КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина V

ФІЗИЧНА ПРИРОДА ТІЛ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Розділ 11

СОНЦЕ

11.8. Зв'язок між рівнем сонячної активності і земними явищами

Нестаціонарні явища, які відбуваються на Сонці, є справді великомасштабними. Зокрема, за даними рентгенівських спостережень, при спалахах температура в короні над активними зонами зростає до 20—40 млн. кельвінів. Визначено, що потік випромінювання в окремих рентгенівських діапазонах при спалахах зростає у 100—400 разів. Завдяки активним процесам на фоні теплового радіовипромінювання на Сонці виникають ще й різні типи радіосплесків. Усі ці активні процеси так чи інакше впливають на Землю, на стан її атмосфери, на її магнітне поле і на біосферу, зокрема на організм людини.

Наприклад, ще в XIX ст. зауважили, що амплітуда добових коливань магнітного поля Землі змінюється від року до року в ритмі з кількістю плям на Сонці. Спостереження показали, що через 1—2 доби після проходження через центральний меридіан Сонця великих плям або їхніх груп виникають особливо сильні неправильні коливання величини магнітного поля Землі — магнітні бурі. I вони, і полярні сяйва пов'язані з корпускулярними потоками, що рухаються від Сонця.

Безпосередньо під час спалахів відбувається порушення радіозв'язку, особливо це помітно на довжинах хвиль від 15 до 60 м. Вони зумовлені різким зростанням іонізації в іоносфері Землі під дією підвищеного випромінювання Сонця в ультрафіолетовому та рентгенівському діапазонах. Згустки плазми і потоки заряджених частинок, викинуті з поверхні Сонця під час спалахів, можуть вивести з дії електронне обладанання штучних супутників, привести до короткого замикання в системах електромереж.

Вивчення історичних документів показало, що спалахи чуми, холери, скарлатини і дифтериту припадали переважно на роки максимумів активності Сонця. Сучасні статистичні дані вказують на те, що кількість загострень серцево-судинних захворювань, травматизм на виробництві, кількість шляхово-транспортних пригод найбільші в роки і дні, коли на Сонці трапляються спалахи.

Очевидно, у ритмі з сонячними явищами змінюються певні функції людського організму. За деякими даними, чим більше число Вольфа, тим меншою є середня концентрація соляної кислоти у шлунку. У максимумі активності здатність крові розчиняти тромби, сторонні частинки і мікроби приблизно на 30% менша, ніж у мінімумі. Тому і знижується бар'єр, яким організм захищає себе від хвороботворних мікробів.

Таким чином, вплив сонячної активності на людину багатогранний. Один із шляхів буквально миттєвого впливу — через збурення магнітного поля Землі під час спалахів. При цьому спостерігаються дві хвилі: перша — через 8,5 хв. після спалаху, друга — через дві доби. У першому випадку цей вплив зумовлений влітанням у земну атмосферу потоків рентгенівських

квантів, що виникли внаслідок спалаху, у другому — потоків корпускулярного випромінювання. Як перші, так і другі спричиняють у ній появу додаткових електричних зарядів і тим самим призводять до збурення загального магнітного поля Землі, яке й передається на людський організм. Настає спазм кровоносних судин, підвищується тиск, а звідси інфаркти та інсульти. Унаслідок зменшення припливу крові до мозку з'являється млявість, сонливість, а отже, неуважність, сповільнення реакції робітника на підприємстві чи водія автотранспорту.

З метою безперервного вивчення процесів, які відбуваються на Сонці, створено всесвітню службу Сонця, завданням якої є визначення і прогнозування рівня його активності. Для цього встановлюють наукову апаратуру на штучних супутниках Землі, на стратостатах тощо. За даними на кожен день складають карту сонячної поверхні, на яку наносять плями, факели, волокна, протуберанці, інтенсивності у зеленій та червоній корональних лініях, що належать залізу. Ці карти, як і індекси сонячної активності, зокрема числа Вольфа, регулярно публікують у «Сонячних бюлетенях».

З процесами, які відбуваються на Сонці, зокрема з можливим коливанням сонячної сталої, пов'язують зміни клімату Землі (див. розділ 12). Так, виявлена кореляція між середнім числом плям протягом циклу сонячної активності і кліматичними характеристиками. Зокрема, британський астроном Е. В. Маундер, використовуючи історичні свідоцтва, виявив, що у проміжку часу з 1645 р. до 1715 р. на Сонці майже не було плям (так званий маундерівський мінімум сонячної активності). У ті часи погода, зокрема, у Європі була дуже холодною, тому їх навіть називають Малим льодовиковим періодом.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.