ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 4

ЦИФРОВІ ОГЛЯДИ НЕБА ТА АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ

4.1. З історії створення каталогів галактик

За останні 15 років розроблено великі міжнародні проекти, результати яких дуже істотно змінили погляд на сучасну астрономію. Обсяги спостережуваного матеріалу щодо структури галактик та їхнього розподілу у Всесвіті збільшилися у сотні разів. Стало можливим вивчати галактики майже з часу їхнього народження і дотепер. Настала «золота ера» для досліджень формування та еволюції галактик.

Історія каталогізації позагалактичних об’єктів розпочалася з першого каталогу Мессьє. Однак його самі туманності не цікавили. Головним науковим інтересом для вченого були комети, і саме для того, щоб не плутати комети з туманностями, він склав свій каталог.

В. Гершель вперше поставив задачу систематичного огляду небес з метою вивчення будови Всесвіту за межами Сонячної системи. Він був першим, хто виконав систематичний огляд слабких туманностей та спробував виявити закономірності в їхньому розподілі. Гершель відкрив понад 2,5 тис. туманностей та зоряних скупчень, майже 80 % об’єктів виявилися іншими галактиками. Він першим спробував оцінити розміри галактик («білих» туманностей) та відстані до них. З дуже наближених розрахунків випливало, що туманності — системи зір, подібні до нашої Галактики. У XIX ст. справу В. Гершеля продовжив його син — Джон, він майже вдвічі збільшив список туманностей, зокрема, досліджуючи північне небо.

Відкриття фотографії у середині XIX ст. дало змогу перейти від візуальних оглядів до фотографічних.

Поява фотографії уможливила накопичення великих обсягів об’єктивної інформації щодо структури туманностей.

Після відкриття позагалактичної природи слабких туманностей стало зрозумілим, що для вивчення великомасштабної структури Всесвіту необхідно складати та аналізувати великі вибірки позагалактичних об’єктів. Ця робота була розпочата Габблом і продовжена іншими дослідниками (X. Шеплі, А. Еймз, М. Г’юмасоном, Е. Лундмарком, Б. Боком та іншими).

У кінці 1920-х на початку 1930-х років Габбл здійснив трудомісткий огляд 40 000 галактик у 1283 ділянках неба, розташованих у обох небесних півсферах. Головні результати цієї роботи були такими: кількість галактик продовжує зростати аж до граничної величини проведеного огляду; кількісне зростання узгоджується з однорідним розподілом галактик у просторі (пізніше Габбл з’ясував, що при переході до слабших об’єктів кількість галактик зростає повільніше, ніж при однорідному розподілі); існує сильна залежність кількості галактик на одиниці площі від галактичної широти (це зумовлено поглинанням у Галактиці); розподіл кількості галактик на одиницю площі має нормальний (гауссів) розподіл не по N, а по lg N. Результати, отримані Габблом, істотно відрізнялися від підрахунків щодо зір: у випадку зір досягається межа нашої Галактики, а у випадку галактик немає і натяку на межу позагалактичного світу.

Подальші досягнення у проведенні оглядів неба були зумовлені технологічними успіхами — введенням у дію нових спеціалізованих та великих телескопів, застосуванням все більш чутливих фотоемульсій, ПЗЗ-матриць та комп’ютерів, розвиненням методів мультиоб’єктної спектроскопії тощо. Кожний такий «технологічний» крок супроводжувався дедалі глибшим проникненням у Всесвіт. До цих кроків можна віднести винайдення нової ширококутної системи телескопа-рефлектора естонським оптиком Б. Шмідтом. Застосування спеціальної коригувальної пластинки, що розташовувалася перед об’єктивом телескопа, давало змогу компенсувати більшість аберацій головного дзеркала на великій площі. Один з таких телескопів із діаметром коригувальної пластини 122 см було встановлено в обсерваторії Маунт-Паломар, поле його зору 6°,6. У 1950—1958 роках за його допомогою виконали знаменитий Паломарський огляд неба. Найбільший телескоп системи Шмідта з діаметром пластини 137 см був встановлений у Німеччині поблизу Йєни. Найбільший на території Радянського Союзу телескоп Шмідта був встановлений у 1960 році в Бюраканській обсерваторії (Вірменія), діаметр його коригувальної пластини 102 см, діаметр об’єктива 132 см, поле зору 4°. За його допомогою виконали відомий огляд галактик з ультрафіолетовим надлишком — так званих галактик Маркаряна (див. Вступ).






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.