ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ - ЮРІЙ КУДРЯ 2016

РОЗДІЛ 5

ВИЗНАЧЕННЯ ВІДСТАНЕЙ ДО ГАЛАКТИК

5.9.Лінійні розміри структур у галактиках

5.9.2.Області Н II іонізованоговодню

Використовувати за індикатор відстані розміри областей іонізованого водню Η II запропонували C. Гам та Ж. де Вокулер (1953). Як і для деяких інших індикаторів, тут доцільно застосувати статистичний підхід, оскільки розміри областей сильно варіюють. Вимірявши області Η II, отримали суттєве розходження в оцінці їх розмірів. Так, Серсик (1960) за спостереженнями на 5-метровому телескопі обсерваторії Маунт-Паломар оцінив діаметри як 20 пс найбільших серед 369 областей Η II у галактиці М 33. Сендейдж (1962) отримав набагато більші розміри: ~200 пс для середньої з п’яти найбільших областей Η II у М 33 та Великій Магеллановій Хмарі. Сендейдж та Тамман (1974) виміряли діаметри D областей Η II у 11 галактиках Місцевої групи та в NGC 2403 з групи М 81, відстань до якої вони вперше визначили за цефеїдами. Вони знайшли залежність D від класу світності й типу галактики, одержавши в середньому для найбільших D = 550 пк у ScI-галактик (галактики Sc класу світності I) і тільки 110 пк для Irr. Воронцов-Вельямінов (1974) знайшов у парі галактик NGC 2535-2536 два комплекси Η II, кожний розмірами 2000 пк, у NGG 646 є комплекси довжиною до 2400 пк. Незважаючи на розбіжність оцінок максимальних розмірів областей Η II, за усередненими значеннями розмірів областей одержують відстані, що узгоджуються з відстанями за іншими індикаторами. Однак за сучасним станом індикатор за розмірами областей Η II не вважається надійним.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити