ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

ВСТУП

З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ПОЗАГАЛАКТИЧНОЇ АСТРОНОМІЇ

0.6. «Велика суперечка»

Невизначеності з відстанями до спіралей та з розмірами Галактики були настільки різними, що 26 квітня 1920 року у Національній академії наук США (Вашингтон) був організований публічний диспут, який увійшов в історію як «велика суперечка». Головними опонентами були Шеплі та Кертіс.

Перша частина суперечки стосувалася відстаней до кулястих скупчень, розміру Галактики та положення Сонця. Шеплі доповідав результати своїх вимірювань відстаней, зокрема, до кулястого скупчення М 13 на базі методів за найяскравішими зорями- гігантами та за цефеїдами. Кертіс критикував вимірювання Шеплі та відстоював думку щодо менших розмірів Галактики та центральне положення Сонця у Галактиці, в чому був неправий. Пізніше це доведуть Б. Ліндблад та Я.Г. Оорт, які побудують модель обертання Галактики, пояснивши швидкості зір.

Друга частина суперечки стосувалася положення та природи спіральних туманностей. Тут уявлення Кертіса про шкали відстаней та розміри галактик були набагато ближчими до істини, ніж Шеплі. Але довести це за наявним спостережним матеріалом було складно.

При цьому обговорювали здебільшого такі питання:

1. Розподіл спіралей, прив’язаний до Галактики, — на полюсах їх більше. На думку Шеплі, галактики знаходяться, якщо не в самій Галактиці, то десь поблизу, і вона у своєму русі у Всесвіті «відштовхує» спіралі до полюсів. Кертіс припускав, що існує поглинання у зоні Молочного Шляху (яке дійсно пізніше відкрив Р. Трюмплер), аргументуючи це демонстрацією смуг поглинання у видимої з ребра галактики NGC 4565.

Харлоу Шеплі

Гебер Кертіс

2. Великі променеві швидкості. На думку Шеплі, відштовхування визначає і великі швидкості. Кертіс вважав великі швидкості прийнятними в гіпотезі про острівні системи.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити