Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 3

ПОВЕРХНЕВА ФОТОМЕТРІЯ ГАЛАКТИК

3.11.Центральні області галактик

Ядерні області галактик є дуже цікавими для дослідження. Ядра деяких з них виявляють нетеплову активність (сейфертівські галактики, квазари тощо), яку можна пояснити наявністю надмасивних компактних об’єктів (чорних дір), що впливають на динамічні процеси у навколоядерній області. Уявлення про структуру центральних областей галактик в останні роки істотно змінилися. Космічний телескоп Габбла дав змогу дослідити ці області в декількох десятках галактик із раніше недосяжним у наземних спостереженнях лінійним розділенням у декілька парсек.

Для галактик ранніх типів розподіл поверхневої яскравості поблизу ядра наближено апроксимують степеневим законом I (r) ∞ r-γ. Типовим є випадок із γ > 0,5, але іноді спостерігаються і плоскі ядра з γ < 0,3.

На рис. 3.7 показані ізофоти центральної області типової галактики (γ > 0,5) NGC 3115. Зображення отримане на космічному телескопі Габбла за допомогою камери WFPC-1 у фільтрі F555W. Крок ізофот — 0m,44, одиниці вимірювання положення — кутові секунди дуги. Суттєве згущення ізофот до центру свідчить про швидке зростання поверхневої яскравості, що характерно для степеневого закону.

Профілі яскравості для галактик з різними типами центральних областей показано на рис. 3.8. Галактика NGC 596 (1) демонструє типовий степеневий профіль, a NGC 1399 (2) — плоске ядро. Залежності отримано за допомогою спостережень на Космічному телескопі Габбла. Неперервні лінії — результат апроксимації спостережних даних так званим законом Нукера:

де α, β, γ, Ib, rb — параметри.

Рис. 3.7. Ізофоти центральної області галактик NGC 3115

Радіус ядра rc, звичайно, визначається половиною центральної інтенсивності: I(rc) = I(0) / 2 .

Плоскі ядра галактик ранніх типів досі вважалися нормою, оскільки їм відповідають прості динамічні моделі розподілу зір (наприклад, ізотермічна сфера). Якщо прийняти, що при r = 0 відсутня компактна маса, то природно вважати, що всі фізичні характеристики поблизу цієї точки змінюються плавно, без особливостей. Тоді функцію I (r) можна розкласти в ряд Тейлора (за парними степенями r). У такому разі кажуть, що галактика має аналітичне ядро. Спостереження за допомогою Космічного телескопа Габбла показали, що аналітичні ядра у реальних галактиках трапляються дуже рідко. Зокрема, з’ясувалося, що плоскі ядра (γ < 0,3) є лише в яскравих галактиках з MV ≤ -22, а

галактики зі степеневим законом у центрі (γ > 0,5) у середньому слабкіші (MV ≥ -20,5). У галактиках проміжної світності (від -20,5 до -22) спостерігаються обидва типи профілів. У більшості випадків градієнт поверхневої яскравості суттєво відрізняється від нуля при r → 0 . Неаналітичні ядра узгоджуються із сучасними уявленнями про надмасивний центральний об’єкт у ядрі галактики.

Як йшлося раніше, у центральних областях спіральних галактик спостерігається відхилення від експоненціального профілю, як у бік збільшення яскравості, так і у бік її зменшення.

Рис. 3.8. Розподіл поверхневої яскравості у центральних областях NGC 596 (1) та NGC 1399 (2)









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.