Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 5

ВИЗНАЧЕННЯ ВІДСТАНЕЙ ДО ГАЛАКТИК

5.1.Індикатори відстаней

Побудова точної шкали відстаней у Всесвіті — фундаментальна проблема сучасної науки. Відомості про відстані до позагалактичних об’єктів необхідні для розуміння фізичних процесів у них, для адекватного описання їхнього просторового розподілу, взаємодії тощо. Єдиного універсального методу для визначення відстані немає. З переходом від близьких об’єктів до віддалених один метод заміняє інший, причому часто попередній є підставою для формування наступного. Прямі методи вимірювання паралаксів (відстаней) можуть бути застосовні лише до небесних тіл в межах 100 пк. Відстані до більш віддалених об’єктів доводиться вимірювати непрямими методами з використанням індикаторів відстаней.

Індикатор відстані до космічного об’єкта (зорі, газової туманності, галактики, квазара тощо) — властивість, одержана на підставі спостережень, яка дає змогу відповідно до теорії або феноменологічної (статистичної) залежності визначити відстань. Якщо всі параметри залежності знайдено, то кажуть, що шкалу відстаней, встановлену даною залежністю, відкалібровано. Часто виникає інша ситуація, а саме залежність визначає лише відношення відстаней, а не їхні оцінки. Наприклад, якщо не визначено сталу Габбла, то за законом Габбла можна визначити лише відношення відстаней.

У зоряній та позагалактичній астрономії існують декілька десятків індикаторів відстаней. їхня точність різна, застосовність кожного з них обмежена певними умовами, перш за все, — інтервалом відстаней. Головне завдання космографії — послідовне з’єднання шкал відстаней на різних масштабах. Інакше кажучи, «драбину» космічних відстаней необхідно подовжити якомога далі (рис. 5.1). Найнижчі щаблі такої «драбини» — це шкали прямих геометричних методів (геометричний паралакс, скупчення, що рухаються, тощо). Поєднанням їх зі шкалою методів отримання відстаней за цефеїдами, новими зорями, зорями-гігантами можна подовжити «драбину» до найвіддаленіших зір Галактики та за її межами, що важливо для позагалактичної астрономії. У свою чергу, цефеїди використовують з метою калібрування залежностей Таллі—Фішера для спіральних галактик і фундаментальної площини для еліптичних галактик, які є індикаторами у разі масових визначень відстаней на наступних щаблях «драбини» шкал методів. На ще більших масштабах застосовують універсальний індикатор — червоне зміщення, яке залежить від відстані в межах певної космологічної моделі. Віднедавна великого значення набув індикатор відстані до наднових зір, який успішно застосовують у широкому діапазоні відстаней. Це в кінці 1990-х років спричинило революцію в космології, а саме відкриття прискореного розширення Всесвіту.

Рис. 5.1. Шкала застосування методів визначення відстаней до космічних об’єктів («драбина» космічних відстаней)









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.