КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина VII

ОСНОВИ ГАЛАКТИЧНОЇ І ПОЗАГАЛАКТИЧНОЇ АСТРОНОМІЇ

Розділ 19

НАША ГАЛАКТИКА

19.6. Зоряні населення і підсистеми

В околицях Сонця променеві швидкості більшості зір не перевищують 30 км/с. Однак тут було виявлено декілька сотень зір-карликів, що рухаються назустріч Сонцю зі швидкостями понад 100 км/с — так звані зорі-«бігуни». Напрями векторів швидкостей зір з цієї групи знаходяться у межах галактичної довготи І від 180° до 360°, і майже не зустрічаються зорі з великими швидкостями руху, для яких ці вектори були б спрямовані в межах сектора галактичних довгот від 0° до 180°. Ще одна істотна відмінність була виявлена, коли провели порівняльний аналіз діаграм спектральний клас — світність, складених для звичайних зір з околиць Сонця і зір-«бігунів». У першому випадку отримали типову діаграму (див., як приклад, рис. 14.4). Для зір-«бігунів» ця діаграма виявилася такою ж, як для кулястих скупчень. Визначена асиметрія розподілу швидкостей за напрямом у розглянутих зір- «бігунів», відмінність їх швидкостей від типової швидкості більшості зір з околиць Сонця, а також відмінність відповідних діаграм, свідчить про те, що зорі у Галактиці, навіть перебуваючи у близькому сусідстві, істотно відрізняються між собою за кінематичними і фізичними характеристиками. Інакше кажучи, зоряне населення Галактики не є однорідним, а поділяється на підсистеми — типи населення. Зорі населення І типу знаходяться у площині галактичного диска і обертаються навколо центра Галактики по майже колових орбітах. До населення І типу належать зорі, які заповнюють спіральні вітки Галактики (див. підрозділ 19.7), і зорі розсіяних зоряних скупчень. Важливими представниками населення І типу є гарячі зорі ранніх спектральних класів. До вказаного типу належить і наше Сонце.

Зорі населення ІІ типу утворюють сферичну підсистему Галактики. Якщо орбіти зір І типу населення лежать у площині Галактики, то у зір сферичної складової компонент просторової швидкості, перпендикулярний до площини Галактики, в середньому у декілька разів більший, ніж у зір І типу. А це значить, що їхні орбіти перетинають вказану площину. До населення ІІ типу належать зорі кулястих скупчень і поодинокі зорі галактичного гало (див. підрозділ 19.7). Наприклад, зорі-«бігуни» — це зорі з околиць Сонця, які, проте, належать до сферичної підсистеми. Вони рухаються найповільніше у порівнянні з зорями диску населення І типу. Насправді Сонце та інші близькі до нього зорі переганяють «бігунів» під час свого руху навколо центра Галактики.

Відрізняються зорі населень І та ІІ типів також за своїми хімічними властивостями і віком. На відміну від зір І типу населення, які є досить молодими і тому утворилися з газової матерії, збагаченої хімічними елементами внаслідок численних вибухів Наднових зір, зорі ІІ типу — це старі галактичні об'єкти, в яких елементів, важчих за водень і гелій, приблизно у 100 разів менше, ніж у зір І типу населення. Це наслідок того, що у сферичній підсистемі, майже позбавленої газопилової матерії, зореутворення припинилося дуже давно, тоді як у галактичному диску воно активно відбувається і тепер. А якраз зореутворення і, зокрема, формування масивних зір, в яких синтезуються атомні ядра майже усіх хімічних елементів, і є тим необхідним фактором, що обумовлює хімічне збагачення середовища.

Крім вказаних двох підсистем можна виділити проміжну підсистему. До неї належать Нові зорі і планетарні туманності, неправильні і напівправильні змінні зорі пізніх спектральних класів, білі карлики і довгоперіодичні змінні зорі.

Сьогодні загальна модель Галактики виглядає так (див. рис. 19.9 і 19.14). Скупчення великого числа порівняно молодих зір і газопилової матерії утворює дископодібну структуру (диск) радіусом 20 000—30 000 пк і товщиною усього кілька сотень парсеків.

image17

Рис. 19.9. Загальна модель будови Галактики; вид збоку

У центральній зоні диска є балдж — потовщення діаметром близько 2000 пк. Диск має спіральні рукави (вітки) — протяжні спіралеподібні формування з підвищеною концентрацією газу і пилу, а також центральну перемичку, яка собою поєднує внутрішні кінці двох спіральних рукавів.

У самому центрі Галактики знаходиться її ядро — масивне утворення, оточене щільними хмарами пилу і газу. Пил сильно поглинає випромінювання у видимій частині спектра, тому все, що ми знаємо про ядро, отримано в результаті спостережень цієї ділянки неба (напрямок на сузір'я Стрільця) у радіодіапазоні й інфрачервоних променях. Одне із наймогутніших джерел радіо- та інфрачервоного випромінювання на небі — об'єкт Стрілець А, що асоціюється саме з ядром Галактики — показує безсумнівні свідчення того, що в ньому відбуваються грандіозні фізичні процеси, які супроводжуються виділенням значної кількості енергії в порівняно невеликому об'ємі.

Детальніше основні структурні елементи Галактики будуть розглянуті нижче.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.