КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина IV

ОСНОВИ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ АСТРОФІЗИКИ

Розділ 9

ТЕЛЕСКОПИ

9.3. Сонячні телескопи

Велика яскравість Сонця дає змогу будувати довгофокусні телескопи, які дають його зображення діаметром 50 см і навіть понад 1 м. Це потрібно для дослідження поверхні Сонця, її окремих деталей. Тому за конструктивним вирішенням сонячні телескопи істотно відрізняються від зоряних.

Важливою вимогою тут є те, щоб зображення Сонця при русі оптичної системи телескопа залишалося нерухомим. Це досягається за допомогою целостата, який складається з двох плоских дзеркал — целостатного і додаткового (рис. 9.8). Целостатне дзеркало обертається навколо полярної осі з кутовою швидкістю один оберт за 48 год. Завдяки цьому відбитий ним промінь світла зберігає свій напрям у просторі. Додаткове дзеркало спрямовує цей промінь у власне телескоп — об'єктив або дзеркало, яке встановлено нерухомо.

image78

Рис. 9.8. Целостат сонячного телескопа

Сонячні телескопи бувають горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні сонячні телескопи будувати легше. Однак таку систему можна використати на високих широтах, де упродовж дня грунт прогрівається

мало, і спотворення зображення конвективними потоками порівняно незначне.

Один із найбільших баштових сонячних телескопів є в науково-дослідницькому інституті «Кримська астрофізична обсерваторія». Тут на верхній площадці, на висоті 25 м встановлене целостатне дзеркало діаметром 120 см і допоміжне дзеркало діаметром 110 см. Сонячні промені, відбиті від додаткового дзеркала, спрямовуються через трубу вниз в оптичну систему. Головне дзеркало телескопа та два касегренівських дзеркала дають змогу отримати у фокальних площинах зображення Сонця діаметром 48 або 70 см. Телескоп оснащений приймальними пристроями (спектрограф, магнітограф, спектрогеліограф та ін.), які дають змогу детально вивчати окремі ділянки сонячної поверхні, вимірювати їхні магнітні поля, яскравість, променеві швидкості руху газу тощо. Багато параметрів тут реєструється одночасно.

Проте отримати ідеальне зображення Сонця з поверхні Землі не можна. Тому зараз сонячні телескопи піднімають у верхні шари земної атмосфери або ж виносять за її межі, зокрема за допомогою стратостатів або орбітальних космічних обсерваторій.

Раніше сонячну корону можна було побачити лише під час повного сонячного затемнення. У наш час її спостерігають також за допомогою позазатемнюваних коронографів. Щоб отримати зображення корони, у фокусі однолінзового об'єктива встановлюють «штучний місяць» — круглий диск, діаметр якого дещо перевищує розмір зображення Сонця. Створюване цим диском штучне сонячне затемнення фотографують спеціальною камерою.

Для регулярних спостережень за Сонцем та вивчення процесів, що відбуваються на його поверхні, використовують фотогеліографи і хромосферні телескопи. Ці другі оснащені спеціальними вузькосмуговими світлофільтрами, в яких ширина смуги пропускання не перевищує 0,5 А. Саме так, наприклад, на довжинах хвилі лінії На вивчають активні процеси, зокрема сонячні спалахи, що трапляються у верхніх шарах сонячної атмосфери.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.