КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина V

ФІЗИЧНА ПРИРОДА ТІЛ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Розділ 13

МАЛІ ПЛАНЕТИ, КОМЕТИ, МЕТЕОРИ І МЕТЕОРИТИ

13.6. Зодіакальне світло і протисяйво

Весною темного безмісячного вечора в західній частині неба можна помітити слабке світіння, яке у вигляді конуса з основою біля горизонту і віссю, що лежить на екліптиці, підіймається над горизонтом. У передранкові часи його видно восени над східним горизонтом. Це зодіакальне світло, яке виникає завдяки розсіюванню сонячного світла на пилових частинках міжпланетного середовища, сконцентрованих поблизу площини екліптики. У тропічному поясі Землі яскравість зодіакального світла біля горизонту зрівнюється з яскравістю Молочного Шляху. З тої ж причини виникає і протисяйво у протилежній від Сонця точці неба. Діаметр плями протисяйва близько 10°, точніше — це пляма овальної форми з кутовими розмірами 10—13° уздовж екліптики і 6—8° упоперек неї. Іноді пляма буває розтягнута по довготі до 30—40°.

Спектр як зодіакального світла, так і протисяйва цілком подібний до сонячного. Так і повинно бути, адже і те, і друге є наслідком розсіювання сонячного світла. Вивчення цих явищ потрібне для з'ясування балансу пилової складової у міжпланетному середовищі. Значна частина пилу осідає на поверхню Землі. В основному це наслідок влітання в атмосферу мікро- метеорних частинок. Як вважають, тривалість осідання пилинок від верхніх шарів атмосфери до поверхні Землі досягає 30 діб. Не виключено, що вони є ядрами конденсації вологи, і якщо Місяць у своєму русі перехоплює частину цього пилу, то звідси могли б бути правильні здогади про певну залежність кількості опадів від фази Місяця.

Тверді частинки входять до складу зовнішньої корони Сонця. Падінню пилинок з міжпланетного середовища на Сонце сприяє ефект Пойнтінга-Робертсона. Якщо частинка (пилинка) кружляє навколо Сонця по кеплерівській орбіті, то завдяки аберації світла на її лобову поверхню падає більше сонячних квантів, ніж на протилежну. Так виникає сила опору, пилинка гальмується і по спіральній траєкторії падає на Сонце. За обчисленнями, залізна пилинка з радіусом 10 мкм, яка спочатку перебувала поблизу земної орбіти, впаде на Сонце через 50 000 років, звичайна ж піщинка — у десять разів швидше. Найдрібніші пилинки, навпаки, вимітаються з околиць Сонця світловим тиском, оскільки у цьому випадку тиск з боку сонячного випромінювання на пилинку має більший вплив на її динаміку, ніж ефект гальмування.

Як свідчать і зодіакальне світло, і протисяйво, пилинок в околицях Сонця на відстані орбіти Землі є багато (густина цієї пилової хмари 10-22—10-23r/см3): їхня кількість безперервно поповнюється при розпаді ядер комет.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити