі галактики. Взаємодія галактик спотворює «правильні» форми. Іноді з’являються досить чудернацькі форми, приклади яких подані на рис. 2.32 (об’єкт Гоага) та 2.33 (NGC 4650а — представник галактик із полярними кільцями). Такі об’єкти не вкладаються в ніякі класифікаційні схеми і є унікальними. Зауважимо, що потужне випромінювання в радіо- та інфрачервоному діапазонах, що виділяє такі галактики у класи за особливостями випромінювання, пояснюється взаємодією та злипанням галактик.

За поверхневою яскравістю Е-галактики можуть істотно розрізнятися. Відповідно до цього різною буде і просторова густина зір, що визначається за поверхневою яскравістю. Вони бувають як дуже високої яскравості (М 32, тип сЕ2), так і середньої або низької (NGC 147) або вкрай низької (система Скульптор) (рис. 2.34, 2.35). Класифікації не відображають різницю поверхневих яскравостей, за винятком підтипу компактних еліптичних галактик сЕ та сфероїдальних карликів. Карликові дифузні утворення є ніби проміжними між нормальними галактиками та кулястими скупченнями.

Рис. 2.32. Об’єкт Гоага

Рис. 2.33. Галактика з полярним кільцем — NGC 4650а

Рис. 2.34. Μ 32 — супутник Андромеди (M 31), компактна галактика високої поверхневої яскравості (типу cE2)

Рис. 2.35. NGC 147 — дифузна еліптична галактика низької поверхневої яскравості (E5 pec)

Спіральні галактики також можуть істотно розрізнятися між собою за поверхневою яскравістю: від яскравих та дуже яскравих (так звані галактики фріманівського типу) до гігантських галактик дуже низької поверхневої яскравості (галактики-«привиди» типу Малін-1). Виділяють також компактні галактики Цвіккі високої поверхневої яскравості.

За низькими масою та світністю розпізнають карликові галактики різних типів (еліптичні, неправильні, спіральні, сфероїдальні, блакитні компактні).

За особливостями випромінювання виділяють класи об’єктів, а історично поділ часто відбувався за належністю до певних списків (каталогів) і лише згодом з’ясовувалися їхні фізичні особливості. Серед них відмітимо такі:

Галактики Аро і Маркаряна вибирали за надлишком ультрафіолетового випромінювання; вони блакитніші за інші галактики, для багатьох з них властиві яскраві емісійні лінії в спектрі та великий вміст газу.

Активні галактичні ядра (АГЯ, AGN, active galaxy nuclei) — декілька класів галактик, в яких ядра потужно світяться в різних діапазонах, та квазізоряні об’єкти, в яких може і не спостерігатися «хазяйська» галактика.

Сейфертівські галактики є різного вигляду, переважно спіральні, їм притаманні сильні емісійні лінії у спектрах. Вони є одним із типів АГЯ.

Радіогалактики є різного вигляду, з потужним радіовипромінюванням.

Квазізоряні об’єкти (QSO, quasi-stellar objects) характеризуються потужним випромінюванням зореподібної ядерної області. До цього класу належать квазари, якщо вони є джерелом потужного радіовипромінювання. Суміжним до квазарів є клас блазарів (лацертиди, тобто об’єкти типу BL Lac та ще деякі квазари). QSO без помітного радіовипромінювання іноді (зазвичай у застарілих наукових джерелах) називають квазагами (квазізоряними галактиками, QSG, quasi-stellar galaxies) або радіотихими квазарами (radio-quiet quasars). (Протилежні до них об’єкти від англ. radio-loud quasars — радіогучні квазари, хоча це вже тавтологія.) За світністю QSO суттєво перевершують звичайні галактики - надгіганти, вони є одним із поширеніших типів АГЯ.

LINERs (лайнери) — галактики зі слабкою активністю ядра.

Галактики з активним зореутворенням (спалахом зореутворення):

Надсвітні інфрачервоні галактики (ULIRG, Ultra Luminosity Infra-Red Galaxies) відкрито за спостереженнями зі супутника IRAS.

Галактики типу зелені горошини (green peas) — нещодавно відкриті компактні галактики зеленого кольору з інтенсивним зореутворенням.

Останнім часом говорять про наявність галактик без зір, які містять лише газ та темну матерію.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.